Рішення № 34150923, 15.10.2013, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.10.2013 р. Справа №917/1716/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо", вул. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, Запорізька область,69068

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна", вул. Пушкіна, 47, м. Полтава, Полтавська область,36000

про стягнення грошових коштів в сумі 15073,55 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Стрельник Р.М., довіреність №541 від 11.09.2013 року

від відповідача: Влашпенко О.С., довіреність б/н від 29.03.2013 року

В судовому засіданні 15.10.2013 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення та повідомив про термін виготовлення повного тексту рішення.

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення з відповідача на користь позивача в порядку регресу 15073,55 грн. - сума, сплачена позивачем за договором страхування № DN 81AR03110088.

Представник позивача в судових засіданнях на задоволенні позову наполягав та просив суд задовольнити його в повному обсязі.

Відповідач 03.09.2013 року надіслав суду заяву про застосування позовної давності, в якій зазначив, що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності, оскільки сплата страхового відшкодування була здійснена 09.11.2009 року, тоді як позовну заяву подано в 2013 році, а тому в позові має бути відмовлено ( арк. справи 52-53). В судових засіданнях представник відповідача підтримав свої заперечення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, суд встановив:

Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія «КРЕДО» (позивач) та Малахос Юрій Олександрович (страхувальник) уклали договір страхування № DN81AR03110088 від 27.07.2017 року ( арк. справи 11).

Згідно умов вказаного договору позивач зобов'язався у разі настання страхового випадку відшкодувати збитки у межах страхової суми у порядку та на умовах, передбачених договором. Об'єктом страхування за договором № DN81AR03110088 від 27.07.2017 року є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням автомобілем ВАЗ 211540 д.н.з ВЕ0489АІ.

14.10.2009 року сталася ДТП за участю застрахованого автомобіля та автомобілю ГАЗ 3221 ЗО, д.н.з ВЕ0596АА під керуванням Іванова Юрія Дем'яновича.

В обґрунтування своїх вимог позивач стверджує, що Іванова Юрія Дем'яновича визнано винним у спричиненні ДТП відповідно до Постанови Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.10.2009 року.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди автомобілю страхувальника заподіяно матеріальну шкоду, яка у відповідності до Звіту № 65 від 26.10.2009 року дослідження складає 15823,40 грн. ( арк.. справи 22 - 29).

Сума страхового відшкодування до виплати страхувальнику з урахуванням визначеної договором страхування № DN81AR03110088 від 27.07.2017 року франшизи на підставі Страхового акту № К-1302 від 02.11.2009 року ( арк. справи 14-15) складає 15583,55 грн.

Зазначене страхове відшкодування виплачено позивачем у повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 11533 від 09.11.2009 року ( арк.. справи 16).

З огляду на викладене, після виплати страхового відшкодування Страхувальнику, до Страховика (Позивача) перейшло право вимоги до відповідальної особи.

Позивач звернувся з позовом до Центрального районного суду м. Миколаєва про стягнення витрат пов'язаних із виплатою страхового відшкодування до винної особи в ДТП - Іванова Юрія Дем'яновича. Позивач зазначає, що в ході розгляду справи № 1423/18279/2012 судом було встановлено, що цивільно-правова відповідальність винної особи у ДТП застрахована у Відповідача за полісом № 0587149. Ліміт відповідальності за полісом становить 25000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

При цьому позивачем вимоги до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" не заявлялися. Рішенням у справі № 1423/18279/2012 від 19.06.2013 року ( акр. справи 8-10) вказаний позов позивача задоволено частково та стягнуто з винної особи у ДТП суму 510,00 грн. У рішенні суду також вказано, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.10.2009 року Іванова Юрія Дем'яновича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП і застосовано стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Таким чином, позивач з посиланням на ст. 3-5, 27 Закону України «Про страхування», ст. 993, 1188, 1191, ЦК України, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» просить суд задовольнити його позов та стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" на користь позивача в порядку регресу 15073,55 грн. - сума, сплачена позивачем за договором страхування № DN 81AR03110088.

При прийнятті рішення зі спору суд виходить з наступного.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Крім того, частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно зі ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Абзацом 1 ст. 9 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 р. "Про страхування" (з подальшими змінами та доповненнями, далі - Закон України "Про страхування") визначено, що страхова сума - грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку. Абзацом 16 ст. 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхове відшкодування - це страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Згідно з абзацом 18 ст. 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Як вбачається з договору страховим випадком, зокрема, визнається пошкодження транспортного засобу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до приписів чинного законодавства, в тому числі Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", та умов договору страхування, позивач виплатив страхувальнику страхове відшкодування на загальну суму 15 583,55 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Аналогічні положення містить ст. 993 Цивільного кодексу України, згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність Іванова Юрія Дем'яновича (винної особи у ДТП ) застрахована у відповідача за полісом № 0587149 ( арк. справи 54). Ліміт відповідальності за полісом становить 25000,00 грн., франшиза - 510,00 грн.

У рішенні суду справі № 1423/18279/2012 від 19.06.2013 року ( арк. справи 8-10) також вказано, що постановою Центрального районного суду м. Миколаєва від 23.10.2009 року Іванова Юрія Дем'яновича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП і застосовано стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 грн.

Страхове відшкодування виплачено позивачем у повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 11533 від 09.11.2009 року ( арк.. справи 16).

Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток в межах 15073,55 грн. ( 15583,55 грн. виплаченого страхового відшкодування - 510 грн. франшиза, стягнута з винної особи за рішенням суду від 19.06.2013 року).

Заперечення відповідач у даній справі ґрунтуються на тому, що позивач звернувся до суду з пропуском строку позовної давності.

Згідно вимог ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Статтею 264 ЦК України передбачено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з наданих суду доказів, позивач в межах строку позовної давності звертався до Іванова Ю.Д. про стягнення витрат по сплаті страхового відшкодування в порядку регресу, що підтверджується копією позовної заяви від 25.06.2012 року та ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 05.11.2013 року. Рішенням у справі № 1423/18279/2012 від 19.06.2013 року ( акр. справи 8-10) вказаний позов позивача задоволено частково та стягнуто з винної особи у ДТП суму 510,00 грн.

Таким чином, з огляду на те, що строк позовної давності щодо позовних вимог у даній справі перервався у зв'язку з поданням позивачем позову, розглянутого у межах справи № 1423/18279/2012 та розпочався заново, заперечення відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності є необґрунтованими.

Враховуючи викладене та матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні та підлягають задоволенню.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст. 33,43,49,82-85 ГПК України, суд -

Вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Саламандра-Україна" (код ЄДРПОУ 13934129, адреса: 36000, Полтавська обл., місто Полтава, Октябрський район, вул. Пушкіна,, будинок 47) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Страхова компанія "Кредо" ( вул. Моторобудівників, 34, м. Запоріжжя, Запорізька область,69068, код ЄДРПОУ 13934129) 15073,55 грн. - сума відшкодування витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування, 1720,50 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.10.2013 року.

Суддя Тимощенко О.М.

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією