Вирок № 34161121, 11.10.2013, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/8169/13-к

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.10.2013 Печерський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Білоцерківця О.А.,

при секретарі - Лейко І.В.,

з участю прокурора - Байдюка Д.А.,

захисників - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника потерпілого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві кримінальну справу за обвинуваченням

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Каракурт, Вірменія, громадянина України, освіта базова загальна середня, одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працюючого менеджером ТОВ «Афе-інвест», зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, освіта вища, одруженого, маючого на утриманні неповнолітню дитину, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.189, ч.3 ст.357 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_6 вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто таке умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого ОСОБА_7, за таких обставин.

09.10.2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на автомобілі марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить останньому, пересувались по місту Києву, приблизно об 11.30 год. ОСОБА_4, отримавши телефонний дзвінок, сказав ОСОБА_6 їхати до ресторану «Козачок». Під'їхавши, вони удвох зайшли до ресторану, де ОСОБА_4 сів за столик до двох раніше невідомих ОСОБА_6 дівчат, якими були ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ОСОБА_9), а ОСОБА_6 присів за сусідній столик.

ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ОСОБА_9) розмовляли приблизно 10-15 хв., під час розмови ОСОБА_8 поскаржилася на свого знайомого ОСОБА_7, який начебто продав їй вживаний мобільний телефон як новий, попросила допомоги у вирішенні ситуації.

Через деякий час ОСОБА_6 та ОСОБА_4 поїхали в центр Києва, ОСОБА_4 сказав їхати до стадіону «Динамо». Близько 16 год. 09.10.2007 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 під'їхали до стадіону «Динамо» та зупинилися біля в'їзду на стадіон.

ОСОБА_4 вийшов з автомобіля та пішов у напрямку автомобіля «Нісан-Мікра», що знаходився неподалік. З автомобіля «Нісан-Мікра» вийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ОСОБА_9). Поговоривши кілька хвилин з дівчатами, ОСОБА_4 повернувся до автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_4 звернувся до незнайомого ОСОБА_6 чоловіка, яким виявився ОСОБА_7, та запросив його сісти в автомобіль. Після того, як ОСОБА_7 сів в автомобіль, ОСОБА_4 розпочав розмову ним розмову з приводу начебто негідних дій останнього, який для ОСОБА_11 замість нового мобільного телефону придбав телефон, який був у користуванні, хоча кошти отримав як за новий.

ОСОБА_7 заперечував такі обставини та стверджував, що телефон він купив новий, ОСОБА_4 запропонував покликати ОСОБА_11, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні.

ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ОСОБА_9), ОСОБА_7 почав конфліктувати з ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ОСОБА_9)., висувати претензії емоційно та підвищеним тоном, ображати вказаних осіб.

Після цього ОСОБА_6 вирішив вийти з автомобіля, в цей час ОСОБА_4 попросив ОСОБА_7 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_4 в груди. Побачивши це, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7 та, вважаючи, що ОСОБА_7 хоче вдарити ОСОБА_4, наніс ОСОБА_7 два чи три удари кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_7 впав, після чого ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_6 від ОСОБА_7, сказав, щоб вони заспокоїлись. Після цього ОСОБА_7 повідомив, що не варто було його бити і що він напише заяву в міліцію та пішов.

На місці сутички підсудними було виявлено шкіряний гаманець у якому в подальшому, згідно протоколу огляду та вилучення виявлено: гроші в сумі 339 гривень різними купюрами; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, серії НОМЕР_3; закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 з талоном попередження до нього серії НОМЕР_5; посвідчення менеджера відділу масових заходів на ім'я ОСОБА_7, видане ВАТ «Футбольний клуб Динамо Київ»; два посвідчення № НОМЕР_6 співробітника Українського бюро економічної безпеки на ім'я ОСОБА_7, видані президентом зазначеної громадської організації; посвідчення члена Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_7; читацький квиток Національної парламентської бібліотеки України № НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_7; довідка, видана ТОВ «Європа АРМ Спорт» щодо призначення револьвера «МЕ-38 MAGNUM 4R» калібру 4 мм.; дві пластикові картки №№ НОМЕР_9 та НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_7 (депозитна та кредитна); дисконтні картки різних торгових марок та магазинів в кількості 22 шт.; дві візитні картки тренера Федерації бойового самбо України на ім'я ОСОБА_7

Наступного дня, тобто 10.10.2007 року ОСОБА_4 знову попросив ОСОБА_6 поїздити разом з ним. Близько 19 год. він та ОСОБА_4 приїхали до кафе по бул. Л.Українки в м. Києві, де у ОСОБА_4 була якась зустріч.

ОСОБА_6 чекав ОСОБА_4 в автомобілі. Близько о 20 год. ОСОБА_4 зателефонував на мобільний та попросив піднести документи ОСОБА_7, які залишались лежати в автомобілі, та передати їх ОСОБА_11 чи ОСОБА_7 Коли ОСОБА_6 вийшов з машини, він побачив ОСОБА_7, вирішивши повернути йому документи, однак побачивши, що його оточують невідомі особи, кинув шкіряну обгортку на землю, після чого був затриманий співробітниками міліції.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 свою вину в нанесені тілесних ушкоджень ОСОБА_7 визнав повністю та показав, що дійсно він на прохання ОСОБА_4 їздив як водій останнього на автомобілі ОСОБА_4 разом з ним 09 жовтня та 10 жовтня 2007 року.

09.10.2007 року, приблизно об 11.30 год., після телефонного дзвінка ОСОБА_4 сказав їхати до ресторану «Козачок». Під'їхавши, вони удвох зайшли до ресторану, де ОСОБА_4 сів за столик до двох раніше незнайомих ОСОБА_6 дівчат, якими були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а ОСОБА_6 сів за сусідній столик.

ОСОБА_4, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 розмовляли приблизно 10-15 хв., після чого він та ОСОБА_4 поїхали до середмістя Києва, а потім - до стадіону «Динамо». Близько 16 год. 09.10.2007 року вони під'їхали до стадіону «Динамо» та зупинилися біля в'їзду на стадіон. Після цього ОСОБА_4 вийшов з автомобіля і пішов в напрямку автомобіля «Нісан-Мікра», з якого вийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9.

Поговоривши кілька хвилин з ними, ОСОБА_4 повернувся до автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_4 звернувся до раніше незнайомого ОСОБА_7, та запросив його сісти до автомобіля. Після того, як ОСОБА_7 сів в автомобіль, ОСОБА_4 розпочав розмову з приводу обману ОСОБА_7, який для ОСОБА_11 замість нового мобільного телефону придбав телефон, який був у користуванні, при цьому гроші взяв як за новий. ОСОБА_7 заперечував це та стверджував, що телефон він купив новий. Тоді ОСОБА_4 запропонував покликати ОСОБА_11, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні і знаходиться в поганому стані, після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_7 став агресивним, почав кричати образливі слова на адресу дівчат.

Після цього ОСОБА_6 вирішив вийти з машини, в цей час ОСОБА_4 попросив ОСОБА_7 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_4 в груди та намагався його вдарити. Побачивши це, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7 з метою захисту ОСОБА_4, наніс ОСОБА_7 два чи три удари кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_7 впав, після чого ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_6 від ОСОБА_7, сказав, щоб вони заспокоїлись. Після цього ОСОБА_7 сказав, що не варто було його бити і що він напише заяву в міліцію, а потім кинув на асфальт шкіряну обкладинку, сказавши, що він обміняє назад телефон на гроші, і якщо ОСОБА_11 йому не вірить, то нехай у неї залишаться його документи. У шкіряній обгортці знаходились посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 та ще декілька папірців, які ОСОБА_11 попросила ОСОБА_4 зберігати, а також в майбутньому бути присутнім при обміні у ОСОБА_7 телефона на гроші. Після цього ОСОБА_4 та дівчата ще кілька хвилин розмовляли, а потім роз'їхались.

Наступного дня, 10.10.2007 року ОСОБА_4 знову попросив його поїздити разом з ним. Близько 19 год. він та ОСОБА_4 приїхали до кафе «Лілія», де у ОСОБА_4 була якась зустріч. ОСОБА_6 чекав ОСОБА_4 в автомобілі. Близько 20 год. ОСОБА_4 зателефонував на мобільний та попросив піднести документи ОСОБА_7, які залишались лежати в автомобілі, та передати їх ОСОБА_11 Коли ОСОБА_6 вийшов з машини, він побачив ОСОБА_11, побачив, як його оточують незнайомі, біжать до нього, кинув шкіряну обкладинку на землю, після чого був затриманий працівниками міліції.

Допитаний під час досудового слідства 29.07.2010 року ОСОБА_6 пояснив, що 09.10.2007 року він разом з ОСОБА_4 їздили на автомобілі «Мерседес». В денний час до ОСОБА_4 зателефонувала невідома дівчина, яка скаржилась на те, що у неї хтось забрав гроші та не хоче віддавати. Після цього ОСОБА_4 запропонував зустрітись. Вони під'їхали до стадіону «Динамо», де знаходилось двоє дівчат, одна з яких розповіла, що чоловік, який працює на стадіоні «Динамо», забрав у неї мобільний телефон та не віддає. Після чого він та ОСОБА_4 під'їхали до входу на територію стадіону, куди підійшов молодий чоловік, як встановлено ОСОБА_7 У останнього ОСОБА_4 запитав, чого той забрав мобільний телефон у дівчини. ОСОБА_7 у відповідь почав грубити ОСОБА_4, після чого ОСОБА_4 запропонував від'їхати поговорити. ОСОБА_7 погодився, сів у автомобіль і вони від'їхали до пам'ятника В.В. Лобановському. Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_4 почав вимагати віддати дівчині гроші або мобільний телефон. У відповідь ОСОБА_7 почав нецензурно ображати ОСОБА_4 і ОСОБА_4 наніс удар ОСОБА_7 в область ока. Вже після цього, коли він та ОСОБА_4 знаходились в автомобілі, ОСОБА_4 передав йому гаманець ОСОБА_7 Наступного дня ОСОБА_4 повідомив про те, що потрібно буде віддати документи ОСОБА_7 і вони під'їхали до ресторану «Лілія». Біля ресторану його затримали працівники міліції.

У відповідності до пояснення, яке було відібрано у ОСОБА_6 в 2007 році, він повідомляв про те, що 09.10.2007 року біля пам'ятника В.В. Лобановському поруч з стадіоном «Динамо» в м. Києві саме ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_7 тілесні ушкодження, а потім забрав його гаманець та документи.

Згідно письмових пояснень, надісланих 02.09.2010 року до Головного слідчого управління МВС України, ОСОБА_6 повідомив, що 09.10.2007 року він та ОСОБА_4 на автомобілі марки «Мерседес» їздили по місту Київ. Близько 11.30 після телефонного дзвінка ОСОБА_4 сказав їхати до ресторану «Козачок». Під'їхавши, вони зайшли в ресторан і ОСОБА_4 сів за столик до двох раніше невідомих дівчат, якими, як встановлено, були ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а він присів за сусідній столик. ОСОБА_4 та дівчата розмовляли приблизно 10-15 хв., він їх розмови не чув. Після розмови він та ОСОБА_4 поїхали в центр Києва, а згодом ОСОБА_4 сказав їхати до стадіону «Динамо». Близько 16.00 він та ОСОБА_4 на автомобілі під'їхали до стадіону «Динамо» та зупинилися біля в'їзду на стадіон. Після чого ОСОБА_4 вийшов з автомобіля і пішов в напрямку автомобіля «Нісан-Мікра», що був припаркований неподалік. З автомобіля «Нісан-Мікра» вийшли ті самі дівчата, які були в ресторані «Козачок». Поговоривши кілька хвилин з дівчатами, ОСОБА_4 повернувся до автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин ОСОБА_4 звернувся до незнайомого хлопця, ОСОБА_7, та запросив його сісти в автомобіль. Після того як ОСОБА_7 сів в автомобіль, ОСОБА_4 почав з ним розмовляти з приводу обману якоїсь дівчини. ОСОБА_4 говорив, що ОСОБА_7 для дівчини замість нового мобільного телефону придбав телефон, який був у користуванні, при цьому гроші взяв як за новий. ОСОБА_7 заперечував це, та стверджував, що телефон він купив новий. Тоді ОСОБА_4 запропонував покликати дівчину, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні і знаходиться в поганому стані. ОСОБА_4 та ОСОБА_7 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши дівчат, ОСОБА_7 став агресивним, почав кричати образливі слова в бік дівчат. Він вийшов з автомобіля, а в цей час ОСОБА_4 попросив ОСОБА_7 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_7 штовхнув ОСОБА_4 в груди та намагався його вдарити. Побачивши це, він підбіг до ОСОБА_7 та схопив його за рукава куртки, щоб останній не міг махати руками. При цьому ОСОБА_4 та дівчата почали просити ОСОБА_7 заспокоїтися. Через кілька хвилин ОСОБА_7 заспокоївся і він відпустив його. Потім ОСОБА_7 витягнув із кишені куртки шкіряну обкладинку, яку кинув на землю та сказав одній з дівчат, щоб у неї знаходились документи, поки він не віддасть гроші та не забере телефон. Після цього ОСОБА_7 пішов. В шкіряній обкладинці знаходилось посвідчення водія ОСОБА_7 та ще якісь папери. Після цього, ОСОБА_4 та дівчата ще кілька хвилин розмовляли, а потім роз'їхались.

Наступного дня, ОСОБА_4 знову попросив поїздити разом з ним. Близько 19.00 год. він та ОСОБА_4 приїхали до кафе «Лілія», де у ОСОБА_4 була якась зустріч. Він чекав ОСОБА_4 в автомобілі. Близько 20 год. ОСОБА_4 зателефонував до нього та попросив піднести документи ОСОБА_7, які залишались лежати в автомобілі, дівчатам. В цей час до нього підійшли працівники міліції та затримали його.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 з приводу протиріч у показаннях, даних під час досудового та судового слідства, показав, що на момент затримання був наляканий, не розумів, з приводу чого його затримали, вимагав участі адвоката. Слідчий пояснив йому, що на даній стадії йому адвокат не потрібен, а тому він підписав протокол, складений слідчим, однак уважно не читав його та не надав великого значення суперечностям та неточностям, які там містилися.

ОСОБА_6. в судовому засіданні категорично наполягав, що його показання на цей момент є об'єктивними, тобто такими, які відповідають подіям, що відбулись 09.10.2007 року та 10.10.2007 року, пояснював свої дії відносно заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_7 виключно бажанням захистити ОСОБА_4

Суд, оцінюючи показання підсудного ОСОБА_6, як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні, приходить до висновку, що його показання в судовому засіданні об'єктивно вказують на обставини відповідних подій, відповідають показанням підсудного ОСОБА_4, потерпілого ОСОБА_7, іншим доказам у справі, а тому беруться судом до уваги. У справі немає жодних інших доказів, які вказували на нанесення ударів потерпілому саме ОСОБА_4

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 показав, що дійсно ОСОБА_6 на його прохання 9 та 10 жовтня 2007 року на автомобілі марки «Мерседес», державний номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4, їздили по місту Києву, за кермом був ОСОБА_6

Десь об 11 год.30 хв. цього ж дня вони удвох зайшли до ресторану „Козачок", де він сів за столик до ОСОБА_8 та ОСОБА_9, а ОСОБА_6 сів за сусідній столик. ОСОБА_8 повідомила про те, що її обманув знайомий, взявши кошти за телефон як за новий.

Вони з ОСОБА_6 поїхали в центр Києва, а згодом - о 16 год. до стадіону «Динамо». Вони під'їхали до стадіону «Динамо» та зупинилися біля в'їзду на стадіон. Після цього він вийшов з автомобіля і підійшов до ОСОБА_8 та ОСОБА_9, які знаходились в автомобілі «Нісан-Мікра» неподалік. Поговоривши кілька хвилин з дівчатами, він повернувся до свого автомобіля. Приблизно через 10-15 хвилин він звернувся до ОСОБА_7 та запросив його сісти в автомобіль „Мерседес". Після того, як ОСОБА_7 сів в автомобіль, він розпочав розмову з приводу обману ОСОБА_7, який для ОСОБА_11 замість нового мобільного телефону придбав телефон, який був у користуванні, при цьому гроші взяв як за новий. ОСОБА_7 заперечував це та стверджував, що телефон він купив новий. Тоді він запропонував покликати ОСОБА_11, щоб вона підтвердила, що проданий телефон був у користуванні і знаходиться в поганому стані, після чого вони з ОСОБА_7 вийшли з автомобіля. На вулиці, побачивши ОСОБА_8 та ОСОБА_9, ОСОБА_7 став агресивним, почав кричати образливі слова на адресу дівчат, однак він попросив ОСОБА_7 припинити ображати дівчат. Після цих слів ОСОБА_7 штовхнув його в груди та замахнувся рукою для удару. Побачивши це, ОСОБА_6 підбіг до ОСОБА_7 та декілька разів ударив останнього кулаком в обличчя. Від отриманих ударів ОСОБА_7 впав, після чого він відштовхнув ОСОБА_6 від ОСОБА_7 та сказав, щоб вони заспокоїлись. Після цього ОСОБА_7 сказав, що не варто було його бити і що він напише заяву в міліцію, а потім кинув на асфальт шкіряну обкладинку, сказавши, що він обміняє телефон на гроші, і якщо ОСОБА_11 йому не вірить, то нехай у неї залишаться його документи. У шкіряній обгортці знаходились посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 та ще декілька папірців, які ОСОБА_11 попросила його зберігати, а також в майбутньому бути присутнім при обміні у ОСОБА_7 телефону на гроші, оскільки, як пояснила ОСОБА_11, вона боялась ОСОБА_7 Після цього він та дівчата ще кілька хвилин розмовляли, а потім роз'їхались.

Наступного дня, 10.10.2007 року він з ОСОБА_6 близько 19 год. 30 хв. приїхали в кафе «Лілія», де у нього була ділова зустріч. ОСОБА_6 чекав його в автомобілі. Близько 20 год. він зателефонував ОСОБА_6 на мобільний телефон та попросив піднести документи ОСОБА_7, які залишались лежати в автомобілі, та передати їх ОСОБА_11 Через декілька хвилин потому йому зателефонувала ОСОБА_11 та повідомила, що до неї та ОСОБА_6 підійшли 5 чи 6 чоловіків, які представилися працівниками міліції. Після того, як він вийшов з ресторану, до нього підійшли якісь чоловіки - 5 чи 6 - та, не представляючись, почали заламувати руки. Він подумав, що це злочинці, які діють на прохання ОСОБА_7, та став чинити опір, однак, згодом, дізнавшись, що це працівники міліції, опиратися перестав, а працівники міліції, поклавши його на асфальт, почали обшукувати, також обшук проводили і ОСОБА_6, при цьому декілька разів били по рукам та ногам, надягли наручники.

Допитаний під час досудового слідства 12.10.2007 року ОСОБА_4 показав, що 09.10.2007 року в обідній час до нього зателефонувала ОСОБА_9 (ОСОБА_9), яка запропонувала зустрітись в ресторані, щоб пообідати. Він погодився, після чого разом з водієм ОСОБА_6 на автомобілі прибули до ресторану «Козачок». Приблизно о 13 год. він зустрівся з ОСОБА_9 та її подругою ОСОБА_8, з якими в ресторані він розмовляв на різні теми. Коли перебували в ресторані, ОСОБА_8 розповіла, що дала своєму хлопцеві ОСОБА_7 гроші в сумі 950 дол. США для придбання мобільного телефону, а ОСОБА_7 придбав телефон не новий. Вона просила повернути гроші, але ОСОБА_7 відмовився. Пообідавши, він та його водій ОСОБА_6 поїхали до ресторану «Мокко», по вул. Хрещатик в м. Києві, де він перебував з 15 год. до 19 год., і звідти не відлучався. Близько 19.00 він разом з водієм поїхали додому. Наступного дня, тобто 10.10.2007, близько 18.00 він разом з водієм ОСОБА_6 прибули до кафе «Лілія», що розташоване біля станції метро «Печерська». Коли вони перебували в кафе, до нього зателефонувала ОСОБА_8, яка повідомила, що її хлопець ОСОБА_7 намагається її побити. Вийшовши з кафе, він побачив ОСОБА_8 і незнайомого хлопця. В цей час його затримали працівники міліції.

Під час допиту в якості обвинуваченого 06.09.2010 року ОСОБА_4 показав, що 09.10.2007 року його знайома ОСОБА_8 в ресторані «Козачок» розповіла, що її знайомий ОСОБА_7 взяв у неї гроші в сумі 1000 доларів США для придбання нового мобільного телефону Nокіа 8800 Sirocco, а замість цього придбав мобільний телефон, якій уже був в користуванні. Коли вона звернулась з даного приводу до ОСОБА_7 з претензією, ОСОБА_7 відмовився забирати телефон та повертати гроші. Він погодився поговорити з ОСОБА_7, щоб переконати його повернути гроші, отримані шахрайським шляхом, після чого ОСОБА_8 зателефонувала до ОСОБА_7 та домовилась з ним зустрітись начебто для того, щоб забрати якісь книжки. Цього ж дня, він та ОСОБА_6 на автомобілі приїхали до стадіону «Динамо», куди також приїхали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ОСОБА_9). Через 15 хвилин він помітив ОСОБА_7, до якого звернувся та запропонував сісти в автомобіль для розмови. Вийшовши з автомобіля та побачивши ОСОБА_8, ОСОБА_7 почав кричати та ображати її. Він зробив зауваження ОСОБА_7, і той намагався вдарити його в обличчя, але в цей час ОСОБА_6, який вийшов з автомобіля, схопив ОСОБА_7 за рукава куртки. Після чого, він, ОСОБА_8, ОСОБА_9 (ОСОБА_9) почали заспокоювати ОСОБА_7, і останній, заспокоївшись сказав, що зможе розрахуватись з ОСОБА_8 через кілька днів, але при умові, що вона поверне телефон.

Також ОСОБА_4 у показаннях повідомив, що ОСОБА_8 попросила, щоб документи ОСОБА_7 залишались у нього та попросила його та ОСОБА_9 бути присутніми при повторній зустрічі з ОСОБА_7, коли вона буде повертати мобільний телефон, а той їй - гроші.

Наступного дня, 10.10.2007 року йому зателефонувала ОСОБА_8 та сказала, що ОСОБА_7 вимагав повернути документи, а також начебто хоче повернути гроші за телефон. ОСОБА_8 попросила під'їхати до місця зустрічі. Близько 19.00 год. він знаходився на діловій зустрічі в ресторані «Лілія». Приблизно о 20.00 год. йому зателефонувала ОСОБА_9, яка попросила піднести належні ОСОБА_7 документи, які знаходились в автомобілі MERCEDES-BENZ. Принести документи до ресторану «Марокана» він попросив ОСОБА_6 Через 15 хв. йому знову зателефонувала ОСОБА_9, яка повідомила, що до неї та ОСОБА_8 підійшли працівники міліції. Він вийшов з ресторану і в цей час його затримали працівники міліції.

Суд, здійснюючи оцінку показанням підсудного ОСОБА_4, під час досудового слідства, в судовому засіданні, вважає, що показання підсудного, надані в судовому засіданні, об'єктивно вказують на обставини, що підлягають доказуванню в даній кримінальній справі.

Такі показання відповідають показаннями підсудного ОСОБА_6, потерпілого ОСОБА_7, показаннями свідків, допитаних у справі, а також письмовим доказам, дослідженими в судовому засіданні, а тому ці показання підсудного ОСОБА_4, зокрема, з урахуванням безпосередності дослідження судом доказів, і беруться судом до уваги.

Як вказувалось раніше, показання підсудних у справі ОСОБА_4, ОСОБА_6 були перевірені судом шляхом дослідження інших доказів у справі.

Так, допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 показав, що у 2007 році у нього з ОСОБА_8 склались особисті стосунки, які з часом почали погіршуватись, виникли суперечності.

На початку жовтня 2007 року він допоміг ОСОБА_8 придбати мобільний телефон Nокіа 8800 Sirocco для її батька на подарунок, однак вона через декілька днів висловила претензію, що телефон був раніше у користуванні. Телефон був новий, він запропонував ОСОБА_8 обміняти мобільний телефон, однак вона відмовилась.

09.10.2007 року, близько 16 год., коли він знаходився на роботі в приміщеннях на території стадіону «Динамо» ім. В.В. Лобановського, по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, до нього зателефонувала ОСОБА_8 та попросила вийти до неї поговорити. Він вийшов на вулицю і побачив раніше незнайомого ОСОБА_4, який запропонував поговорити. Він погодився, оскільки на водійському сидінні побачив раніше знайомого по спортзалу ОСОБА_6, та вважав, що йому нічого не загрожує.

Під час подальшої розмови ОСОБА_4 вказав на те, що він погано повівся з ОСОБА_8 та запропонував з'ясувати йому стосунки з ОСОБА_8 Він повідомив, що не бажає зустрічатися з ОСОБА_8, яка пійшла до них з подругою, після чого вона почала його ображати та плакати.

ОСОБА_4 сказав, що в цій ситуації необхідно поводитись як чоловік та не ображати дівчину. ОСОБА_7 сказав, що ці розмови йому набридли та спробував піти, однак ОСОБА_4 поклав йому на плече руку, сказавши, що справжній чоловік має вирішити цю проблему до кінця. Після цього він голосно сказав, що з нього досить, і що він не має наміру далі це слухати, і скинув руку ОСОБА_4 з плеча. Останній повторно поклав йому руку на плече. В цей час ОСОБА_6, який підійшов до них, вдарив декілька разів його кулаком в обличчя, і він впав на асфальт. ОСОБА_4 відштовхнув ОСОБА_6 та сказав, щоб той заспокоївся. Сам ОСОБА_4 ударів не наносив.

Він піднявся та почав відходити від них. В цей час ОСОБА_8 сказала, що віддасть йому його телефон, якщо він поверне їй кошти в сумі 950 доларів США, однак він повідомив, що не варто його було бити, і тепер він напише заяву до міліції.

Після бійки він виявив відсутність шкіряного гаманця, де знаходився паспорт громадянина України, закордонний паспорт, посвідчення водія, посвідчення працівника ФК «Динамо» Київ, якісь гроші, пару карток.

В цей же день потерпілий звернувся по медичну допомогу та написав заяву до Печерського РУГУ МВС України в місті Києві. Яким чином зник гаманець, потерпілий не знав, однак згодом ОСОБА_8 повідомила, що гаманець випав, коли від отриманих ударів потерпілий впав, і цей гаманець підібрав ОСОБА_6 Також ОСОБА_8 повідомила, що вона поверне гаманець ОСОБА_7 при зустрічі. ОСОБА_7 домовився про зустріч з ОСОБА_8 наступного дня, про що повідомив працівників міліції. 10.10.2007 року о 19 год. 30 хв. Він зустрівся з ОСОБА_8 біля ресторану „Марокана" на розі вулиць Кутузова та бульвару Лесі Українки у місті Києві та запитав, де гаманець, на що ОСОБА_8 сказала, що його принесе ОСОБА_6 Після цього потерпілий побачив на протилежній стороні вулиці ОСОБА_6, який виходив з автомобіля „Мерседес", та підійшов до нього. ОСОБА_6 мовчки кинув гаманця на землю та повернувся до автомобіля. В цей час ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції, також біля ресторану був затриманий працівниками міліції ОСОБА_4

Після затримання ОСОБА_6 та ОСОБА_4, працівники міліції усіх відвезли до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві, де у нього було вилучено гаманець з документами.

Потерпілий зазначив, що жодних претензій до підсудних не має. Дії ОСОБА_4 були викликані бажанням заступитись за ОСОБА_8, а ОСОБА_6 - наміром захистити ОСОБА_4 від його дій. Будь-яких вимог передачі коштів підсудні йому не висловлювали, та взагалі діяли не з корисливих мотивів.

Такі показання потерпілого суд бере до уваги, оскільки вони узгоджуються з іншими доказами у справі, які вказують на наявність конфліктної ситуації між ОСОБА_8, та пізніше ОСОБА_4 з ОСОБА_7 щодо обміну телефону на сплачені за нього кошти, як свідчення відсутності корисливого мотиву в діях підсудних.

Разом з тим, допитаний під час досудового слідства, ОСОБА_7 показав, що 09.10.2007 року ОСОБА_4 та ОСОБА_6 відвезли його на майданчик, розташований поруч з пам'ятником В.В. Лобановському, на території стадіону, по вул. Грушевського, 3, в м. Києві. В той час на майданчику знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (ОСОБА_9). Після того, як автомобіль зупинився, ОСОБА_4 витягнув його з салону автомобіля, а ОСОБА_6 схопив та закрутив його праву руку, щоб він не міг вирватись. Після цього ОСОБА_4 наніс йому удар кулаком правої руки під ліве око. Потім він вдарив його кулаком лівої руки також у голову, але він встиг частково закритись, і ОСОБА_4 попав йому у плече. Третій удар кавказець наніс знову правою рукою у ліву брову. Водій в той час зробив «підсічку», і потерпілий впав на праве коліно. Під час насильницьких дій ОСОБА_6 витягнув з кишені його штанів гаманець, вартістю 300 грн., в якому знаходились гроші в сумі 700 грн. та документи. Потім ОСОБА_8 попросила припинити його бити. Після чого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стали йому погрожувати та вимагати гроші. Зокрема ОСОБА_4 сказав, що він повинен принести 1000 доларів США, а якщо не принесе, то буде ще гірше. Він попросив повернути його ключі та гаманець. Однак ОСОБА_4, продовжуючи вимагати гроші в сумі 1000 доларів США, повідомив, що лише після передачі грошей віддадуть документи, при цьому пригрозив ще більш гіршими наслідками. Потім ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 сіли до автомобіля «MERCEDES-BENZ» та від'їхали до автомобіля ОСОБА_8, а він продовжив просити повернути речі. Потім до нього під'їхав „Мерседес", ОСОБА_4, не виходячи з машини, знову сказав, щоб потерпілий до наступного дня знайшов тисячу доларів, і якщо він їх не принесе, то його знову поб'ють. Він знову попросив повернути ключі та документи з гаманцем, після чого ОСОБА_6 вийшов з машини та кинув під ноги ключі з брелоком.

Також упродовж досудового слідства потерпілий ОСОБА_7 вказував, що після побиття він звернувся за медичною допомогою до медичних закладів та з заявою про вчинений щодо нього злочин до Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві. 10.10.2007 року в присутності працівників міліції він домовився про зустріч, щоб передати 1000 дол. США, які у нього вимагали при вказаних вище обставинах, взамін повернення йому гаманця з документами. Того ж дня біля ресторану «Марокана», по бульвару Л. України, в м. Києві, міліціонери затримали ОСОБА_6, під час того, як останній, зустрівшись з ним, повернув гаманець з документами, а також ОСОБА_4, який в цей час стояв поруч. Там же біля ресторану «Марокана» знаходились ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Суд, розглядаючи питання про зміну показань потерпілим, насамперед, виходить з принципу безпосередності дослідження судом доказів.

В судовому засіданні сам потерпілий відмовився від показань, наданих на досудовому слідстві в частині обставин нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_4, вчинення розбою та вимагання щодо нього, заволодіння його документами, пояснюючи це певною поведінкою співробітників міліції по формуванню штучних доказів вини підсудних у справі. Потерпілий надав пояснення, що весь час знаходився у стані стресу, як в результаті побиття, так і дій співробітників міліції, які тиснули на нього з метою отримання певних показань. Він повідомляв слідчим на неточності у протоколах своїх допитів, повідомляв дійсні обставини справи, однак вказані особи наполягали, що показання змінювати не можна.

Показанням потерпілого ОСОБА_7 в судовому засіданні відповідають та узгоджуються з іншими доказами у справі: показаннями підсудних, свідків, письмовими доказами, суд вважає їх такими, що необхідно і брати до уваги.

Згідно показань свідка ОСОБА_15 під час досудового слідства, неявка якого визнана поважною, у жовтні 2007 року о 16 год. 30 хв. до нього зателефонував його знайомий ОСОБА_7, який повідомив, що його побили неподалік стадіону «Динамо». Через 10 хвилин він під'їхав до пам'ятника В.В. Лобановському, поруч з стадіоном, де знаходився ОСОБА_7, в якого було ушкодження на обличчі у вигляді набряку лівого ока та кров на обличчі. Джинсові штани на колінах обох ніг були порвані чи зітерті. Він звернувся до охоронця з пропускного пункту і запитав у останнього, чому той не втрутився. Охоронник повідомив, що підходив до ОСОБА_7 і автомобіля, з якого останнього витягували і бачив особу кавказької зовнішності. Оскільки ОСОБА_7 потребував медичної допомоги, він відвіз його до «Жовтневої» лікарні. Про обставини події ОСОБА_7 розповів, що вказаного дня до нього зателефонувала ОСОБА_8 та домовилась про зустріч. Коли він вийшов зі стадіону «Динамо» на зустріч до ОСОБА_8, до нього підійшли раніше незнайомий ОСОБА_4, та ОСОБА_6, відвезли на автомобілі до пам'ятника В. Лобановському, де в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 витягли з автомобіля, побили та забрали гаманець з грошима та документами. Після чого ОСОБА_4 почав вимагати передати 1000 доларів США, погрожуючи побиттям у разі зволікання.

Показання свідка ОСОБА_15 суд бере до уваги лише в частині обставин надання потерпілому ОСОБА_7 медичної допомоги у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_15, суд приходить до висновку, що він не був очевидцем подій, які відбулись 09.10.2007 року, а тому не може об'єктивно вказати на всі обставини справи.

Допитаний же в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_7 неодноразово суду пояснював, що після отриманих тілесних ушкоджень, перебував у шоковому стані, він невірно оцінював зміст подій. ОСОБА_7 категорично заперечив побиття його ОСОБА_4, вимагання від нього підсудними будь-яких коштів та умисне заволодіння гаманцем з грошима та документами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_16 підтримав показання, які були надані під час досудового слідства про те, що в жовтні 2007 року він працював охоронником в ТОВ «ФК Динамо Київ». 09.10.2007 року він перебував на роботі, на посту №9 стадіону «ФК Динамо». Вказаного дня в денну пору доби він звернув увагу на те, що на майданчику біля пам'ятника В.В. Лобановському стояв автомобіль, а поруч відбувалась сварка, а саме на майданчику стояли чоловік кавказької зовнішності, а також ОСОБА_7, який працював інструктором ФК «Динамо» та дві дівчини. Для того, щоб припинити конфлікт він та охоронники з поста № 8 підійшли ближче і він почув, що цей чоловік просив ОСОБА_7 повернути якісь речі. Через кілька хвилин автомобіль, на місці залишився ОСОБА_7, який комусь почав телефонувати. Приблизно через 10 хв. до стадіону «Динамо» приїхав працівник «Динамо» ОСОБА_17 який, підійшовши до нього і почав його звинувачувати у тому, що він не втрутився в конфлікт між ОСОБА_7 та особами, які були в автомобілі. Після цього, ОСОБА_17, посадив ОСОБА_7 в автомобіль і кудись повіз, а він про інцидент повідомив начальникові охорони ОСОБА_18

Показання свідка про наявність конфліктної ситуації опосередковано підтверджують вину ОСОБА_6 у спричиненні тілесних ушкоджень ОСОБА_7

Показання свідка не вказують на нанесення ударів ОСОБА_4 потерпілому у справі чи виконання будь-яких дій, спрямованих на вимагання чи розбій, заволодіння документами.

Разом з тим, свідок підтверджує показання підсудних та потерпілого у справі щодо мотиву дій ОСОБА_4 по вирішенню конфліктної ситуації з приводу повернення коштів ОСОБА_19 за телефон.

Згідно оголошених в судовому засіданні показань свідка ОСОБА_18, неявка якого визнана поважною, він у 2007 році працював начальником охорони ФК «Динамо-Київ».

09.10.2007 року, в другій половині дня, він перебував на території стадіону, до нього звернувся ОСОБА_17 з претензією, що на очах охорони побили ОСОБА_7 Від ОСОБА_15 та охоронників він дізнався, що цього дня до стадіону «Динамо» під'їхав автомобіль, хлопці з автомобіля повідомили, що приїхали до ОСОБА_7, з пропускного пункту зателефонували на стадіон, повідомили, що прибув автомобіль до ОСОБА_7

Охоронникам сказали, що ОСОБА_7 в їдальні і щоб автомобіль пропустили. Цей автомобіль заїхав на територію. Коли з їдальні вийшов ОСОБА_7, невідомі попросили ОСОБА_7 сісти в автомобіль. Після цього, невідомі, виїхавши з стадіону, привезли ОСОБА_7 на майданчик неподалік пам'ятника В. Лобановському, де завдали декілька ударів та, забравши документи і гроші, зникли в напрямку вул. Паркова алея в м. Києві.

Надаючи оцінку показанням свідка ОСОБА_18, суд бере до уваги, що свідок не був очевидцем подій, що відбулись, джерело його посилань невідоме і опосередковано беруться судом до уваги лише в частині не оспорюваних ніким обставин у справі, а саме: зустрічі підсудних з потерпілим біля стадіону «Динамо» в м. Києві, наявності конфлікту між ними.

Однак показання свідка не можуть вважатись доказами вчинення розбою, вимагання, протиправного заволодіння гаманцем з документами та грошима, також завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_4, а тому суд в цій частині не бере їх до уваги.

Допитаний під час досудового слідства ОСОБА_20, неявка якого визнана судом поважною, показав, що у 2007 році працював водієм віце-Президента ТОВ «ФК Динамо-Київ».

09.10.2007 року, у другій половині дня, приїхав на стоянку стадіону «ФК Динамо-Київ», від охоронників дізнався, що побили працівника ФК «Динамо-Київ». Зокрема, вони розповіли, що до стадіону під'їхав автомобіль моделі «Джип» і двоє, чи троє хлопців, які були в автомобілі, побили працівника стадіону - спортсмена. Пізніше він дізнався, що побили саме ОСОБА_7 Останній після побиття проходив лікування. Через кілька тижнів він бачив ОСОБА_7, у нього на обличчі були сліди синців.

Такі показання свідка суд бере до уваги лише в частині факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень, в іншій частині - дані, отримані зі слів інших осіб, не є доказами ні вимагання, ні розбою, ні заволодіння майном та документами ОСОБА_7, як і спричинення саме ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_21, неявка якого в судове засідання визнана судом поважною, показав, що підтримує з ОСОБА_7 дружні стосунки. 09.10.2007 року до нього додому приїхали ОСОБА_17 та ОСОБА_7, в якого була ушкоджена ліва частина обличчя. ОСОБА_7 розповів, що вказаного дня, коли він знаходився на стадіоні, до нього зателефонувала ОСОБА_8 та попросила вийти до неї, щоб зустрітись. Після того як він вийшов на зустріч, до нього звернулись раніше невідомі, які приїхали на автомобілі MERCEDES-BENZ, примусили сісти в зазначений автомобіль, провезли кілька метрів, а потім побили, забрали гаманець з грошима і документами та почали вимагати 1000 доларів США.

У вечірній час ОСОБА_7 госпіталізували до Київської обласної лікарні. Наступного дня, ОСОБА_7 звернувся в міліцію і біля ресторану «Марокана» працівники міліції затримали ОСОБА_4, який бив ОСОБА_7, а також його водія ОСОБА_6.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_22, неявка якого визнана судом поважною, показав, що з ОСОБА_7 він 09.10.2007 року обідали в їдальні на території стадіону. Після обіду вони попрощались і свідок поїхав з стадіону по своїм справам. Через 15 хвилин після того, як він від'їхав, до нього зателефонував ОСОБА_17, який повідомив, що ОСОБА_7 побили. Побиття сталось відразу після того, як він та ОСОБА_7 вийшли з їдальні, попрощались і він поїхав по своїм справам. Пізніше від ОСОБА_15 та ОСОБА_7 йому стало відомо, що ОСОБА_7 побили чоловіки, серед яких був чоловік кавказької зовнішності. В результаті побиття ОСОБА_7 було заподіяно перелом лицевої кістки.

Такі показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_22, які не були очевидцем подій біля стадіону «Динамо» в м. Києві за участю потерпілого, є доказами спричинення останньому тілесних ушкоджень. Як вказувалось раніше, ОСОБА_7 зазначав, що після нанесення йому ударів, не міг чітко та об'єктивно оцінювати обставини нанесення йому ударів, а в судовому засіданні неодноразово та категорично наполягав, що тілесні ушкодження йому спричинив саме ОСОБА_6.

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_23, неявка якого в судове засідання визнана поважною, показав, що від ОСОБА_7 йому стало відомо, що в жовтні 2007 року його побили біля стадіону ФК «Динамо-Київ» двоє раніше незнайомих, які до стадіону приїхали на автомобілі. Він пам'ятає, що після побиття ОСОБА_7 лікувався в лікарні по вул. Підвисоцького в м. Києві і там йому виконували хірургічну операцію, оскільки від нанесених ударів в нього виник перелом лицевої кістки. Зі слів ОСОБА_7 його бив чоловік більшої тілобудови.

Такі показання свідка, який не був очевидцем подій біля стадіону «Динамо» в м. Києві за участю ОСОБА_7, є лише доказами спричинення останньому тілесних ушкоджень. В іншій частині суд не може взяти їх до уваги, зокрема, і з урахуванням їх суперечливого характеру, оскільки з них випливає, що конкретно ОСОБА_7 наносив удари лише один з підсудних, і це ОСОБА_4, а не ОСОБА_6, що суперечить іншим доказам у справі.

Як зазначалось раніше, суд, оцінюючи показання свідків ОСОБА_21, ОСОБА_23, ОСОБА_22, ОСОБА_20 суд бере їх до уваги тільки в частині обставин надання потерпілому ОСОБА_7 медичної допомоги у зв'язку з отриманими тілесними ушкодженнями.

Допитана під час досудового слідства 10.10.2007 року свідок ОСОБА_8, неявка якої визнана судом поважною, показання якої оголошені та перевірені в судовому засіданні, пояснювала, що в жовтні 2007 року ОСОБА_7 допоміг їй придбати мобільний телефон марки Nокіа 8800 Sirocco. Розглядаючи телефон, вона помітила, що телефон був раніше у користуванні. Тому з даного приводу вона звернулась з претензією до ОСОБА_7, повідомивши, що той продав телефон, який був у користуванні. В свою чергу ОСОБА_7 запевняв, що телефон новий та погоджувався обміняти телефон на аналогічний новий телефон.

09.10. 2007 року вона та її подруга ОСОБА_9 розповіли про вказану ситуацію з приводу мобільного телефону ОСОБА_4, який пообіцяв поговорити з ОСОБА_7 Вона зателефонувала до ОСОБА_7 і домовилась з ним зустрітись о 16 год. біля стадіону «Динамо». Того ж дня, близько 16 год. вона та ОСОБА_9 прибули на стадіон, куди також приїхав і ОСОБА_4 Знаходячись біля стадіону, вона зателефонувала до ОСОБА_7 і останній сказав, що зараз вийде. Потім ОСОБА_4 зателефонував до неї, уточнив анкетні дані ОСОБА_7 та через якийсь час ОСОБА_4 та ОСОБА_6 разом з ОСОБА_7 на автомобілі виїхали з території стадіону. Після того, як автомобіль зупинився вона побачила, як ОСОБА_4 витягнув ОСОБА_7 з автомобіля, почав бити останнього, кричати образливі слова та забрав у ОСОБА_7 гаманець, який віддав ОСОБА_6, чи кинув у автомобіль, точно не пам'ятає. Побачивши побиття, вона просила ОСОБА_4 припинити бійку, але ОСОБА_4 її не слухав.

Допитана як свідок 13.10.2010 року ОСОБА_8 підтвердила свої показання з приводу її взаємовідносин з ОСОБА_7, конфлікту, що виник між нею та ОСОБА_7, а також з приводу того, що біля стадіону «Динамо» ім. В.В. Лобановського відбулась зустріч ОСОБА_4 та ОСОБА_7

Разом з тим, про подальші події ОСОБА_8 показань не надала, а лише зазначила, що після зустрічі ОСОБА_4 та ОСОБА_7 нічого не відбувалось, а вона та ОСОБА_9 поїхали з стадіону.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_19 показав, що 06.10.2007 року до м. Хмельницького приїхала його донька ОСОБА_8 та подарувала йому на день народження мобільний телефон марки Nокіа 8800. Наступного дня, роздивляючись телефон, він помітив, що телефон не новий. Про це він запитав у доньки ОСОБА_8, яка відповіла, що теж помітила, що телефон не новий і її знайомий пообіцяв телефон обміняти. Після того як донька поїхала, він почав користуватись подарованим мобільним телефоном. Даний телефон з того часу постійно знаходився в нього. Після 06.10.2007 року, до нього зателефонувала донька та повідомила, що у неї виникли проблеми. Розповіла, що, приїхавши в Київ, вона зустрілась з ОСОБА_9, якій розповіла про те, що ОСОБА_7 придбав телефон, якій уже був у користуванні, і ОСОБА_9 запропонувала звернутись до її знайомого, який би зміг поговорити з ОСОБА_7 Вони поїхали до знайомого ОСОБА_9, а потім разом прибули на зустріч до ОСОБА_7, де між останнім та знайомим ОСОБА_9 виникла бійка.

На даний час його донька лікується у зв'язку з психічним захворюванням, її стан важкий, а тому допит неможливий.

Показання свідка ОСОБА_19 також підтверджують наявність конфліктної ситуації, що виникла між його донькою та потерпілим у справі, а потім - між ОСОБА_4 та ОСОБА_7, мету дій підсудного, спрямованих на захист начебто порушених потерпілим прав ОСОБА_8

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 367 від 18.11.2010 року, ОСОБА_8 у період часу, до якого відносяться досліджувані події, будь-яким психічним захворюванням та слабоумством не страждала. В той період часу у ОСОБА_8 будь-яких психічних розладів, які б обмежували її здатність усвідомлювати свої дії та керувати ними, не було.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_24, яка проводила судово-психіатричну експертизу стану ОСОБА_8, повідомила, що підтверджує висновки власного акту, однак додала, що на час подій, що є предметом розгляду, ОСОБА_8 перебувала у стресовому стані, і мала психічні розлади.

Суд, оцінюючи показання свідка ОСОБА_8 в сукупності з показаннями свідка ОСОБА_19, а також висновками судово-психіатричної експертизи № 367 від 18.11.2010 року та поясненнями експерта ОСОБА_24 щодо стану здоров'я ОСОБА_8, а також показання потерпілого ОСОБА_7 щодо характеру взаємовідносин, які склалися між ОСОБА_8 та потерпілим напередодні подій, що є предметом судового розгляду, приходить до висновку, що її позиція у справі під час досудового розслідування зазнала впливу особистих стосунків з потерпілим. Наявність психічних розладів на час інкримінованих підсудним дій теж перешкоджає суду показання свідка вважати такими, що об'єктивно вказують на фактичні обставини справи. Наведене вище не дає можливості вважати показання свідка належним доказом вини ОСОБА_4 у спричиненні потерпілому тілесних ушкоджень. Разом з тим, показання свідка ОСОБА_8 щодо обставин, які передували зустрічі підсудних з потерпілим, та самій зустрічі, не містять даних щодо умислу ОСОБА_4, ОСОБА_6 на вчинення злочинів за ч.2 ст.187, ч.3 ст.189, ч.3 ст.357 КК України, корисливого мотиву відповідних дій.

Згідно показань під час досудового слідства свідка ОСОБА_9, неявка якої була визнана судом поважною, в жовтні 2007 року її подруга ОСОБА_8 поскаржилась на ОСОБА_7, який придбав їй мобільний телефон, що був у користуванні, а на її прохання повернути гроші в обмін на телефон не реагував. Після цього, вона та ОСОБА_8 зустрілись з ОСОБА_4, якому ОСОБА_8 поскаржилась на ОСОБА_7 і ОСОБА_4 погодився поговорити з ОСОБА_7 Після чого ОСОБА_8 домовилась про зустріч з ОСОБА_7 Цього ж дня о 16 год. біля стадіону «Динамо» ім. В.В. Лобановського. У вказаний час вона та ОСОБА_8 приїхали до стадіону. Там вони побачили автомобіль, належний ОСОБА_4, який виїжджав із стадіону. Коли автомобіль зупинився, ОСОБА_4 силоміць витягнув ОСОБА_7 з салону автомобіля, після чого вдарив ОСОБА_7 кулаком в обличчя та почав кричати на адресу ОСОБА_7 образливі слова. В цей час ОСОБА_6 знаходився поруч з ОСОБА_4 та ОСОБА_7 Покричавши ще деякий час на ОСОБА_7, ОСОБА_4 вдарив ОСОБА_7 ногою, а потім вона, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 сіли в автомобіль. ОСОБА_7 залишився стояти на місці. Коли вони від'їжджали, ОСОБА_7 кричав, щоб йому повернули документи та ключі. На що ОСОБА_4 відповів, що повернуть документи, коли ОСОБА_7 передасть гроші. 10.10.2007 року ОСОБА_8 попросила її піти до ресторану «Маракана» на зустріч до ОСОБА_7 Вказаного дня біля ресторану її зупинили працівники міліції.

Окрім цього, ОСОБА_9, будучи допитаною як свідок 14.08.2010 року, надала показання, про те, що між ОСОБА_8 та ОСОБА_7 виник конфлікт через те, що ОСОБА_7 взяв у ОСОБА_8 гроші в сумі 1000 доларів США для придбання мобільного телефону Nокіа 8800 та придбав телефон неналежної якості. Поговорити з ОСОБА_7 з даного приводу погодився ОСОБА_4 Під час зустрічі з ОСОБА_7, на якій були присутні вона, ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ніхто ОСОБА_7 не бив, йому не погрожували, а він, тобто ОСОБА_7, добровільно погодився повернути ОСОБА_8 гроші і при цьому залишив свій гаманець з документами.

Останні показання свідка відповідають показанням підсудних та потерпілого у справі.

Зміст показань ОСОБА_9 від 14.08.2010 року істотно відрізняється від її показань, наданих 10.10.2007 року. Зміну показань ОСОБА_9 пояснила тиском на неї працівників міліції під час допиту 10.10.2007 року.

Така позиція свідка не може вважатись судом такою, що об'єктивно вказує на наявність в діях підсудних вимагання та розбою, заволодіння документами.

Посилання на нанесення потерпілому ударів підсудним ОСОБА_4 в обличчя, а також нанесення удару ногою, не підтверджений жодним іншим дослідженим в судовому засіданні доказом.

Суд бере до уваги показання свідка ОСОБА_9 (ОСОБА_9) лише в частині конфлікту ОСОБА_8 з ОСОБА_7 з приводу мобільного телефону до потерпілого ОСОБА_7, а також зустрічі останнього з підсудними та факту отримання потерпілим тілесних ушкоджень, однак в частині конкретних обставин нанесення тілесних ушкоджень вони не є прийнятними.

Згідно показань свідка ОСОБА_25, неявка якого визнана судом поважною, у жовтні 2007 року він працював старшим оперуповноваженим сектору карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві. 10.10.2007 року зранку за вказівкою керівництва він приймав заяву та опитував ОСОБА_7, який звернувся до міліції з приводу того, що його побили двоє невідомих, пограбували, заволоділи документами та сказали: «Привезеш 1000 дол. США, отримаєш документи». ОСОБА_7 розповідав, що його били та грабували в присутності колишньої дівчини, якій напередодні він допоміг придбати мобільний телефон Nокіа 8800. На час звернення на обличчі ОСОБА_7 були синці та гематоми. Заявнику було запропоновано домовитись про зустріч із особами, які скоїли проти нього злочини і заявник домовився про зустріч біля ресторану «Марокана». На прохання працівників міліції, ОСОБА_7 переносив зустріч на кілька годин під приводом того, що він збирає гроші. У вечірній час цього ж дня він та інші працівники сектору карного розшуку прибули до ресторану «Марокана», неподалік станції метро Печерська в м. Києві, де було домовлено про зустріч. Під час зустрічі були затримані ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_26, неявка якого визнана судом поважною повністю, пояснив, що у жовтні 2007 року він працював начальником сектору карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві. 10.10.2007 до Печерського РУ ГУ МВС України в м. Києві звернувся ОСОБА_7, який заявляв, що його побили, забрали гаманець з документами та вимагали гроші в сумі 1000 доларів США, обіцяючи в разі передачі грошей повернути документи. ОСОБА_7 розповідав, що злочин було скоєно в присутності колишньої дівчини. Проведення перевірки та заходів по розкриттю злочину було доручено працівникам його сектору. Після чого ОСОБА_7 було рекомендовано призначити зустріч злочинцям ніби для того, щоб передати гроші в сумі 1000 доларів США та забрати документи. Того ж дня, у вечірній час він та інші працівники карного розшуку, прибули до ресторану «Марокана», де була призначена зустріч. Через певний час до ресторану прибув заявник ОСОБА_7 На місці відбулось затримання підозрюваних осіб, а саме ОСОБА_4 та ОСОБА_6.

Оголошені в судовому засіданні показання свідка ОСОБА_27, неявка якого визнана судом поважною, є аналогічними показанням свідка ОСОБА_26

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_28, підтримав показання, які він надавав під час досудового слідства про те, що у 2007 році працював на посаді старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в місті Києві. 10.10.2007 року він дізнався, що до Печерського РУ звернувся ОСОБА_7 з приводу того, що у нього виник конфлікт з дівчиною, після чого до нього приїхали невідомі, відвезли на автомобілі в якесь місце, де побили та забрали гаманець з грошима і документами, потім призначили зустріч та вимагали, щоб заявник на зустріч привіз ще грошей. У зв'язку з цим було прийнято рішення вжити заходів по розкриттю злочину. Після цього ОСОБА_7 була призначена зустріч начебто для передачі грошей. Того ж дня, під час зустрічі біля ресторану «Марокана» було затримано ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ОСОБА_6 почали затримувати в той час, як він почав передавати заявнику ОСОБА_7 гаманець з документами. Після збору матеріалів по заяві ОСОБА_7 слідчим відділом райуправління була порушена кримінальна справа.

У відповідності до показань свідка ОСОБА_29, неявка якого визнана поважною в судове засідання, під час досудового розслідування, він у жовтні 2007 року працював оперуповноваженим карного розшуку Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві

ОСОБА_29 та інші працівники сектору карного розшуку біля ресторану «Марокана» затримували осіб, які пограбували ОСОБА_7 та вимагали у останнього гроші. Після затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Він опитував ОСОБА_7, той пояснював, що його побили ОСОБА_4 та ОСОБА_6, заволоділи його майном, а потім стали вимагати гроші в сумі 1000 доларів США. Також ОСОБА_7 повідомив про обставини затримання ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а також розповів, що гаманець з документами йому повернув ОСОБА_6

Суд, надаючи оцінку показання свідків ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, суд бере до уваги, що усі вказані свідки є співробітниками Печерського РУГУ МВС України в місті Києві, їх показання об'єктивно вказують на факт звернення потерпілого ОСОБА_7 із заявою та затримання підсудних 10.10.2007 року, і в цій частині приймаються судом.

Вказані свідки не були учасниками, чи очевидцями подій 09.10.2007 року за участю підсудних та потерпілого, а тому їх показання не є доказами вини ОСОБА_4, ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187, ч.3 ст.189, ч.3 ст.357 КК України.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_30, підтвердив показання, які він надавав під час досудового слідства про те, що в ніч з 10 на 11 жовтня 2007 до нього звернулись працівники міліції, які запросили бути присутнім як понятого при огляді автомобіля. Після чого він разом з працівниками міліції пройшли на вулицю, де поруч з кафе «Лілія», яке знаходиться за адресою вул. Кутузова, 13, стояв автомобіль «Мерседес». Він був присутній під час огляду автомобіля. З розмов працівники міліції, які проводили огляд, він зрозумів, що міліціонери затримували двох чоловіків, які в когось вимагали гроші. Одного чоловіка працівники міліції затримали відразу, а другий намагався від працівників міліції втекти, але працівники міліції його теж наздогнали та затримали.

Показання даного свідка вказують на обставини затримання підсудних, однак не є доказом вини підсудних у вчиненні вимагання, розбою, чи заволодіння документами.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_31 пояснив, що підтримує показання під час досудового слідства, згідно яких обіймає посаду завідуючого щелепно-лицевим відділенням Київської міської клінічної лікарні № 12, проводив лікування ОСОБА_7 з приводу отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_7 пояснював, що його побили.

Показання даного свідка судом беруться до уваги, так як підтверджують отримання тілесних ушкоджень потерпілим.

Обставини зустрічі підсудних з потерпілим 09.10.2007 року та 10.10.2007 року на прохання свідка ОСОБА_8, а також факт умисного заподіяння потерпілому ОСОБА_7 середньої тяжкості тілесного ушкодження підсудним ОСОБА_6, підтверджені письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- відомостями, що містяться у протоколі огляду та вилучення від 10.10.2007 року, згідно якого у присутності понятих в Печерському РУ ГУ МВС України в м. Києві у ОСОБА_7 вилучено шкіряний гаманець з грошима та документами. Обставини вилучення зазначених предметів підтвердив в судовому засіданні і сам ОСОБА_7, заперечивши факт протиправного заволодіння вказаними речами підсудними;

- відомостями, що містяться у протоколі огляду від 15.10.2007 року, в якому вказано, що в присутності понятих проведено огляд шкіряного гаманця, в якому знаходились гроші в сумі 339 гривень різними купюрами, паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, закордонний паспорт на його ім'я, а також інші документи та візитні карточки. Суд бере до уваги ту обставину, що незважаючи на інкримінування органом досудового слідства підсудним вчинення корисливих злочинів, останні кошти з гаманця потерпілого не вилучили;

- відомостями, що містяться у роздруківках телефонних розмов ОСОБА_4, який користувався номером мобільного оператора „МТС" НОМЕР_11, з яких вбачається, що 09.10.2007 року в період з 15 год.27 хв. по 16 год. 07 хв. зазначений абонент, знаходячись в районі стадіону «ФК Динамо-Київ» ім. В.В. Лобановського, по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, мав 6 телефонних з'єднань з телефонним номером, що належав ОСОБА_8;

- відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події, а саме автомобіля марки «Мерседес», чорного кольору, НОМЕР_12;

- відомостями, що містяться у протоколі виїмки у ОСОБА_19 мобільного телефону марки Nокіа 8800 в корпусі чорного кольору;

- відомостями, що містяться у протоколі виїмки у Центральній міській клінічній лікарні знімку та опису знімку на ім'я ОСОБА_7 від 09.10.2007 року;

- відомостями, що містяться у виписці Київської обласної клінічної лікарні, згідно якої ОСОБА_7 було проведено рентгенографічне дослідження черепа і вилиць, про що свідчить запис в журналі реєстрації за № 7986, з висновком про перелом виличної кістки зліва;

- відомостями, що містяться у протоколі виїмки стаціонарної картки хворого №15945 на ім'я ОСОБА_7;

- відомостями, що містяться у протоколі огляду стаціонарної картки хворого №15945 на ім'я ОСОБА_7, згідно якого проведено огляд записів картки. Як вбачається з них, ОСОБА_7 з приводу виникнення тілесних ушкоджень лікарям пояснював наступне: « 09.10.2007 був побитий відомими йому людьми…»;

- відомостями, що містяться у висновку експерта № 206/к від 21.01.2008 року, згідно якого у нього мали місце тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, на повіках правого ока; забійної рани в ділянці голівки лівої брови; перелому підочневого краю лівої орбіти; двох саден на передніх поверхнях колінних суглобів. Характер та морфологічні властивості виявлених ушкоджень свідчать про те, що вони утворилися внаслідок дії тупого предмета (предметів), можливо, у вказаний у постанові термін. Ураховуючи локалізацію тілесних ушкоджень не виключена можливість їх виникнення при вказаних у акті № 8686 обставинах, про які повідомив ОСОБА_7 Перелом підочневого краю лівої орбіти в комплексі із синцем на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку відноситься до тілесних ушкоджень середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я), бо для зрощування перелому необхідний строк більше за 21 день. Забійна рана відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я (за критерієм тривалості розладу здоров'я). Синець на повіках правого ока, садна на передніх поверхнях колінних суглобів відносяться до легких тілесних ушкоджень (за критерієм тривалості розладу здоров'я);

- відомостями, що містяться у висновку експерта №227 від 21.12.2010 року, згідно якого тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, синців на повіках правого ока, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) - утворились від дії тупого(-их) предмета(-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею за механізмом удару. Тілесні ушкодження у вигляді двох саден на передніх поверхнях суглобів - могли утворитись від дії як тупого(-их) предмета(-ів) з обмеженою контактуючою поверхнею (яким може бути взута нога людини), так і від дії тупого(-их) предмета(-ів) з необмеженою контактуючою поверхнею (що можливо при падінні на площину з контактом ділянкою передньої поверхні обох колінних суглобів) - за механізмом удару та тертя. Комплекс ушкоджень у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) - міг утворитись від однократної дії тупого предмету (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак), та відноситься до тілесного ушкодження середньої тяжкості (за критерієм тривалості розладу здоров'я);

- відомостями, що містяться у висновку експерта №227 від 31.12.2010 року, згідно якого можливість утворення синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, забійної рани в ділянці голівки лівої брови та перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки) при обставинах, на які вказує ОСОБА_7 під час відтворення з ним обстановки та обставин події 30.06.2010 року, не виключається. Утворення всіх тілесних ушкоджень в ділянці обличчя ОСОБА_7 можливо від не менш ніж 2-кратної дії тупого предмету з обмеженою контактуючою поверхнею (яким може бути кисть людини, що зібрана в кулак) з прикладанням травмуючої сили в ліву вилично-орбітальну ділянку перенісся з охопленням верхнього краю лівої орбіти. Характер та морфологія тілесних ушкоджень, які були зафіксовані у ОСОБА_7 під час його судово-медичного обстеження 12.10.2007 року, свідчать про те, що вони утворилися в проміжок з 8 по10 жовтня 2007 року, в т.ч. і можливо близько 16:00 год. 09.10.2007 року;

- відомостями, що містяться у висновку судово-психологічної експертизи №981 від 20.12.2010, згідно якого індивідуально-психологічними особливостями процесу слідчої дії відтворення обстановки та обставин події з потерпілим ОСОБА_7 є переважання питань слідчого, заданих в об'єктивній формі, та наявністю значної кількості зовні альтернативних та сугестивних питань. Невербальна поведінка учасників слідчої дії є нейтральною, такою, що не додає питанням інформаційного навантаження. У відповідності із поставленими питаннями потерпілий ОСОБА_7 у хронологічній послідовності описав хід та обставини нападу на нього з боку ОСОБА_4 та ОСОБА_6 В поведінці ОСОБА_7 в ході проведення з ним зазначеної слідчої дії маються психологічні особливості, які дають підстави для визначення ознак самостійної реконструктивної діяльності. У відеозаписі відтворення обстановки та обставин події за участю ОСОБА_7 від 30.06.2010, не має ознак суттєвого психологічного впливу на нього з боку осіб, що брали участь у проведенні слідчої дії. Разом з тим, в судовому засіданні потерпілий пояснив, що послідовність його пояснень під час відтворення щодо обставин, які відбулись за його участю та підсудних, викликана попередніми настановами співробітників міліції, які наполягали на певному викладі таких обставин;

- відомостями, що містяться у висновку авторознавчої експертизи №8305 від 20.10.2010, згідно якої автором текстів показань ОСОБА_4 від 06.09.2010 року, ОСОБА_9 від 14.08.2010 року, а також письмових свідчень ОСОБА_6 є одна особа, рівень культури писемного мовлення якої характерний для осіб з вищою юридичною освітою;

- відомостями, що містяться у рапорті помічника оперативного чергового чергової частини Печерського РУ ГУ МВС України в м.Києві, в якому зазначено, що 09.10.2007 року о 21 год.01 хв. по спецлінії « 02» від лікаря КШМД надійшло повідомлення про те, що 09.10.2007 року в приймальне відділення обласної лікарні доставлено ОСОБА_7 з діагнозом: ЗЧМТ, СГМ, перелом кісток носа. Вказані тілесні ушкодження ОСОБА_7 отримав по вул. Грушевського, 3, біля стадіону «ФК Динамо-Київ» ім. В.В. Лобановського;

- відомостями, що містяться в акті судово-медичного обстеження №8686 від 12.10.2007 р., в якому описано медичну документацію, надану ОСОБА_7, наявні у нього тілесні ушкодження;

- відомостями, що містяться у протоколі огляду місця події, в якому описано ділянку вулиці та майданчик біля пам'ятника В.В. Лобановському, на території стадіону «Динамо» по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, де ОСОБА_7 було заподіяно тілесні ушкодження;

- відомостями, що містяться у довідці Київської міської клінічної лікарні №12, в якій засвідчено, що ОСОБА_7 знаходився на стаціонарному лікуванні у відділенні щелепно-лицевої хірургії № 2 з 16.10.2007 по 26.10.2007 року.

Таким чином, суд, аналізуючи наведені вище докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, приходить до висновку про повну доведеність вини ОСОБА_6 у спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження потерпілому.

Разом з тим, під час досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_6 пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.187; ч.3 ст.189; ч.3 ст.357 КК України.

Згідно нього 09.10.2007 року в денний час ОСОБА_8 під час зустрічі зі своїм знайомим ОСОБА_4 розповіла, що її образив ОСОБА_7, який взяв гроші в сумі 950 доларів США для придбання нового мобільного телефону Nокіа Sirocco 8800, але придбав телефон, який був у користуванні. Крім того, вона повідомила ОСОБА_4 анкетні дані ОСОБА_7

Після цього в ОСОБА_4 виник умисел, спрямований на заволодіння шляхом нападу приватним майном ОСОБА_7

З цією метою ОСОБА_4 вступив у злочинну змову з ОСОБА_6, після чого вони розробили злочинний план, згідно якого було вирішено, використовуючи ОСОБА_8, призначити ОСОБА_7 зустріч, потім заманити його в місце, де можна вчинити напад, після чого під приводом покарання ОСОБА_7 за обман ОСОБА_8 застосувати до нього насильство та заволодіти його майном.

Після цього ОСОБА_4, не повідомивши ОСОБА_8 про спільні з ОСОБА_6 злочинні наміри, запропонував їй призначити зустріч ОСОБА_7, повідомивши, що він лише поговорить з ОСОБА_7 з приводу продажу телефону, який був у користуванні. ОСОБА_8, не будучи обізнаною про злочинні наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_6, зателефонувала ОСОБА_7 та домовилася зустрітися біля стадіону «Динамо» ім. В.В. Лобановського по вул. Грушевського, 3, у м. Києві.

Цього ж дня, тобто 09.10.2007 року, біля 16 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_6, втілюючи в дію спільний злочинний задум, спрямований на учинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного із насильством, небезпечним для життя та здоров'я, та щоб примусити ОСОБА_7 шляхом погроз та застосування насильства передати майно в подальшому, на автомобілі MERCEDES-BENZ G55 AМG, з номерним знаком НОМЕР_12, прибули на вул. Грушевського в м. Києві, куди також приїхали необізнані про їх злочинні наміри ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на автомобілі останньої. Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на автомобілі заїхали на територію стадіону «Динамо» ім. В.В. Лобановського, де стали очікувати ОСОБА_7 Відповідно до домовленості з ОСОБА_8, не відчуваючи небезпеки, ОСОБА_7 вийшов з адміністративної будівлі для зустрічі з останньою. В цей час ОСОБА_4, дізнавшись, що чоловік, який знаходиться на території стадіону, і є ОСОБА_7, запропонував йому сісти в автомобіль, за кермом якого перебував ОСОБА_6, та від'їхати для розмови. Не підозрюючи про злочинні наміри ОСОБА_4 та ОСОБА_6, ОСОБА_7 сів у вказаний автомобіль, на якому вони проїхали до майданчика, розташованого біля пам'ятника В.В. Лобановському поруч з вищевказаним стадіоном, куди також прийшли ОСОБА_8 та ОСОБА_9

Зупинившись на вказаному майданчику, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, реалізуючи злочинний умисел, відкрито, в присутності ОСОБА_8 та ОСОБА_9 силоміць витягнули ОСОБА_7 з автомобіля. Діючи відповідно до злочинного плану, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вчинили на ОСОБА_7 напад, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я. При цьому ОСОБА_6 схопив його за руку і, закрутивши її за спину, утримував, позбавляючи можливості рухатися та чинити опір. В цей час ОСОБА_4, використовуючи навики, отримані під час зайняття у спортивних секціях боксу, завдав йому кілька цілеспрямованих ударів рукою в голову. Після чого ОСОБА_6, діючи узгоджено з ОСОБА_4, наніс ОСОБА_7 удар по ногах, від чого останній впав на коліна.

В результаті спільних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з метою подолання можливого опору та заволодіння чужим майном шляхом застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, заподіяли ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, синців на повіках правого ока, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки), двох саден на передніх поверхнях колінних суглобів, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 206/к від 21.01.2008, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вчинивши напад із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, ОСОБА_4 та ОСОБА_6 подавили волю ОСОБА_7 до опору, після чого, витягнувши з кишені штанів, заволоділи його гаманцем, вартістю 300 грн., в якому знаходилися гроші в сумі 700 грн., а всього заволоділи приватним майном ОСОБА_7 на загальну суму 1000 грн.

Вказані дії ОСОБА_6 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Суд, дослідивши наявні у справі докази з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, приходить до висновку про повну відсутність даних, які б вказували на об'єктивну та суб'єктивну сторону складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, в діях як ОСОБА_4, так і ОСОБА_6

Так, досліджені в судовому засіданні докази прямо та недвозначно вказують на те, що мотивом дій ОСОБА_4 під час конфлікту з ОСОБА_7 було бажання повернення коштів ОСОБА_8, телефону - потерпілому, нанесення ОСОБА_6 ударів ОСОБА_7 викликано невірно усвідомленою наявністю небезпеки для ОСОБА_4

Відсутність корисливого мотиву виключає відповідальність особи за частинами ст.187 КК України.

Окрім цього, в даному випадку не може йтись про напад, несподівану, раптову для потерпілого дію, пов'язану з насильством, спрямованим на подоланні волі потерпілого, безпосередньо пов'язаному з заволодінням майном останнього.

З показань ОСОБА_7 вбачається, що гаманець випав у нього з кишені після падіння від ударів, які потерпілому наніс підсудний ОСОБА_6, помилково вважаючи, що потерпілий намагався ударити підсудного ОСОБА_4

На підставі викладеного, суд вважає необхідним перекваліфікувати дії ОСОБА_6 з ч.2 ст.187 КК України на ч.1 ст.122 КК України.

На підставі досліджених доказів у справі, зібраних досудовим слідством та наданих прокурором, суд приходить до висновку про відсутність в діяннях ОСОБА_4 складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, а тому він підлягає виправданню за відсутністю складу злочину, передбаченого ч.2 ст.187 КК України.

Під час досудового слідства ОСОБА_4 та ОСОБА_6 також пред'явлене обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст.189, ч.3 ст.357 КК України.

Згідно обґрунтування 09.10.2007 року біля 16 год. ОСОБА_4 та ОСОБА_6, знаходячись на майданчику поруч з територією стадіону «Динамо» ім. В.В. Лобановського по вул. Грушевського, 3, в м. Києві, за попередньою змовою, з метою заволодіння чужим майном шляхом розбою та вимагання застосували до громадянина ОСОБА_7 насильство, небезпечне для його життя та здоров'я, яке виразилося в тому, що ОСОБА_6 схопив його за руку і, закрутивши її за спину, став утримувати, позбавляючи можливості рухатися та чинити опір. В цей час ОСОБА_4, використовуючи навики, отримані під час зайняття у спортивних секціях боксу, завдав йому кілька цілеспрямованих ударів рукою в голову. В цей же час ОСОБА_6, діючи узгоджено з ОСОБА_4, наніс ОСОБА_7 удар по ногам, від чого той впав на коліна.

В результаті спільних дій ОСОБА_4 та ОСОБА_6 з метою подолання можливого опору та заволодіння чужим майном шляхом вимагання заподіяли ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді двох синців на повіках лівого ока з переходом у виличну ділянку, синців на повіках правого ока, забійної рани в ділянці голівки лівої брови, перелому підочневого краю лівої орбіти (лівої виличної кістки), двох саден на передніх поверхнях колінних суглобів, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 206/к від 21.01.2008 року, відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Після цього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 заволоділи приватним майном ОСОБА_7 на загальну суму 1000 грн.

Продовжуючи реалізацію злочинного умислу, приблизно о 16 год. 05 хв. ОСОБА_4 та ОСОБА_6, внаслідок застосованого насильства подолали волю ОСОБА_7 до опору, умисно, бажаючи досягти злочинного результату, спрямованого на заволодіння чужим майном шляхом вимагання, повторно, за попередньою змовою, висловили незаконну вимогу передати їм наступного дня, тобто 10.10.2007 року, гроші в сумі 1000 доларів США, що за курсом НБУ станом на 09 та 10 жовтня 2007 року становило 5050 гривень. При цьому, погрожуючи в разі відмови виконати їх вимогу, спричинити йому більш тяжкі тілесні ушкодження.

10.10.2007 року біля 10 год. ОСОБА_7 звернувся до Печерського РУ ГУМВС України в м. Києві і повідомив про вчинений на нього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розбійний напад та вимагання грошей у сумі 1000 доларів США.

Цього ж дня працівниками міліції були заплановані оперативні заходи щодо затримання злочинців, відповідно до яких передбачалося прийняття ОСОБА_7 умов ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про зустріч для виконання їх вимог щодо передачі грошей в сумі 1000 доларів США.

Біля 19 год. вказаного числа, виконуючи незаконні вимоги ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про передачу зазначеної суми грошей, поєднані із погрозою застосування насильства та із застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров'я, ОСОБА_7 прибув у вказане вимагателями місце: до ресторану «Марокана» по бульвару Л. України, 24, в м. Києві. Там його чекали ОСОБА_4 та ОСОБА_6, які під час зустрічі з ОСОБА_7 були затримані працівниками міліції.

Вказані дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 органом досудового слідства кваліфіковані як умисні дії, які виразились у вимозі передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим (вимагання), вчиненими повторно, за попередньою змовою групою осіб, поєднаними з насильством, небезпечним для життя та здоров'я особи, - за ч. 3 ст. 189 КК України.

Крім того, згідно обвинувачення, ОСОБА_4 та ОСОБА_6, діючи умисно, за попередньою змовою, незаконно заволоділи важливими особистими документами ОСОБА_7, а саме: паспортом громадянина України на ім'я ОСОБА_7, серії НОМЕР_3; закордонним паспортом на його ім'я серії НОМЕР_2; посвідченням водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_13 з талоном попередження до нього серії НОМЕР_14; посвідченням менеджера відділу масових заходів на ім'я ОСОБА_7, виданим ВАТ «Футбольний клуб Динамо Київ»; двома посвідченнями № НОМЕР_6 співробітника Українського бюро економічної безпеки на ім'я ОСОБА_7, виданими президентом зазначеної громадської організації; посвідченням члена Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_7; читацьким квитком Національної парламентської бібліотеки України НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_7

Такі дії підсудних органами досудового слідства кваліфіковані як незаконне заволодіння паспортом та іншими важливими особистими документами, за ч. 3 ст. 357 КК України.

Згідно вимог ст.64 КПК України під час провадження досудового слідства та розгляді кримінальної справи в суді підлягають доказуванню подія злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину), винність обвинуваченого (підсудного) у вчиненні злочину і мотиви злочину.

Суд, аналізуючи досліджені у справі докази, здобуті органом досудового слідства, надані прокурором, приходить до висновку про відсутність таких доказів, які б вказували на наявність об'єктивної та суб'єктивної сторони злочинів, передбачених ч.3 ст.189 та ч.3 ст.357 КК України, в діяннях підсудних.

Дослідженими судом доказами не встановлено наявність умислу ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на заволодіння будь-яким майном потерпілого ОСОБА_7, а також паспортами та іншими важливими особистими документами.

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

Інші докази, які б вказували на вчинення інкримінованих ОСОБА_4 та ОСОБА_6 діянь за ч.3 ст.189,ч.3 ст.357 КК України у справі відсутні, і можливості збору нових доказів, які б могли підтвердити вину підсудних, вичерпані.

Враховуючи викладене, на підставі досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає, що ОСОБА_4 та ОСОБА_6 підлягають виправданню за відсутністю складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 189, ч. 3 ст. 357 КК України.

Під час судового слідства судом вжиті всі можливі заходи для з'ясування причин зміни показань потерпілого протягом досудового та судового слідства.

Так, під час судового розгляду справи були допитані свідки - співробітники міліції ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_5, які суду пояснили, що під час досудового провадження справи потерпілий надавав показання добровільно, без жодного фізичного чи психологічного примусу.

Разом з тим, потерпілий ОСОБА_7 суду неодноразово зазначав, що насправді він повідомляв співробітникам міліції про фактично такі ж обставини подій, що відбулись з ним за участю підсудних, як і в судовому засіданні.

Тобто, дійсно він мав конфлікт з ОСОБА_4 та ОСОБА_6, останній наніс йому кілька ударів, в результаті чого він загубив гаманець з документами.

Зазначене підтверджується змістом усної заяви потерпілого від 10.10.2007 року, згідно якої він звернувся лише з приводу отримання тілесних ушкоджень та втрати документів.

Однак, як вказує потерпілий, співробітники міліції на власний розсуд фіксували його показання про нанесення ударів саме ОСОБА_4, підкреслювали, що в даному випадку відбулось вимагання та розбій, з чим він був не згодний, тиснули на нього, підкреслюючи, що необхідно притримуватись певних показань під час досудового розслідування, інакше його чекає кримінальна відповідальність.

Досудовим чи судовим слідством не здобуто будь-яких доказів впливу підсудних у справі на зміст показань потерпілого ОСОБА_7, його показання в судовому засіданні повністю відповідають іншим, дослідженим судом доказам у справі, відтак суд вважає їх такими, що відповідають фактичним обставинам справи. Разом з тим, суд не може взяти до уваги показання свідків ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_5, оскільки вони є особами, зацікавленими у певному вирішенні справи, підтвердження ними показань потерпілого щодо фіксації його позиції під час досудового слідства тягне для свідків негативні наслідки. Окрім цього, суд бере до уваги особливості викладу показань потерпілого під час його допитів, зміст протоколів допитів ОСОБА_7 має аналогічний характер, що суперечить посиланням свідків на ту обставину, що текст протоколу набирався після надання добровільних показань ОСОБА_7 у вільному викладі.

За таких обставин суд приходить до висновку про об'єктивність показань потерпілого в судовому засіданні з мотивів необхідності змінити показання і повідомити суд про дійсні, а не гадані обставини справи, за відсутності тиску з боку правоохоронних органів.

Вирішуючи питання про кваліфікацію діяння ОСОБА_6 суд приходить до наступних висновків.

ОСОБА_6, вчинив умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто умисне ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 КК України, що спричинило тривалий розлад здоров'я потерпілого.

Згідно вимог ст.65 КК України, вирішуючи питання про призначення покарання підсудному ОСОБА_6, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу підсудного, який раніше не судимий, виключно позитивно характеризується, має на утриманні малолітню дитину, відсутність матеріальних та моральних претензій з боку потерпілого, значний час, який минув з моменту вчинення злочину, протягом якого підсудний не вчинив жодного суспільно небезпечного діяння.

У відповідності до ст. 66 КК України обставинами, що пом'якшують покарання підсудного, є щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків.

Згідно ст. 67 КК України обставин, що обтяжують покарання підсудного, немає.

З урахуванням викладеного, суд приходить до обґрунтованого висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

Таким чином, ОСОБА_6 необхідно обрати покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.1 ст.122 КК України із застосуванням положень ст.75 КК України, зі звільненням підсудного від відбування покарання з іспитовим строком та покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.

Суд вважає, що призначення такого покарання у повній мірі відповідатиме його меті.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання щодо речових доказів вирішується у відповідності до ст. 81 КПК України.

Судові витрати слід віднести на рахунок держави.

Арешт накладений на майно підсудний ОСОБА_4 та ОСОБА_6 - скасувати.

З підсудного ОСОБА_6 підлягає стягненню вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_7

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України 1960 року, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.122 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком на 1 (один) рік.

На підставі ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_6 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти органи кримінально-виконавчої інспекції про зміну місця проживання та роботи, періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої інспекції.

ОСОБА_6 за ч.3 ст.189 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_6 за ч.3 ст.357 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили залишити без змін - підписку про невиїзд з постійного місця проживання.

ОСОБА_4 за ч.2 ст.187 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_4 за ч.3 ст.189 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

ОСОБА_4 за ч.3 ст.357 КК України виправдати за відсутністю в діянні складу злочину.

Запобіжний захід ОСОБА_4 у вигляді підписки про невиїзд - скасувати.

Арешт, накладений постановою ст. слідчого в ОВС ГСУ МВС України 10.11.2010 року на вклади, цінності та інше майно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища Каракурт Вірменія, громадянина України, зареєстрованого в АДРЕСА_1, проживаючого в АДРЕСА_2, де б таке не знаходилося - скасувати.

Арешт, накладений постановою ст. слідчого в ОВС ГСУ МВС України 10.11.2010 року на вклади, цінності, а також все рухоме та нерухоме майно ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_3, де б воно не знаходилося - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь Київської міської клінічної лікарні № 12 вартість стаціонарного лікування потерпілого ОСОБА_7 в сумі 911 грн. 32 коп. ( р/р 35322002001323 в ГУ ДКУ м. Києва, МФО 820019, код 25680639).

Судові витрати у справі віднести на рахунок держави.

Речові докази:

- шкіряний гаманець; гроші в сумі 339 гривень різними купюрами; паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_7, серії НОМЕР_3; закордонний паспорт на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_2; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_7 серії НОМЕР_4 з талоном попередження до нього серії НОМЕР_5; посвідчення менеджера відділу масових заходів на ім'я ОСОБА_7, видане ВАТ «Футбольний клуб Динамо Київ»; два посвідчення № НОМЕР_6 співробітника Українського бюро економічної безпеки на ім'я ОСОБА_7, видані президентом зазначеної громадської організації; посвідчення члена Київського міського громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону № НОМЕР_7 на ім'я ОСОБА_7; читацький квиток Національної парламентської бібліотеки України № НОМЕР_8 на ім'я ОСОБА_7; довідка, видана ТОВ «Європа АРМ Спорт» щодо призначення револьвера «МЕ-38 MAGNUM 4R» калібру 4 мм.; дві пластикові картки №№ НОМЕР_9 та НОМЕР_10 на ім'я ОСОБА_7 (депозитна та кредитна); дисконтні картки різних торгових марок та магазинів в кількості 22 шт.; дві візитні картки тренера Федерації бойового самбо України на ім'я ОСОБА_7, передані на зберігання ОСОБА_7, - повернути ОСОБА_7;

- мобільний телефон Nокіа 8800 Sirocco, переданий на зберігання ОСОБА_19, - повернути ОСОБА_19;

- медичну картку стаціонарного хворого № 15945 на ім'я ОСОБА_7, що знаходиться на зберіганні у камері схову Головного слідчого управління МВС України, повернути ОСОБА_7 (ч.2, а.с.137-138);

- ренгензнімок голови та його опис на ім'я ОСОБА_7, що знаходиться в матеріалах кримінальної справи, зберігати при матеріалах справи (т.2, а.с.137-138);

- предмет (телескопічна палиця), що знаходиться у камері схову ГСУ МВС України, знищити;

- предмет «ПМР» (пристрій для стрільби кулями несмертельної дії), серії НОМЕР_15, переданий на зберігання у камеру схову ГСУ МВС України - повернути ОСОБА_6 за належністю.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Суддя О.А.Білоцерківець