Ухвала суду № 34146557, 21.08.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" серпня 2013 р. справа № 0870/10675/12

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Малиш Н.І. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання:Соломки М.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року

у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя звернувся 12.11.2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій. Просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (69600, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе,30, код ЄДРПОУ 00196204, п/р №26004108618, МФО 313827, Банк: ЗОД АТ «Райффайзен Банк Аваль», п/р №26008900301, МФО 313582, Банк: ПАТ «МетаБанк») суму у розмірі 72445,45 грн. по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Сума позову підлягає стягненню на рахунок УПФ в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя (69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна,2-Б, ЄДРПОУ 20508396, р/р №25601301001080, МФО 313957, Банк: Запорізьке обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк України».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року даний позов задоволений. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Український графіт» (ідентифікаційний номер 00196204) суму заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до п. «а» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» у розмірі 72445,45 грн.

Свою позицію суд першої інстанції обґрунтував тим, що матеріалами справи підтверджена наявність заборгованості відповідача з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах. Фактична виплата пенсіонерам сум пенсій, а відповідно і фактичне понесення Пенсійним фондом фактичних витрат заявлених до відшкодування, підтверджується довідками УПФУ. В тому разі якщо підприємство не згодне із розміром заявлених УПФУ до відшкодування сум, воно не позбавлене права оскаржити розрахунки фактичних витрат чи рішення про призначення пенсій по кожному пенсіонеру в установленому законом порядку.

Не погодившись з даним рішенням суду представник відповідача подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що статтею 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» був передбачений порядок відшкодування витрат на виплату пенсій за рахунок підприємств. Однак він стосувався лише пенсій, призначених відповідно до п. «б»-«з» цієї статті. Законом України «Про внесення змін до деяких законів України № 1461-ІІІ зазначена норма виключена із статті 13 ще 17.02.2000року. До моменту набрання чинності Законом №1058 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тобто до 01.01.2004 року, виплати Пенсійного фонду України на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених особам за Списком №1, згідно п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», підприємствами не відшкодовувалися, оскільки на законодавчому рівні не було встановлено обов'язок підприємств відшкодовувати Пенсійному Фонду витрати на виплату і доставку пільгових пенсій саме за Списком №1, на відміну від відшкодування цих витрат , наприклад за Списком №2. А відтак абз. 3 пп. 1 п. 2 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стосується лише відшкодування витрат на виплату і доставку тих пільгових пенсій, відносно яких був встановлений відповідний порядок, і не стосується неіснуючого порядку покриття витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком №1. Суд також дійшов помилкового висновку стосовно обов'язку підприємства відшкодувати позивачу суми доплат та підвищень до пенсій в т. ч. за понаднормативний стаж. Суд неправомірно визнав правомірними розрахунки позивача, які складені з порушенням вимог п. 6.2 Інструкції № 21-1. Судом не враховано, що позивачем не надано жодних документів, на підтвердження призначення пенсій в зазначених в розрахунках розмірах, а отже, й правомірності нарахування зазначених в розрахунках сум.

В заперечені на апеляційну скаргу представник позивача (УПФ) просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а постанову суду першої інстанції залишити без змін. Зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Посилається на те, що відповідно до п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абз. 3 пп. 1 п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. На підтвердження правильності визначення пільгового стажу пенсіонерів і відсотку відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій управління надало як додаток до адміністративного позову копії документів з пенсійних справ пенсіонерів, де чітко простежується порядок проведення розрахунків. Управління жодним чином не ототожнює норми щодо призначення пільгових пенсій та норми щодо відшкодування витрат на їх виплату та доставку, як про це зазначає відповідач в апеляції. Не можна погодитися з апелянтом стосовно неоднозначного застосування органами УПФ ст. 100 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Вказана стаття регулює порядок призначення пенсій особам, які на дату введення в дію ЗУ «Про пенсійне забезпечення», тобто до 01.01.1992 року мали необхідний пільговий стаж для призначення пільгових пенсій. При цьому законодавство не встановлює обов'язку підприємств відшкодовувати фактичні витрати на їх виплату і доставку. На момент звернення до суду пенсії усім зазначеним у ньому пенсіонерам були призначені на підставі ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», доказом цього є протоколи про призначення пенсій, а тому є всі підстави для стягнення заборгованості. Судом першої інстанції правомірно застосовано положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обґрунтування правомірності стягнення разом з основним розміром пенсії доплати за понаднормативний стаж. Згідно Інструкції № 21-1,додаткові пенсії, витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного Фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню. Доплата за понаднормативний стаж встановлена ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а тому підлягає відшкодуванню.

В судове засідання сторони не з'явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа та відповідно до ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400 є платником збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а також платником страхових внесків відповідно до ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 від 09.07.2003 року. Відповідно до розрахунку боргу (а.с. 7), докладного розрахунку боргу (а.с. 8), за відповідачем рахується заборгованість з фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за період з червня 2012 по жовтень 2012 року в розмірі 72445,45грн. Працівника відповідача (12 осіб), які працювали на роботах за списком №1, призначено і виплачуються пільгові пенсії відповідно до п. «а» ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення». Ці обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи довідками про підтвердження наявного трудового стажу, протоколами, розпорядженнями про призначення та перерахування пенсій, розрахунками стажу, довідками про виплачені пенсії (а.с. 27-86). Позивач направляв відповідачу розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, що підтверджується копіями розрахунків та доказами їх направлення на адресу відповідача (а.с. 9-25). Проте, відповідачем сума заборгованості не сплачена та становить 72445,45грн.

Колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції правильно застосовано до даних правовідносин норми Конституції України, ЗУ «Про пенсійне забезпечення», ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ЗУ «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування», Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та зареєстрованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління ПФУ від 19.12.2003р. №21-1 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004р. за №64/8663.

Згідно ч.1. ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

На підставі п.6 ч.2 ст.17 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058 від 09.07.2003 року страхувальник повинен нараховувати, обчислювати і сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до п.2 Прикінцевих положень Закону №1058-І\/ пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах з шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Згідно з п. «а» ст.13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо важкими умовами праці, за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженими КМУ, і за результатами атестації робочих місць - чоловіки після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Основними завданнями, які стоять перед Пенсійним фондом є збір та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших коштів, призначених для пенсійного забезпечення.

Одним із джерел надходжень до бюджету Фонду є надходження від відшкодування фактичних витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"

Підприємства та організації вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах , що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.

Витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах - особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. У разі ліквідації або зміни власника підприємства суми зазначених витрат Пенсійному фонду вносять правонаступники.

Розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділом обліку надходження платежів щорічно в розрахунках сум фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених пенсій. Підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Не сплачені або несвоєчасно сплачені суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій підлягають стягненню.

Відшкодування сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у таких випадках здійснюються підприємством на рахунки органу Пенсійного фонду за місцем його реєстрації.

Згідно п. 6.2 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до ПФУ, витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах, покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи з урахуванням вимог абз. 3 пп. 1 п. 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому стаж роботи на останньому підприємстві враховується у повному обсязі, а з попередніх місць роботи осіб він додається до стажу, необхідного для призначення пенсій на пільгових умовах. На підтвердження правильності визначення пільгового стажу пенсіонерів і відсотку відшкодування відповідачем фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій управління надало як додаток до адміністративного позову копії документів з пенсійних справ пенсіонерів, де чітко простежується порядок проведення розрахунків.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції Управління жодним чином не ототожнює норми щодо призначення пільгових пенсій та норми щодо відшкодування витрат на їх виплату та доставку, як про це зазначає апелянт.

Постановляючи дану ухвалу колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне роз'яснити, що ст. 100 ЗУ «Про пенсійне забезпечення» регулює порядок призначення пенсій особам, які на дату введення в дію ЗУ «Про пенсійне забезпечення», тобто до 01.01.1992 року мали необхідний пільговий стаж для призначення пільгових пенсій. При цьому законодавство не встановлює обов'язку підприємств відшкодовувати фактичні витрати на їх виплату і доставку. На момент звернення до суду пенсії усім зазначеним у ньому пенсіонерам були призначені на підставі ст. 13 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», доказом цього є протоколи про призначення пенсій, а тому є всі підстави для стягнення заборгованості.

Також, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, судом першої інстанції правомірно застосовано положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обґрунтування правомірності стягнення разом з основним розміром пенсії доплати за понаднормативний стаж. Згідно Інструкції № 21-1,додаткові пенсії, витрати на виплату підвищеного розміру пенсії відповідно до ст. 8 ЗУ «Про підвищення престижності шахтарської праці», доплати надбавки та підвищення, призначені відповідно до законодавства України, які виплачуються за рахунок інших джерел, ніж кошти Пенсійного Фонду України не включаються до розміру фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, що підлягають відшкодуванню. Доплата за понаднормативний стаж встановлена ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та фінансується за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а тому підлягає відшкодуванню.

Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що на відповідача покладено обов'язок в повному обсязі відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій, призначених за списками № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених КМУ.

Таким чином Суд першої інстанції не допустив порушення норм матеріального права, а повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм відповідну правову оцінку, правильно встановив характер спірних правовідносин і для їх вирішення правильно застосував норми матеріального права.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Керуючись п.1 ч. 1 статті 198, статтями 200, 205, 206 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Український графіт» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2012 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя до Публічного акціонерного товариства «Український графіт» про відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст.212, ч.5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.І. Малиш

Суддя: А.А. Щербак