Рішення № 34147403, 09.10.2013, Апеляційний суд Харківської області

Справа № 2014/1526/2012

Провадження № 22-ц/790/4127/13 Головуючий 1-ї ін-ї. - Бережна Н.М.

Категорія - відшкодування шкоди Доповідач - Тичкова О.Ю.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2013 року судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Тичкової О.Ю.,

суддів колегії - Піддубного Р.М., Малінської С.М.

при секретарі - Доля О.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 лютого 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Провідна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2012 року позивач звернувся до суду з дійсним позовом, після уточнення якого просив стягнути з ПрАТ «Страхова компанія «Провідна» матеріальну шкоду у розмірі 7 854, 39 грн., а з ОСОБА_4 - моральну шкоду у розмірі 50 000 грн.

В обґрунтування позову посилався на те, що 08 червня 2011 року у м. Змієві сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої він отримав тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя. 24 січня 2012 року Зміївським районним судом Харківської області була винесена постанова, згідно з якою суд визнав ОСОБА_4 винним у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, проте звільнив його від кримінальної відповідальності внаслідок акта амністії. Винними діями відповідача ОСОБА_5 була завдана матеріальна шкода у розмірі 7 854 грн. 39 коп., що складається з витрат пов`язаних з тимчасовою втратою працездатності, витрат пов`язаних із фізичним знищенням транспортного засобу та витрат на лікування. Крім цього, винними діями відповідача позивачу та членам його родини були завдані важкі фізичні та моральні страждання, які він оцінює у 50 000 грн.

ОСОБА_6, яка діяла в інтересах відповідача, подала до суду заяву, у якій проти позову заперечувала.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 лютого 2013 року позовні вимоги ОСОБА_5 було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 моральну шкоду у розмірі 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн. В задоволенні позову в іншій частині відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, у якій просить його змінити або ухвалити нове рішення по суті позовних вимог. В обґрунтування посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме неповне дослідження всіх обставин справи, що призвело до ухвалення незаконного рішення в чатині визначенння розміру відшкодування моральної шкоди.

ОСОБА_5 також подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду змінити в частині визначеного розміру моральної шкоди, що підлягає стягненню з відповідача та ухвалити нове рішення про збільшення розміру відшкодування до 50 000 грн. В обґрунтування скарги посилається на необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг, заслухавши пояснення представника ОСОБА_5, судова колегія вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_4 підлягає частковому задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_5 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до пунктів 1,4 ч.1 ст.309 ЦПК підставою для зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 08 червня 2011 року приблизно об 11 год 30 хв ОСОБА_4, керуючи власним технічно справним автомобілем «Опель Омега караван», реєстраційний номер НОМЕР_1, порушив п. 12.3. Правил дорожнього руху, в результаті чого відбулось зіткнення його транспортного засобу із мопедом «Ямаха» без реєстраційного номеру під управлінням водія ОСОБА_5

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 24 січня 2012 року ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності за ч.2 ст.286 КК України внаслідок акту амністії, кримінальну справу за цим порушенням закрито (а.с. 149 кримінальної справи № 1-284/11).

Відповідно до висновків судово-медичної експертизи, що знаходиться у матеріалах кримінальної справи № 1-284/11 за обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України (а.с. 30-33 кримінальної справи № 1-284/11), у результаті зіткнення ОСОБА_5 отримав наступні тілесні ушкодження: черепно - мозкову травму (множинні садна на голові, забита рана в лобовій області, лінійний перелом лобної кістки зліва з переходом на лобові пазухи і верхню стінку орбіти), закриту травму шиї (перелом тіла 2 шийного хребця зі зміщенням), а також садна на кінцівках.

Частково задовольняючи позовні вимоги стосовно відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції обґрунтовано керувався ч. 1 ст. 1167, ст. 23 ЦК України, а також п.п. 3, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», правильно оцінив моральні страждання понесені ОСОБА_5 та членами його сім`ї. Будучи літньою людиною, після отриманих травм позивач відчував важкі фізичні страждання, знаходився прикутим до лікарняного ліжка влітку , потребував постійного стронього нагляду, що змусило його та його сім`ю змінити постійний спосіб свого життя. 13 червня 2011 року консультативним висновком у дружини ОСОБА_5 було діагностовано передінфарктний стан, викликаний стресовою ситуацією (а.с. 15).

Таким чином, судом першої інстанції в цілому вірно визначено розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з ОСОБА_4

Судова колегія вважає необгрунтованими доводи апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо наявності підстав для зменшення визначеної судом моральної шкоди враховуючи його матеріальний стан.

ОСОБА_4 було звільнено від кримінальної відповідальності на підставі акта амністії, що є нереабілітуючою підставою, тому завдана ОСОБА_5 шкода є шкодою вчиненою внаслідок злочину.

Відповідно до частини 4 ст. 1193 ЦК України, суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням злочину.

Разом з тим, суд першої інстанції не застосував до спірних правовідносин положення пункту 22.3 ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року № 1961-IV (далі- Закон № 1961-IV) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, щодо обов`язку страхової кампанії відшкодувати потерпілому моральну шкоду, передбачену пунктами 1, 2 частини другої статті 23 Цивільного кодексу України у розмірі не більше ніж 5 відсотків ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування моральної шкоди, що визначена судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до пункту 9.3 статті 9 Закону №1961-IV обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 51 000 гривень на одного потерпілого. Тобто страховик зобов'язаний відшкодувати моральну шкоду, завдану постраждалому, у розмірі не більше 2 550 грн.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 звернувся у встановленому законом порядку та в установлений законом термін до страховика із повідомленням про настання страхової події (а.с. 29), заяви про відшкодування шкоди, завданої потерпілому від ДТП, за власний кошт не надавав. Тому ОСОБА_4 повинен відшкодовувати ОСОБА_5 різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог стосовно відшкодування матеріальної шкоди, завданої ДТП, суд першої інстанції обґрунтовано керувався ст.ст. 22,23,24,25,26-1,30,35 Закону № 1961-IV та виходив з того, що ОСОБА_5 не звертався до страхової компанії із заявою про виплату страхового відшкодування, відмови у виплаті страхового відшкодування не отримував, а тому між ним та ПрАТ «СК «Провідна» відсутній спір про право.

Рішення суду першої інстанції у цій частині не позивачем, ні відповідачем не оскаржується.

У зв`язку з чим визначений судом розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 25 000 грн. повинен бути зменшений на розмір відшкодування, що відповідно до пункту 22.3 ст.23 Закону № 1961-IV повинен відшкодувати страховик, у разі звернення до нього постраждалого із такою вимогою.

Всупереч вимог ч. 3 ст. 10, ч. 1 ст. 60 ЦПК України ОСОБА_5 та його представинк доказів на підтвердження іншого розміру відшкодування моральної шкоди ніж визначена судом не надали.

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно визначивши розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 25000 грн. не врахував, що 2550 грн. із зазначеної суми підлягають відшкодуванню зі страхової кампанії, вимоги до яккої позивачем заявлені не були.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції підлягає зміні, а розмір відшкодування моральної шкоди - зменшенню до 22 450 грн.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, ст.ст. 9, 23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , судова колегія, -

ВИРІШИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 лютого 2013 року змінити, зменшити розмір відшкодування моральної шкоди, який підлягає стягненню з ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2, на користь ОСОБА_5 до 22 450 (двадцяти двох тисяч чотирьохсот п`ятидесяти) гривень.

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 - відхилити.

В іншій частині рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 лютого 2013 року залишити без змін.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий -

Судді: