Рішення № 34147560, 08.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.10.2013 Справа № 905/5824/13

Господарський суд Донецької області, у складі судді Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Костіній Я.О. розглянувши матеріали

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп"до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова"про стягнення 129 899,25грн.Представники сторін: від позивача: від відповідача: Калінич О.В.- представник за довіреністю не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп" до Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" про стягнення 169899,25грн, у тому числі основного боргу у розмірі 145 361,83грн., пені у розмірі 18455,39грн., 3% річних у розмірі 5385,80грн. та інфляційних втрат 696,23грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №ДОН/134/П постачання товару від 27.10.2011 в частині своєчасної та повної сплати вартості поставленого товару, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 145361,83грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору поставки №ДОН/134/П від 27.10.2011; специфікацій №24 від 12.09.2012, №25 від 20.09.2012, №26 від 12.10.2012 до договору поставки №ДОН/134/П від 27.10.2011; рахунків на оплату № 14004262 від 12.09.2012, № 14004427 від 20.09.2012, № 14004789 від 09.10.2012; видаткових накладних № 141723 від 12.09.2012, № 141821 від 20.09.2012, № 142073 від 12.10.2012; довіреностей №948/09 від 12.09.2012, №977/09 від 20.09.2012, №1036/10 від 12.10.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей; акту звірки взаєморозрахунків станом на 06.08.2013; банківських виписок.

У судовому засіданні 10.09.2013, позивач подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, у зв'язку з частковою сплатою відповідачем суми заборгованості у розмірі 30000,00грн. що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків станом на 09.09.2013, після чого заборгованість відповідача складає 139899,25грн.

08.10.2013 в судове засідання з'явився позивач, до прийняття рішення по справі подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 129 899,25грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 105 361,83грн., пені у розмірі 18 455,39грн., 3% річних у розмірі 5 385,80грн., інфляційних втрат у розмірі 696,23грн. Заява вмотивована тим, що на 04.10.2013 відповідач частково здійснив проплату на рахунок позивача у розмірі 40 000,00грн., що підтверджується актом звірки станом на 04.10.2013.

Заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом. Спір вирішується в межах вимог заявлених у такій заяві. Новою ціною позову вважати: 129 899,25грн., у тому числі суму основного боргу у розмірі 105 361,83грн., пені у розмірі 18 455,39грн., 3% річних у розмірі 5 385,80грн., інфляційних втрат у розмірі 696,23грн.

Відповідач відзив на позов не надав, в жодне судове засідання не з'явився, проте 09.09.2013 та 08.10.2013 на адресу Господарського суду Донецької області від відповідача надходили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з частковим погашенням заборгованості та проведенням переговорів щодо укладання мирової угоди.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З урахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду обох сторін, судом забезпечено сторонам рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.10.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп", як постачальником (позивач) та Приватним акціонерним товариством "Бетон Нова", як покупцем (відповідач) укладено договір поставки №ДОН/134/П.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язався у порядку та строки, встановлені договором, передати чорний металопрокат у власність покупця, асортимент, кількість, та ціна якого визначається у специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору, а покупець зобов'язався приймати цей товар та своєчасно здійснювати його оплату на умовах визначених у цьому договору.

Відповідно до п. 2.3 договору сторони визначають у специфікації/ях на яких умовах буде виконуватися поставка товару.

Датою постачання товару вважається дата зазначена у відповідній видатковій (товарно-транспортній) накладній (п. 2.6 договору).

Оплата здійснюється покупцем у безготівковому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника у встановлених специфікацією/ях строки. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок постачальника (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору визначено, що порядок розрахунків, у вигляді 100% передплати, якщо інше не встановлено у специфікації.

За специфікаціями умови оплати: відстрочка платежу протягом 14 (чотирнадцяти) банківських днів.

Згідно п. 10.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і діє до 31.12.2012.

Сторонами погоджено та підписано специфікації №24, 25, 26, в яких визначено: загальну суму поставки, якість товару, термін постачання, умови постачання, умови оплати. Специфікації є невід'ємними частинами договору поставки №ДОН/134/П від 27.10.2011 та складено на одній сторінці в двох примірниках українською мовою - по одному примірнику для кожної сторони. Кожен із зазначених примірників має однакову юридичну силу.

Договір та специфікації до нього підписані сторонами, скріплені їх печатками та їх копії містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору та специфікації №24 від 12.09.2012, №25 від 20.09.2012, №26 від 12.10.2012 до нього, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 248155,65грн., що підтверджується видатковими накладними №141723 від 12.09.2012 на суму 97221,50грн., №141821 від 20.09.2012 на суму 69592,55грн., №142073 від 12.10.2012 на суму 81341,60грн., які надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Поставлений згідно вищезазначених видаткових накладних товар на підставі довіреностей №948/09 від 12.09.2012; №977/09 від 20.09.2012, №1036/10 від 12.10.2012 на отримання товарно-матеріальних цінностей з боку відповідача прийнято уповноваженою особою, що підтверджується підписом останньої на вказаних накладних.

З представлених накладних вбачається, що вони підписані обома сторонами без жодних зауважень, містять всі необхідні відомості про товар, а також містять відомості про фактичне отримання товару. Тобто, за своїми ознаками такі накладні є підтвердженням передачі позивачем та приймання відповідачем спірного товару.

Відповідачем жодних заперечень щодо отримання товару від позивача на підставі договору, не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що поставка товару позивачем відповідачу на підставі вищевказаних видаткових накладних здійснювалась на виконання договору №ДОН/134/П від 27.10.2011.

Разом з товаром позивач передав відповідачу рахунки на оплату поставленого товару на загальну суму 248155,65грн.: №14004262 від 12.09.2012 на суму 97221,50грн., №14004427 від 20.09.2012 на суму 69592,55грн., №14004789 від 09.10.2012 на суму 81341,60грн.

Оскільки відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись в терміни, передбачені сторонами у договорі.

Як зазначає позивач, відповідач вартість отриманого товару за вищевказаними видатковими накладними оплатив частково у розмірі 102 793,82грн., що підтверджується банківськими виписками. Заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар, станом на момент звернення позивача до суду, становила 145 361,83грн.

Також, позивачем до матеріалів справи надано заяву про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що позивач здійснив проплату на рахунок позивача у розмірі 40 000,00грн., що підтверджується актом звірки взаєморахунків між сторонами на 04.10.2013. Після чого, заборгованість відповідача за договором поставки №ДОН/134/П складає 105 361,83грн.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, не надано доказів відмови від договору, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору поставки №ДОН/134-П від 27.10.2011.

У зв'язку з тим, що відповідачем отримано товар, відповідно до вищезазначених видаткових накладних, у позивача без будь-яких зауважень, оплата повинна здійснюватись у терміни, передбачені сторонами у договорі та специфікаціях.

Відповідно до умов специфікацій, відповідач зобов'язаний здійснити 100 % оплату товару з протягом 14 банківських днів з моменту поставки товару.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що відповідно до умов договору позивачем було здійснено поставку товару відповідачу, вартість якого відповідач оплатив частково, станом на теперішній час заборгованість становить 105 361,83грн.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 105 361,83грн., а матеріали справи таких не містять.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 105 361,83грн. суми основного боргу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 7.2 договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 18455,39грн.

Відповідно до п. 7.2 договору у випадку несвоєчасної оплати прийнятого товару, покупець сплачує на користь постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання;

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

У відповідності до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано, фактичну кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір пені становить 18483,21грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню пеня у розмірі 18455,39грн.

У відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зумовлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Враховуючи несвоєчасну оплату відповідачем отриманої продукції, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних за період, розрахунок якої здійснений по кожній накладній окремо та з урахуванням часткової оплати, у розмірі 5385,80грн.

Матеріалами справи доведено, що строки виконання грошового зобов'язання відповідачем порушені, так як до пред'явлення позивачем позову щодо стягнення 3% річних фактично залишилось невиконаним грошове зобов'язання відповідача перед позивачем.

Стаття 625 Цивільного кодексу України не звільняє боржника від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, що прострочив виконання грошового зобов'язання, за вимогою кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних позивача, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не враховано, фактичну кількість днів у 2012 році.

За розрахунком суду, розмір 3% річних становить 5441,42грн.

Однак, суд не виходить за рамки позовних вимог, тому з відповідача підлягає стягненню 3% річних у розмірі 5385,80грн.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат позивача, господарський суд прийшов до висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення інфляційних втрат у розмірі 696,23грн та задовольняє позовні вимоги про їх стягнення у повному обсязі.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до п. 4.6. Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України може бути покладений на відповідача.

Приймаючи до уваги, що зменшення розміру позовних вимог в частині суми основного боргу пов'язане з частковою оплатою відповідачем суми основного боргу вже після подання позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Бетон Нова" (84791, Донецька обл., м. Дебальцеве, смт. Миронівський, вул. Совєтська, 42 ЄДРПОУ 32406629 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Метал Груп" (49000, м.Дніпропетровськ, вул. Шолом-Алейхема, 5, код ЄДРПОУ 36441934) суму основного боргу у розмірі 105361 (сто п'ять тисяч триста шістдесят один)грн. 83коп., пеню у розмірі 18455(вісімнадцять тисяч чотириста п'ятдесят п'ять)грн. 39коп., 3% річних у розмірі 5385 (п'ять тисяч триста вісімдесят п'ять)грн. 80коп., інфляційних втрат у розмірі 696(шістсот дев'яносто шість)грн. 23коп., судовий збір у розмірі 3398 (три тисячі триста дев'яносто вісім) грн. 00коп.

3. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Д.М. Огороднік

Дата складення повного рішення 14.10.2013.