Рішення № 34160249, 14.10.2013, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/875/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Овідіопольський районний суд Одеської області в складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Сідих С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду смт. Овідіополь, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Державної виконавчої служби України, Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», за участю 3-ої особи : ОСОБА_3 у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю 3-ої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та 3-ої особи на стороні позивача : Державної виконавчої служби України про виселення, -

В С Т А Н О В И В :

5 березня 2013 року, представниця позивачки звернулася до суду з названим позовом, який в подальшому збільшила, в та в якому просила суд, визнати недійними прилюдні торги, які були призначені ПП «Нива-В.Ш.» від 17.04.2012 р. по реалізації предмета іпотеки, а саме житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, розташований на земельній ділянці, загальною площею 0,1500 га за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, ж/м «Совіньйон», буд. № 7, визнати недійсним акт про реалізацію вказаного предмета від 01.10.2012 р. державним виконавцем ВПВР ДВС України, виданого на підставі протоколу проведення торгів по реалізації майна, яке належить ОСОБА_1, складеного 14.05.2012 р. ліцитатором ПП «Нива-В.Ш.» ОСОБА_7 та визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 986 від 13.11.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_8 щодо вказаного домоволодіння на зазначеній земельній ділянці, мотивуючи це порушенням процедури проведення прилюдних торгів, зокрема Закону України «Про іпотеку», включаючи невірну початкову ціну іпотечного майна та незаконно складений протокол проведення прилюдних торгів та складеного за його наслідками акта і свідоцтва, а також, про дату та місце проведення яких не знала ОСОБА_1, чим були порушені її права, як власниці реалізованого іпотечного майна.

В судових засіданнях, позивачка ОСОБА_1 та її представники повністю підтримали збільшені позовні вимоги.

Представник відповідача ПП «Нива-В.Ш.» в судові засідання повторно не з`явився, однак про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується численними поштовими повідомленнями про особисте вручення уповноваженому представнику підприємства судових повісток з викликами до суду, причини неявки не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутністю суду не надав, надіславши до суду свою довіреність та документи, витребувані ухвалою суду щодо прилюдних торгів по реалізації спірного арештованого нерухомого майна (а.с. 85,100,117 т. 1, а.с. 1,10,70,139 т. 3).

Представники відповідача ДВС України в судових засіданнях позов не визнали повністю з підстав його необґрунтованості та безпідставності, пояснивши суду, що всі дії державних виконавців та реалізаторів арештованого майна ПП «Нива-В.Ш.» були здійснені в межах Закону, і прилюдні торги по реалізації іпотечного майна були проведені у відповідності з діючим законодавством без жодних порушень позивачки.

Представник 3-ої особи : ОСОБА_3 у справах дітей Овідіопольської РДА Одеської області, приймаючи участь в судових засіданнях, просив суд задовольнити позов ОСОБА_1, вважаючи порушеними права малолітнього сина позивачки ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 при продажу іпотечного будинку з прилюдних торгів, а також з мотивів, викладених у своєму клопотанні про згоду із позовом.

Представники відповідача ПАТ «Імексбанк» в судових засіданнях позов не визнали, вважаючи його безпідставним та звернулися до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю 3-ої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та 3-ої особи на стороні позивача : Державної виконавчої служби України про виселення, в якому, посилаючись на кредитну заборгованість ОСОБА_1 перед банком в сумі 10573041,84 грн., яка була повністю стягнута з позичальниці рішенням Малиновського райсуду м. Одеси від 06.09.2010 р., яке набрало законної сили і рамках виконання якого за виконавчим провадженням були проведені прилюдні торги по реалізації спірного нерухомого майна, яке належало позичальниці (іпотекодавцю) ОСОБА_1, однак, через відсутність покупців на вказане майно, воно було запропоновано банку за початковою ціною, шляхом заліку вимог за виконавчим листом № 2-4873 від 19.11.2010 р. і яке банк законно придбав у власність, зареєстрував його у встановленому законом порядку, а також вважаючи проведення прилюдних торгів, як такі, що відбулися у відповідності до норм Закону, просили суд, як законні власники спірного житлового будинку за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, ж/м «Совіньйон», буд. № 7 - виселити з нього ОСОБА_1 разом із малолітнім сином ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які, в порушення умов нотаріально-посвідченого іпотечного договору від 23.04.2007 р. (реєстр. № 1349) та договорів про внесення змін до нього, незаконно зареєструвались у ньому в період з 24.05.2008 р. по 29.06.2011 р.

Відповідачка ОСОБА_1, її представник, він же представник відповідачів ОСОБА_4 і ОСОБА_5, а також особисто відповідач ОСОБА_6 не визнали повністю зустрічний позов ПАТ «Імексбанк», вважаючи його незаконним.

Представник 3-ої особи на стороні відповідача : ОСОБА_3 у справах дітей Овідіопольської РДА приймаючи участь в судових засіданнях, просила суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ПАТ «Імексбанк», вважаючи, що у випадку задоволення позову будуть порушені права малолітнього ОСОБА_2

Представник 3-ої особи на стороні позивача : ДВС України, просила суд розглянути зустрічний позов ПАТ «Імексбанк» на думку суду, вважаючи відсутність порушення своїх інтересів в даному позові.

Заслухавши думку та позиції всіх учасників процесу, дослідивши матеріали справи та додатково надані докази, зокрема, оригінали виконавчого провадження № 364/6 № ЄДРП 23899826, суд вважає, що в задоволенні позову позивачки ОСОБА_1 слід відмовити повністю, а зустрічний позов ПАТ «Імексбанк» слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно із ст.ст. 10,11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які як і інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи та розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема, звуко - і відеозаписів, висновків експертів.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності з ч. 3 статті 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Згідно із ст. 6 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого роти нього кримінального звинувачення.

Стаття 17 Протоколу № 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає, що жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визначених цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачене в Конвенції.

Відповідно до п. 43 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку» - виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому, примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов : якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

Згідно із п. 44 вказаної Постанови, а також ст. 32 ЦК України, ст. 177 СК України, ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.04.2001 р., батьки не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла, зобовязуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобовязання. У звязку із наведеним, належить виходити з того, чи мала дитина право власності на предмет іпотеки чи право користування предметом іпотеки на момент укладення договору іпотеки.

Будь-які дії, вчинені без згоди іпотекодержателя після укладення договору іпотеки (наприклад, реєстрація неповнолітньої дитини в житловому будинку, народження дитини після укладення договору іпотеки) не є підставою для визнання такого договору недійсним із підстави невиконання вимог закону про отримання згоди органу опіки та піклування.

Згідно із ст. 202 ЦК України правочином є дія, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Дво чи багатосторонніми правочинами є погоджена дія двох або більше сторін.

Умовами статті 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України передбачено правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності правочину).

Частина 1 п. 3 ст. 208 ЦК України зазначають у письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Виходячи з приписів ст. 215 ЦК України вбачається, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Частина 2 статті 388 ЦК України зазначає, що майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Згідно із ст. 650 ЦК України особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

На думку суду, прилюдні торги за своєю юридичною природою це продаж майна, на яке звернено стягнення і яке підлягає реалізації. Власником цього майна стає покупець, який запропонував за нього у ході торгів найвище ціну. Таким чином, під час проведення прилюдних торгів укладається угода про передачу майна у власність, сторонами якої покупець учасник прилюдних торгів, яким може бути фізична чи юридична особа, і продавець ДВС в особі спеціалізованої організації, що організовує та проводить ці прилюдні торги за договором із ДВС.

Пунктом 4.14 «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна», затвердженого наказом Мінюсту від 27.10.1999 р. № 68/5 та зареєстрованого 02.11.1999 р. за № 745/4038 торги закінчуються підписанням протоколу про результати торгів, який має силу договору.

Порушенням порядку організації торгів є відмова до участі в них учасників (чи їхніх представників), які виконали умови допуску до торгів (подали заяву про участь у торгах, сплатили реєстраційний та гарантійний внески та подали документи, що підтверджують сплату), як це передбачено п. 3.12 Тимчасового положення. Допуск до участі в торгах учасників, які не виконали умов допуску до торгів (наприклад не сплатили реєстраційного та гарантійного внесків) є порушенням встановленої процедури проведення торгів. Недотримання правил про поінформованість невизначеного кола осіб щодо проведення торгів, слід кваліфікувати як істотне порушення процедури.

На думку суду, прилюдні торги можуть визнані недійсними лише в тих випадках, коли під час їх підготовки і проведення були допущені суттєві порушення, які можуть вплинути на їх результати.

Зокрема, з урахуванням наведених вище норм Закону, суд дійшов висновку, що підставою для визнання торгів недійсними є одночасна наявність двох фактів : порушення норм закону при проведенні торгів і порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює, а також порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, визначених «Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна», затвердженого наказом Мінюсту України від 27.10.1999 р. № 68/5.

У звязку з викладеним та з урахуванням «Тимчасового положення про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого майна», суд вважає, що порушення, допущені державним виконавцем при накладенні арешту на майно боржника, реалізоване в подальшому на торгах не є підставою для визнання торгів недійсними - оскільки вони не повязані з порушенням правил проведення торгів.

Не є такою підставою також і допущені порушення при проведенні оцінки майна, адже вона також здійснюється державним виконавцем до початку публічних торгів, оскільки такі дії можуть бути предметом інших самостійних позовів або скарг (про звільнення майна з-під арешту, визнання дій державного виконавця неправомірними в порядку ст.ст. 24,26,32,36,57 Закону України «Про виконавче провадження»).

При оспорюванні публічних торгів, позивач повинен довести суду конкретні факти порушення у їх сукупності, а саме : встановлених правил організації і проведення торгів, його власних майнових прав і інтересів, критеріями яких є права і законні інтереси заінтересованої особи (позивача) безпосередньо порушені оспорюваними торгами і (або) укладеним за їх результатами договором, в результаті визнання торгів недійсними майнові інтереси заінтересованої особи будуть відновлені, заінтересована особа отримає права чи майно в результаті проведення реституції після визнання торгів недійсними.

Відповідно до ст.ст. 37,38 Закону України «Про іпотеку» - іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюються до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобовязання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки субєктом оціночної діяльності. Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

У судовому засіданні було встановлено, що на підставі рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 06.09.2010 р., було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Імексбанк» заборгованість за кредитним договором № 693 від 23.04.2007 р. та додатковими угодами до нього у загальному розмірі 10573041,84 грн. та судові витрати на суму 1820 грн. (а.с. 17-44,55-57 т. 3).

В процесі виконання рішення суду, в межах виконавчого провадження ВП № 23899826, 14.05.2012 р. були проведені прилюдні торги по реалізації іпотечного житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, ж/м «Совіньйон», буд. № 7, який був переданий банку в іпотеку позикодавцем ОСОБА_1 в забезпечення виконання вказаного кредитного договору за нотаріально-посвідченим іпотечним договором від 23.04.2007 р. (реєстр. № 1349) та договорами про внесення змін до нього (а.с. 45-52 т. 3).

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 364/6 ВП за ЄДРП 23899826 (боржник ОСОБА_1 адреса реєстрації : АДРЕСА_1, стягувач ПАТ «Імексбанк»), на час укладення вищевказаного іпотечного договору від 23.04.2007 р., а саме, станом на 19.04.2007 р., сім`я позивачки ОСОБА_1 складалася з однієї особи чоловіка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, який проживав у будинку позивачки за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, ж/м «Совіньйон», буд. № 7 за договором оренди, так як при посвідченні вказаного вище іпотечного договору, ОСОБА_1 надала нотаріусу укладений між нею та ОСОБА_6 і зареєстрований в Таїровській селищній раді договір від 16.05.2005 р., за яким вона на передала ОСОБА_6 в оренду належний їй спірний житловий будинок строком до 16.05.2008 р. з орендною платою 50000 грн., що підтвердили в суді представники ПАТ «Імексбанк» і підтверджується матеріалами даної справи (а.с. 36 т. 2).

З будинкової книги слідує, що зареєстрований ОСОБА_6 в спірному житловому будинку на підставі договору оренди, і не як член сімї власника цього будинку, а як орендар, враховуючи при цьому, що в п. 2.1.1. іпотечного договору, іпотекодавець ОСОБА_1 гарантувала, що предмет іпотеки є її приватною власністю, до моменту укладення цього договору нікому не відчужений, під забороною, арештом та заставою, в тому числі під податковою заставою не перебуває, прав щодо до нього у третіх осіб (за договорами найму, оренди тощо) як в межах України і за її межами не має (а.с. 9-11 т. 1).

Вказане вище підтверджується карткою персональних даних позичальниці ОСОБА_1 (додатком до кредитного договору), де в графі сімейний стан, ОСОБА_1 особисто, власноруч зазначила «в разводе» і засвідчила власноруч, що дітей в неї немає, вказавши при цьому місце прописки та постійного проживання : ІНФОРМАЦІЯ_3. Вказані персональні дані були особисто підписані ОСОБА_1 (а.с. 199-201 т. 3).

Також, згідно із п. 4.1.4 вказаного іпотечного договору ОСОБА_1 зобовязалася не відчужувати предмет іпотеки у будь-який спосіб та не обтяжувати його зобовязаннями з боку третіх осіб (зокрема не передавати його в оренду, найом, не передавати в наступну іпотеку, тощо) а також не видавати довіреностей на розпорядження предметом іпотеки, та не виступати поручителем у третіх осіб без отримання попередньої згоди на це від іпотекодержателя ПАТ «Імексбанк». Однак, в даному випадку, судом вбачаються порушення умов іпотечного договору позивачкою ОСОБА_1

Таким чином, позивачкою були порушені вищевказані умови іпотечного договору щодо реєстрації третіх осіб в спірному будинку, так як в період з 24.05.2008 р. по 29.06.2011 р. в іпотечному будинку, всупереч умов іпотечного договору, без погодження з іпотекодержателем ПАТ «Імексбанк», ОСОБА_1 зареєструвалася.

При цьому, на дату оформлення іпотечного договору 23.04.2007 р. і на момент народження сина позивачки ОСОБА_2, 17.06.2008 р. сама позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_4 (Якіра), 19, кв. 38, що підтверджується копією її паспорту зі штампом про реєстрацію і згідно свідоцтва про право власності на житло від 23.11.1994 р., останній на праві спільної часткової власності, належить ? частка вказаної вище квартири (а.с. 53-54,62 т. 3).

З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що своїм листом № 23464-0-33-10-25/6 від 28.01.2011 р. Департамент ДВС ВПВР повідомив боржницю ОСОБА_1 про відкриття виконавчого провадження і надіслав на дві адреси боржниці копію постанови про відкриття виконавчого провадження від 06.11.2011 р. з надісланням до всіх необхідних державних установ відповідних запитів щодо надання інформації про існування нерухомого і рухомого майна боржниці ОСОБА_1 (а.с. 9-24,26-35 т. 2).

Крім цього, дослідивши матеріали виконавчого провадження, суд дійшов висновку, що позивачка ОСОБА_1 знала про відкриття виконавчого провадження, так як неодноразово оскаржувала постанову про відкриття виконавчого провадження згідно її скарг від 07.03.2011 р. та від 17.05.2011 р., а також знала про арешт її майна та заборону його відчуження та про стягнення судового збору, який також оскаржувала (а.с. 54,62,72-73,101-104 т. 2).

У відповідності до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

На час укладення як кредитного договору, так і договору іпотеки, а також на час народження свого сина ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачка ОСОБА_1 була зареєстрована у ІНФОРМАЦІЯ_5, і відповідно до приписів ст. 29 ЦК України, місцем проживання малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 є вищевказана квартира, частина якої належала ОСОБА_1 на праві власності і в якій вона була зареєстрована до 10.11.2010 р. При чому, під час підписання вищевказаних договорів з банком, ОСОБА_1 засвідчила, що будь-яких малолітніх, неповнолітніх дітей, а також будь-яких осіб - у іпотечному будинку за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, ж/м «Совіньйон», буд. № 7, не зареєстровано.

Суд встановив, що позивачка ОСОБА_1, в порушення умов іпотечного договору, без по попередження банку, що передбачено умовами іпотечного договору - була знята з реєстрації з АДРЕСА_2 10.11.2010 р. і без згоди іпотекодержателя ПАТ «Імексбанк» зареєструвалася в іпотечному будинку : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, ж/м «Совіньйон», буд. № 7 10.01.2011 р., і в подальшому, незаконно, навмисно, без згоди та повідомлення іпотекодержателя ПАТ «Імексбанк», зареєструвала у ньому всіх своїх родичів, включаючи свого цивільного чоловіка ОСОБА_6, свого батька ОСОБА_5 запобігаючи тим самим в майбутньому всім законним спробам банку звернути стягнення на іпотечне майно у випадку несплати суми кредиту та відсотків за його користування, а також запобігаючи виселенню з будинку самої боржниці ОСОБА_1 разом із її малолітнім сином (а.с. 105,106 т. 2).

Суд з`ясував, що ОСОБА_1 була присутня при складенні Акту опису й арешту її майна 30.09.2011 р., надавши головному державному виконавцю Коваленко В.О. свою письмову заяву про відсутність іншого нерухомого та рухомого майна, ніж те, на яке було накладено арешт (а.с. 167-176 т. 2).

Постановою старшого державного виконавця ВПВР ДВС України від 17.10.2011 р. було призначено експерта для визначення вартості іпотечного майна у вигляді вказаного вище будинку та арештованого автомобілю ОСОБА_1, про що вона була поставлена до відома відповідним листом ДВС (а.с. 178-180 т. 2).

При чому, як встановив суд, визначену експертом оцінку майна ОСОБА_1 у встановленому законом порядку не оскаржувала, однак була про неї повністю повідомлена листами ДВС від 16.02.2012 р. та від 26.03.2012 р. (а.с. 45 т. 1, а.с. 221-225,242-243,267,270 т. 2).

Також, боржниця ОСОБА_1 на ім.`я начальника ВПВР ДВС України, надала свою письмову заяву про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження ВП № 23899826 від 01.11.2011 р. та від 22.05.2012 р. та була з ними ознайомлена і зняла необхідні копії, що підтверджується особистим записом у її письмовій заяві, що на думку суду, свідчить про обізнаність позивачки про виконання рішення суду та про оцінку іпотечного майна (а.с. 181,280,295 т. 2).

Крім цього, ОСОБА_1 як особисто, так і через свого представника за нотаріально-посвідченою довіреністю, неодноразово просила ВПВР ДВС України відстрочити виконання рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 06.09.2010 р. та виконавчого листа з виконання вказаного рішення суду (а.с. 208-211,257-258 т. 3).

Також, суд дійшов висновку, що боржниця ОСОБА_1 знала про місце, дату та час проведення прилюдних торгів її майна, так як особисто з`явилась на їх проведення 17.04.2012 р. і подала заяву про участь у торгах, сплативши 75 грн. за участь у торгах, однак сплативши менше за участь у торгах, ніж це передбачено вимогами ст. 49 Закону України «Про іпотеку» та п. 3.12 Тимчасового положення (а.с. 46, 51 т. 1).

При чому, 16.02.2012 р., ДВС України - боржниці ОСОБА_1 була виставлена платіжна вимога № 36/5 від 16.02.2012 р. на всю суму боргу 11632348,02 грн., про що вона також достовірно знала (а.с. 217-220,235 т. 2).

Більш того, боржниця ОСОБА_1 частково сплатила виконавчий збір у розмірі 5511,42 грн. на користь ДВС України 28.02.2012 р., що свідчить про її згоду зі всіма діями державного виконавця по виконанню судового рішення Малиновського райсуду м. Одеси від 06.09.2010 р., що підтверджується меморіальним ордером № 52 від 28.02.2012 р. (а.с. 236,239,240 т. 2).

В матеріалах виконавчого провадження мається письмова заява ОСОБА_1 від 11.04.2012 р. на адресу ВДВС ДВС України, в якій вона з посиланням на ухвалу Господарського суду Одеської області від 11.04.2012 р. про порушення провадження у справі про банкрутство просить ДВС України припинити прилюдні торги з реалізації її нерухомого (іпотечного) майна, які повинні відбутися 17.04.2012 р., що також, свідчить про її обізнаність про оцінку іпотечного майна та про проведення прилюдних торгів (а.с. 254 т. 2).

Суд встановив, що проведенням прилюдних торгів з реалізації майна ОСОБА_1, на підставі договору № 12/2 від 07.03.2012 р. про надання послуг по організації і проведенню прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого (іпотечного) майна, укладеного між ДВС України та ПП «Нива-В.Ш.», займалося останнє на підставі Закону (а.с. 119-121 т. 1).

Інформаційні повідомлення про місце, дату та час проведення прилюдних торгів були розміщені в офіційних друкованих виданнях України «Експрес об`яви», «Комсомольська правда в Україні» та на інформаційному порталі «Системи реалізації конфіскованого та арештованого майна» в мережі інтернет, на офіційному сайті ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України під № 422 470, про що була поставлена до відома ОСОБА_1 28.03.2012 р. (а.с. 47-50,122-123 т. 1).

Таким чином, суд вважає, що заінтересована особа (позивачка) могла довідатися про нібито допущені при проведенні торгів порушення в день їх проведення, адже публічне сповіщення про торги робить інформацію про них доступною і позивачка мала змогу вжити своєчасних заходів для усунення порушень своїх прав.

Протоколом № 12/2/2 від 14.05.2012 р. проведення прилюдних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна (предмета іпотеки), яке належить ОСОБА_1 і які були проведені у м. Києві, вул. Баренбойма, буд. № 12 ліцитатором ПП «Нива-В.Ш.» - ОСОБА_7 з продажу Лоту № 2 житлового будинку з надвірними господарськими будівлями та спорудами, розташованого на земельній ділянці площею 0,1500 га за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, 7 за стартовою ціною лота 4462324 грн. - підтверджується, що прилюдні торги, призначені на 14.05.2012 р. відповідно до ст. 45 Закону України «Про іпотеку», якщо жоден учасник не зареєструвався або у разі якщо предмет іпотеки не був проданий, прилюдні торги визнаються такими, що не відбулися, і відповідно до ст. 49 ч. 1 вказаного Закону, іпотекодержатель ПАТ «Імексбанк» виявив бажання придбати предмет іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог в рахунок ціни майна (а.с. 312 т. 3).

Таким чином, переможцем прилюдних торгів був визнаний ПАТ «Імексбанк» на підставі Закону України «Про іпотеку» та вимог «Тимчасового положення…».

На підставі вказаного протоколу, державним виконавцем був складений Акт № 36/5 про реалізацію предмета іпотеки від 01.10.2012 р., з яким, 02.10.2012 р. був повністю ознайомлений представник боржниці ОСОБА_1 ОСОБА_9, який зняв всі необхідні копії з документів про проведення прилюдних торгів, що підтверджується відповідною письмовою заявою від 02.10.2012 р. та відповіддю ДВС України (а.с. 313-317,332 т. 3).

В подальшому, 26.12.2012 р., переможці торгів ПАТ «Імексбанк», у встановленому законом порядку, отримали витяг про державну реєстрацію прав № 36982598 (реєстр. № 1087360) на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, 7, ж/м «Совіньйон», власником якого є ПАТ «Імексбанк» на підставі свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 986 від 13.11.2012 р., посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_8 (а.с. 14 т. 1).

У звязку з чим, суд вважає, що недотримання ліцитатором торгів процедури щодо вимог Закону України «Про іпотеку» про розміщення оголошень в місцевому друкованому виданні, на території якого знаходиться іпотечне майно не тягне за собою недійсність прилюдних торгів, так як в даному випадку, з урахуванням належних та допустимих доказів обізнаності ОСОБА_1 про час, місце та дату проведення прилюдних торгів, про ціну лоту, яка не була оскаржена ОСОБА_1, про відсутність зареєстрованих осіб в іпотечному будинку, власником якого за результатами торгів стало ПАТ «Імексбанк» - є несуттєвим аргументом при законній процедурі проведення торгів, про які ОСОБА_1 було добре відомо.

На думку суду будь-які законні права та інтереси боржниці ОСОБА_1 при проведенні прилюдних торгів з реалізації її арештованого майна не були порушені, процедура прилюдних торгів була проведена у відповідності до норм Закону України «Про іпотеку» та «Тимчасового положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна», затвердженого наказом Мінюсту України від 27.10.1999 р. № 68/5, в тому числі і переоцінка майна, яка не була оскаржена ОСОБА_1, за результатами яких були законні складений протокол, Акт та видане свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 986 від 13.11.2012 р. ПАТ «Імексбанк».

Таким чином, суд дійшов висновку, що будь-яких суттєвих порушень, які могли б вплинути на результати підготовки і проведення прилюдних торгів з реалізації вищевказаного нерухомого іпотечного майна, внаслідок яких торги мають бути визнані недійсними не було допущено ні ПП «Нива-В.Ш.», ні ДВС України.

У звязку з викладеним, суд вважає позов ОСОБА_1 необґрунтованим, безпідставним, а її твердження неспроможними, і тому в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити повністю, а сам позов, на думку суду, направлений на намагання позивачкою уникнути відповідальності за рішенням суду та бажанням не виконувати його, шляхом визнання недійсними прилюдних торгів та документів, укладених за його наслідками, в тому числі, перешкоджаючи законному власнику іпотечного будинку ПАТ «Імексбанк» вільно розпоряджатися своїм майном, яке належить йому на праві власності, яке згідно із ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України - є непорушним.

На підставі викладеного, з урахуванням відсутності жодних порушень законних прав та інтересів ОСОБА_1 при проведенні прилюдних торгів, суд вважає недоцільним застосування строку позовної давності, про який було заявлено представниками ПАТ «Імексбанк» і який просила суд визнати поважним позивачка.

Згідно ч. 6 ст. 154 ЦПК України, якщо у задоволенні позову було відмовлено, провадження у справі закрито або заяву залишено без розгляду, вжиті заходи забезпечення застосовуються до набрання судовим рішенням законної сили. Проте суд може одночасно з ухваленням судового рішення або після цього постановити ухвалу про скасування заходів забезпечення позову.

За заявою представниці ОСОБА_1 від 02.04.2013 р., в порядку забезпечення позову, ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 18.04.2013 р. було накладено арешт на житловий будинок загальною площею 468,10 кв.м з надвірними господарськими будівлями та спорудами за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м «Совіньйон», вул. Середня, 7 який належить ПАТ «Імексбанк» на праві власності (а.с. 69,70,96,97,105 т. 1).

Враховуючи, що в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено, вищевказані заходи забезпечення позову застосовані судом - слід скасувати.

Статтями 316,317,319 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України передбачено право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування, розпорядження своїм майном.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

На підставі вищевикладених норм Закону - суд вважає повністю обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню зустрічний позов ПАТ «Імексбанк», як законного власника зазначеного вище житлового будинку про виселення ОСОБА_1 з вказаного будинку, в якому вона незаконно, в порушення умов іпотечного договору, без згоди іпотекодержателя, зареєструвалась та проживає разом із малолітнім сином ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, своїм чоловіком ОСОБА_6, а також зі ОСОБА_4, ОСОБА_5, та на ім.`я яких, власниками вищевказаного житлового будинку позивачами ПАТ «Імексбанк», відповідно до п. 43 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», ч. 4 ст. 9, ст. 109 ЖК України, ст.ст. 39-40 Закону України «Про іпотеку», якими передбачено виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом і примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов : якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк - були надіслані численні письмові вимоги про звільнення іпотечного будинку від 28.03.2012 р. та від 05.08.2013 р., які були залишені без відповіді та задоволення всіма відповідачами, і які в добровільному порядку не звільнили спірний житловий будинок на протязі одного місяця з дня отримання ними письмових вимог про звільнення іпотечного будинку (а.с. 63,148-153 т. 3).

Також, до свого зустрічного позову, представником ПАТ «Імексбанк» була надана довідка Таїровської селищної ради № 459 від 19.04.2007 р., тобто за чотири дні до укладення нотаріально-посвідченого іпотечного договору між банком та ОСОБА_1 (реєстр. № 1349) від 23.04.2007 р., з якої вбачається, що селищна рада не має відомостей про реєстрацію малолітніх, неповнолітніх дітей за адресою : с. Мізікевича, ж/м «Совіньйон», вул. Середня, 7 (іпотечний будинок), а також про їх права на користування вказаним будинком згідно запису в домовій книжці ніхто не зареєстрований (а.с. 58 т. 3).

Крім того, у відповідності до вимог ст.ст. 88 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь ПАТ «Імексбанк» мають бути стягнуті понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 114,70 грн., які були підтверджені банком документально (а.с. 16 т. 3).

Після всебічного, повного дослідження й оцінки наявних матеріалів та обставин справи суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 та задоволення зустрічних позовних вимог ПАТ «Імексбанк», які суд вважає обґрунтованими і доведеними банком документально та такими, що знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 10,11,57-61,79,88,154,169,208-209,213-215,218 ЦПК України, ст.ст. 202-204,208,215,316,317,321,328,388,391, ЦК України, Законом України «Про іпотеку», «Тимчасовим положенням про порядок проведення прилюдних торгів з реалізації нерухомого майна», затвердженого наказом Мінюсту України від 27.10.1999 р. № 68/5, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, Постановою Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», Законом України «Про охорону дитинства» № 2402-ІІІ від 26.04.2001 р., ст. 177 СК України, ст.ст. 9,109 ЖК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні позову ОСОБА_1 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного підприємства «Нива-В.Ш.», Державної виконавчої служби України, Публічного акціонерного товариства «Імексбанк», за участю 3-ої особи : ОСОБА_3 у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області про визнання прилюдних торгів недійсними, визнання недійсним акта про реалізацію предмета іпотеки та визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів - відмовити;

2. Зустрічний позов Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, за участю 3-ої особи на стороні відповідача ОСОБА_3 у справах дітей Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області та 3-ої особи на стороні позивача : Державної виконавчої служби України про виселення задовольнити ;

3. Виселити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_6 разом із малолітнім ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, а також ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_8, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_9 - з житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, вул. Середня, ж/м «Совіньйон», буд. № 7 ;

4. Стягнути з ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_4, (ІПН НОМЕР_2), ОСОБА_5 (ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_6 (ІПН НОМЕР_4) на користь Публічного акціонерного товариства «Імексбанк» суму судового збору у розмірі 114,70 грн. у дольовому порядку, по 28,67 грн. з кожного;

5. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Овідіопольського райсуду Одеської області від 18.04.2013 р. у вигляді накладення арешту на житловий будинок з господарчими будівлями та спорудами, розташований за адресою : Одеська область, Овідіопольський район, с. Мізікевича, ж/м «Совіньйон», буд. № 7, який належить на праві власності Публічному акціонерному товариству «Імексбанк» згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 986 від 13.11.2012 р. посвідченого приватним нотаріусом Овідіопольського РНО Одеської області ОСОБА_8 та витягу про державну реєстрацію прав № 369822598 від 26.12.2012 р. (реєстр. № 1087360), № запису 286 в книзі № 3 - (індексний номер : 3189215 від 03.05.2013 р., номер запису про обтяження : 867629) скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя Д.М. Гандзій