Рішення № 34152797, 22.08.2013, Київський районний суд м. Донецька

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №2/257/2503/13

22 серпня 2013 року Київський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого - судді Лях М.Ю.,

при секретарі - Харитоновій А.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька», про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька», про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання у розмірі 20 000 грн. Посилаючись на те, що він пропрацював у вугільній промисловості у шкідливих і небезпечних умовах праці з повним робочим днем під землею в якості прохідника. В наслідок праці він отримав професійне захворювання, а саме хронічне обструктивне захворювання легенів пилової етіології другій стадії в фазі загострення, легеневу недостатність другого ступеню. Дане захворювання в подальшому було визнано професійним, що підтверджується актом №17 по формі П-4 розслідування хронічного професійного захворювання від 29 січня 2009 року. Згідно виписок МСЕК від 18 березня 2009 року він був первинно і безстроково визнаний інвалідом третьої групи. Внаслідок вищевказаних професійних захворювань він знаходився як на стаціонарному, так і на амбулаторному лікуванні, що підтверджується витягами із лікувальних закладів, а також переніс численні операції. Внаслідок вищевказаного він отримав матеріальну та моральну шкоду. Однак на даний час він отримує лише компенсацію матеріальної шкоди, що не може вважатися повною компенсацією шкоди у розумінні вимог Конституції України, ЗУ «Про охорону праці» і інших нормативно-правових актів, діючих на території України. У зв'язку з професійним захворюванням він став інвалідом, із-за чого отримує як фізичні так і моральні страждання і переживання. На протязі всього цього часу він був вимушений неодноразово звертатися до різних медичних установ з приводу його захворювань. Вже у даний час він відчуває певні життєві труднощі, такі як обмеження руху, внаслідок чого був вимушений відмовитися від деяких звичок і улюблених занять. Згідно приписів лікарів, йому рекомендовано уникати переохолодження, важких фізичних навантажень, а також рекомендовано санаторно-курортне лікування. Позивачу стало дуже скрутно користуватися громадським транспортом з огляду на те, що йому протипоказано знаходитися у середовищі, де існує вібрація. Все це заважає йому жити та прирікає на постійні психологічні страждання. Він оцінив моральну шкоду, спричинену йому несприятливими умовами виробництва, професійними захворюваннями і його наслідками в 20 000 грн. Саме цей розмір моральної шкоди відповідає глибинам фізичних та душевних страждань, в зв'язку з чим він вимушений звернутися до суду. Просить позов задовольнити.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3, який діє на підставах та повноваженнях перевірених судом, не прибули, повідомлень про причини неявки та клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

В судове засідання представник відповідача публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька» - Павук К.В., який діє на підставі перевірених судом повноважень не прибув, але надав суду заперечення на позовну заяву, відповідно до яких дійсно ОСОБА_1 знаходився у трудових відносинах з ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» у якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті. У відповідності з витягом з акту огляду МСЕК позивачу було встановлено первинно 40% втрати працездатності та 3 група інвалідності у зв'язку з професійним захворюванням. Також, у відповідності з п.1.1 порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров*я, пов*язане з виконанням трудових обов*язків, затвердженого наказом МОЗ від 22.11.1995 р. № 212, встановлення факту заподіяння моральної шкоди є обов*язком МСЕК. Факт спричинення моральної шкоди ОСОБА_1 висновком МСЕК не встановлено. У матеріалах справи відсутні медичні документи, які могли би підтвердити факт спричинення позивачу моральної шкоди. Крім того, позивачем не надано жодного доказу, який би підтвердив порушення нормальних життєвих зв'язків внаслідок неможливості продовження активного громадського життя, додаткових зусиль для організації життя, а також доказів, підтверджуючих наступ інших негативних наслідків. Крім того у позові не надано обґрунтування суми, яку позивач просить стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди. Позивач обґрунтовує наявність моральної шкоди у фізичному болю і стражданнях, які були отримані, з цих причин позивач не має можливості вести звичайний образ життя, проте у відповідності зі ст. 21 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань, спричинивши втрату працездатності» від 23.09.1999 року 1105-ХІУ Фондом соціального страхування позивачу сплачена одноразова допомога у зв'язку з втратою працездатності, а також виплачується щомісячна грошова сума, яка компенсує відповідну частину втраченого заробітку. Крім того, наявність шкоди позивач обґрунтовує додатковими витратами на медикаментозне забезпечення, однак відповідно до ч.4 ст. 34 Закону, фонд соціального страхування від нещасних випадків фінансує витрати на медичну, соціальну допомогу, в тому числі на придбання ліків, санаторно-курортне лікування та інш., якщо необхідність в них визначена висновками МСЕК. Також, позивачем не було представлено жодного доказу, що підтверджує порушення нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, що додаються додаткових зусиль для організації життя, а також докази, що підтверджують настання інших негативних наслідків. В матеріалах справи відсутні докази спричинення моральної шкоди, а також обґрунтування його розміру. Просить відмовити у задоволенні позову, оскільки позивач не доказав предмет спору та не доказав обставини позовних вимог.

Суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін по наявним у справі доказам.

Суд, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, що мають істотне значення для її розгляду і вирішення по суті, приходить до висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з відповідачем ПАТ «Шахта ім. А.Ф.Засядька» з 09 вересня 1980 року по 12 травня 2008 року, працював у якості прохідника підземного з повним робочим днем в шахті, звільнений за власним бажанням у зв'язку з виходом на пенсію за віком ст. 38 КЗпП України (а.с.3-4).

Під час роботи на шахті позивач захворів на професійне захворювання: виконувати працю у колишній професії за п.2 ст. ем .предмет спору та недоказав обставини позовних вимог.о про покхронічне обструктивне захворювання легень пиловий етіології, друга стадія, фаза загострення. Легенева недостатність другого ступеню. Захворювання професійне первинне (а.с.5-8) .

З акту розслідування хронічного професійного захворювання форми П4 від 29 січня 2009 року (а.с.10) вбачається, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: запиленість повітря на робочому місці гірника, тяжка фізична праця, несприятливі мікрокліматичні умови.

Згідно копії довідки МСЕК від 18 березня 2010 року позивачу ОСОБА_1 з 18.03.2010 року безстроково встановлена третя група інвалідності у зв'язку з профзахворюванням та визначена ступінь втрати професійної працездатності у відсотках - 40% та протипоказана робота в шахті, контакт з пилом (а.с.9).

Відповідно до ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно до ч.2 ст.59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами. Які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами які беруть участь у справі.

Згідно ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1\. Визнання права; 2\.визнання правочину недійсним; 3\.припинення дії, яка порушує право; 4\.відновлення становища, яке існувало до порушення; 5\.примуслве виконання обов'язку в натурі; 6\.зміна правовідношення; 7\.припинення правовідношення; 8\.відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9\.відшкодування моральної (немайнової) шкоди….

Згідно ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці…

Згідно ст. 1 Закону України «Про охорону праці» (надалі Закон) від 15.05.1996р. охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров»я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Згідно ст. 4 Закону державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

- пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технологічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

- соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;тощо.

Згідно ст.2 КЗпП України, працівники мають право на здорові та безпечні умови праці.

Згідно ст. 153 КЗпП України на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам нормативних актів про охорону праці.

Згідно ст.237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Порядок відшкодування моральної шкоди встановлюється законодавством.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008р. ЖЮ-рп/2008 також підтверджено право на відшкодування моральної шкоди потерпілими на виробництві за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Згідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. № 7, від 30 вересня 1994 р. № 11 та від 25 травня 1998 р. № 15, від 24.10.2003р. №9) "Вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).

Згідно з п.4.1 Рішення Конституційного суду України від 27.01.2004р. №1-рп/2004 про офіційне тлумачення положення частини 3 ст.34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності ", ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди.

Доводи відповідача про те, що факт завдання позивачу моральної шкоди недоведений, оскільки відсутній висновок МСЕК про встановлення такого факту, не ґрунтуються на законі.

Згідно п. 1.1 «Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків», який затверджений наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22 листопада 1995 року № 212, на який посилається відповідач, на медико-соціальні експертні комісії дійсно було покладено обов'язки встановлення факту спричинення моральної шкоди. Такий обов'язок випливав з вимог частини 3 ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яким до 20 березня 2007 року було передбачено, що моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, яка не спричинила втрати потерпілим професійної працездатності, відшкодовується Фондом соціального страхування за заявою потерпілого з викладом характеру заподіяної моральної шкоди та за поданням відповідного висновку медичних органів.

Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 р. по справі № 1-9/2004 (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) положення частини 3 статті 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» треба розуміти як визначення порядку, процедури та розмірів відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків моральної шкоди, заподіяної умовами виробництва, в окремому випадку - лише у разі відсутності втрати потерпілим професійної працездатності.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги та заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для справи. Доказами, на підставі яких суд встановив наявність факту заподіяння позивачу моральної шкоди, є акти про розслідування професійних захворювань, рішення МСЕК про встановлення позивачу стійкої втрати працездатності.

Відповідно до частини 1 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємстві вугільної промисловості, а саме на ПАТ «Шахта ім. О.Ф.Засядька» прохідником підземним з повним робочим днем в шахті, загальний стаж роботи складає 37 років та 10 місяців, із них в умовах впливу шкідливих факторів 29 років та 10 місяців, отримав внаслідок впливу шкідливих факторів на організм хронічне професійне захворювання та йому встановлений діагноз: хронічне обструктивне захворювання легень пиловий етіології, друга стадія, фаза загострення, легенева недостатність другого ступеню. Вказаний факт, підтверджений актом розслідування хронічного професійного захворювання від 29 січня 2009 року, в якому чітко зазначено, що позивач працював у шкідливих умовах праці і професійне захворювання у позивача виникло через недосконалість технологічних процесів видобутку вугілля. Тривала робота в умовах дії шкідливих факторів виробництва. Причини професійного захворювання: запиленість повітря на робочому місці гірника, тяжка фізична праця, несприятливі мікрокліматичні умови.

Враховуючи вищенаведене, та аналізуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що внаслідок отриманого професійного захворювання позивачу завдана моральна шкода, оскільки він відчуває постійний сильний фізичний біль, який не дає йому нормально жити. У зв'язку з інвалідністю він змушений був звільнитися з роботи, тому що інваліду працювати в шахті заборонено. Внаслідок отриманого професійного захворювання були порушені його нормальні життєві зв'язки через неможливість продовження активного громадського життя, праці за обраною професією, порушені стосунки з оточуючими людьми, в тому числі з колегами по роботі, родичами, яким раніше він міг чимось допомогти, а зараз внаслідок захворювання не в змозі цього зробити. Внаслідок захворювання він не може навіть виконувати домашню роботу тому, що біль постійно дається взнаки. В результаті цього страждають і його близькі, яким доводиться частину домашньої роботи виконувати самим. Він змушений також часто звертатися до лікарів, багато часу він витрачає на пошуки та придбання ліків, порушений нормальний спосіб його життєдіяльності, у зв'язку з чим він вимушений докладати додаткові зусилля для нормалізації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

При визначені розміру моральної шкоди суд виходить з наступного: життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід*ємні два поняття. Оскільки, якщо втрачене здоров*я, то немає того повноцінного життя, як того бажає сама людина. Немає вартості життю людини та вартості втраченому здоров*ю. А тому суд, враховуючи глибину фізичних та душевних страждань позивача ОСОБА_1, погіршення його здібностей, ступень вини відповідача в заподіянні шкоди, вимоги розумності, виваженості і справедливості, а також ту обставину, що за висновком МСЕК позивачу встановлено ступінь втрати професійної працездатності в розмірі 40%, суд вважає необхідним задовольнити вимоги позивача ОСОБА_5 щодо стягнення моральної шкоди частково, стягнувши на його користь з відповідача 12 000 гривень.

Доводи представників відповідачів з приводу відсутності доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, обґрунтування її розміру суд вважає необґрунтованими, некоректними та такими, що не відповідають дійсності та спростовуються письмовими доказами, наявними в матеріалах справи.

На підставі ст.88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 114,70 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 10, 11, 59, 60, 208, 209, 212-215 ЦПК України, ст.15, 16, 23 ЦК України, ст. ст. 3, 43 Конституції України, ст. 1, 4 ЗУ «Про охорону праці», ст. 2, 153, 237-1 КЗпП України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Шахта імені О.Ф.Засядька», про відшкодування моральної шкоди, спричиненої внаслідок професійного захворювання - задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф.Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Донецька, ІПН НОМЕР_1, моральну шкоду в розмірі 12000 (дванадцять тисяч) грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Шахта ім. О.Ф. Засядька» (83054, м. Донецьк, пр. ім. Засядька, поточний рахунок 26007962494473 в ПАТ «ПУМБ», МФО 334851, ЄДРПОУ 00174846) на користь держави судовий збір у сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 70 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення може бути подано до Апеляційного суду Донецької області через Київський районний суд м. Донецька протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти дів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Київського районного суду

м. Донецька М.Ю. Лях