Постанова № 34151052, 15.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" жовтня 2013 р. Справа № 903/735/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Олексюк Г.Є. ,

суддя Мельник О.В.

секретар судового засідання Ващук К.О.,

за участі представників сторін:

позивача - Мандзик П.І., (довіреність № 286/к від 14.10.13р.);

відповідача - Німой Т.Є., (довіреність № 02 від 02.01.13р.);

Порплиця В.З., (довіреність №01 від 02.01.13р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Державного під-приємства «Волиньвугілля» на рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2013 р. у справі №903/735/13

за позовом Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль»

до Державного підприємства «Волиньвугілля»

про стягнення 805 000 грн. штрафу і пені,-

Представникам Сторін роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.22, 28 Господарсь-кого процесуального кодексу України. Клопотання про здійснення технічної фіксації судового про-цесу стороною заявлено не було. Заяви про відвід суддів не надходило.

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.08.2013р. у справі №903/735/13 (суддя Гарбар І.О.) позовні вимоги Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Пет-роль» (надалі в тексті - Торгівельна компанія) про стягнення з Державного підприємства «Во-линьвугілля» (надалі в тексті - Підприємство) 455 000 грн. пені та 350 000 грн. штрафу згідно укла-деного договору - задоволено в повному обсязі.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що згідно з матеріалами справи, що всупереч п.п.4.1 Розділу 4 Договору Підприємство не виконало зобов'язання, а саме: в період з 14.09.2012р. по 14.10.2012р. не передало Торгівельній компанії товар у повному обсязі, а тому з нього належить стягнути 350 000 грн. штрафу в розмірі 100% вартості непоставленого товару і 455 000 грн. пені в розмірі 10% вартості непоставленого товару. На Підприємство також покладено ви-трати зі сплати судового збору в сумі16 100 грн.(арк.справи 111-112).

Не погоджуючись із рішенням господарського суду Волинської області від 09.08.2013р. у даній справі, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити Торгівельній компанії в задоволенні позову повністю.

Скаржник зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм мате-ріального та процесуального права. Вказує, що для застосування ст.231 ГК України суттєвим є ус-тановлення лише факту того, що в спірних правовідносинах хоча б одна із сторін є суб'єктом гос-подарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з вико-нанням державного контракту, або виконання зобов'язання, що фінансується за рахунок Держав-ного бюджету України чи за рахунок державного кредиту. Скаржник вказує, що Державне підп-риємство «Волиньвугілля» належить до державного сектору економіки, а саме - інституційний сектор економіки за КІСЕ S.11001 «Державні не фінансові корпорації». Тому, на думку Скаржни-ка, висновок про правомірність застосування штрафних санкцій у розмірі, передбаченому Догово-ром, зроблено судом першої інстанції з порушенням норм ст.213 ЦПК України.(арк.справи 63-68).

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду у даній справі від 06.09.2013р. поновлено строк апеляційного оскарження, прийнято апеляційну скаргу Відповідача до провад-ження і призначено справу до слухання. (арк.справи 118-119).

В засіданні суду апеляційної інстанції 15.10.2013р. представники Відповідача підтримали доводи апеляційної скарги. Надали пояснення в обґрунтування своєї правової позиції. Представ-ник Позивача заперечив проти доводів апеляційної скарги. Просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників, вивчивши матеріа-ли справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Підприємство-постачальник» і Торгівельна компанія-покупець, 06.08.2012р. уклали Договір поставки №94 (надалі в тексті - Договір), відповідно до п.п. 1.1, 2.1 якого, постачальник зобов'язався передати покупцеві на умовах договору належний йому товар: 1 750 тон вугілля кам'яного марки ДГР 0-200 за ціною 200 грн. за 1 тону, а покупець - оп-латити товар на умовах Договору та прийняти його.

Загальна вартість товару становить 350 000 грн., у тому числі 58 333 грн. 33 коп. ПДВ 20%. Оплата вартості товару - 100% попередня оплата.(п.п.3.2, 3.3 Договору).

Відповідно до п.4 Договору, продавець зобов'язаний передати товар покупцю у повному обсязі в період з 14.09.2012р. по 14.10.2012р.

За порушення термінів передачі товару пунктом 6.3 Договору сторони передбачили відпо-відальність продавця, який сплачує покупцеві пеню у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару за кожен день прострочення. За прострочення строків передачі товару понад 10 днів до-датково стягується штраф у розмірі 100% від вартості непереданого товару.

Договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2012р.(п.7.1 Догово-ру). Договір підписано директорами Підприємств, скріплено відбитками печаток сторін.(арк.спра-ви 9-10).

Матеріалами справи стверджено і судом першої інстанції встановлено, що на виконання Договору, Торгівельна компанія платіжним дорученням №5192 від 06.08.2012р. сплатила на ра-хунок Підприємства 350 000 грн. в т.ч ПДВ в якості оплати зща товар згідно Договору.(арк.справи 11).

Матеріали справи не містять доказів передачі Відповідачем товару Позивачеві.

Покликаючись на ст.549 ЦК України, ст.230 ГК України та п.6.3 Договору - Позивач нара-хував Відповідачу 455 000 грн. пені в розмірі 10% від вартості непоставленого товару протягом 15.10.2012р. - 27.10.2012р. та 350 000 грн. штрафу в розмірі 100% вартості непоставленого товару.

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає част-ковому задоволенню, з огляду на наступне:

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що ци-вільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Згідно ст.509 ЦК України,- зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (бор-жник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, ви-конати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України (надалі в тексті - ГК України), суб'єк-ти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсут-ності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положен-ня ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повин-на вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інте-реси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими зако-нами або договором.

Однією з підстав виникнення господарського зобов'язання, згідно ст.174 ГК України, є гос-подарський договір.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зви-чайно ставляться.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'я-зання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.(ч.1 ст.612 ЦК України).

За правилами, встановленими ст.599 ЦК України і ч.1 ст.202 ГК України - зобов'язання при-пиняється виконанням, проведеним належним чином. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.(п.3 ст.611 ЦК України). Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.(ч.1 ст.549 ЦК України).

Як зазначалося вище, п.6.3 Договору, у разі порушення термінів передачі товару продавець сплачує покупцю пеню у розмірі 10% від вартості недопоставленого товару за кожен день прост-рочення. За прострочення передачі товару понад 10 днів додатково стягується штраф у розмірі 100% від вартості непереданого товару.

У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі передбаченому договором, згідно з ч.4 ст.231 ГК України. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення вико-нання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.(ст.199 ГК Ук-раїни).

Колегія суддів вважає, що норми цивільного та господарського законодавства України, які передбачають свободу договору та встановлений законом принцип розумності і справедливості дозволяють застосування саме обраного сторонами порядку, виду та умов забезпечення виконан-ня зобов'язання.

Перевіривши з підстав ст.549, ч.2 ст.551 ЦК України, 230-232 ГК України та п.6.3 Договору наданий Позивачем розрахунок пені за період з 15.10.2012р. по 27.10.2012р. та 100% штрафу, ко-легія суддів вважає його вірним арифметично, а нарахування підставним, проте не може погоди-тись з місцевим судом щодо стягнення з Державного підприємства 805 000 грн. штрафних санк-цій, які більше ніж у двічи перевищують суму боргу.

Розглядаючи позовні вимоги про стягнення штрафних санкцій, апеляційний суд вважає за необхідне скористатись правом, передбаченим п.3 ч.1 ст.83 ГПК України і зменшити розмір штра-фу та пені, які підлягають стягненню з Відповідача до розміру основного боргу, вважаючи даний випадок винятковим і приймаючи до уваги, що згідно ст.233 ГК України - у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменши-ти розмір санкцій, при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання бор-жником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інте-реси сторін, що заслуговують на увагу.

З цими положеннями кореспондується ч.3 ст.551 ЦК України, згідно якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наяв-ності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому, відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Обґрунтовуючи у судовому засіданні 15.10.2013р. позовні вимоги представник Позивача зазначив, що через непоставку Відповідачем вугілля Торгівельна компанія не виконала своїх зо-бов'язань перед ПП «Європацукор», тому безспірно і в повному обсязі задовольнила претензію ос-таннього на суму 1 134 000 грн.(арк.справи 68, 99-104).

Колегія суддів відхиляє зазначені доводи з огляду на те, що даний спір не про стягнення не-отриманої вигоди; відносини Позивача з ПП «Європацукор» не стосуються предмету даного спо-ру, не мають відношення до даної справи і правомірно не досліджувались місцевим судом.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, колегія суддів об'єктивно оцінила, що даний випадок є винятковим, ви-ходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, зокрема постачальника - державного підпри-ємства, що фінансується за рахунок державного бюджету, невідповідності розміру пені наслідкам порушення.

Із зазначених мотивів, за переконанням судової колегії - стягнення з боржника штрафних санкцій має компенсаційний характер, проте не є і не може бути джерелом збагачення кредитора, що судом першої інстанції було залишено без уваги і зумовило ухвалення рішення про стягнення з Державного підприємства штрафу і пені в повному обсязі, сума яких у 2,3 рази перевищує суму боргу.

Аналогічна правова позиція вбачається з постанови Вищого господарського суду України від 31.10.2012р. у справі №2/20/2012/5003.

З підстав ст.33 ГПК України, до стягнення з Відповідача підлягає 152 174 грн. штрафу та 197 826 грн. пені.

Колегія суддів відхиляє твердження Підприємства щодо недійсності Договору з підстав не-відповідності ціни товару та узгоджених розмірів штрафних санкцій, вважаючи, що за умови при-йняття зобов'язання Відповідачем до виконання - такі доводи не стверджують неможливості сво-єчасної передачі товару Позивачеві або повернення отриманої попередньої оплати.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому проце-сі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скар-га підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Волинської області від 09.08. 2013р. зміні в частині стягнення з Відповідача штрафних санкцій.

Керуючись, ст.ст. 33, 43, 83, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Волиньвугілля» на рішення господарсь-кого суду Волинської області від 09.08.2013р. у справі №903/735/13 - задоволити частково.

2. Рішення суду першої інстанції змінити, виклавши резолютивну частину в наступній ре-дакції:

«Позов задоволити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Волиньвугілля» (вул.Луцька, 1, м.Нововолинськ, код ЄДРПОУ 32365965) на користь Приватного підприємства «Торгівельна компанія «Укр-Петроль» (с.Прилуцьке, вул.Ківерцівська, 1, Ківерцівський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 36905994) 152 174 грн. штрафу та 197 826 грн. пені та 16 100 грн. витрат зі сплати судового збору.

У стягненні решти штрафних санкцій - в позові відмовити.».

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

4. Справу №903/735/13 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Мельник О.В.