Рішення № 34160934, 17.10.2013, Апеляційний суд Київської області

Справа № 360/869/13-ц Головуючий у І інстанції Міланіч А.М.Провадження № 22-ц/780/5159/13 Доповідач у 2 інстанції МалородКатегорія 38 17.10.2013

РІШЕННЯ

Іменем України

15 жовтня 2013 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого Малорода О.І.

суддів: Ігнатченко Н.В., Поліщука М.А.

при секретарі Лопатюк В.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Київ

цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2013 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 року позивачка звернулась до суду з позовом мотивуючи свої вимоги тим, що 5 лютого 2013 року відповідачем ОСОБА_2 було надіслано до Пісківської селищної ради для розгляду на сесії депутатський запит, в якому він вказував, що в селищі створено кооператив по попередньому похованню, де головує ОСОБА_3 \тобто позивачка\ та видає довідки іногороднім людям, присвоївши їм статус мешканців селища, тим самим надає право на поховання на місцевому кладовищі, за що отримує кошти в розмірі 2000 грн. та заводить в банкрутство ЖКО «Пісківське».

Даний запит був оголошений на сесії Пісківської селищної ради 5 лютого 2013 року, на якій були присутні 16 депутатів.

Також 24 жовтня 2012 року відповідач ОСОБА_1 надіслав до Бородянської РДА лист, в якому зазначив про надання дозволу на незаконне будівництво малих архітектурних форм по АДРЕСА_1, за що службові особи отримали хабар.

25 січня 2013 року від відповідача ОСОБА_1 до Бородянської РДА надійшло ще два звернення, в одному з яких стверджується, що вона \позивачка\ за хабар, без згоди та відому депутатів селищної ради прийняла одноособово незаконне рішення 17 сесії ради від 24 квітня 2012 року про надання дозволу на попереднє погодження місця розташування малих архітектурних форм для ведення підприємницької діяльності по АДРЕСА_1, а в іншому вказав на бездіяльність та корумпованість селищного голови, зокрема, щодо нерозчищення доріг від снігу, та що вона \позивачка\ нібито отримує хабарі в розмірі 2500 грн. за надання довідок для поховання іногородніх громадян.

Вважала, що внаслідок поширення даної негативної і неправдивої інформації відповідачами принижено її \позивачки\ честь, гідність і ділову репутацію як голови селищної ради, завдано моральної шкоди.

Тому просила зобов'язати відповідачів спростувати поширені ними вказані неправдиві відомості - ОСОБА_2 - шляхом направлення до Пісківської селищної ради його депутатського звернення для розгляду на найближчій сесії ради від дня набрання рішенням суду законної сили, ОСОБА_1 - шляхом надіслання листа до Бородянської райдержадміністрації не пізніше 10 днів від дня набрання рішенням суду законної сили, а також просила стягнути з кожного із відповідачів по 10 000 грн. на відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію розповсюджену відповідачами, зобов'язано відповідачів спростувати недостовірну інформацію, направивши відповідні листи та стягнуто з кожного з відповідачів моральну шкоду в розмірі 1147 грн.

Відповідачі в апеляційній скарзі просять скасувати рішення суду та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог.

Вважають позицію суду такою, що не відповідає позиції Конституційного Суду України, роз'ясненням Пленуму Верховного Суду де передбачено, що відомості про недодержання вимог законів посадовими чи службовими особами подаються з метою перевірки їх посадовими особами а не з метою поширення недостовірної інформації.

Також вважають, що рішення суду суперечить вимогам ст.. 31 ч. 2 ЗУ «Про інформацію» де передбачено, що суб'єкти владних повноважень в разі спростування недостовірної інформації не мають права вимагати відшкодування моральної шкоди.

Апеляційну скаргу слід задовільнити.

Судом першої інстанції встановлено, що 5 лютого 2013 року відповідач ОСОБА_2 направив до сесії Пісківської селищної ради Бородянського району Київської області депутатський запит, в якому вказав про те, що в селищі створено кооператив по попередньому похованню, де головує пані ОСОБА_3, та видає довідки іногороднім людям, присвоївши їм статус мешканців селища, тим самим надає право поховання на селищному кладовищі, за що отримує кошти в розмірі 2000 грн. та заводить в банкрутство ЖКО «Пісківське» \а.с.17\.

Даний запит був розглянутий в той же день, 5 лютого 2013 року, на двадцять шостій черговій сесії Пісківської селищної ради, де були присутні 16 депутатів селищної ради \а.с.18\.

25 січня 2013 року від ОСОБА_1 до Бородянської райдержадміністрації надійшли два листи за вхідними номерами К 24.2 та К 25.2, в яких він вказує про те, що сімнадцятої сесії Пісківської селищної ради 24 квітня 2012 року взагалі не було і голова \ОСОБА_3\ таємно, без депутатів, за хабара, дала дозвіл на проведення підприємницької діяльності АДРЕСА_1, та про те, що вона ж \голова селищної ради\ сказала, щоб депутати зібрали гроші з людей і найняли транспорт для прочистки доріг від снігу та що вона збирає за поховання людей з Києва кошти в розмірі 2500 грн. \а.с.13,15-16\.

В обґрунтування своїх вимог позивачка посилається на те, що зазначена негативна інформація про неї є недостовірною.

Суд першої інстанції зазначив, що оскільки відповідачі ухилилися від участі у справі та не надали суду жодних доказів, які б підтвердили, що позивачка вчинила зазначені у запиті ОСОБА_2 та зверненнях ОСОБА_1 дії, а згідно наданих позивачкою доказів, зокрема: витягу з рішення 17 сесії Пісківської селищної ради від 24 квітня 2012 року; копії постанови про закриття кримінального провадження від 22 лютого 2013 року; копії договорів від 13 лютого 2012 року, 2 січня 2013 року \а.с.19-24\; рішення про надання дозволу на попереднє погодження місця розташування малих архітектурних форм для проведення підприємницької діяльності було прийняте 17 сесією Пісківської селищної ради від 24 квітня 2012 року, де були присутні 25 депутатів та запрошені особи, на очищення доріг від снігу радою було укладено відповідний договір з ЖКП «Пісківське», а кримінальна справа за зверненням депутата Пісківської селищної ради ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3, зловживаючи своїм службовим становищем, з корисливих мотивів, надала громадянам завідомо підроблені довідки для захоронення близьких родичів, закрита, у зв'язку з встановленням відсутності в діях позивачки складу кримінального правопорушення, то дана інформація є недостовірною і позивачка має право на її спростування.

Надалі суд зазначив, що позивачці заподіяна моральна шкода, яка полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації .

З посиланням на ст.. 23, 277 ЦК України суд задовільнив позов частково.

На думку колегії суд вірно встановив обставини справи, однак висновки суду не відповідають нормам матеріального права.

Так колегією встановлено, що позивачка працює на посаді Піськівського селищного голови є посадовою особою і згідно ст.. 3 ч.1, п.7 КАС України є суб'єктом владних повноважень.

При розгляді справи суд першої зосередив свою увагу лише на тому, чи відповідає поширена інформація дійсності, пославшись також на те, що позивач має право на захист честі, гідності та ділової репутації.

Разом з тим судом не враховано, що, крім ст. 32 Конституції України, яка гарантує судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї, ст. 34 Конституції України кожному гарантується також і право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суд при вирішенні справи про захист честі, гідності та ділової репутації повинен забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки та слова, правом на вільне вираження своїх поглядів і переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте й сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Також, вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суд повинен визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України "Про інформацію" оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Таким чином згідно зі ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Зазначених положень матеріального права судом враховано не було.

Крім того, у ст. ст. 3, 4, 6 Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету Міністрів Ради Європи, указується, що оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися "виставити" себе на публічне політичне обговорення, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.

У зв'язку із цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.

Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає, що немає фактів, які б доводили, що звернення відповідачів мотивовані цілеспрямованими діями на приниження честі, гідності та ділової репутації позивача.

Вимогами ст.. 31 ч. 2 ЗУ «Про інформацію» передбачено, що суб'єкти владних повноважень, в разі спростування недостовірної інформації, не мають права вимагати відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин висновки суду про стягнення моральної шкоди є неправомірними.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання, проведення додаткової перевірки чи оцінки доказів, обставини справи встановлені судом повно, але допущено помилку в застосуванні норм матеріального права, оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову.

Керуючись ст. 309, 315 ЦПК України, колегія суддів ,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги задовільнити.

Скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 17 липня 2013 року та ухвалити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити в повному обсязі.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20 днів.

Головуючий :

Судді :