Ухвала суду № 34151998, 15.10.2013, Апеляційний суд Сумської області

Справа №588/751/13-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - ШевченкоВ.С.Номер провадження 22-ц/788/2234/13 Суддя-доповідач - Бойко В. Б. Категорія - 37

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2013 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Бойка В. Б.,

суддів - Білецького О. М., Шевченка В. А.,

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2013 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Тростянецької районної державної нотаріальної контори Сумської області про визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину за заповітом,

В С Т А Н О В И Л А :

Рішенням Тростянецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2013 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Тростянецької державної нотаріальної контори Сумської області про визнання недійсним заповіту від 10.03.1987 р. та свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 20.11.2012 р. відмовлено за безпідставністю вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, недоведеність обставин, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

Зазначає, що нотаріус безпідставно видав відповідачу свідоцтво про право на спадщину за заповітом, оскільки заповіт складено особою, що мала по-батькові « ОСОБА_5 «, а не « ОСОБА_5 «, яке мала їх мати - ОСОБА_5 Крім того, на думку апелянта, нотаріусом порушені вимоги інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій в частині перевірки справжності підпису заповідача та допущені відмінності в написанні прізвища самого нотаріуса.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_6, які підтримали доводи апеляційної скарги, представників відповідача ОСОБА_7 та ОСОБА_8, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є рідними братами та синами ОСОБА_5.

Остання 10.03.1987 р. склала заповіт, відповідно до якого все своє майно вона заповіла відповідачу ОСОБА_4 ( а.с. 5 ).

Із копії алфавітної книги обліку заповітів Тростянецької районної державної нотаріальної контори Сумської області за 1985-1993 роки вбачається, що цей заповіт від імені ОСОБА_5 зареєстрований під №383, відомості про скасування заповіту відсутні ( а.с. 54-56 ).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла ( а.с. 6 ).

Після її смерті позивач звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Відповідач з відповідною заявою до нотаріальної контори не звертався. Батько сторін по справі - ОСОБА_9, від прийняття спадщини після смерті дружини відмовився на користь позивача, відповідно до його заяви від 22.01.2010 р.

31.05.2011 р. ОСОБА_4 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_9 про встановлення йому додаткового строку для подачі заяви про прийняття спадщини, а 11.10.2011 р., рішенням Тростянецького районного суду Сумської області, позов був задоволений ( а.с. 8-9 ).

Іншим рішенням Тростянецького районного суду від 07.09.2012 р. було встановлено юридичний факт, що домоволодіння по АДРЕСА_1 є спільною власністю подружжя ОСОБА_9 та ОСОБА_5 і кожному з них належить по 1/2 частині даного домоволодіння ( а.с. 10-11 ).

Вказані обставини правильно встановлені судом на підставі досліджених доказів, на які суд послався в рішенні.

На час виникнення спірних правовідносин, вимоги до заповіту та порядку його укладання і посвідчення були встановлені ст. 541 ЦК УРСР, а також Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української РСР, затвердженої наказом міністра юстиції Української РСР від 31 жовтня 1975 р. №45/5, якими передбачалося, зокрема, що заповіт повинен бути укладений в письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладання, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Ці вимоги закону, у випадку, що розглядається, були дотримані. Як вбачається з матеріалів справи, заповіт ОСОБА_5 був укладений в письмовій формі, з зазначенням місця та часу його укладання, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений 10.03.1987 р. державним нотаріусом, з прикладанням печатки установи.

Доводи апеляційної скарги про те, що в заповіті замість підпису заповідача написане його прізвище, ім'я та по-батькові, обґрунтовано спростовані судом першої інстанції і не можуть бути підставою для визнання недійсним заповіту та свідоцтва про право на спадщину.

Наданими позивачем та наявними у справі доказами не доведено, що рукописний текст - прізвище, ім'я та по-батькові в заповіті виконано не рукою ОСОБА_5

Крім того, вищезгаданою Інструкцією… ( п. 19 ) передбачалася можливість виправити помилки та описки в тексті нотаріально оформлюваного документу, отже ці недоліки не тягнуть за собою недійсність заповіту, як помилково вважає позивач.

Згадані помилки та описки не були виправлені, оскільки дане питання ніхто не ініціював. На ці помилки було звернуто увагу лише після виникнення спору між сторонами навколо спадкового майна.

Таким чином, ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції правильно встановив, що заповіт склала мати сторін - ОСОБА_5 До речі, вона протягом тривалого часу, понад 20 років не робила жодних дій, спрямованих на скасування або зміну заповіту, що свідчить про стабільність волевиявлення даної особи.

Судом першої інстанції вірно встановлено, з посиланням на відповідні докази ( а.с. 72 ), що заповіт ОСОБА_5 посвідчувала державний нотаріус Гребіник Зоя Дмитрівна, при написанні прізвища якої в заповіті було допущено описку. Інший нотаріус зі схожим прізвищем в цій державній установі у 1987 році не працював.

За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

З огляду на вищевикладене, колегією суддів не виявлено неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які могли б бути підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312-315 ЦПК України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Тростянецького районного суду Сумської області від 10 вересня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді -