Постанова № 34147877, 14.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 жовтня 2013 року Справа № 910/2456/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А. (доповідач у справі) Попікової О.В. Саранюка В.І.розглянувши касаційну скаргу Головного управління юстиції у Київській областіна постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі № 910/2456/13 господарського суду міста Києваза позовомПриватного акціонерного товариства "ПРОСТО-страхування"доГоловного управління юстиції у Київській областіпростягнення 13 841,87 грн.за участю представників:

позивача: Брусника А.М.

відповідача: Роздобудько С.Г.

в с т а н о в и в :

Приватне акціонерне товариство "ПРОСТО-страхування" (надалі - "ПАТ "ПРОСТО-страхування") звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Головного управління юстиції у Київській області про стягнення в порядку регресу суми виплаченого страхового відшкодування у розмірі 13 841,87 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що виплативши відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/9194722 суму страхового відшкодування, він набув, згідно з абз. ґ) п. 38.1.1 ст. 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (надалі - "Закон"), право регресної вимоги про стягнення виплаченого страхового відшкодування до свого страхувальника - відповідача у справі, оскільки останній не повідомив страховика про настання ДТП в порядку, встановленому ст. 33 цього Закону.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.03.2013 р. (суддя Шкурдова Л.М.) в задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що ні Законом (в редакції, чинній на момент настання ДТП), ні укладеним між сторонами договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не встановлено строк повідомлення страхувальником страховика про настання ДТП. Також суд зазначив, що позивачем не надано суду доказів в підтвердження того, що відповідач не повідомив його як страховика за договором про настання ДТП.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. (судді Чорногуз М.Г., Агрикова О.В., Суховий В.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Головного управління юстиції у Київській області на користь ПАТ "ПРОСТО-страхування" страхове відшкодування в сумі 13 841,87 грн. та судові витрати. Постанова мотивована тим, що відповідач, в порушення вимог п. 33.1 ст. 33 Закону (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин), не виконав свого обов'язку щодо повідомлення позивача про настання ДТП, а тому позовні вимоги є доведеними та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з прийнятим апеляційною інстанцією судовим актом, Головне управління юстиції у Київській області звернулось до Вищого господарського суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 р. залишити в силі.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши, згідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами 01.01.2008 р. було укладено Поліс № ВВ/9194722 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страхувальником за яким є відповідач, забезпеченим транспортним засобом - автомобіль марки "Volksvagen Passat", державний реєстраційний номер АІ 8192 ВН.

Поряд з цим господарськими судами з'ясовано, що 11.01.2008 р. у м. Бровари по вул. Кутузова відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "Fiat Doblo" (державний реєстраційний номер ВХ 2929 АО), який належить на праві власності Латці О.В. та перебував під його керуванням, та автомобіля "Volksvagen Passat" (державний реєстраційний номер АІ 8192 ВН), який перебував під керуванням Хорошуна В.Ф.

Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди автомобіль "Fiat Doblo" (державний реєстраційний номер ВХ 2929 АО) отримав пошкодження. Вартість матеріальної шкоди, завданої власнику вказаного транспортного засобу внаслідок ДТП, згідно із звітом № 2387 від 22.04.2008 р., складає 18 322,34 грн.

Винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 11.02.2008 р. визнано Хорошуна В.Ф., під керуванням якого перебував автомобіль "Volksvagen Passat" (державний реєстраційний номер АІ 8192 ВН).

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній на момент настання ДТП) передбачено обов'язок страховика при настанні страхового випадку відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодувати у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Також господарськими судами встановлено, що 21.11.2007 р. між ЗАТ "СК "Веско" (страховик) та Латкою О.В. (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 4606, відповідно до умов якого були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією автомобіля "Fiat Doblo" (державний реєстраційний номер ВХ 2929 АО).

ЗАТ "СК "Веско" виплатило власнику пошкодженого автомобіля "Fiat Doblo" (державний реєстраційний номер ВХ 2929 АО) страхове відшкодування в сумі 17 302,34 грн. (платіжні доручення № 1629 від 22.02.2008 р., № 2060 від 30.05.2008 р.).

Статтею 993 ЦК України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічне положення містить ст. 27 Закону України "Про страхування".

З огляду на те, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля "Volksvagen Passat" (державний реєстраційний номер АІ 8192 ВН), що настає внаслідок заподіяння шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, застрахована у ПАТ "ПРОСТО-страхування", на його адресу було надіслано вимогу про сплату в порядку регресу страхового відшкодування.

На виконання вказаної вимоги, відповідно до розрахунку страхового відшкодування № 14372 від 01.12.2010 р., на підставі страхового акту від 01.12.2012 р. та розпорядження № 007297 від 02.12.2011 р. ПАТ "ПРОСТО-страхування" здійснило виплату страхового відшкодування в розмірі 13 841,87 грн. (платіжне доручення № 2446 від 14.02.2011 р.).

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.

Колегія суддів оцінює висновки судів як необґрунтовані з огляду на наступне.

Так, пп. 33.1.2 п. 33.1 ст. 33 Закону в редакції, чинній на момент настання ДТП (11.01.2008 р.), на учасника ДТП було покладено обов'язок вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або, у випадках, передбачених цим Законом, МТСБУ про настання дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, вказаною нормою законодавець встановив строк, протягом якого страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про настання ДТП. Натомість, місцевий господарський суд, відмовляючи в позові, виходив, зокрема, з того, що Законом цей строк не встановлено.

Апеляційний господарський суд, в свою чергу, не врахував, що до спірних правовідносин має застосовуватись саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи, та застосував до спірних правовідносин редакцію Закону, яка набрала чинності з 19.09.2011 р.

Отже, висновок суду апеляційної інстанції про можливість застосування до спірних правовідносин норм п. 33.1 ст. 33 Закону в редакції від 17.02.2011 р., яка набрала чинності з 19.09.2011 р., є необґрунтованим, оскільки ДТП відбулась 11.01.2008 р.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що, всупереч вимогам ст. 43 ГПК України, при розгляді справи господарськими судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки тому факту, що позивач платіжним дорученням № 2446 від 14.02.2011 р. здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 13 841,87 грн. на користь АТ "СК "АХА Страхування". Натомість, як було встановлено судами, страховиком за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів № 4606 від 21.11.2007 р. є ЗАТ "СК "Веско". Законом (ст. 993 ЦК України, ст. 27 Закону України "Про страхування") унормовано перехід прав страхувальника щодо особи, відповідальної за завдані збитки, саме до страховика за договором майнового страхування.

Також судами не надано оцінки обґрунтованості розміру заявлених до стягнення сум коштів.

Крім того, колегія суддів зазначає, що задовольняючи позовні вимоги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що ні водій застрахованого транспортного засобу, ні страхувальник не виконали обов'язку щодо повідомлення позивача про настання ДТП. Проте, в порушення вимог процесуального закону, апеляційний суд не зазначив, на підставі яких саме доказів він дійшов такого висновку.

Рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі (п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 р. № 6 "Про судове рішення").

Пунктом 3 частини 1 статті 1119 ГПК України передбачено, що касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Наведене свідчить, що винесені судові акти підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції. При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене і вирішити спір у відповідності з обставинами справи і вимогами закону.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління юстиції у Київській області задовольнити частково.

Рішення господарського суду міста Києва від 29.03.2013 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2013 р. у справі № 910/2456/13 скасувати, а справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва в іншому складі суду.

Головуючий суддяО. Кролевець СуддіО. Попікова В. Саранюк