Рішення № 34158173, 10.10.2013, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 743/1381/13-ц Провадження № 22-ц/795/2247/2013 Головуючий у I інстанції: Жовток Є.А.Категорія: цивільна Доповідач: Харечко Л. К.

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Р І Ш Е Н Н Я

10 жовтня 2013 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Харечко Л.К.,

суддів: Іваненко Л.В., Губар В.С.,

при секретарі - Шкарупі Ю.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Гучинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області, третя особа: Перша Чернігівська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

У серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Гучинської сільської ради Ріпкинського району Чернігівської області про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташованого по АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилалася на те, що після смерті її чоловіка ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, відкрилася спадщина - житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, розташований по АДРЕСА_1. Однак, оформити вказану спадщину ОСОБА_1 не може через відсутність у померлого правовстановлюючого документу на будинок, оскільки за свого життя чоловік не зареєстрував його у встановленому порядку.

Рішенням Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2013 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.

Судові витрати віднесено на рахунок позивача.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, посилаючись на те, що рішення першої інстанції необґрунтоване, винесено без з'ясування судом всіх обставин, що мають істотне значення для справи і є таким, що суперечить нормам матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом не встановлено дійсних обставин справи, не перевірено коло спадкоємців, не враховано позиції відповідача.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання права власності на житловий будинок з надвірними будівлями, суд першої інстанції посилався на те, що у випадку відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право на оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори.

Проте, до такого висновку суд першої інстанції дійшов без достатнього з'ясування всіх обставин справи та вимог закону, а тому колегія суддів апеляційного суду з таким висновком погодитися не може, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно копії паспорта ОСОБА_1, з 12.07.1970 року позивач перебувала у шлюбі з гр. ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованого Пушкарівською сільською радою Ріпкинського району (а.с.4-5). Після смерті ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 (а.с.6), його дружина ОСОБА_1 має право на спадкування за законом.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08.02.1992 року, зареєстрованого в реєстрі за № 246 та посвідченого державним нотаріусом Ріпкинської державної нотаріальної контори Марченко М.І., спадкоємцем зазначеного в заповіті житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, розташованого по АДРЕСА_1, що належало гр. ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3, є її син ОСОБА_2, який проживає в АДРЕСА_2.

З довідки виконавчого комітету Гучинської сільської ради вбачається, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, проживав і був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з дня народження і по 25.09.1986 року, згідно погосподарської книги № 2, особовий рахунок НОМЕР_2.

Згідно копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого за станом на 21.06.2013 року Чернігівським міським БТІ, вказаний житловий будинок побудований у 1964 році.

Статтею 5 ЦК України передбачено, що до правовідносин застосовується те законодавство, яке діяло на час їх виникнення.

На час побудови у 1964 році спірного житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами у сільській місцевості облік фактичних господарств у селі, сімейний стан громадян, поголів'я тварин та інше реєструвався в погосподарських книгах. Згідно до Інструкції по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, сільські ради один раз в п'ять років проводили закладку погосподарських книг шляхом суцільного обходу дворів та опитування населення. На кожне господарство відкривався окремий особовий рахунок, в якому відображалися, крім інших відомостей, також відомості про жилий будинок, що має поштовий номер, рік його побудування. При визначенні року побудування ураховується рік, в якому цей будинок було введено в експлуатацію.

Лише з 1985 року, відповідно до Постанови РМ УРСР від 11.03.1985 року № 105 „Про порядок державного обліку житлового фонду", почалася робота по проведенню обов'язкової реєстрації й технічної інвентаризації житлового фонду в сільських населених пунктах після прийняття будинків в експлуатацію державною приймальною комісією.

Як вбачається з копії технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1, виготовленого за станом на 21.06.2013 року Чернігівським міським БТІ, вказаний житловий будинок з прибудовою побудований у 1964 році.

Зважаючи на наведене, будинок ОСОБА_4, який перейшов у спадщину ОСОБА_2, належав їй на праві власності з 1964 року і подальша зміна законодавства не позбавила її набутого та зареєстрованого в погосподарських книгах права власності на будинок, а спадкоємець ОСОБА_1 має право на визнання за нею права власності саме на будинок як об'єкт спадкування після смерті свого чоловіка ОСОБА_2

Зазначений висновок узгоджується з роз'ясненнями Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ „Про практику застосування судами при розгляді справ окремих норм законодавства про власність та спадкування" від 27.09.2012 р. N 10-1387/0/4-12, в яких зазначено, що відповідно до статті 2 Закону України від 1 липня 2004 року N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин (вересень 2008 року), державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень.

Згідно зі статтею 3 зазначеного Закону право власності та інші речові права на нерухоме майно, набуті згідно з діючими нормативно-правовими актами до набрання чинності цим Законом, визнаються державою.

Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.

На підставі викладеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання права власності на будинок з надвірними будівлями в порядку спадкування за законом.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

в и р і ш и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Ріпкинського районного суду Чернігівської області від 04 вересня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок з надвірними будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Головуючий: Судді: