YouControl — сервіс перевірки контрагентів. Повне досьє на компанію доступне в індивідуальних тарифах.

Головна /

Каталог судових рішень

/

Суди Запорізька область

/

Господарський суд Запорізької області

Рішення № 34147651, 07.10.2013, Господарський суд Запорізької області

Дата ухвалення

07.10.2013

Номер справи

908/2660/13

Номер документу

34147651

Форма судочинства

Господарське

Компанії, зазначені в тексті судового документа

1) СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ КОМУНАЛЬНЕ ПІДПРИЄМСТВО "ЗАПОРІЗЬКА РИТУАЛЬНА СЛУЖБА"

номер провадження справи 7/82/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.10.2013 Справа № 908/2660/13

За позовом: Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Полонського Олександра Олександровича, м. Запоріжжя

до відповідача: Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба", м. Запоріжжя.

Суддя Кутіщева-Арнет Н.С.

Представники сторін

Від позивача: Доля Д.М., дов. № 404 від 04.04.2012р.

Від відповідача: Ростовська Н.В., дов. б/н від 27.12.2012р.

Заявлено позов про зобов'язання Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба" укласти з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Полонським Олександром Олександровичем договір про надання ритуальних послуг у редакції договору, наданого позивачем.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається ст.ст. 179, 181, 184, 187 ГК України, вказує на те, що відповідно до заяви за № 5 від 12.07.2013р., направленою позивачем цінним листом із описом вкладень на адресу відповідача 12.07.2013р., було направлено пропозицію щодо укладення договору «Про надання ритуальних послуг», передбаченого п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003р. № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за № 1110/9709 та додано проект договору, що відповідає Примірному договору, зазначеному у додатку 2 до цього нормативного акту. Відсутність повідомлення відповідача про укладення договору або про мотивовану відмову в укладенні договору є порушенням п. 8 Типового положення, за яким відповідач повинен забезпечити укладання договору із суб'єктами господарювання в порядку, передбаченому цим пунктом, та вчиненням антиконкурентних дій у вигляді створення дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами, встановлення не передбачених законами України обмежень самостійності підприємства, передбачених ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Вищевикладене змусило позивача подати позов щодо зобов'язання Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба» (69039, м. Запоріжжя, вул. Солідарності, 104, код ЄДРПОУ 03345780) укласти з фізичною особою - підприємцем Полонським Олександром Олександровичем (69071, м. Запоріжжя, вул. Звільнена, 88, Ідентифікаційний номер 3322209238) договір про надання ритуальних послуг у відповідності до проекту договору, що є додатком до цієї позовної заяви, та вважати днем укладення договору між позивачем та відповідачем день набрання чинності рішенням про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг.

Ухвалою суду від 07.08.2013р. справу прийнято до провадження, присвоєно провадженню № 7/82/13, судове засідання призначено на 04.09.2013р.

Ухвала суду була направлена в установленому законом порядку на адреси, зазначені позивачем у позовній заяві та отримана сторонами вчасно, що підтверджується поштовими повідомленнями.

Згідно ч.3 ст. 22 ГПК України, сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 4-5 ГПК України, невиконання вимог рішень, ухвал, постанов господарських судів тягне відповідальність, встановлену цим кодексом та іншими законами України.

29 серпня 2013р., до канцелярії господарського суду, від відповідача надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв'язку з неможливістю присутності в судовому засіданні.

Ухвалою суду від 04.09.2013р. судове засідання відкладалось до 23.09.2013р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 07.10.2013р.

Відповідач не визнав заявлені позовні вимоги, надав суду відзив та доповнення до відзиву на позовну заяву, вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню (відзив та доповнення до відзиву долучені до матеріалів справи), вважає, що позивач порушив свої обов'язки по раніше укладеному з ним договору.

Судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксації судового процесу за клопотанням представників сторін.

Розгляд справи закінчено 07.10.2013р. оголошенням рішення суду в повному об'ємі.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до заяви за № 5 від 12.07.2013р., направленої 12.07.2013р. суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Полонським Олександром Олександровичем (далі-позивач) цінним листом із описом вкладень на адресу Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба" (далі-відповідач), було направлено пропозицію щодо укладення договору про надання ритуальних послуг, передбаченого п. 8 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003р. № 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за №1110/9709 та додано проект договору, що відповідає примірному договору, зазначеному у додатку 2 до цього акту. Відсутність повідомлення відповідача про укладення договору або про мотивовану відмову в укладенні договору є порушенням п. 8 Типового положення, за яким відповідач повинен забезпечити укладання договору із суб'єктами господарювання в порядку, передбаченому цим пунктом, та вчиненням антиконкурентних дій у вигляді створення дискримінаційних умов діяльності, порівняно з конкурентами, встановлення не передбачених законами України обмежень самостійності підприємства, передбачених ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Вищевикладене змусило позивача подати позов щодо зобов'язання Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба» (69039, м. Запоріжжя, вул. Солідарності, 104, код ЄДРПОУ 03345780) укласти з фізичною особою - підприємцем Полонським Олександром Олександровичем (69071, м. Запоріжжя, вул. Звільнена, 88, ідентифікаційний номер 3322209238) договір про надання ритуальних послуг у відповідності до проекту договору, що є додатком до цієї позовної заяви.

Правовідносини в Україні, щодо поховання померлих осіб, регулюються Законом України "Про поховання та похоронну справу"№1102-IV від 10.07.2003р., Наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства за №193 від 19.11.2003р. "Про затвердження нормативно-правових актів відносно реалізації Закону України "Про поховання та похоронну справу" та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно статті 9 Закону України "Про поховання та похоронну справу", ритуальні служби це спеціалізовані комунальні підприємства, що створюються органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом, з метою здійснення організації поховання померлих і надання ритуальних послуг, передбачених необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг, реалізації предметів ритуальної належності, передбаченим пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону.

Ритуальні служби можуть також надавати ритуальні послуги, не передбачені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг та реалізації предметів ритуальної належності, виготовляти предмети ритуальної належності. Тарифи щодо оплати таких послуг та предметів ритуальної належності встановлюються в межах, визначених законодавством, виконавчим органом сільської, селищної, міської ради.

Відповідно до частини 1 статті 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу", надання ритуальних послуг, відповідно до необхідного мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, передбаченого пунктом 2 частини другої статті 8 цього Закону, здійснюється ритуальними службами або за договором суб'єктами господарювання інших форм власності.

За приписами статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", особа, яка зобов'язалася поховати померлого, на підставі свідоцтва про смерть, звертається, згідно із статтею 8 цього Закону, до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладення відповідного договору-замовлення на організацію та проведення поховання. Ця особа має право вибирати виконавців послуг серед суб'єктів господарської діяльності, які уклали договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг. Ритуальні послуги надаються за плату, згідно з договором-замовленням, крім випадків, передбачених законом.

Цією ж статтею визначено, що суб'єкти господарювання можуть самостійно виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, де це передбачено законодавством.

При цьому, в статті 2 вказаного Закону встановлено, що ритуальні послуги -це послуги, пов'язані з організацією поховання та облаштуванням місця поховання; предмети ритуальної належності -це вироби, що є атрибутами поховання та облаштування могили (колумбарної ніші).

Таким чином, в статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу"чітко визначено, що виконавцем ритуальних послуг (які надаються на підставі договору-замовлення) можуть бути лише особи, які уклали відповідні договори із сільським головою або ритуальною службою про надання цих послуг.

За таких обставин, для суб'єктів господарювання, які вирішили надавати ритуальні послуги, є обов'язковим укладення відповідного договору із сільським головою або ритуальною службою.

За приписами пункту 5 Типового положення про ритуальну службу в Україні, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України №193 від 19.11.2003р. (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за №1110/9709), ритуальна служба, відповідно до покладених на неї завдань, зобов'язана, зокрема: - укладати договори-замовлення на організацію та проведення поховання (далі - договір-замовлення); - на підставі договору-замовлення забезпечувати безперешкодний доступ на територію кладовища (крематорію) суб'єкта господарської діяльності, з яким укладено договір про надання ритуальних послуг; - у разі відсутності на ринку послуг регіону необхідної замовнику ритуальної послуги - забезпечувати надання цієї послуги власними силами.

Згідно пунктів 8 та 8.1 вказаного Типового положення, ритуальна служба забезпечує укладання договорів із суб'єктами господарювання в такому порядку:

суб'єкт господарювання, що виявив бажання працювати на ринку ритуальних послуг, має подати до територіальної ритуальної служби відповідну заяву щодо укладання договору про надання ритуальних послуг на ім'я її керівника та долучити до заяви (засвідчені у встановленому порядку копії) документи - копію довідки про включення до ЄДРПОУ для юридичної особи або довідки про присвоєння ідентифікаційного номера для фізичної особи; копію свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності; перелік послуг, що пропонуються для надання суб'єктом господарювання; режим роботи та номер телефону.

Із матеріалів справи вбачається, що ритуальною службою у м. Запоріжжя є Спеціалізоване комунальне підприємство "Запорізька ритуальна служба".

Отже, саме це підприємство наділено правом укладати договір про надання ритуальних послуг з суб'єктами господарювання, згідно з приписами ч.1 ст.10 Закону України "Про поховання та похоронну справу".

Як вбачається з матеріалів справи, 12.07.2013р. позивач надав відповідачу заяву разом з необхідними документами, передбаченими у п.8.1 Типового положення, проект договору про надання ритуальних послуг, який було отримано відповідачем у цей же день.

Пунктом 8.1 Типового положення встановлено, що, протягом 14 робочих днів з дня отримання заяви територіальна ритуальна служба укладає з суб'єктом господарювання договір про надання послуг при наявності всього переліку документів, передбачених цим пунктом. Безпідставна відмова в укладанні договору не допускається, вона повинна бути аргументована.

Таким чином, направлений цінний лист 12.07.2013р. відповідач повинен був отримати не пізніше 15.07.2013р. та строк на прийняття рішення про укладення договору збігає 29.07.2013р. Строк на отримання позивачем відповіді про акцепт його пропозиції, відмову від прийняття пропозиції або нову пропозицію, викладену у протоколі розбіжностей з урахуванням зазначених строків поштової пересилки, сплив 01.08.2013р.

Відсутність повідомлення відповідача про укладення договору або про вмотивовану відмову в укладенні договору є порушенням п. 8 Типового положення, за яким відповідач повинен забезпечити укладання договору із суб'єктами господарювання в порядку, передбаченому цим пунктом, та вчиненням антиконкурентних дій у вигляді створення дискримінаційних умов діяльності порівняно з конкурентами, встановлення не передбачених законами України обмежень самостійності підприємства, передбачених ст. 15 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Виходячи з положень Закону України "Про поховання та похоронну справу", відповідно до яких виконання ритуальних послуг (які надаються на підставі договору-замовленню) можуть бути лише особи, які уклали відповідні договори про надання цих послуг із сільським головою або ритуальною службою, суд дійшов висновку, що між сторонами існує спір, який виник при укладенні договору, укладання якого є обов'язковим на підставі Закону, тому, згідно із ст.187 Господарського кодексу України, розглядається судом.

Відповідно до ч.4 ст.181 ГК України, за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Частиною 5 цієї статті встановлено, що сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк на розгляд суду, якщо на це є згода другої сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, отримавши проект спірного договору, належним чином та в належний термін не підписав проект договору, не склав протокол розбіжностей.

За змістом статті 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", виконавець може надавати ритуальні послуги, визначені необхідним мінімальним переліком окремих видів ритуальних послуг. Цей перелік затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики.

Необхідний мінімальний перелік окремих видів ритуальних послуг затверджений наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 19.11.2003р. №193.

Положення статей 9, 10 і 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу" свідчить, що ритуальній службі та суб'єктам підприємницької діяльності, які уклали договори з ритуальною службою, надаються рівні права, зокрема, щодо переліку послуг, які ті вправі надавати замовникам, у тому числі, як встановлені, так і не встановлені необхідним мінімальним переліком.

Разом з тим, статтею 10 Закону України "Про поховання та похоронну справу" передбачено, що вартість ритуальних послуг, відповідно до необхідного мінімального переліку, встановлюється в порядку і в межах, встановлених законодавством, виконавчими органами сільської, селищної, міської ради. Надання ритуальних послуг, не передбачених зазначеним переліком, а також виготовлення предметів ритуальної належності, здійснюється за цінами, встановленими за згодою сторін.

Статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" визначено, що встановлення в порядку і межах, визначених законодавством, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, які встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг), транспортні та інші послуги, відноситься до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч.1 ст.632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Проект договору не містить цін на послуги в розумінні положень ст.ст.180, 189, 190 ГК України, що встановлюють обов'язок сторін погодити у договорі ціну, дають визначення ціни та вільних цін, а також передбачають способи встановлення вільних цін, оскільки встановлення таких цін в договорі про надання ритуальних послуг дійсно суперечить вимогам закону. Між тим, інформація, наявна в додатку до проекту договору, у тому числі вартість ритуальних послуг, вказана на виконання п.3.2.1. цього договору, згідно якого, виконавець послуг зобов'язаний подати до ритуальної служби перелік ритуальних послуг, їх характеристику та вартість. Вказана інформація необхідна лише для інформування замовників послуг з метою визначення ними, на власний розсуд, певного виконавця. Як вбачається з матеріалів справи, на завищення вартості послуг, визначених позивачем в переліку, порівняно із цінами і тарифами на товари і послуги, що входять до мінімального переліку окремих видів ритуальних послуг, встановлених виконавчим комітетом Запорізької міської ради, відповідач не посилався.

Згідно ч.8 ст.23 Закону України "Про поховання та похоронну справу", орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону.

Відповідно до ст.ст.11, 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу", поховання померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання померлого здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого. Підставою для укладання договору на поховання є надання виконавцем волевиявлення померлого або особи, яка зобов'язалася поховати померлого, свідоцтва про смерть.

Згідно із ст.2 Закону України "Про поховання та похоронну справу", могила - місце на кладовищі, у крематорії, колумбарії або в іншій будівлі чи споруді, призначеній для організації поховання померлих, де похована труна з тілом померлого чи урна з прахом, намогильні споруди - пам'ятні споруди, що встановлюються на могилах та увічнюють пам'ять про померлих; користувач місця поховання (місця родинного поховання) - особа, яка здійснила перше поховання на відведеному місці поховання (родинного поховання) та/або має відповідне свідоцтво про смерть похованого і свідоцтво про поховання, передбачене статтею 25 цього Закону.

Відповідно до ст.25 Закону України "Про поховання та похоронну справу", за зверненням виконавця волевиявлення померлого або особи, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, на території кладовища безоплатно виділяється місце для поховання померлого відповідно до затвердженої проектної документації. Резервування місця поховання для майбутнього захоронення Законом України не передбачено.

Стаття 6 Закону України "Про поховання та похоронну справу"визначає право громадян на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Усі громадяни мають право на поховання їхнього тіла та волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті. Волевиявлення про належне ставлення до тіла після смерті може бути, зокрема, виражене у: - побажанні бути похованим у певному місці, за певними звичаями, поруч з певними раніше померлими чи бути підданим кремації; - дорученні виконати своє волевиявлення певній особі; - іншому дорученні, що не суперечить законодавству. За бажанням одного з родичів, визначених у частині п'ятій статті 6 цього Закону, для поховання двох чи більше померлих безоплатно виділяється місце для родинного поховання. Після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання (користувачу місця родинного поховання) спеціалізованим комунальним підприємством (а в разі його відсутності - виконавчим органом сільської, селищної, міської ради) видається відповідне свідоцтво, зразок якого затверджується спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері житлово-комунальної політики України. Забороняється здійснювати поховання інших померлих (підпоховання), встановлення намогильної споруди, склепу без згоди користувача місця поховання (користувача місця родинного поховання).

За таких обставин, проаналізувавши зміст договору, за укладенням якого звернувся позивач, суд прийшов до висновку, що він відповідає вимогам ст.180 ГК України щодо наявності всіх істотних умов та нормам Закону України "Про поховання та похоронну справу", Типового положення про ритуальну службу в Україні, а також примірному договору про надання ритуальних послуг.

Нормами статті 187 ГК України, врегульоване питання стосовно того, що моментом укладення зазначеного договору є день набрання законної сили рішенням суду.

За таких обставин, причиною виникнення спору є порушення відповідачем норм Закону України "Про поховання та похоронну справу", ЦК України та ГК України в частині процедури укладення договорів про надання ритуальних послуг. Як вбачається з матеріалів справи, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, відповідають законодавству, фактичним обставинам справи та є такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Договір підлягає укладанню в редакції запропонованій позивачем:

«договір

про надання ритуальних послуг

м.Запоріжжя «___» _____ 2013р.

Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба» в особі ____________, з одного боку, та Суб'єкт господарської діяльності фізична особа - підприємець Полонський Олександр Олександрович, що діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію № 898253 серії В 02 від 10.08.2009р. з другого боку (далі - Виконавець послуг), уклали цей договір про таке:

1. Предмет договору

1.1. Предметом договору є надання ритуальних послуг.

Взаємовідносини між Ритуальною службою і Виконавцем послуг регулюються Конституцією України, Законом України "Про поховання та похоронну справу", іншим законодавством України та цим договором.

1.3.Господарські відносини між Ритуальною службою та Виконавцем послуг визначаються за згодою сторін.

2. Права сторін

2.1. Ритуальна служба має право:

2.1.1. Здійснювати організацію та проведення поховання.

2.2. Виконавець послуг має право:

2.2.1 Відповідно до договору-замовлення надавати ритуальні послуги з організації та проведення поховання відповідно до наданого переліку послуг, інші послуги, передбачені законодавством.

2.2.2 Самостійно, на підставі звернення осіб, які зобов'язалися поховати померлого,

виготовляти та реалізовувати предмети ритуальної належності, якщо вони відповідають державним стандартам та затвердженій вартості, передбаченим законодавством (стаття 12 Закону України "Про поховання та похоронну справу").

3. Обов'язки сторін

3.1. Ритуальна служба зобов'язана:

3.1.1 При зверненні особи, що зобов'язалася поховати померлого, забезпечити укладання

договорів-замовлень, урахувавши при цьому побажання Замовника щодо Виконавців послуг.

3.1.2 Відповідно до договору-замовлення забезпечити організацію та проведення поховання

померлого у встановленому законодавством порядку, з урахуванням волевиявлення померлого, висловленого при житті, а в разі його відсутності з урахуванням побажання родичів.

3.1.3 У місцях оформлення договорів-замовлень надати Замовникові (виконавцю

волевиявлення або особі, яка зобов'язалася поховати померлого) наочну інформацію, передбачену п. 6 Типового положення про ритуальну службу в Україні.

3.1.4 Створити рівні умови для поховання померлих незалежно від їх раси, кольору шкіри, політичних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак.

3.1.5 Забезпечити безоплатне виділення земельної ділянки для поховання труни з тілом чи урни з прахом померлого на кладовищі.

3.1.6 Створити рівні умови Виконавцям послуг.

3.1.7 Забезпечити своєчасне оформлення договору-замовлення та в термін не пізніше години і телефонограмою замовлення виконавцю послуг, якого обрав замовник.

3.2. Виконавець послуг зобов'язаний:

3.2.1. Подати до ритуальної служби перелік ритуальних послуг, їх характеристику та вартість. У разі внесення змін до вартості ритуальних послуг Виконавець послуг забезпечує доведення нової ціни до ритуальної служби поштовою кореспонденцією у триденний термін.

3.2.2 При наданні послуги з копання могили на кладовищі гарантувати збереження могил та намогильних споруд, інших елементів благоустрою могил, що розміщені поруч з новими похованнями, та відшкодовувати матеріальні збитки у разі їх пошкодження.

3.2.3 Видавати працівникам, що беруть участь у наданні ритуальних послуг, відповідні посвідчення.

4. Відповідальність сторін

4.1. Ритуальна служба несе відповідальність:

4.1.1 За ненадання інформації Замовникові про Виконавців послуг та перелік ритуальних послуг, що можуть надаватися ними.

4.1.2 За неякісну і несвоєчасну організацію, оформлення договору-замовлення. За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором-замовленням, згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживачів".

4.1.3 За недотримання положень чинного законодавства, стандартів та технологій при організації поховання померлих.

4.1.4. 3а безпідставну відмову Замовнику в оформленні договору-замовлення, виконавцем якого Замовник вибрав фізичну особу-підприємця Полонський О.О., за невчасне передання і замовлення на послуги Виконавцю послуг.

4.2. Виконавець послуг несе відповідальність:

4.2.1 За порушення термінів та неякісне надання ритуальних послуг, установлених договором замовленням, згідно з вимогами Закону України "Про захист прав споживачів".

4.2.2 При недотриманні вимог п. 3.2.2 цього договору Виконавець послуг усуває

пошкодження, відшкодовує матеріальні збитки.

4.2.3 За недотримання положень чинного законодавства в частині вимог затверджених стандартів та технологій при наданні ритуальних послуг.

5. Порядок вирішення спорів.

5.1 Спори і розбіжності, що можуть виникати внаслідок цього договору, за змогою вирішуватимуться шляхом переговорів між учасниками.

У разі не врегулювання спорів і розбіжностей шляхом переговорів роз'яснення спорів здійснюється в судовому порядку.

7. Прикінцеві положення.

7.1 Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє у термін три роки.

7.2 Договір укладається у двох примірниках (по одному для кожної сторони), які мають однакову юридичну силу.

8. Місцезнаходження сторін

Ритуальна служби Суб'єкт підприємницької

діяльності фізична особа - підприємець

Полонський Олександр Олександрович 69071, Запоріжжя, вул. Звільнена, 88

Рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому, необхідно мати на увазі, що, у відповідності зі статтею 43 ГПК України, наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності, і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які, ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 22 ГПК України щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Виходячи з вищевикладеного, позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача спростовуються наступним: відповідач зазначив, що позивачем під час дії договору про надання ритуальних послуг від 18.07.2012р. було здійснено незаконні поховання на закритих кладовищах та послався на рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 23.06.2011р. №297, за яким поховання померлих громадян на території закритих кладовищ, стосовно яких прийнято рішення про часткове або повне припинення поховання (закриття) проводити власними силами СКП «Запорізька ритуальна служба». Проте таке посилання суперечить п. 7 Роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/35 від 26.01.2000р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», за яким згідно з частиною п'ятою статті 15 Закону України "Про підприємництво" не допускається прийняття державними органами актів, які визначають привілейоване становище суб'єкта підприємницької діяльності однієї форми власності щодо суб'єктів підприємницької діяльності інших форм власності. У разі прийняття державним органом такого рішення господарський суд повинен відмовити у задоволенні вимог, що ґрунтуються на цьому акті, посилаючись на частину другу статті 4 ГІЖ України.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про поховання та охоронну справу» орган місцевого самоврядування може прийняти рішення про часткове або повне припинення поховання померлих (закриття) кладовища в разі, якщо на території кладовища немає вільних місць для облаштування нових могил (колумбарних ніш), а поховання померлих можливе лише на місцях родинного поховання або шляхом підпоховання в могилах за згодою користувачів місць поховання відповідно до статті 25 цього Закону. Згідно ст. 25 Закону, після здійснення поховання померлого виконавцю волевиявлення померлого або особі, яка взяла на себе зобов'язання поховати померлого, як користувачу місця поховання видається відповідне свідоцтво. Це свідоцтво дає право його пред'явнику на вирішення питання про проведення підпоховання.

Згідно до п.п. 2-3 Необхідного мінімального переліку вимог щодо порядку організації поховання і ритуального обслуговування населення, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 19.11.2003р. N 193, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004р. за N 1112/9711, поховання тіла померлого покладається на виконавця волевиявлення померлого. Якщо, у волевиявленні померлого немає вказівки на виконання волевиявлення, чи в разі відмови виконавця від виконання волевиявлення померлого, поховання здійснюється чоловіком (дружиною), батьками (усиновителями), дітьми, сестрою, братом, дідом або бабою, онуком (правнуком), іншою особою, яка зобов'язалася поховати померлого (далі - замовник). Зазначені особи можуть доручити здійснення поховання у відповідності до чинного законодавства іншій фізичній чи юридичній особі на підставі письмового договору, істотними умовами якого є: найменування сторін; предмет договору; перелік послуг, їх вартість, особливості та терміни виконання; порядок розрахунків; права, обов'язки та відповідальність сторін; умови зміни або припинення дії договору; порядок вирішення спорів; дата і місце укладання договору. На підставі свідоцтва про смерть, замовник, звертається до сільського голови або ритуальної служби з приводу укладання відповідного договору - замовлення на організацію та проведення поховання (далі - договір-замовлення) не пізніше ніж за 24 години до їх проведення.

Укладання договору - замовлення на підпоховання померлого в родинну могилу проводиться на підставі свідоцтва про смерть померлого, згоди користувача місця родинного поховання, оригіналу свідоцтва про смерть чи свідоцтва про поховання першого похованого.

Таким чином, підпоховання у родинну могилу на закритих кладовищах законом не заборонено, та вирішується за згодою користувачів місць поховання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про підприємництво», підприємці мають право без обмежень приймати рішення і здійснювати самостійно будь-яку діяльність, що не суперечить чинному законодавству.

Згідно до ст. 50 ЦК України право на здійснення підприємницької діяльності має кожна фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Обмеження права фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності встановлюється Конституцією України та законом.

Суперечність зазначеного рішення органу місцевого самоврядування підтверджується також рекомендаціями адміністративної колегії Запорізького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 17.08.2011р. № 05/05-рк про приведення рішення виконкому до вимог антимонопольного законодавства.

Щодо зауваження відповідача про порушення Полонським О.О. вимог законодавства при здійсненні підприємницької діяльності слід зазначити наступне. Відповідно до статті 8 Закону України «Про поховання та похоронну справу», органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи, в межах своєї компетенції, зокрема, здійснюють контроль за дотриманням законодавства стосовно захисту прав споживачів у частині надання суб'єктами господарювання ритуальних послуг та реалізацією ними предметів ритуальної належності.

За приписами статті 28 Закону України «Про захист прав споживачів», органи місцевого самоврядування з метою захисту прав споживачів, мають право створювати при їх виконавчих органах структурні підрозділи з питань захисту прав споживачів, які вправі, зокрема, розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів, аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів.

Відповідно до чинного законодавства споживачі можуть звертатися стосовно захисту своїх прав, зокрема, до органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, які відповідно до повноважень, визначених статтею 28 Закону України «Про захист прав споживачів», мають право: розглядати звернення споживачів, консультувати їх з питань захисту прав споживачів; аналізувати договори, що укладаються продавцями (виконавцями, виробниками) із споживачами, з метою виявлення умов, які обмежують права споживачів; подавати до суду позови щодо захисту прав споживачів, тощо. Однак, Законом України «Про захист прав споживачів» не передбачено право органів місцевого самоврядування та їх виконавчих органів приймати відповідні рішення щодо порушення суб'єктами господарювання законодавства про захист прав споживачів, та тим більш, забороняти їм здійснювати певний вид діяльності на ринку, при наявності скарг споживачів на їх діяльність.

Згідно з умовами Примірного договору про надання ритуальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України № 193 від 19.11.2003 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.09.2004 за №1110/9709, виконавець послуг за порушення термінів та неякісне надання Замовнику ритуальних послуг, установлених договором замовлення, несе відповідальність згідно з вимогами Закону України «Про захист прав споживачів». Державний контроль за дотриманням законодавства про захист прав споживачів, відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», здійснює спеціально уповноважений орган виконавчої влади - Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів, яка відповідно до повноважень, має право, зокрема давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів; приймати рішення про тимчасове припинення діяльності суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, що систематично реалізують товари неналежної якості, порушують правила торгівлі та надання послуг, умов зберігання та транспортування товарів - до усунення недоліків; накладати на винних осіб у випадках, передбачених чинним законодавством, адміністративні стягнення; накладати на суб'єктів господарювання торгівлі і послуг стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку що, визначається Кабінетом Міністрів України, тощо.

Виходячи з вищевикладеного, наявність скарг, не підтверджених висновком Державної інспекції з питань захисту прав споживачів щодо порушення ним законодавства про захист прав споживачів, не можуть бути аргументованою відмовою в укладанні договору з цим суб'єктом господарювання.

Крім цього, така санкція (міра відповідальності), як відмова від укладання договору про надання ритуальних послуг за неналежну якість надання послуг в попередній період законодавством про поховання та похоронну справу не передбачена.

Відповідно до вимог ст.49 ГПК України, судовий збір, слід покласти на відповідача, так як спір з його вини доведено до судового розгляду.

Керуючись ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 179, 181, 184, 187 Господарського кодексу України, ст. 3, 22, 28, 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 87 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи Полонського Олександра Олександровича до Спеціалізованого комунального підприємства "Запорізька ритуальна служба" задовольнити.

Зобов'язати Спеціалізоване комунальне підприємство «Запорізька ритуальна служба» (69039, м. Запоріжжя, вул. Солідарності, 104, код ЄДРПОУ 03345780) укласти з суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Полонським Олександром Олександровичем (69071, м. Запоріжжя, вул. Звільнена, 88, Ідентифікаційний номер 3322209238) договір про надання ритуальних послуг у відповідності до проекту договору, що є додатком до цієї позовної заяви, та вважати днем укладення договору між позивачем та відповідачем день набрання чинності рішенням про зобов'язання укласти договір про надання ритуальних послуг, а саме: