Ухвала суду № 34142859, 10.10.2013, Апеляційний суд Волинської області

Справа № 157/929/13-ц Головуючий у 1 інстанції: Антонюк О.В. Провадження № 22-ц/773/1455/13 Категорія: 19 Доповідач: Матвійчук Л. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого-судді - Матвійчук Л.В.,

суддів - Осіпука В.В., Мудренко Л.І.,

при секретарі - Губарик К.А.,

з участю позивача - ОСОБА_1,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТзОВ) «Авто Просто» про стягнення грошових коштів, за апеляційною скаргою відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» на заочне рішення Камінь-Каширського районного суду від 05 серпня 2013 року,

В С Т А Н О В И Л А:

Заочним рішенням Камінь-Каширського районного суду від 05 серпня 2013 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з ТзОВ «Авто Просто» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 60 804 грн. 36 коп., а також 608 грн. 36 коп. судового збору в дохід держави.

В апеляційній скарзі відповідач ТзОВ «Авто Просто», покликаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просив оскаржуване рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в позові.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 січня 2012 року між ОСОБА_1 та ТзОВ "Авто Просто" була укладена угода № 372439 з додатками до неї, предметом якої є надання учаснику послуг системи "Авто Так", спрямованих на придбання автомобіля "Шевроле Авео" у групі, вартістю 91 920 грн. (а.с.5-9).

За умовами цієї угоди ТОВ "Авто Просто" гарантує учаснику право на отримання автомобіля за умови виконання учасником всіх зобов'язань, передбачених угодою, придбаного за рахунок Чистого фонду групи учасників, який формується за рахунок лише внесків останніх без залучення коштів самого відповідача.

Позивачем ОСОБА_1 після укладення угоди виконувалися її умови, зокрема, було сплачено вступний внесок у розмірі 30 854 грн. 52 коп. та щомісячні повні внески, а всього на виконання умов угоди позивачем було сплачено 60 804 грн. 36 коп., що підтверджується поданими ним квитанціями (а.с.10-30), однак автомобіль йому надано не було.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 203 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Таким чином, указаний Закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 23 травня 2012 року, ухваленій за наслідками розгляду заяви про перегляд ухвали судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23 грудня 2011 року у справі за позовом до ПАТ "Філдес Україна" про визнання договору недійсним, повернення коштів та відшкодування моральної шкоди (з подібними до розглядуваного випадку правовідносинами), яка, у відповідності з вимогами ч. 1 ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України, за положеннями ч. 1, п. 7 ч. 3, ч. 6 ст. 19 Закону України "Про захист прав споживачів" нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Забороняються як такі, що вводять в оману утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції. Правочини, здійснені із використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними. Таким чином, вказаний закон установив недійсність правочинів, здійснених із використанням нечесної підприємницької діяльності, яка полягає, зокрема, у введенні в оману споживачів шляхом залучення їхніх коштів з метою реалізації діяльності пірамідальної схеми.

Аналогічні висновки і правова позиція міститься в постановах Верховного Суду України від 16 січня 2013 року у справі № 6-161цс12, від 27 березня 2013 року у справі № 6-22цс13.

Оскільки ОСОБА_1 сплачував кошти не за сам товар, а за можливість одержання права на купівлю товару, ТзОВ "Авто Просто" без залучення власних коштів формувало групи клієнтів, за рахунок коштів яких здійснювалась передача права на купівлю товару одному з учасників групи, що є компенсацією за рахунок коштів інших учасників групи, залучених до умов діяльності системи "Авто так". В розглядуваному випадку має місце нечесна підприємницька діяльність відповідача у вигляді введення споживача, яким є позивач, в оману через утворення і експлуатацію пірамідальної схеми в контексті наведених норм згаданого Закону.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що укладений між сторонами правочин суперечить вимогам, які встановлені ч. 1 ст. 203 ЦК України, а тому в силу ч. 2 ст. 215 ЦК України є нікчемним та обґрунтовано стягнув з відповідача в користь позивача сплачені за цим правочином грошові кошти.

Доводи апелянта про те, що ТОВ "Авто Просто" здійснює діяльність, яка передбачена Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", є ліцензованим видом господарської діяльності не заслуговують на увагу виходячи з наступного.

Законом України від 2 червня 2011 року "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг"(введено в дію з 9 січня 2012 року) внесено зміни до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та регулювання ринків фінансових послуг" та доповнено п.11-1, відповідно до якого до фінансових послуг віднесено послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах. Цим законом введено ліцензування такої діяльності.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, ліцензію на здійснення діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері фінансових ринків видано ТОВ "Авто Просто" 15.01.2013 року (а.с.45). Наведене свідчить, що на момент укладення між сторонами угоди від 26 січня 2012 року, відповідач не мав ліцензії для здійснення вказаного виду господарської діяльності, а тому не мав права на здійснення такої діяльності.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не містять підстав для скасування оскаржуваного рішення суду, яке постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313, 314 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Авто Просто» відхилити.

Заочне рішення Камінь-Каширського районного суду від 05 серпня 2013 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: