Постанова № 34149169, 03.10.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

03 жовтня 2013 року справа № 814/2074/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в порядку письмового провадження розглянув адміністративну справу

за позовомТОВ "РКСУ", вул. 1-а Слобідська, 62, м. Миколаїв, 54055

доДПІ у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, вул. Г. Петрової, 2-А, м. Миколаїв, 54029

провизнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 29.04.13 р. № 0000622206, № 0000632206В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "РКСУ" (далі - позивач, Товариство) звернулось із адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Заводському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, правонаступником якої є державна податкова інспекція у Заводському районі м. Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області (далі - відповідач, ДПІ), в якому просить суд визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 29 квітня 2013 р. № № 0000622206, 0000632206.

В обґрунтування позовних вимог вказано на відсутність у відповідача повноважень на визнання правочинів нікчемними. Наполягає на безпідставності висновків ДПІ про безтоварний характер його правочинів із контрагентами, так як вони зроблені всупереч наявності у Товариства всіх первинних документів.

Відповідач позов не визнав, в запереченнях навів такі доводи. На думку ДПІ, досліджені під час перевірки правочини позивача не були спрямовані на настання правових і господарських наслідків обумовлених їх змістом - позивач штучно збільшив свої витрати, що призвело до викривлення об'єкту оподаткування податком на додану вартість (далі - ПДВ) і податком на прибуток підприємств. На підтвердження своїх заперечень відповідач посилається на дані актів перевірок контрагентів, в яких зафіксовані факти, які свідчать про об'єктивну неможливість виконання контрагентами договірних зобов'язань перед позивачем (т. 3 а. с. 54-73).

Під час розгляду справи за загальними правилами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), сторони подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності, в порядку письмового провадження (т. 4 а. с. 1-2). Згідно ст. 122 ч. 4 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Враховуючи, що обидві сторони скористались своїм правом на розгляд справи в порядку письмового провадження та приймаючи до уваги те, що їх вимоги і заперечення викладені письмово, суд вважає, що маються підстави, передбачені вищенаведеною статтею КАС України, для розгляду справи в письмовому провадженні.

Вирішуючи спір, суд враховує наступне.

В березні-квітні 2013 р. ДПІ провела документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні правових відносин із ТОВ "Будтранс-2009" за серпень-жовтень 2010 р., ТОВ "Сантехремстрой" за жовтень-листопад 2010 р., ТОВ "Ком-Тет" за липень 2011 р., ТОВ "Центргаз" за серпень-вересень, листопад 2011 р., січень, березень 2012 р., ТОВ "ТРК Альянс" за вересень 2011 р., березень 2012 р., ТОВ "Соборное-1" за жовтень-листопад 2011 р., ПП "Реа-Рент Миколаїв" за листопад 2011 р., ТОВ "Херсонбудпром" за травень-червень 2012 р. Результати перевірки оформлені актом від 10 квітня 2013 р. № 1113/22-200/35273013 (далі - акт перевірки) (т. 1 а. с. 9-62).

У висновку акту перевірки вказано на такі порушення податкового законодавства з боку Товариства:

- ст. 3 п. 3.1., ст. 5 п. 5.1., п. 5.2. пп. 5.2.1., п. 5.3. пп. 5.3.9. Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", чинного на час виникнення спірних правовідносин, ст. 134 п. 134.1., ст. 138 п. 138.2., п. 138.8., ст. 139 п. 139.1. пп. 139.1.9. Податкового кодексу України (далі - ПК України), в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств на загальну суму 196792,0 грн.;

- ст. 7 п. 7.4. пп. 7.4.1., пп. 7.4.5., п. 7.7. пп. 7.7.1. Закону України "Про податок на додану вартість", який регулював питання оподаткування ПДВ в спірному періоді, ст. 198 п. 198.3., п. 198.6., ст. 200 п. 200.1., п. 200.2. ПК України, що потягло заниження ПДВ на загальну суму 168656,0 грн.

29 квітня 2013 р. ДПІ прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000622206, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із ПДВ на 168656,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 42164,0 грн., а також податкове повідомлення-рішення № 0000632206, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання із податку на прибуток підприємств на 196792,0 грн. і застосувала штрафну (фінансову) санкцію в розмірі 20621,25 грн. (т. 1 а. с. 63-64).

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, Товариство уклало із переліченими в акті перевірки контрагентами наступні правочини:

із ТОВ "Будтранс-2009":

- договір субпідряду від 21 травня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту соціальних об'єктів в с. Калуга;

- договір субпідряду від 30 липня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонту нежитлового приміщення;

- договір субпідряду від 6 серпня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт з улаштування покриття;

- договір субпідряду від 11 серпня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із заміни дверей;

- договір субпідряду від 14 серпня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із ремонту нежитлового приміщення;

- договір субпідряду від 9 вересня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт з ремонту камер трансформаторів;

- договір субпідряду від 14 вересня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із улаштування покриття;

- договір субпідряду від 14 вересня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонту приміщення адміністративно-побутового корпусу;

- договір субпідряду від 30 вересня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонту приміщення;

- договір субпідряду від 18 жовтня 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом будівельних робіт на пункті приймання їжі (т. 1 а. с. 141-142, 155-156, 173а-174, 192-193, 208-209, 224-225, 245-246, т. 2 а. с. 9-10, 33-34, 50-51);

із ТОВ "Сантехремстрой":

- договір субпідряду від 8 листопада 2010 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із заміни системи опалення (т. 2 а. с. 102-103);

із ТОВ "Ком-Тет":

- договір комплектації від 4 липня 2011 р., предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів (т. 2 а. с. 121-122);

із ТОВ "Центргаз":

- договір субпідряду від 25 серпня 2011 р., предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту Калузького сільського будинку культури;

- договір субпідряду від 5 вересня 2011 р., предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту захисної споруди;

- договір субпідряду від 23 грудня 2011 р., предметом якого є виконання контрагентом утеплення та облаштування фасадів;

- договір субпідряду від 12 січня 2012 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонтно-будівельних робіт в приміщенні аптеки;

- договір субпідряду від 28 лютого 2012 р., предметом якого є виконання контрагентом комплексу робіт з реконструкції ринку (т. 2 а. с. 140-141, 151, 167-168, 177-178, 194);

із ТОВ "ТРК-Альянс":

- договір комплектації від 1 вересня 2011 р., предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів;

- договір поставки від 15 березня 2012 р., предметом якого є постачання контрагентом дверних та віконних блоків (т. 2 а. с. 207-208, 212-213);

із ТОВ "Соборное-1":

- договір комплектації від 17 жовтня 2011 р., предметом якого є постачання контрагентом будівельних матеріалів;

- договір субпідряду від 18 жовтня 2011 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт з благоустрою зерносховищ;

- договір субпідряду від 8 листопада 2011 р., предметом якого є виконання контрагентом робіт із улаштування покриття (т. 2 а. с. 220-221, 233-234, 248-249);

із ПП "Реа-Рент Миколаїв":

- договір комплектації від 9 листопада 2011 р., предметом якого є постачання контрагентом будівельного обладнання (т. 3 а. с. 6-7);

із ТОВ "Херсонбудпром":

- договір субпідряду від 10 квітня 2012 р., предметом якого є виконання контрагентом поточного ремонту вбиральні профтехучилища;

- договір субпідряду від 31 травня 2012 р., предметом якого є виконання контрагентом ремонтно-будівельних робіт в приміщенні аптеки (т. 3 а. с. 21, 34-35).

Суд погоджується із доводами позивача про відсутність у ДПІ повноважень для визнання та оцінки правочинів як нікчемних та про безпідставність заперечень відповідача щодо наявності в другому ланцюгу постачальників Товариства підприємств із ознаками фіктивності, так як для дослідження господарських відносин позивача правове значення мають тільки безпосередні контрагенти, з якими Товариство має договірні відносини.

В той же час згідно ст. 11 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є офіційне з'ясування всіх обставин у справі, під яким слід розуміти те, що адміністративний суд не пов'язаний доводами суб'єкта владних повноважень і може надавати спірним обставинам власну оцінку.

В першу чергу, суд вважає за необхідне звернути увагу на наступні обставини.

Переважна більшість договорів позивача (20 з 25) є договорами субпідряду. Зазвичай субпідряд означає, що генеральний підрядник доручає іншій особі частину загального об'єму робіт, обумовлених договором генерального підряду. В той же час, як слідує з наявних в матеріалах справи договорів, позивач у всіх випадках за договором субпідряду передоручав субпідряднику виконання всіх будівельних робіт. Так, наприклад 14 серпня 2010 р. позивач уклав із ТОВ СГП "Нібулон" договір підряду, за умовами якого взяв на себе зобов'язання виконати роботи із ремонту нежитлового приміщення. В той же самий день, тобто 14 серпня 2010 р., позивач укладає договір субпідряду із ТОВ "Будтранс-2009", яким доручає останньому виконати роботи по ремонту нежитлового приміщення. Аналогічна ситуація має місце і при укладенні інших договорів субпідряду, тобто на субпідрядника кожного разу покладався обов'язок виконати всі роботи, обумовлені договорами підряду позивача із замовниками. Економічна та організаційна доцільність такої схеми організації робіт викликає сумнів, оскільки позивач, сам будучи будівельною організацією та маючи змогу самостійно виконати зобов'язання, які випливають із договорів підряду, через нетривалий час перекладає на іншу особу обов'язок виконання всіх робіт, тобто як слідує з наведеного прикладу, фактично будівельні роботи повинні були виконуватись субпідрядниками, а не позивачем. Доказів того, що залучення сторонніх осіб було викликано об'єктивними чинниками - значним обсягом робіт, які позивач не міг своєчасно виконати самостійно, або у зв'язку із необхідністю залучення спеціалістів, яких у штаті Товариства не було, позивач суду не надав.

Згідно ст. 9 ч. 1 п. 11 Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності", ліцензуванню підлягають такі види господарської діяльності, як будівельна діяльність, тобто законодавцем до виконавців будівельних робіт висуваються певні вимоги у виді ліцензійних умов, під якими ст. 1 абз. 6 вказаного Закону розуміє установлений з урахуванням вимог законів вичерпний перелік організаційних, кваліфікаційних та інших спеціальних вимог, обов'язкових для виконання при провадженні видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню.

Відповідно до Ліцензійних умов провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України 27 січня 2009 р. № 47, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 226/16242 (далі - Ліцензійні умови), вони встановлюють організаційні, кваліфікаційні, технологічні та спеціальні вимоги для провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури (п. 1.1.); вони є обов'язковими для всіх суб'єктів господарської діяльності незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які виконують роботи, пов'язані із створенням об'єктів архітектури, відповідно до Переліку робіт провадження господарської діяльності у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури, згідно з додатком (п. 1.4.).

В загальному вигляді Ліцензійні умови висувають до суб'єктів будівельної діяльності 1) організаційні вимоги, які передбачають наявність у підприємства адміністративних та виробничих приміщень, парку технічного обладнання, засобів вимірювання, ведення документації; 2) кваліфікаційні вимоги, під якими розуміється відповідність керівника і інших посадових осіб, а також працівників певним вимогам до освіти та досвіду за напрямком роботи; 3) технологічні вимоги, а саме наявність будівельного обладнання (машини, устаткування, інвентар, пристрої, інструменти тощо).

Таким чином, виконання будівельних робіт передбачає обов'язкову наявність у підрядника (субпідрядника) певних ресурсів: кваліфікованого персоналу, виробничої бази, будівельних машин, технологічного обладнання, матеріалів.

В той же час в актах перевірок контрагентів, які за договорами повинні були виконувати будівельні роботи зафіксовано, що підприємства взагалі не мають власних основних фондів, обладнання, працівників, а тому суд приходить до висновку про об'єктивну неможливість виконання будівельних робіт та постачання будівельних матеріалів суб'єктами господарювання, які не мають для цього жодних виробничих передумов (т. 3 а. с. 75-203, т. 4 а. с. 3-86).

Також суд звертає увагу на суттєву невідповідність між основним видом господарської діяльності деяких контрагентів із тими послугами, які вони надавали позивачу. Зокрема, основним видом діяльності ТОВ "Сантехремстрой", ТОВ "Ком-Тет" і ТОВ "ТРК Альянс" є оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин, а ТОВ "Соборное-1" - неспеціалізована оптова торгівля, в той час як вказані підприємства повинні були виконувати будівельні роботи чи поставляти будівельне обладнання та матеріали.

Крім того, обставиною, яка свідчить на користь відповідача є те, що жодне з підприємств-контрагентів не знаходиться за зареєстрованою адресою, але, на переконання суду, будівництво є сферою діяльності, яка об'єктивно потребує постійної взаємодії між замовником і виконавцем, а тому виглядає непереконливим укладення позивачем договорів виключно із підприємствами, які неможливо знайти за зареєстрованим місцезнаходженням.

Судом враховується і те, що через нетривалий час після періоду укладання договорів із позивачем, в березні 2011 р. було анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Будтранс-2009", а в листопаді 2011 р. підприємство визнано банкрутом; у ТОВ "Сантехремстрой" свідоцтво платника ПДВ анульовано в серпні 2012 р.; в червні 2012 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Центргаз", а в квітні 2013 р. підприємство визнано банкрутом і припинено; в квітні 2012 р. анульовано свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Соборное-1", що опосередковано свідчить про відсутність цілеспрямованої систематичної господарської діяльності цих юридичних осіб.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд приходить до висновку про відсутність фактичного виконання договорів контрагентами.

Позивач посилається на те, що у нього маються всі первинні документи, які підтверджують фактичне отримання послуг (товару), але первинним юридичним фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податків обов'язку на визначення власних податкових зобов'язань, є господарська операція, яка призвела до змін в активах її сторін, а не наявність первинних документів, правовою природою яких є лише документарне оформлення цієї господарської операції для цілей бухгалтерського і податкового обліку, а тому будь-які первинні документи мають правове значення лише в разі фактичного здійснення господарської операції, відповідно, вказані документи не набувають статусу первинних документів, якщо фактичного здійснення господарської операції і саме між тими сторонами, які вказані в цих документах, не було.

Тільки наявність у позивача первинних документів не може слугувати беззаперечним доказом здійснення господарської операції, якщо фактичні обставини свідчать про неможливість її здійснення.

Оскільки ДПІ зроблено обґрунтований висновок про відсутність надання позивачу послуг (товару) з боку контрагентів, наявність у нього податкових накладних, на які посилається позивач, в даному спорі не має правового значення.

З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про те, що відповідач, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення, діяв у межах, спосіб та на підставі своїх повноважень, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 17, 94, 122, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства Україні, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства Україні, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Суддя А. О. Мороз