Постанова № 34147370, 10.09.2013, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2013 року № 810/2759/13-а

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лапія С.М.,

при секретарі - Пилипчук В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Києві справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Васильківської ОДПІ Київської області ДПС, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0001171702.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог законодавства є необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення - протиправним.

Представник позивача звернувся до суду з письмовим клопотанням, яким підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив позов задовольнити та розглядати справу за його відсутності.

Представник відповідача звернувся до суду з письмовим клопотанням в якому вказав, що позовні вимоги не визнає, проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України судом прийнято рішення про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 14.02.1997, ідентифікаційний код НОМЕР_2, як платник податків перебуває на обліку у Васильківській ОДПІ Київської області ДПС, платником податком податку на додану вартість зареєстрований 26.03.2002 на підставі свідоцтва серії НОМЕР_3.

Посадовими особами Васильківської ОДПІ Київської області ДПС проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01.05.2012 по 31.05.2012.

За результатами перевірки складено Акт від 22.04.2013 №579/1710/НОМЕР_2, згідно висновків якого встановлено, що на порушення п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 ФОП ОСОБА_1 завищено суму податкового кредиту з податку на додану вартість у перевіряємий період у розмірі 41 544,66 грн.

Вказані висновки Акту перевірки ґрунтуються на тому, що правочини, укладені ФОП ОСОБА_1 з ТОВ «Валона» і ТОВ «Альфа-Мед 2006», є нікчемними згідно ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст. 215 ЦК України, внаслідок чого позивачем невірно визначено суму податкового зобов'язання та податкового кредиту.

У свою чергу висновки податкового органу про нікчемність договорів ґрунтуються на тому, що контрагенти позивача не знаходяться за основним місцем обліку, тому відсутні ознаки реального вчинення господарських операцій з позивачем, що слідує з обставин, вказаних в актах ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Мед 2006» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, повноти їх відображення в обліку за квітень 2011 року - червень 2012 року, та актах ДПІ у Київському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Валона» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, повноти їх відображення в обліку за 2011 рік, лютий - червень 2012 року.

На підставі висновків Акту перевірки від 22.04.2013 №579/1710/НОМЕР_2 Васильківською ОДПІ Київської області ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.05.2013 № 0001171702, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 51 930,82 грн., з яких 41 544,66 грн. - за основним платежем та 10 386,16 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи висновки податкового органу необґрунтованими, а прийняте на їх підставі податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним позовом.

З матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Альфа-Мед 2006» (постачальник) і ФОП ОСОБА_1 (покупець) укладено договір поставки від 03.05.2012 №110 (а.с. 46 - 49), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві продукцію, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити продукцію.

Договір підписаний з сторонами та скріплений їх печатками.

За наслідками вказаного договору позивачем придбано продукції (кукурудзи та пшениці) на суму 197 570,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 32 928,33 грн., про що виписано:

- товаротранспортну накладну від 03.05.2012 № б/н, видаткову накладну від 03.05.2012 №РН-0000302, податкову накладну від 03.05.2012 №302;

- видаткову накладну від 07.05.2012 №РН-0000702, податкову накладну від 07.05.2012 №702;

- товаротранспортну накладну від 17.05.2012 № б/н; видаткову накладну від 17.05.2012 № РН-0001705, податкову накладну від 17.05.2012 №1705;

- товаротранспортну накладну від 21.05.2012 № АА-10239; видаткову накладну від 21.05.2012 № РН-0002115, податкову накладну від 21.05.2012 №2115.

Також згідно договору між ТОВ «Валона» (постачальник) та ФОП ОСОБА_1 (замовник) укладено договір поставки від 25.04.2012 №58 (а.с. 65 - 68), відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов'язується систематично поставляти замовнику товар, а замовник зобов'язується приймати цей Товар та оплачувати його на умовах визначених договором.

Договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

За наслідками вказаного договору позивачем придбано товару (бензин марки А-95 та дизпаливо) на суму 51 698,00 грн., в т.ч. ПДВ в сумі 8 616,33 грн., про що виписано:

- замовлення від 15.05.2012 №1

- акт приймання-передачі від 15.05.2012, видаткову накладну від 15.05.2012 №РН-0001501, податкову накладну від 15.05.2012 №1501;

- акт приймання-передачі від 21.05.2012, видаткову накладну від 21.05.2012 №РН-0002102, податкову накладну від 21.05.2012 №2102;

- акт приймання-передачі від 30.05.2012, видаткову накладну від 30.05.2012 №РН-0003001, податкову накладну від 30.05.2012 №3001.

Будь-яких зауважень щодо правильності оформлення вказаних документів податковим органом в ході перевірки позивача не заявлено.

Докази оплати позивачем отриманого від його контрагентів товару підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

Тобто, позивачем під час проведення перевірки надані усі документи первинного бухгалтерського та податкового обліку, які встановлюють факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарів у ТОВ «Валона» і ТОВ «Альфа-Мед 2006» та їх оплати.

Отже, факт поставки на користь позивача товарів та оплати їх вартості підтверджується документально, а результати господарської операції належним чином відображено у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності.

Суд звертає увагу, що Акт перевірки не містить жодних посилань на те, що установчі документи, свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Валона» і ТОВ «Альфа-Мед 2006» були скасовані чи визнані недійсними за рішенням суду як на дату укладання чи виконання договору, так і на дату складання податкових накладних.

Згідно з пп. «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг, які відповідно до п. 185.1 ст. 185 цього Кодексу є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзац другий).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Встановлені судом і наведені вище обставини, а також відповідність виписаних податкових накладних вимогам, визначеним статтею 201 ПК України, підтверджують виникнення у позивача права на податковий кредит, а тому його доводи про відсутність порушень п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України є обґрунтованими.

Як вже зазначалось судом, податкові зобов'язання було визначено позивачеві у зв'язку з формуванням податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок сум податку, сплачених контрагенту в складі вартості товару. Оскільки на думку податкового органу товари фактично не поставлялись, а учасниками правочину переслідувалась мета мінімізації податкових зобов'язань, дана угода є нікчемною, а тому формування податкового кредиту з податку на додану вартість вчинено Позивачем незаконно.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від доведеності тверджень податкового органу про безтоварність господарських операцій, які покладено в основу висновків про нікчемність правочину та прийнятого податкового повідомлення-рішення, яке оскаржується у даній справі.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину встановлена законом, такий правочин вважається нікчемним (частина друга статті 215 ЦК України).

Згідно ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак, відповідачем не надано суду жодних доказів визнання у судовому порядку недійсним договорів, укладених між позивачем і ТОВ «Валона», ТОВ «Альфа-Мед 2006», а також визнання недійними первинних бухгалтерських документів, що підтверджують їх виконання.

Разом з цим, факт поставки товарів на користь позивача підтверджується документально, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському і податковому обліку позивача та його податковій звітності, а право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченої у складі вартості товарів, придбаних у ТОВ «Валона» і ТОВ «Альфа-Мед 2006», посвідчується належним чином оформленими податковими накладними.

Суд також звертає увагу на те, що ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно з якою правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Враховуючи вказані обставини та наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що укладені між позивачем і ТОВ «Валона», ТОВ «Альфа-Мед 2006» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну в майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт виконання господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерської та податкової звітності.

Щодо формування податковим органом в Акті перевірки висновків про нікчемність правочину, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору; належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина перша статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Суд звертає увагу на те, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який посилається на нікчемність укладених між позивачем та його контрагентами договорів, повинно бути надано належні докази на обґрунтування нікчемності таких правочинів.

Крім того, для визнання правочину нікчемним на тій підставі, що його укладено з метою порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, суд досліджує, в чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення правочину, якою із сторін і в якій мірі виконано правочин, а також вину сторін у формі умислу.

Під наявністю умислу у сторін правочину суд розуміє те, що вони, виходячи з обставин справи, усвідомлювали протиправність правочину, який укладався, і суперечність його мети інтересам держави та суспільства, передбачали настання протиправних наслідків і бажали або свідомо допускали їх настання.

Проте, відповідачем на підтвердження висновку про нікчемність правочину, або доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку із занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності, суду не надано.

Наявні в матеріалах справи документи первинного бухгалтерського обліку, податкового обліку та договір містять усі дані стосовно змісту операції. Вказані документи містять назву замовника та виконавця, перелік виконаних робіт, підписи уповноважених представників сторін та печатки підприємств, що відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксують факт здійснення господарської операції. Всі наявні в матеріалах справи документи дають змогу визначити, які саме товари були поставлені, за якою ціною, між якими контрагентами.

Відповідачем не доведено того факту, що зазначені правочини укладено не з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, а з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, що вони спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності, на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею, її надрами, іншими природними ресурсами, укладені щодо відчуження викраденого майна або порушує правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Згідно ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На момент укладення правочинів, які відповідач вважає нікчемними, та здійснення господарських операцій їх сторони були правоздатними і перебували в якості зареєстрованих юридичних осіб в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Оскільки зобов'язання за договорами, укладеними між позивачем та ТОВ «Валона» і ТОВ «Альфа-Мед 2006» мали реальний характер (товар було поставлено і оплачено), відсутність взаємних претензій свідчить про те, що укладення правочину відповідало волі сторін.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки податкового органу про порушення позивачем вимог ч. 5 ст. 203, ч.ч. 1 та 2 ст. 215, ст. 216 ЦК України щодо вчинення правочинів не спрямованих на реальне настання правових наслідків, є безпідставними.

Зі змісту Акту перевірки слідує, що жодних правопорушень в діях позивача відповідачем не виявлено, документи податкового обліку позивача не проаналізовано, єдиною підставою для висновку про завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість є акти ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Альфа-Мед 2006» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, повноти їх відображення в обліку за квітень 2011 року - червень 2012 року, та актах ДПІ у Київському районі м. Харкова про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Валона» щодо документального підтвердження господарських відносин з платниками податків та зборів, повноти їх відображення в обліку за 2011 рік, лютий - червень 2012 року.

Згідно з даними актами всі правочини ТОВ «Альфа-Мед 2006» і ТОВ «Валона» мають ознаки фіктивності та нікчемності у зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки цих товариств та, як наслідок, встановлення перевіряючими відсутності необхідних умов діяльності, товарних запасів, фондів і ресурсів.

Суд вважає такий висновок формальним і не об'єктивним, оскільки він ґрунтується не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як це передбачено п. 73.5 ПК України та Порядком проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, а на неможливості проведення самої звірки та інших обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість.

Також, як встановлено судом, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.01.2013 у справі №11950/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.04.2013, визнано неправомірними дії ДПІ у Київському районі м. Харкова про проведенню зустрічних звірок ТОВ «Валона» за січень - грудень 2011 року та лютий - червень 2012 року, результати якої оформлені Актом від 10.08.2012 №555/22-4/37366062, та січень 2012 року, результати якої оформлені Актом від 13.04.2012 №213/22-4/37366062.

Також, постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16.11.2012 у справі №9470/12/2070, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2013, визнано неправомірними дії ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова по проведенню зустрічних звірок ТОВ «Альфа-Мед-2006» за періоди:

- лютий 2012 року, результати якої оформлені актом від 23.07.2012 року №641/2204/34631561;

- березень 2012 року, результати якої оформлені актом від 19.07.2012 року №627/2204/34631561;

- квітень 2011 року - червень 2012 року, результати якої оформлені актом від 10.08.2012 року №716/2204/34631561.

Крім того, висновок податкового органу про нікчемність угод не підкріплено фактами і доказами, з якими законодавець пов'язує нікчемність правочинів.

Також, Верховним Судом України 31.01.2011 винесено ухвалу по справі №21-47а10, прийняту за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

На думку суду, чинне законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема, тим, який не був постачальником товарів (послуг), на вартість яких нарахований ПДВ, що включений платником податку до податкового кредиту.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач визначив суми податкового кредиту на підставі належним чином оформлених податкових накладних відповідно до чинного законодавства України, а висновки Акту перевірки є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, відповідно, позовні вимоги підлягають задоволенню, а висновки податкового органу про нікчемність вказаних правочинів є безпідставними та непідтвердженими жодними доказами.

Отже, позовні вимоги про визнання протиправними та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

До позовної заяви позивачем додано докази сплати судового збору у сумі 520,00 грн. (квитанція від 31.05.2013 №11120270), які підлягають стягненню з Державного бюджету України на його користь.

Керуючись статтями 69, 70, 71, 72, 94, 122, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Васильківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області ДПС від 18.05.2013 № 0001171702

Стягнути з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) судові витрати в сумі 520 (п'ятсот двадцять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Лапій С.М.