Рішення № 34161894, 17.10.2013, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/254/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2013 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючої - судді Тучинської Н.В.

при секретарі Хонькович Л.І.

з участю представника позивача Сауляка Є.В.

відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

Банк та відповідач ОСОБА_3 перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору № VIUWGA0000002048 від 27 лютого 2008 року. Відповідно до умов цього договору позивач надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 100 тисяч гривень на засадах строковості, зворотності та платності, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,34 % на місяць на суму залишку заборгованості, з кінцевим терміном повернення 27 лютого 2020 року. Відповідач ОСОБА_2 27 лютого 2008 року уклав із ПАТ КБ «Приват Банк» договір поруки і зобов'язувався перед Банком відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її зобов'язань за договором кредиту. Відповідачі свої зобов`язання не виконують, а тому ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з вимогою про солідарне стягнення заборгованості за договором кредиту, що станом на 11 січня 2013 року становить 359732 гривні 19 копійок, яка складається з заборгованості за кредитом - 100097,70 гривень, заборгованості по процентах за користування кредитом - 110737,60 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом - 1682,26 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 129846,43 гривень, штрафу (фіксована частина) - 250 гривень, штраф (процентна складова) - 17118,20 гривень.

В ході судового розгляду представник відповідача заявив клопотання про залишення без розгляду позову до ОСОБА_2, і ухвалою Мурованокуриловецького районного суду від 17 жовтня 2013 року це клопотання було задоволено.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав з підстав, зазначених у позовній заяві. Зокрема, представник Банку пояснив, що, оскільки боржник не виконала взятого на себе зобов'язання за кредитним договором, зокрема, з 30 березня 2009 року припинила сплату будь-яких сум, 29 липня 2009 року було задоволено позов Банку і звернено стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок позичальника та виселення відповідача з житла, яке є предметом іпотеки. Рішення про виселення виконано, а предмет іпотеки не може реалізуватися, заборгованість за кредитним договором не погашена по сьогоднішній день.

Відповідач ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що відповідно до рішення Мурованокуриловецького районного суду від 29 липня 2009 року, в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIUWGА0000002048 від 27 лютого 2008 року звернено стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Банком з укладанням від її імені договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням Банку всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Відповідно до цього ж рішення її і сім'ю було виселено з будинку. На момент виселення її борг перед Банком складав 110666 гривень 64 копійки, в той час, як житловий будинок був оцінений в 144 тисячі гривень. Тобто, якби Банк доклав необхідних зусиль до продажу будинку, він повністю би задовольнив свої вимоги по договору кредиту. Просила відмовити в позові.

Розглянувши справу в судовому засіданні, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступного:

В судовому засіданні встановлено, що «ПриватБанк» та ОСОБА_3 перебувають у договірних правовідносинах на підставі кредитного договору № VIUWGA0000002048 від 27 лютого 2008 року (а.с. 52-57). Предметом договору є кредит в сумі 100 тисяч гривень, які відповідач ОСОБА_3 отримала шляхом видачі готівки через касу.

Відповідно до п. 2.2.3 кредитного договору позичальник зобов'язувався здійснювати погашення кредиту згідно порядку та в строки вказані договором. За користування кредитними коштами процентна ставка встановлена у розмірі 1,34 % на місяць.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Розрахунками заборгованостей за користування кредитом (а.с. 41-45), доведено, що відповідач - позичальник ОСОБА_3 - не виконує свої зобов`язання по кредитному договору № VIUWGA0000002048 від 27 лютого 2008 року.

Статтею 536 та частиною 1 статті 1054, статтею 1056-1 ЦК України, а також умовами Договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами позичальник має сплачувати відсотки.

Розрахунком заборгованості (а.с. 41-45) доведено, що ОСОБА_3 допустила заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 110737 гривень 60 копійок і така сума заборгованості підлягає стягненню з боржника-позичальника.

У разі порушення боржником зобов'язання, боржник повинен передати кредиторові грошову суму - неустойку (ст. 549 ЦК України). Відповідно до норм цивільного законодавства: неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Таким чином, сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов'язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Пунктами 5.1 та 5.3 Договору (а.с. 56) передбачено, що у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0,15 % від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочки, але не менше 1 гривні, а за порушення строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань передбачених кредитним договором більш ніж на тридцять днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 гривень + 5% від суми позову.

Таким чином, штраф і пеня є самостійними різновидами неустойки, а їх стягнення передбачено договором при різних обставинах порушення зобов'язання щодо графіку платежів. При цьому відповідач підписала такі умови договору, тобто умови договору його сторонами визначені добровільно (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 та ч. 1 ст. 1050, ст. 1052 ЦК України, Банк - позивач у справі має право в разі порушення позичальником умов Кредитного договору, зокрема, створенні простроченої заборгованості, чи створенні реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором, вимагати дострокового стягнення суми кредиту та /або сплати інших грошових зобов'язань за цим договором.

З доданих до позовної заяви розрахунків заборгованості (а.с. 41-45) слідує, що станом на 11 січня 2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» склала 359732,19 гривень, яка складається з заборгованості за кредитом - 100097,70 гривень, заборгованості по процентах за користування кредитом - 110737,60 гривень, заборгованості по комісії за користування кредитом - 1682,26 гривень, пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 129846,43 гривень, штрафу (фіксована частина) - 250 гривень, штраф (процентна складова) - 17118,20 гривень.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов та строків договору. Таким чином грошові вимоги позивача є законними, обґрунтованими вимогами цивільного законодавства та умовами Договорів.

Суд не приймає до уваги і не вважає обґрунтованими заперечення відповідача в частині, що позов не підлягає до задоволення через те, що існує рішення суду про звернення стягнення за невиконання умов цього кредитного договору на предмет іпотеки - нерухоме майно.

Так, відповідно до рішення Мурованокуриловецького районного суду від 29 липня 2009 року, яке набрало чинності 07 серпня 2009 року (а.с. 5-6), в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № VIUWGА0000002048 від 27 лютого 2008 року звернуто стягнення на будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки Закритим акціонерним товариством комерційним банком «ПриватБанк» з укладанням від імені відповідача ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою - покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру прав власності, а також наданням ЗАТ КБ «ПриватБанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу, а також виселено ОСОБА_3 та членів її сім'ї з цього будинку.

З пояснень сторін в судовому засіданні, з матеріалів цивільної справи № 2-154/2009, яка була оглянута в судовому засіданні, слідує, що предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 не реалізовано.

Право вибору способу судового захисту, передбаченого законом або договором (дострокове стягнення кредиту, стягнення заборгованості, у тому числі шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки/застави, одночасне заявлення відповідних вимог у разі, якщо позичальник є відмінною від особи іпотекодавця (майновий поручитель), одночасне заявлення вимог про стягнення заборгованості з позичальника з вимогами про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави/іпотеки, належні іпотекодавцю, який не є позичальником, розірвання кредитного договору, набуття права власності на предмет іпотеки тощо) належить виключно позивачеві (частина перша статті 20 ЦК України, статті 3 і 4 ЦПК України).

Таким чином, задоволення позову кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави не є перешкодою для пред'явлення позову про стягнення заборгованості з поручителя за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду справи заборгованість за кредитом не погашена, а задоволення позову кредитора про стягнення заборгованості з поручителя не є перешкодою для пред'явлення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки/застави з метою погашення заборгованості за тим самим договором кредиту у разі, якщо на час розгляду спору заборгованість за кредитом не погашена.

Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 3441 гривню судового збору (а.с. 37). Суд прийшов до висновку про повне задоволення вимоги, а тому і судовий збір підлягає стягненню у повному розмірі.

Керуючись договором кредиту № VIUWGA0000002048 від 27 лютого 2008 року, укладеним між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, ст.ст. 525, 526, 530, 549-552, 611, 612, 626, 1048, 1049, 1050, 1052, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (паспорт НОМЕР_3, виданий Мурованокуриловецький РВ УМВС України у Вінницькій області 24 грудня 2004 року, ід. № НОМЕР_2) на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. № 29092829003111 (для погашення заборгованості), рах. № 64993919400001 (для відшкодування судових витрат) заборгованість за кредитом в сумі 359732 (триста п'ятдесят дев'ять тисяч сімсот тридцять дві) гривні 19 копійок та судові витрати в сумі 3441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривня.

Рішення може бути оскаржено сторонами в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: __