Вирок № 34143824, 15.10.2013, Люботинський міський суд Харківської області

Справа №630/672/13-к Провадження №1-кп/630/48/2013

В И Р О К

Іменем України

15 жовтня 2013 року м. Люботин Люботинський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді: Малихіна О.О.,

при секретарі: Косенко С.В.,

за участю прокурора: Кас'яненка Р.В.,

представника потерпілого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Люботин Харківської області обвинувальний акт по кримінальному провадженню № 12013220430001661 по обвинуваченню:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Харків, громадянки України, українки, з повною середньою освітою, незаміжньої, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, не працюючої, не судимої, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1,

- у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 03 квітня 2013 року близько 12-40 год., знаходячись в приміщенні ЗОШ №4 м. Люботина, маючи злочинний намір, направлений на заподіяння тілесних ушкоджень, на ґрунті особистих неприязних відносин, діючи умисно, нанесла малолітньому ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, три удари долонею правої руки по потиличній частині голови, після чого нанесла один удар долонею лівої руки по носі ОСОБА_4, в результаті чого останньому були спричинені, синці на голові, які за ступенем тяжкості є легким тілесним ушкодженням.

Обвинувачена ОСОБА_2 свою провину у вчиненому злочині не визнала. В обґрунтування своєї позиції ОСОБА_2 пояснила, що 02 квітня 2013 року її син, ОСОБА_3, поскаржився на те, що ОСОБА_4 з друзями його побили. Такі конфлікти між дітьми траплялися і раніше, та з приводу поведінки ОСОБА_4 вона розмовляла з його бабусею. Але цого разу вона, ОСОБА_2, вирішила поговорили саме з ОСОБА_4. 03 квітня 2013 року вона прийшла до школи забирати свого сина. Після завершення п'ятого уроку, о 12-40 год., в приміщенні школи, в коридорі, вона зустріла ОСОБА_4, який, побачивши її, почав убігати, але вона схопила його за руку. Під час розмови вона наносила удари ОСОБА_4 лише по руках, що не завдало дитині ніяких ушкоджень. Тому вважає звинувачення у побитті безпідставними, оскільки ОСОБА_4 міг сам впасти по дорозі додому, або його побив хтось інший.

Незважаючи на позицію обвинуваченої ОСОБА_2, її вина у вчинені кримінального правопорушення за обставин, викладених вище, підтверджується доказами, дослідженими судом під час судового розгляду.

Так, свідок ОСОБА_5 під час допиту в судовому засіданні пояснила суду, що вона 03 квітня 2013 року проводила урок англійської мови в класі, в якому навчається ОСОБА_4, який не мав ніяких пошкоджень на почував себе добре. По завершенню уроку о 12-40 год. ОСОБА_4 вибіг з класу, потім повернувся, а за ним вбігла ОСОБА_2, яка кричала на нього, висловлювала погрози в його адресу. Вона, ОСОБА_5, намагалася стати між ОСОБА_2 і ОСОБА_4, щоб захистити дитину, після чого повела їх обох до директора школи. В її присутності ОСОБА_2 ударів ОСОБА_4 не наносила, але що між ними відбулося після уроку в коридорі вона не бачила.

Свідок обвинувачення ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила суду, що вона є вчителем початкових класів в ЗОШ № 4 м. Люботин. 03 квітня 2013 року, після завершення о 12-40 год. п'ятого уроку, вона побачила поблизу кабінету директора ОСОБА_4 та ОСОБА_2 з сином, всі перебували у збудженому стані. ОСОБА_2 висловлювала претензії до ОСОБА_4 з приводу його поведінки. В її, ОСОБА_6, присутності директор школи в своєму кабінеті поспілкувався з ОСОБА_4, а ОСОБА_2 в цей час перебувала в коридорі. ОСОБА_4 плакав та лише зміг пояснили директору, що до нього підбігла ОСОБА_2 та вдарила. По завершенні бесіди директор подзвонив до матері ОСОБА_4 додому та про все повідомив. Після цього вона, ОСОБА_6, вийшла до ОСОБА_2, яка нервувала та не змогла пояснити, як усе сталося. Крім цього свідок підтвердила суду ті обставини, що у ОСОБА_2 склалося тривале неприязне відношення до ОСОБА_4, про що може свідчити випадок, коли взимку ОСОБА_2 привела ОСОБА_4 до класу, тримаючи дитину за вухо.

Допитані в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 - бабуся потерпілого, і представник потерпілого ОСОБА_1 - мати потерпілого, пояснили суду, що вдень 03 квітня 2013 року до них додому подзвонили зі школи та повідомили про те, що ОСОБА_4 побили. Після цього дитину привів додому вчитель математики та вони викликати швидку медичну допомогу. Данила розповів їм, що в школі, після уроку англійської мови, ОСОБА_2 намагалася з'ясувати, за що б'ють її сина, та завдала йому ударів по потилиці та обличчю.

Під час проведення слідчого експерименту, зафіксованого у протоколі від 07 травня 2013 року, малолітній ОСОБА_4, за участю законного представника ОСОБА_1, продемонстрував спосіб та механізм нанесення йому ударів ОСОБА_2, яка спочатку завдала три удари долонею правої руки по потилиці, а потім один удар долонею лівої руки по носі.

Відповідність пояснень ОСОБА_4 про спосіб та механізм нанесення йому ударів ОСОБА_2, викладених у протоколі проведення слідчого експерименту, підтверджується висновком судово-медичної експертизи № 1501-ая/13 від 05 червня 2013 року. Так, судовим експертом наданий висновок про те, що у ОСОБА_4 виявлені синці на голові, які утворилися від дії тупих твердих предметів, та могли бути спричинені йому в строк та у той спосіб, як про це повідомив потерпілий під час слідчого експерименту; за ступенем тяжкості це є легкими тілесними ушкодженнями, та малоймовірно, що такі ушкодження утворилися від падіння ОСОБА_4 з висоти власного росту і удару об тверду поверхню.

Проаналізувавши наявні докази, суд приходить до висновку про те, що саме в результаті нанесення обвинуваченою ОСОБА_2 ударів потерпілому ОСОБА_4 на ґрунті неприязні, останньому було спричинено легке тілесне ушкодження. За таких обставин суд вважає, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину доведена повністю, і кваліфікує її дії за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

При дослідженні документів про особу обвинуваченої ОСОБА_2 судом з'ясовано, що вона має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_3, до кримінальної відповідальності не притягувалась, на обліку у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується посередньо, в тому числі як людина, що грубо поводиться з дітьми.

Обставин, які б пом'якшували або обтяжували покарання для ОСОБА_2, суд не вбачає.

Суд, враховуючи характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу обвинуваченої, яка не працює, призначає ОСОБА_2 покарання у виді громадських робіт, що буде достатнім для запобігання подібної поведінки обвинуваченої в майбутньому.

Під час судового провадження законним представником потерпілого ОСОБА_1 було подано цивільний позов, в якому вона просила стягнути з обвинуваченої ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_4 компенсацію заподіяної моральної шкоди у розмірі 3000,00 грн. В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказувала, що її син, ОСОБА_4 зазнав фізичної болі і душевних страждань, приниження честі і гідності в присутності однокласників та вчителів внаслідок образливих висловів на його адресу.

В судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_1 позов підтримала та просила його задовольни. Вказувала, що внаслідок побиття довелось тривалий час відвідувати медичні заклади, проходити обстеження та лікуватися від наслідків, які проявилися через підвищення внутрішньочерепного тиску; у сина погіршився сон, виник страх зустрічі з ОСОБА_2 Для відновлення емоційного стану дитини довелось звернутися до психолога.

Обвинувачена ОСОБА_2 вимоги про компенсацію моральної шкоди не визнала, посилаючись на свою непричетність до вчиненого по відношенню до ОСОБА_4 кримінального правопорушення.

Вислухавши пояснення учасників, перевіривши матеріали провадження та позову, суд вважає, що вимоги представника потерпілого ОСОБА_1 слід задовольнити частково. Зважаючи на те, що судовим розглядом підтверджено спричинення потерпілому ОСОБА_4 синців на голові саме діями обвинуваченої ОСОБА_2, внаслідок який потерпілий зазнав фізичного болю та душевних страждань, суд оцінює розмір моральної шкоди в сумі 500,00 грн., які стягує з обвинуваченої. В іншій частині позовних вимог суд відмовляє в задоволенні, оскільки відсутні належні докази, які б підтверджували виникнення наслідків, про які вказує ОСОБА_1, саме через завдання дитині ударів по голові.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.373-376 КПК України, суд -

З А С У Д И В:

ОСОБА_2 визнати винною у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити їй покарання у виді громадських робіт на строк 100 (Сто) годин.

Цивільний позов законного представника потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 500 (П'ятсот) грн. 00 коп. в якості компенсації моральної шкоди.

В іншій частині позовних вимог в задоволенні відмовити.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя О. О. Малихін