Ухвала суду № 34148594, 09.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2013 р. м. Київ К/800/42726/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів Іваненко Я.Л., Рецебуринського Ю.Й.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в справі за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 7262,05 грн. та пені в розмірі 4,35 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Суди попередніх інстанцій мотивували своє рішення тим, що відповідачем були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів, створені робочі місця, відповідачем на підприємстві працевлаштовано одну особу, що є інвалідом.

У поданій касаційній скарзі позивач заявив вимоги про скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

У доводах касаційної скарги, скаржник зазначає те, що відповідач повинен самостійно працевлаштовувати інвалідів; повинен вживати всіх необхідних заходів щодо працевлаштування інвалідів, однак здійснення цих заходів не є обставиною, що звільняє від відповідальності за непрацевлаштування інвалідів.

Справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до пункту першого частини першої статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступні обставини.

Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік (форма 10-ПІ), у відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників в 2012 році становила 8 осіб, а тому згідно ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів в 2012 року визначена - 1 місце. Фактично середньооблікова чисельність працюючих інвалідів - штатних працівників, які мали інвалідність та були зайняті на підприємстві склала 1 особа.

Згідно звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до органів Пенсійного фонду України за формою № Д4 за січень-грудень 2012 року, на підприємстві відповідача з січня по липень 2012 року середньооблікова кількість штатних працівників складала 7 осіб, починаючи з серпня 2012 року кількість працівників становила 11 осіб, з вересня 2012 року кількість працівників становила 10 осіб.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про те, що зазначена касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних мотивів.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Згідно із ч.ч. 1, 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», для підприємств, установ організацій, у тому числі підприємств, організацій, громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 15 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що обов'язок щодо працевлаштування інваліда у ФОП ОСОБА_2 виник лише у серпні 2012 року, коли середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу склала більше, ніж 7 осіб.

У серпні 2012 року на підприємство відповідача було працевлаштовано інваліда третьої групи ОСОБА_4, що підтверджується Довідками до акту огляду МСЕК №160233, №194374 та Договором між працівником і фізичною особою, яка використовує найману працю від 06.08.2012 року. Вказаний договір зареєстрований відповідачем у встановленому законом порядку.

З огляду на зазначене вище вбачається, що відповідачем виконано приписи ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Оскільки, в період з січня 2012 року до серпня 2012 року у відповідача був відсутній обов'язок для працевлаштування інвалідів, а у серпні 2012 року відповідачем працевлаштовано інваліда третьої групи ОСОБА_4, тому для застосування адміністративно-господарських санкцій до ФОП ОСОБА_2 за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів немає підстав.

За змістом ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повного та всебічного з'ясування обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 223 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при ухвалені оскаржуваних судових рішень, суди попередніх інстанцій не допустили порушень норм матеріального та процесуального права, які могли б бути підставою для скасування чи зміни судових рішень.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 220, 222, 223, 224, 231, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення, а ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2013 року та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10 червня 2013 року в справі № 820/4045/13-а - без змін.

Ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Я. Олендер

Судді Я.Л. Іваненко

Ю.Й. Рецебуринський