Ухвала суду № 34148638, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м. Київ К/800/44160/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року

у справі № 805/7343/13-а

за позовом Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська» (далі - позивач, ДП «ВК «Краснолиманська»)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року, позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000741530/30900/10/15-17-3 від 29.12.2012 року на суму 1 194 002,00 гривні, прийняте СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку ДПС відносно ДП «ВК «Краснолиманська».

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «ВК «Краснолиманська» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Красноармійської міської ради Донецької області, що підтверджується Довідкою АБ № 562936 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

29.12.2012 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000741530/30900/10/15-17-3, яким на підставі п. 54.3 ст. 54 та п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ДП «ВК «Краснолиманська» зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року в сумі 1 194 002,00 гривні, у тому числі за 1 квартал 2012 року 502 119,00 гривень, за 2 квартал 2012 року 691 883,00 гривні. Дане податкове повідомлення рішення прийняте на підставі акту перевірки № 600/15-17-3-31599557 від 13.12.2012 року, яким встановлено порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 ПК України.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що з акту від 13.12.2012 року № 600/15-17-3-31599557 про результати документальної планової виїзної перевірки ДП «ВК «Краснолиманська» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 року по 30.06.2012 року вбачається, що в результаті перевірки податковий орган дійшов висновку про порушення ДП «ВК «Краснолиманська» положень пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 ПК України у зв'язку із безпідставним (на думку податкового органу) віднесенням платником податків одноразової допомоги працівникам, які виходять на пенсію, до «інших витрат звичайної діяльності та інших операційних витрат» в сумі 1 158 502,00 гривні, у т.ч. у 1 кварталі 2012 року в сумі 466 619,00 гривень, у 2 кварталі 2012 року 691 883,00 гривні. Зазначений висновок обґрунтований положеннями п. 3.6. Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13.01.2004 року № 5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.01.2004 року за № 114/8713 та аналізом положень пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1 ст. 142 ПК України.

Позивач не погодився з актом перевірки від 13.12.2012 року № 600/15-17-3-31599557 та надав заперечення до вказаного акту.

Відповіддю на заперечення від 19.12.20012 року № 011-3030 до акту перевірки від 13.12.2012 року відповідач доводи позивача відхилив. Крім того, доповнив пункт 3.1.2.2. акту перевірки записом про встановлення порушення п. 44.1 ст. 44, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на суму 35 500,00 гривень. Вказане порушення було встановлене посадовими особами відповідача внаслідок висновку про не підтвердження первинними бухгалтерськими документами обґрунтованості віднесення до складу витрат вартості ремонтних робіт у сумі 35 500,00 гривень по акту приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року від 31.03.2012 року по договору № 07/10-28 від 07.10.2011 року, укладеному із ТОВ «Донконтракт». При цьому, відхиляючи акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року від 31.03.2012 року та вважаючи його недійсним, податковий орган послався на те, що він складений за типовою формою № КБ-2в, яка не є чинною у зв'язку із скасуванням Наказу, яким її було затверджено.

Таким чином, спірним питанням, що підлягає вирішенню в межах даної справи, є правомірність дій відповідача зі зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року у загальному розмірі 1 194 002,00 гривні, у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 502 119,00 гривень, з яких 466 619,00 гривень - витрати на виплату одноразової допомоги при виході на пенсію та 35 500,00 гривень - вартість ремонтних робіт; за 2 квартал 2012 року в сумі 691 883,00 гривні витрати на виплату одноразової допомоги працівникам при виході на пенсію.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до ст. 138 ПК України до витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, крім іншого, відносяться інші операційні витрати, що включають, у тому числі інші витрати операційної діяльності, пов'язані з господарською діяльністю, у тому числі, але не виключно.

В статті 139 ПК України наведені види витрат, які не включаються до складу витрат платника податку при визначенні об'єкта оподаткування. До їх переліку не включені витрати на виплату одноразової допомоги при виході на пенсію.

Разом з тим, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

Відповідно до п. 142.1. ст. 142 ПК України до складу витрат платника податку включаються витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають нараховані витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів, робіт, послуг, витрати на оплату авторської винагороди та за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін, (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами розділу IV цього Кодексу).

Пунктом 142.2 ст. 142 ПК України встановлено, що до складу витрат платника податку включаються обов'язкові виплати, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством.

Суди попередніх інстанцій, аналізуючи вищезазначені положення податкового законодавства дійшли до правильного висновку про законодавчо встановлену підставність віднесення платником податку до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, сум, що виплачуються особі у зв'язку із трудовими відносинами та обов'язковість виплати яких встановлена за домовленістю сторін або передбачена законодавством.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ДП «ВК «Краснолиманська» є державним підприємством, підпорядкованим Міністерству енергетики та вугільної промисловості. 03.07.2001 року між Міністерством вугільної промисловості України, іншими державними органами, власниками (об'єднаннями власників) що діють у вугільній промисловості, і всеукраїнськими профспілками вугільної промисловості підписана Галузева угода.

Пунктом 12.15 Галузевої угоди визначено, що працівнику, який має право на пенсію за віком чи по інвалідності, при першому його звільнені з Підприємства (незалежно від причин звільнення крім звільнення за порушення законодавства, трудової дисципліни та правил техніки безпеки) сплачується одноразова допомога, розмір якої залежить від стажу роботи в галузі і середнього заробітку. Витрати на сплату одноразової допомоги відносяться на валові витрати підприємства.

Аналогічні положення щодо обов'язку роботодавця виплатити працівнику при його виході на пенсію одноразову допомогу містяться у п. 8.10 Колективного договору ДП «ВК «Краснолиманська» від 18.07.2006 року.

Отже, суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що в силу положень Галузевої угоди, умов Колективного договору позивач зобов'язаний здійснити виплату одноразової допомоги працівникам, які виходять на пенсію та у відповідності до положень пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139, п. 142.1. ст. 142 ПК України має підстави для віднесення вказаних витрат до складу витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування.

Виходячи з вищевикладеного, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та безпідставність висновків відповідача про порушення ДП «ВК «Краснолиманська» пп. 139.1.1 п. 139.1. ст. 139, п. 142.1. ст. 142 ПК України і як наслідок, неправомірність податкового повідомлення-рішення від 29.12.2012 року № 0000741530/30900/10/15-17-3 в частині зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2012 року у загальному розмірі 1 158 502,00 гривні, у тому числі: за 1 квартал 2012 року в сумі 466 619,00 гривень; за 2 квартал 2012 року в сумі 691 883,00 гривні щодо витрат на виплату одноразової допомоги працівникам при виході на пенсію.

Щодо зменшення позивачу суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року в розмірі 35 500,00 гривень, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які зазначили наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що зі змісту Акту перевірки, заперечень до акту перевірки, відповіді на заперечення до акту перевірки, з опису речей і документів, які були вилучені на виконання ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 22.04.2013 року та інших матеріалів справи встановлено, що між ДП «ВК «Краснолиманська» та ТОВ «Донконтракт» існували договірні взаємовідносини, які виникли на підставі договору № 07/10-28 від 07.10.2011 року. На виконання умов зазначеного договору, 31.03.2012 року між сторонами підписаний акт приймання виконаних підрядних робіт за лютий 2012 року на суму 42 600,00 гривень, у розділі 5 якого визначені прямі витрати у розмірі 35 500,00 гривень. Вказаний акт приймання виконаних підрядних робіт виготовлений на програмному комплексі АВК-3 за типовою формою № КБ-2в та містить назву документа; дату і місце складання; назву підприємств, від імені яких складений документ; вміст і об'єм господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підписи осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, скріплені печатками підприємств та інше. При цьому, у верхньому куті акт містить надпис, що типова форма № КБ-2в затверджена наказом Державного комітету статистики України та Державного комітету України по будівництву та архітектурі від 21.06.2002 року за № 237/5.

Судами встановлено, що зазначений акт приймання виконаних підрядних робіт не був прийнятий відповідачем в якості первинного бухгалтерського документу, що підтверджує обґрунтованість витрат у розмірі 35 500,00 гривень при формуванні витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток. Відхиляючи вказаний акт, відповідач послалася на його недійсність внаслідок скасування Указом Президента України від 04.12.2009 року за № 453/533 наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України по будівництву та архітектурі від 21.06.2002 року за № 237/5, яким було затверджено типову форму № КБ-2в.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і оплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Щодо посилання відповідача на скасування наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України по будівництву та архітектурі від 21.06.2002 року за № 237/5, яким було затверджено типову форму № КБ-2в, то колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що дана форма акту приймання виконаних будівельних робіт, але вже як «примірна форма № КБ-2в» була затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 04.12.2009 року № 554. При цьому, зміст цього акту змін не зазнав, лише колонки 6-8 були поміняні місцями та несуттєво змінена назва та складові колонки 8.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли до правильного висновку, що відмова податкового органу у прийнятті в якості первинного документу акту приймання виконаних будівельних робіт за лютий 2012 року є необґрунтованою, оскільки при прийнятті такого рішення податковий орган виходив лише з наявності надпису у верхньому куті акту про затвердження цієї форми скасованим наказом, тобто з формальних міркувань, які не мають жодного впливу на суть питання. До цього, суди відмітили непослідовність позиції податкового органу, оскільки за інший період у якості належних первинних документів нею були прийняті такі ж самі акти, підписані між позивачем та ТОВ «Донконтракт».

Таким чином, судами попередніх інстанцій зроблено правильний висновок про неправомірність дій відповідача у зв'язку із зменшенням позивачу оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 1 квартал 2012 року в розмірі 35 500,00 гривень.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Донецьку Міжрегіонального головного управління Міндоходів - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 25.06.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 01.08.2013 року у справі № 805/7343/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько