Рішення № 34147725, 10.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/10962/13 10.10.13

За позовом Міністерства охорони здоров'я України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО24»

про спростування інформації та стягнення 2 867,50 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Дяк Ю.М.

від відповідача 1: не з'явились

від відповідача 2: не з'явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Міністерство охорони здоров'я України (далі-позивач) звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" (далі-відповідач) про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телерадіосвіт» спростувати інформацію розміщену на сайті http://tvi.ua/about щодо протизаконності дій Міністерства охорони здоров'я України при укладенні договору від 29 листопада 2011 року про закупівлю товарів за державні кошти № 132/Т/363/21-24 між Міністерством охорони здоров'я України та Фірмою «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та перерахування коштів на його виконання у спосіб, яким зазначена інформація була розповсюджена; зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Телерадіосвіт» публічно принести вибачення за розповсюдження недостовірної інформації у спосіб, яким зазначена інформація була розповсюджена; стягнення моральної шкоди у розмірі 2 867,50 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані розміщенням відповідачем в мережі інтернет недостовірної інформації про неправомірність дій посадових осіб МОЗ України під час укладення договору та здійснення оплати за ним, а також причетність до укладання договору Р.Богатирьової, що принижує ділову (службову) репутацію Міністерства охорони здоров'я України, як центрального органу державної влади та є такою, що підлягає спростуванню.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2013 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.06.2013 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

21.06.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про припинення провадження у справі, в якому просить припинити провадження у справі, у зв'язку з тим, що характер спірних правовідносин є цивільно-правовим та розглядається у порядку цивільного судочинства, оскільки автор оспорюваної інформації відомий та чітко заявлений у самій програмі - це фізична особа Наталія Седлецька.

Суд відмовив у задоволенні поданого клопотання через його необґрунтованість.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників сторін та неналежне виконання ними вимог суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013 р. витребувано у Об'єднання підприємств "Український мережевий інформаційний центр" (реєстратора доменних назв) інформацію про власника веб - сайту «http://tvi.ua» в системі реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі інтернет та оголошено перерву у судовому засіданні до 27.08.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2013р. задоволено клопотання сторін та продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів.

07.08.2013 р. через загальний відділ діловодства представник відповідача подав клопотання про заміну неналежного відповідача у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.08.2013 р. клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" про заміну неналежного відповідача у справі задоволено частково, залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФО24» до участі у справі у якості співвідповідача та розгляд справи відкладено на 17.09.2013р.

17.09.2013р. через загальний відділ діловодства суду представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Телерадіокомпанія "ТелеРадіоСвіт" подав заперечення проти позову, в яких просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості.

Розгляд справи відкладався через нез'явлення повноважних представників відповідачів та неналежне виконання ними вимог суду.

10.10.2013 р. через загальний відділ діловодства представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО24» подав відзив на позов, в якому проти позов заперечив та пояснив, що у спірному тексті опублікованої статті інформацію наведено як фактичну, що випливає з наданих документів (висновки експертизи щодо ціни автівок) так і оціночні судження. Крім того, вимога про відшкодування моральної шкоди не підлягає задоволенню, оскільки держані органи не вправі вимагати відшкодування моральної шкоди згідно ст. 31 Закону України «Про інформацію».

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представники відповідачів у судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили. Однак, про час, дату та місце слухання справи відповідачі були повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (в матеріалах справи).

Приймаючи до уваги, що відповідачі були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, суд вважає, що неявка у судове засідання представників відповідачів не є перешкодою для прийняття рішення у даній справі.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 10.10.2013 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.04.2013 р. на інтернет-сайті «http://tvi.ua/about» було опубліковано статтю під назвою: «МОЗ переплатило за карети «швидкої» третину від виділених на них грошей» за адресою: «http://tvi.ua/new/2013/04/16/zakupivlya_shvydkykh_po_zavyschenym_cinam_nanesla_zbytky_byudzhetu_na_56_milyoniv_hryven» наступного змісту:

«Журналісти програми Тендер News з'ясували, що державному бюджету завдано збитків на 56 мільйонів гривень

Міністерство охорони здоров'я переплатило за нові карети швидкої допомогиBoxer більш як третину виділених на них грошей. За наявними у розпорядженні Тендер News висновками економічного та товарознавчого дослідження, які провів Київський науково-досліджний інститут судової експертизи, при закупівлі машин швидкої допомоги у 2011 році бюджет зазнав збитків на 56 мільйонів 619 тисяч 614 гривень.

Всього на 216 нових медавтомобілівBoxer, відповідно до інформації з офіційного Вісника державних закупівель, було виділено 140 мільйонів гривень. Гроші отримала приватна фірма ТОВ "КРАС".

Так, за кожну автівку МОЗ віддав ТОВ "КРАС" 649 тисяч гривень, натомість експерти оцінили машину з усім наявним у ній обладнанням в 465 тисяч. Тобто на 185 тисяч гривень дешевше.

У справі закупівлі карет швидкої допомоги відкрито кримінальне провадження. Один з її засновників Федір Саворовський в інтерв'ю ТВі не зміг пояснити, чому реальна вартість автомобіля на майже 200 тисяч гривень менша, ніж ціна, за яку він продав машини МОЗ.

Як нам вдалося з'ясувати в Міністерстві внутрішніх справ, у справі закупівлі карет швидкої допомоги Міністерством охорони здоров'я відкрито кримінальне провадження. Після довгих пошуків на міліцейських полицях правоохоронці таки віднайшли це кримінальне провадження.

Четверта кримінальна справа проти Юлії Тимошенко також стосується закупівлі автомобілів швидкої допомоги Прес-служба МВС повідомила ТВі, що "за фактом закупівлі "швидких" 12 грудня 2012 року почато кримінальне провадження за статтею 191 частина 5 - це привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем, що передбачає від 7-ми до 12-ти років позбавлення волі з конфіскацією майна". І додали, що наразі тривають необхідні експертизи, дослідження, допит свідків та підозрюваних у цій справі.

Нагадаємо, четверта кримінальна справа проти Юлії Тимошенко також стосується закупівлі автомобілів швидкої допомоги. Колишньому прем'єр-міністрові інкримінують нецільове використання коштів, виділених у рамках Кіотського протоколу, які вона нібито перенаправила на інші потреби - а саме на закупівлю під гарантії уряду медичних автомобілівCombo. Йдеться про одну тисячу карет швидкої для сільської місцевості. Генпрокуратура обіцяє завершити розслідування цієї справи до листопада».

Як зазначає позивач, поширена інформація є недостовірною та такою, що принижує ділову (службову) репутацію Міністерства охорони здоров`я України, як центрального органу державної влади та такою, що підлягає спростуванню.

На підтвердження недостовірності інформації, викладеної відповідачами у вказаній статті, позивач посилається на те, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» передбачені видатки на розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві у розмірі 200 млн. грн.

Відповідно до Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 червня 2011 року № 682, бюджетні кошти спрямовуються на придбання спеціалізованих медичних автотранспортних засобів (далі - автотранспортні засоби).

З метою забезпечення лікувально-профілактичних закладів Вінницької, Дніпропетровської, Донецької областей та міста Києва автомобілями швидкої медичної допомоги за бюджетною програмою КПКВК 2301380 «Розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві», МОЗ у 2011 році було виділено 200 000 000,00 грн.

Відповідно до положень абзацу у частини п'ятою статті 28 Закону України «Про здійснення державних закупівель» у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок критерієм оцінки є ціна.

На підставі зазначеного в порядку, визначеному Законом України «Про здійснення державних закупівель» Міністерством охорони здоров'я України було проведено процедуру конкурсних торгів.

За результатами проведеної процедури централізованих закупівель МОЗ України укладено (як замовником) з Фірмою «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Фірма «Крас»), 29 листопада 2011 року договір про закупівлю товарів за державні кошти №132/Т/363/21-24, яке запропонувало найнижчу ціну на предмет закупівлі (як постачальником).

Постачальник зобов'язався поставити замовнику автомобілі для екстреної швидкої медичної допомоги типу В (автомобіль швидкої медичної допомоги Peugeot Boxer, тип В), виробник Фірма «Крас», Україна, у кількості 216 одиниць на загальну суму 140 356 800,00 грн.

На виконання умов договору МОЗ України 26 грудня 2011 року перераховано на рахунок Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю грошові кошти у розмірі 140 356 800,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1638 від 26 грудня 2011 року.

Поставки автомобілів передбачались у березні 2012 року згідно додаткових угод до укладених договорів. МОЗ України наказом від 23 грудня 2011 року № 953 здійснено розподіл зазначених автомобілів відповідно до заявок територіальних органів охорони здоров'я.

У травні 2012 відвантажено 1 автомобіль типу В при огляді якого, комісією встановлено невідповідність Національному стандарту України «Автомобілі швидкої медичної допомоги та їхнє устаткування, технічні вимоги та методи випробування» (EN 1789:2007, MOD) ДСТУ 7032:2009 про що складено відповідний акт. Крім того, було проведено незалежну експертизу автомобілів, яка підтвердила виявлені зауваження: - приймальний пристрій для нош-шасі не забезпечує переміщення нош у поздовжньому та поперечному напрямках з забезпеченням надійного фіксування положень; - наявний Кардіодефібрилятор-монітор ДКІ-Н-15 СТ БІФАЗІК+ є дефібрилятором який, не поєднує в собі функцій кардіомонітора (не забезпечує безперервний моніторинг життєво важливих функцій пацієнта, відсутня сигналізація про відхилення контрольованих параметрів від заданих тощо) та не є дефібрилятором з ЕКГ монітором та записувачем показників пацієнта.

У другій половині 2012 року всі автомобілі поставлено до регіонів відповідно до затвердженого розподілу.

З метою стягнення штрафних санкцій за несвоєчасне виконання зобов'язань Фірмою «Крас» за договором у 2012 році МОЗ України в порядку визначеному процесуальним законодавством звернувся з відповідними позовними вимогами до суду.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2012 у справі № 5011-11/8452-2012 за позовом Міністерства охорони здоров'я України до Фірми «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.11.2012 та постановою Вищого господарського суду України від 29.01.2013 та набрало законної сили 13.11.2012 р. позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Фірми «КРАС» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на користь Міністерства охорони здоров'я України штрафні санкції (пеню) за невиконання зобов'язання за договором у сумі 27 350 082, 00 грн., а також судовий збір.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Цивільного кодексу України, інформацією є документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі.

У ст. 1 Закону України «Про інформацію» під інформацією розуміється будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді, під документом - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.

Як визначено статтею 5 Закону України «Про інформацію», кожна особа має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.

Частиною 1 статті 7 України «Про інформацію» визначено, що право на інформацію охороняється законом.

Згідно частини 2 наведеної статті визначено, що ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб'єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Разом з тим, ст. 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно зі ст. 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є, в тому числі, ділова репутація, ім'я (найменування), а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

Частиною 1 статті 94 ЦК України передбачено право юридичної особи на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 ЦК України.

У п. 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2007 р № 01-8/184 "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про інформацію" зазначено, що за змістом приписів ст. 91 ЦК України право на спростування недостовірної інформації, передбачене ст. 277 ЦК України, належить не лише фізичним, але й юридичним особам у передбачених законом випадках, у тому числі як спосіб судового захисту проти поширення інформації, що шкодить діловій репутації господарюючого суб'єкта (підприємця).

Таким чином, юридична особа, так само як і фізична особа, має право на відповідь, а також на спростування недостовірної інформації відповідно до ст. ч. 1 ст. 277 ЦК України та право на недоторканість ділової репутації відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною.

Згідно ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ст. 34 ГК України дискредитацією суб'єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов'язаних із особою чи діяльністю суб'єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб'єкта господарювання.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію.

Згідно ч. 6 ст. 277 ЦК України спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила.

Спростування недостовірної інформації відповідно до ч. 7 ст. 277 ЦК України здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Як встановлено судом вище, відповідачем-2 на власному сайті було опубліковано статтю під назвою: «МОЗ переплатило за карети «швидкої» третину від виділених на них грошей» за адресою:«http://tvi.ua/new/2013/04/16/zakupivlya_shvydkykh_po_zavyschenym_cinam_nanesla_zbytky_byudzhetu_na_56_milyoniv_hryven» за змістом, зазначеним вище, яка, як зазначає позивач, містить недостовірну інформацію.

Як вбачається з Додатку N 3 до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" розподіл видатків Державного бюджету України на 2011 рік, передбачено видатки на Розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та місті Києві у розмірі 200 000 000,00 грн. за кодом програмної класифікації видатків та кредитування державного бюджету - 2301380.

Відповідно до п. 3 Порядку використання коштів, передбачених у державному бюджеті для розвитку служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №682 від 20.06.2011 р. бюджетні кошти спрямовуються на придбання спеціалізованих медичних автотранспортних засобів (далі - автотранспортні засоби) з метою створення ефективної системи надання екстреної медичної допомоги у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві.

Згідно п. 6 вказаного вище Порядку закупівля товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів здійснюється в установленому законом порядку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» передбачено, що державна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг за державні кошти у порядку, встановленому цим Законом.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» встановлено, що цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень, а робіт - 300 тисяч гривень.

Статтею 20 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» передбачено, що відкриті торги є основною процедурою закупівлі. Під час проведення процедури відкритих торгів пропозиції конкурсних торгів мають право подавати всі зацікавлені особи.

Частиною 5 ЗУ «Про здійснення державних закупівель» визначено, що Замовник визначає переможця торгів з числа учасників, пропозиції конкурсних торгів яких не було відхилено згідно з цим Законом (у кількості не менше двох), на основі критеріїв і методики оцінки, зазначених у документації конкурсних торгів. Критеріями оцінки є, зокрема у разі здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що виробляються, виконуються чи надаються не за окремо розробленою специфікацією (технічним проектом), для яких існує постійно діючий ринок - ціна.

Також судом встановлено, що позивачем було проведено процедуру конкурсних торгів у відповідності із вимогами Закону України «Про здійснення державних закупівель» та за результатами проведеної процедури централізованих закупівель МОЗ України, яка оформлена протоколом (копія наявна в матеріалах справи) з якого вбачається, що Фірма «КРАС» у формі ТОВ запропонувала найнижчу ціну на закупівлю замовника у розмірі 140 356 800,00 грн., що також вбачається зі звіту про результати проведених процедур відкритих і двоступеневих торгів N132 T від 07.12.2011 р.

Після проведення відкритих торгів з позивачем (як замовником) та Фірмою «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, 29 листопада 2011 року укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 132/Т/363/21-24, яке запропонувало найнижчу ціну на предмет закупівлі (як постачальником).

Таким чином, позивач, провівши процедуру конкурсних торгів та пройшовши встановлену законодавством процедуру здійснення державних закупівель правомірно уклав договір про закупівлю спеціалізованих медичних автотранспортних засобів з Фірмою «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю на суму 140 356 800,00 грн., що значно менше суми, яка передбачена видатками бюджету на розвиток служби екстреної медичної допомоги (придбання медичного автотранспорту) у Вінницькій, Дніпропетровській, Донецькій областях та м. Києві.

Крім того, відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

За таких обставин, суд приходить до висновку, позивачем доведено, що інформація, викладена у статті, не відповідає дійсності, а відповідачами не надано суду належних доказів на підтвердження достовірності опублікованої інформації у статті під назвою: «МОЗ переплатило за карети «швидкої» третину від виділених на них грошей» за адресою: «http://tvi.ua/new/2013/04/16/zakupivlya_shvydkykh_po_zavyschenym_cinam_nanesla_zbytky_byudzhetu_na_56_milyoniv_hryven» за змістом, зазначеним вище.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: - поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; - поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; - поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; - поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази на своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Щодо твердження відповідача, що усі висловлювання, які містяться в статтях, розміщених на сайті відповідача є оціночними судженнями, а тому, не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

З проведеного аналізу опублікованої відповідачем статті, суд приходить до висновку, що викладена в статті недостовірна інформація не являється оціночними судженнями, а є по своїй суті фактичним твердженням.

За таких обставин, оскільки відповідач не виконав покладеного на нього обов'язку доведення, що поширена інформація є достовірною, враховуючи той факт, що позивач надав докази недостовірності поширеної інформації, а поширена інформація не являється оціночним судженням, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині: -спростування інформації розміщеної на сайті http://tvi.ua/about щодо протизаконності дій Міністерства охорони здоров'я України при укладенні договору від 29 листопада 2011 року про закупівлю товарів за державні кошти № 132/Т/363/21-24 між Міністерством охорони здоров'я України та Фірмою «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та перерахування коштів на його виконання у спосіб, яким зазначена інформація була розповсюджена.

Щодо вимоги позивача про зобов'язання відповідача публічно принести вибачення за розповсюдження недостовірної інформації у спосіб, яким зазначена інформація була розповсюджена, суд відзначає наступне.

Згідно п. 26 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 р. № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. У свою чергу, частина перша статті 34 Конституції України кожному гарантує право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Суд не вправі зобов'язувати відповідача вибачатися перед позивачем у тій чи іншій формі, оскільки примусове вибачення як спосіб судового захисту гідності, честі чи ділової репутації за поширення недостовірної інформації не передбачено у статтях 16, 277 ЦК.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині зобов'язання публічно принести вибачення за розповсюдження недостовірної інформації у спосіб, яким зазначена інформація була розповсюджена через відсутність такого способу захисту.

Позивачем також заявлена вимога про стягнення моральної шкоди у розмірі 2 867,50 грн., щодо якої суд відзначає, що відповідно до ч. 2 ст. 31 Закону України «Про інформацію» суб'єкти владних повноважень як позивачі у справах про захист честі, гідності та ділової репутації вправі вимагати в судовому порядку лише спростування недостовірної інформації про себе і не мають права вимагати відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Це не позбавляє посадових і службових осіб права на захист честі, гідності та ділової репутації в суді.

Згідно ч. 1 ст. 4 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства та інші центральні органи виконавчої влади є юридичними особами публічного права.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог в цій частині.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Міністерства охорони здоров'я України задовольнити частково.

2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ІНФО24» спростувати інформацію, розміщену на сайті http://tvi.ua/about щодо незаконних дій Міністерства охорони здоров'я України при укладенні договору від 29 листопада 2011 року про закупівлю товарів за державні кошти № 132/Т/363/21-24 між Міністерством охорони здоров'я України та Фірмою «Крас» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та перерахування коштів на його виконання у спосіб, яким зазначена інформація була розповсюджена.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНФО24» (01033, м. Київ, вул. Гайдара, буд. 50, літ. В, ідентифікаційний код 37535546) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Міністерства охорони здоров'я України (01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7, ідентифікаційний код - 00012925) 1 147 (одну тисячу сто сорок сім) грн. 00 коп. - судового збору.

4. В іншій частині у задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 15.10.2013 р.

Суддя Бондарчук В.В.