Ухвала суду № 34148528, 16.10.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 жовтня 2013 року м. Київ К/800/45872/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Бухтіярової І.О., Костенка М.І., Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року

та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року

у справі № 805/3714/13-а

за позовом публічного акціонерного товариства «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі - позивач, ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат»)

до Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (далі - відповідач, Артемівська ОДПІ)

третя особа товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельно-виробнича компанія «Часівоярський вогнетривкий комбінат» (далі - третя особа, ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат»)

за участю прокуратури Донецької області

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року, позов задоволено повністю: скасовані повністю податкові повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року, форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року; скасовано податкове повідомлення-рішення Артемівської ОДПІ форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року в частині зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму основного платежу 736 840,90 гривень та штрафу на суму 376 645,00 гривень; присуджено з Державного бюджету України на користь ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 гривні.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Позивач в своїх запереченнях на касаційну скаргу зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.

Прокуратура Донецької області надала до суду заяву про приєднання до касаційної скарги відповідача.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зареєстровано в якості юридичної особи, перебуває на обліку у Артемівській ОДПІ як платник податку, є платником податку на додану вартість, діє на підставі статуту.

Артемівською ОДПІ здійснено позапланову виїзну документальну перевірку правомірності нарахування ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за серпень 2012 року.

За результатами зазначеної перевірки податковим органом складено акт № 1308/15/00191773 від 02.11.2012 року. Згідно висновків акту перевірки з боку ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» встановлені порушення п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4, п. 200.14 б ст. 200, п. 201.10 ст. 201 розділу І, ІІ, V Податкового кодексу України (далі - ПК України) у вигляді завищення суми податкового кредиту по декларації за серпень 2012 року у розмірі 754 414,00 гривень занижено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду серпня 2012 року у розмірі 385 419,00 гривень, завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту у розмірі 368 995,00 гривень по декларації за серпень 2012 року (рядок 19, 20.2 декларації), яка відноситься до складу податкового кредиту наступного звітного податкового періоду (вересня 2012 року) в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування по декларації за серпень 2012 року у розмірі 769 739,00 гривень та занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (липня 2012) з урахуванням акту № 1183/15/00191773 від 26.09.2012 року попередньої перевірки у розмірі 117 618,00 гривень.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року, форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року, форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року.

Спірним рішенням форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі ПДВ) на суму основного платежу 769 739,00 гривень за декларацією № 9056852567від 19.09.2012 року за серпень 2012 року та нараховано штраф на суму 384 870,00 гривень.

Спірне рішення форми «В1» № 0001551640 від 27.11.2012 року оскаржується в частині зменшення суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму основного платежу 736 840,90 гривень та штрафу на суму 376 645,00 гривень.

Спірним рішенням форми «Р» № 0001561640 від 27.11.2012 року ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на суму основного платежу 176 427,00 гривень, з якої основний платіж на суму 117 618,00 гривень та штраф на суму 58 809,00 гривень.

Спірним рішенням форми «В4» № 0001571640 від 27.11.2012 року ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» зменшено розмір відємного значення з ПДВ на суму 368 995,00 гривень за декларацією № 9056852567 від 19.09.2012 року за серпень 2012 року.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.п. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконаних робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 189.4 статті 189 цього Кодексу, базою оподаткування для товарів/послуг, що передаються/отримуються у межах договорів комісії (консигнації), поруки, довірчого управління, є вартість постачання цих товарів, визначена у порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Дата збільшення податкових зобов'язань та податкового кредиту платників податку, що здійснюють постачання/отримання товарів/послуг у межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, довірчого управління, інших цивільно-правових договорів та без права власності на такі товари/послуги, визначається за правилами, встановленими статтями 187 і 198 цього Кодексу.

Відповідно до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з : придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів /послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

В пункті 201.1 статті 201 ПК України визначено обов'язок платника податків надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, обов'язкові реквізити, перелік яких вказаний у п.п. а)-і).

Пунктами 200.1-200.3 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до пункту 200.4 цієї ж статті, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Згідно п. 201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» укладений договір поставки № СН-682/11 від 05.12.2011 року. Підтвердження факту реальності та товарності господарських операцій позивача з його контрагентом ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на виконання договору № СН-682/11 від 05.12.2011 року (із специфікаціями) свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судами попередніх інстанцій отримані податкові накладні, які відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, акти приймання-здачі виконаних робіт, рахунки, накладні, прибуткові ордери, акти прийому-сдачі ТМЦ, подорожними листами, актами тощо. Перевезення здійснювалось ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат», про що свідчать подорожні листи вантажного автомобіля.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що оприбуткування придбаного товару відбулось згідно з прибутковими ордерами на підставі накладних та рахунків, виданих ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» та оформлено актами здачі-приймання товарно-матеріальних цінностей.

Крім того, судами встановлено, що факт постачання товарів та їх відповідність якості, кількості підтверджується дослідженими судами попередніх інстанцій актами про оприбуткування товарно-матеріальних цінностей, прибутковими ордерами та актами прийому-здавання ТМЦ з якості.

Тобто, судами попередніх інстанцій встановлено, що з матеріалів справи вбачається, що наявний договір та складені на його виконання первинні документи, податкові накладні, які є належними доказами правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарським операціям з його контрагентом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення; фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Відповідно до частини 1 статі 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на не надання документів на підтвердження факту транспортування товару, що є підтвердженням нікчемності укладеного правочину між контрагентом та позивачем, оскільки як вірно зазначено судом першої інстанції вимогами податкового обліку не передбачено обов'язковості складання ТТН в підтвердження віднесення витрат до складу валових, оскільки, наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних є лише дотриманням чи порушенням тільки правил перевезень автомобільним транспортом, які не пов'язані з дотриманням вимог податкового законодавства та не впливає на формування податкового кредиту та звітності.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту у відповідності до ст. 198 ПК України виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг, датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Судами встановлено, що позивачем надані усі необхідні документи бухгалтерського та податкового обліку, які підтверджують його право на оформлення податкового кредиту. Порушення правил перевезення або помилки при заповненні ТТН не може впливати на право формування податкових відомостей, а є лише підставою для притягнення відповідної особи до відповідальності.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» на час здійснення господарських операцій мало статус юридичної особи та було платником податку. Відповідно до викладеного під час здійснення господарських операцій та складення первинних документів було зареєстровані як юридична особа, на момент проведення фінансово-господарської операції було платником податків, а тому мало право здійснювати господарську діяльність шляхом укладення договорів поставки товарів.

Також, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який правомірно не прийняв до уваги посилання відповідача на те, що у ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат» відсутні виробничі, власні складські приміщення, власні основні фонди та засоби, підприємство орендує приміщення, оскільки відсутність інформації про складські приміщення та виробничі потужності, не є достатнім свідченням неможливості виконання договорів, оскільки одні лише ці відомості не є достатнім доказом відсутності чи наявності будь-яких видів майна у суб'єкта господарювання.

Щодо посилання в акті перевірки на інформацію про контрагентів ТОВ «ТВК «Часівоярський вогнетривкий комбінат», а саме ТОВ «Ритейл ДОН» та ТОВ «Торгівельно-ресурсний центр», то суд апеляційної інстанції вірно зазначив, що діючий ПК України не ставить в залежність право віднесення сплачених сум ПДВ до податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Включення до складу податкового кредиту сум ПДВ є правом окремо взятого платника податків і не залежить від розрахунків з бюджетом третіх осіб. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету або встановлено порушення податкового законодавства з боку контрагенту, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судом апеляційної інстанції, який дійшов до вірного висновку про те, що в діях позивача, як платника податку, не вбачається порушень діючого законодавства, а господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, що підтверджується наявністю належним чином оформлених документів.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що перевірка правомірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ по декларації за серпень 2012 року охоплює декларації, починаючи з попередніх звітних (податкових) періодів липня 2012 року в яких виникло від'ємне значення ПДВ до звітного (податкового) періоду серпня 2012 року за який задекларовано бюджетне відшкодування ПДВ включно.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено, що в обґрунтування висновків акту перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, податковим органом покладено обставини та висновки встановлені актом перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року, на підставі якого було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001371640 та обставини та висновки якого були предметом дослідження при прийнятті постанови Донецьким окружним адміністративним судом від 17.04.2013 року у справі № 805/1646/13-а, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 28.05.2013 року, якою задоволені позовні вимоги ПАТ «Часівоярський вогнетривкий комбінат» до Артемівської ОДПІ про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012 року № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 гривень та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 гривень та податкового повідомлення-рішення від 10.10.2012 року № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012 року в сумі 469 040,00 гривень, внаслідок чого судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року № 0001371640 про зменшення податку на додану вартість, яка підлягає відшкодуванню з бюджету по декларації за липень 2012 року у сумі 459 256,00 гривень та застосування штрафних санкцій у сумі 229 628,00 гривень, визнано недійсним податкове повідомлення-рішення від 10.10.2012 року № 0001381640 про завищення від'ємного значення податку на додану вартість по декларації за липень 2012 року в сумі 469 040,00 гривень.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції погоджується з судами попередніх інстанцій, які вірно зазначили, що висновки акту перевірки № 1153/15/00191773 від 26.09.2012 року не можуть бути взяті до уваги, оскільки Донецький окружний адміністративний суд постановою від 17.04.2013 року у справі № 805/1646/13-а вже дійшов висновку про їх необґрунтованість у зв'язку із чим скасував оскаржувані рішення, які було прийнято на їх підставі.

Доводи податкового органу щодо нікчемності зазначеного правочину, який не створює юридичних наслідків є необґрунтованими, оскільки відповідачем не доведено, а судом першої та апеляційної інстанції не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування. Також, відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що зазначений договір порушує публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави. Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом є тільки припущенням.

Крім того, вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Колегія суддів касаційної інстанції вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Артемівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області - відхилити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08.07.2013 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 20.08.2013 року у справі № 805/3714/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова

Судді: М.І. Костенко

І.В. Приходько