Ухвала суду № 34148380, 25.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" вересня 2013 р. м. Київ К-32852/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Лосєва А.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2009 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 у справі №2-31/2433-2008А за позовом Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія:

В С Т А Н О В И Л А :

На розгляд суду передано вимоги Відкритого акціонерного товариства «Кримхліб» (далі-ВАТ «Кримхліб», позивач) до Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (далі-ДПІ у м.Сімферополі АРК, відповідач) про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.12.2007 №0008292301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 594312,00грн. у тому числі 396208,00грн. основного платежу та 198104,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2009, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано в частині донарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 176208,00грн. основного платежу та 88104,00грн. штрафних санкцій.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2009 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (правонаступник Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим) 15.10.2010 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який своєю ухвалою від 10.11.2010 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2009 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010, прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим посилається на порушення судами норм матеріального права, зокрема п.п.7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п.7.2, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість».

З урахуванням неприбуття у судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, та які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду справи за наявними у справі матеріалами за відсутності сторін.

Перевіривши матеріалами справи, наведені у скарзі доводи, колегія суддів, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

На підставі доказів, досліджених з дотриманням норм процесуального права, судами попередніх інстанцій було встановлено, що на підставі акту №2890/23-6/00381580 від 17.05.2007, складеного за результатом планової виїзної перевірки ВАТ «Кримхліб» щодо дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2005 по 31.12.2006 та за результатом адміністративного оскарження, податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 14.12.2007 №0008292301/3 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 594312,00грн. у тому числі 396208,00грн. основного платежу та 198104,00грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Підставою для визначення податкових зобов'язань слугував висновок податкового органу про наступні порушення:

- за результатами перевірки «Джанкойського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.6 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок неправомірного включення суми у розмірі 53,00грн. до податкового кредиту у березні 2006 року, за податковими накладними, виданими ТОВ «КомІнТех», оскільки у накладних не вказана номенклатура товару;

- за результатами перевірки «Алуштинського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 527,00грн. в порушення п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону України Про податок на додану вартість». При цьому, податковий орган виходив з того, що ВАТ «Кримхліб» за період що перевірявся придбавав картки поповнення рахунків на мобільні телефоні для своїх водіїв та продавців, не вимагав відшкодування, тобто надав ці картки безкоштовно, в той час коли на балансі підприємства мобільні телефони не числяться. Тому, на думку відповідача, безоплатне надання товарів (робіт, послуг) відповідно до п.1.31 ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» розглядається як продаж товарів (робіт, послуг) з відповідним оподаткуванням, але підприємство вартість безкоштовно наданих карток поповнення рахунків на мобільні телефони в сумі 2635,00грн. до складу валового доходу не включало, ПДВ не нараховувало, що призвело до заниження податкового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 527,00грн.;

- за результатами перевірки «Феодосійського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.7.2.1, 7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 1559,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005 року - 605,00грн., листопад 2005 року - 91,00грн., грудень 2005 року - 640,00грн., лютий 2006 року -223,00грн. При цьому, податковий орган виходив з того, що податкові накладні були включені двічі у книзі придбання, а у деяких накладних не зазначена кількість та ціна продажу товару;

- за результатами перевірки «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» встановлено порушення п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3, п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» - платником завищена сума податкового кредиту на загальну суму 891995,00грн. внаслідок необґрунтованого включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за липень 2005 року, жовтень 2005 року, січень 2006 року, березень 2006 року, квітень 2006 року, травень 2006 року, липень 2006 року, у тому числі: на суму 174069,00грн. ПДВ за операціями з ПП «Столетов»; на суму 220000,00грн. ПДВ за операціями з ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України». На думку податкового органу, суми винагороди, сплачені ПП «Столетов» за договором поруки, не пов'язані з виробничою діяльністю позивача, а перераховані позивачем кошти ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» за ліцензійним договором щодо використання товарного знаку відносяться до роялті, які відповідно до п.п.3.7. п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції щодо порушень встановлених за перевіркою «Джанкойського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» та «Феодосійського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» виходив з того, що встановлені порушення спростовано висновком судово-економічної експертизи №3284 від 06.03.2009. Щодо порушень встановлених за перевіркою «Алуштинського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб», за результатом розгляду справи було встановлено, що згідно договорів позики від 03.01.2006 від фізичних осіб ВАТ «Кримхліб» були прийняті мобільні телефони, а наказом позивача №2/2 від 03.01.2006 ці телефони були передані у користування водіїв підприємства, та саме для використання цих телефонів працівниками підприємства були придбані телефонні картки, що спростовує висновок податкового органу, що вказані телефонні картки використовувались підприємством не у виробничих інтересах. Щодо порушень встановлених за перевіркою «Сімферопольського хлібокомбінату» ВАТ «Кримхліб» суд виходив з встановленого факту виконання позивачем зобов'язань за договором поруки щодо сплати винагороди.

В частині відмови у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вказав, що здійснені позивачем платежі ЗАТ «Лізингова компанія «Хліб України» підпадають під визначення роялті, а тому згідно п.п.3.2.7 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» не є об'єктом оподаткування, що свідчить про правомірність визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 220000,00грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 110000,00грн.

Суд апеляційної інстанції не погодився з висновком суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Суд касаційної інстанції з такими висновками судів в повній мірі не погоджується та вважає їх передчасними та помилковими з огляду на наступне.

Так встановлене законодавцем правило, що податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку (частина друга ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні») не означає, співпадання правил щодо ведення податкового і бухгалтерського обліків.

Право платника податку на включення до податкового кредиту сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг) підпункт 7.4.1 пункту 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язує з використанням товарів (послуг) в оподатковуваних операціях в межах господарської діяльності платника податку.

При цьому, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судами було встановлено, що між ПП «Столетов» (Поручитель), ПП «Спартак» (Кредитор) та ВАТ «Кримхліб» (Боржник) були укладені договори поруки б/н від 20.06.2005 р. та від 22.06.2005, згідно яких Поручитель надає Боржнику послуги з поручительства та зобов'язується відповідати перед Кредитором за виконання Боржником своїх зобов'язань, що виникли за договорами поставки №SP-035/03 від 16.08.2003 на поставку борошна та висівок пшеничних, №SP-030/04 від 12.10.2004 на поставку сировини, необхідної для виробництва хлібобулочних виробив, договором б/н від 02.06.2004 на поставку борошна пшеничного.

При цьому зазначеними договорами поруки визначено, що Боржник сплачує Поручителю винагороду за надання послуги з поручительства у сумі 175000,00грн., у тому числі ПДВ в сумі 29166,67 грн. та в сумі 869415 ,00 грн., утому числі ПДВ - 144902,50 грн. відповідно.

В обґрунтування доведеності факту виконання умов вищезазначених договорів поруки суди вказали на здійснення позивачем сплати винагороди за отримані послуги щодо поручительства.

Проте, судами залишено поза увагою та не перевірено встановлені в акті перевірки факти щодо невиконання ПП «Столетов» (Поручителем) своїх зобов'язань за договорами поруки, та щодо збільшення кредиторської заборгованості позивача перед ПП. «Спартак», яку згідно договору поруки зобов'язувалося сплатити ПП «Столетов».

Відповідно до частин другої, третьої статті 159 КАС України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим -ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно з пунктом 4 статті 7 КАС України одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Судами першої та апеляційної інстанцій цей принцип дотримано не було, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 названого Кодексу щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини 2 статті 227 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231 та ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задовольнити частково.

Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.07.2009 та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 29.09.2010 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ____ Л.І. Бившева

____ А.М. Лосєв