Постанова № 34147868, 16.10.2013, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2013 року Справа № 922/1670/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Жукової Л.В., Нєсвєтової Н.М.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року господарського суду Харківської області від 17.06.2013 рокуу справі господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства "Харківські теплові мережі" простягнення 15308844,46 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Вознюк Є.В.,- відповідача:Фомин В.В.

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Комунального підприємства "Харківські теплові мережі" про стягнення 12481960,25 грн. основного боргу, 1238820,04 грн. пені, 276936,15 грн. 3% річних, 1259437,22 грн. 7% штрафу та 51690,81 грн. інфляційних.

Рішенням господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача 3481960,25 грн. основного боргу, 175912,44 грн. пені та 178840,08 грн. 7% штрафу, 276936,15 грн. 3% річних та 51690,81 грн. інфляційних. В частині стягнення 1062907,60 грн. пені та 1080597,14 грн. 7% штрафу відмовлено. В частині стягнення 9000000,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено у зв'язку з відсутністю предмету спору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року залишено без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року скасувати в частині зменшення пені та 7% штрафу.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 19.01.2012 року між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу природного газу № 12/1005-ПР, на виконання умов якого, позивач передав відповідачу протягом січня - липня 2012 року природний газ на загальну суму 93432960,25 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.

Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата за газ з урахуванням вартості його транспортування, здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 30 % від вартості запланованих місячних обсягів не пізніше ніж за п'ять банківських днів до початку місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 15 числа, наступного за місцем поставки газу, в розмірі 35% від вартості запланованих місячних обсягів до 5 числа та до 15 числа поточного місяця поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Станом на день звернення із позовом, відповідач за поставлений газ повністю не розрахувався, чим заборгував позивачу 12481690,25 грн.

Судами обох інстанцій встановлено, що після порушення провадження у даній справі, відповідач перерахував позивачу 9000000,00 грн. Факт оплати підтверджено відповідним платіжним дорученням.

Згідно 7.3 договору, у разі порушення покупцем п. 4.1 цього договору, покупець сплачує на користь постачальника, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф у розмірі 7% від суми прострочення платежу.

За таких обставин та враховуючи приписи 525, 526, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх судових інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 51690,81 грн., 3% річних в розмірі 276936,15 грн. та припинення провадження на підставі п.1-1 статті 80 ГПК України в частині стягнення 9000000,00 грн. основної заборгованості.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

В даному випадку сплата штрафних санкцій у повному обсязі зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема, можливість постачання теплової енергії населенню.

Приймаючи до уваги, що судами обох інстанцій встановлені обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені та штрафу, колегія суддів погоджується з висновками судів, що пеня має бути стягнута у розмірі 175912,44 грн. та 178840,08 грн. 7% штрафу.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані судові рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо доводів, викладених у касаційній скарзі, то вони не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують висновків суду, покладених в основу оскаржуваних судових рішень, а лише зводяться до переоцінки досліджених судами доказів та встановлених обставин справи, що не віднесено до компетенції суду касаційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2013 року та рішення господарського суду Харківської області від 17.06.2013 року у справі №922/1670/13 залишити без змін.

Головуючий, суддя М.М.Черкащенко

Судді Л.В. Жукова

Н.М.Нєсвєтова