Ухвала суду № 34142405, 10.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року Справа № 118590/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Макарика В.Я.

суддів - Глушка І.В., Большакової О.О..

за участю секретаря судового засідання - Ливак М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. по справі № 2а-0370/1207/12 за позовом ТзОВ "Континіум - Трейд" до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Континіум - Трейд» у позовній заяві просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення- рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.01.2012 року № 0000172302, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на 2593 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач безпідставно вважає нікчемним договір на поставку товару, укладений товариством із ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», оскільки сторонами зобов'язання по договору виконані, товар поставлено та повністю оплачено, що підтверджується необхідними первинними документами.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. Адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.01.2012 року № 0000172302.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, відповідач Луцька об"єднана державна податкова інспекції оскаржила її в апеляційному порядку та просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Апелянт свої вимоги мотивує тим, що судом 1 інстанції неповно з'ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, висновки суду вважає необґрунтованими з підстав викладених в апеляційній скарзі, та порушено норми матеріального та процесуального права.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності згідно із ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.

З 21.12.2011 року по 22.12.2011 року службовими особами Луцької ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Континіум - Трейд» у зв'язку з отриманням матеріалів перевірки ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» від ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

За результатами перевірки складено акт від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637, яким встановлено порушення товариством ч. 1 ст. 203, ст. ст. 215, 228 Цивільного кодексу України та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011 року на загальну суму 2593 грн.

На підставі акту перевірки від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637 Луцькою ОДПІ винесено податкове повідомлення-рішення від 24.01.2012 року №0000172302 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість за січень 2011 року на суму 2593грн. У акті перевірки від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637 також зазначено, що згідно автоматизованих інформаційних систем Луцької ОДПІ встановлено, що у ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, які суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово- господарської діяльності. Враховуючи наведене, Луцька ОДПІ вважає, що угода, укладена позивачем з ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», є нікчемною та не створює юридичних наслідків.

Відповідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 181 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктами 198.1, 198.2 статті 198 розділу V ПК України передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з cyм податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг : метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, ; тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи таз товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такої звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, і підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податком служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються

підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 ПК України).

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року від 16.07.1999 року № 996-ХІУ (з наступними змінами та доповненнями) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Як вбачається з матеріалів справи ,що судом першої інстанції встановлено, що згідно договору поставки від 01.01.2010 року № 33-1' укладеного позивачем з Львівською філією ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», ТзО «Континіум - Трейд» придбало у ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» товар у січні 2011 рої на загальну суму 12963,30 грн.

Даний факт придбання та оплати товару підтверджується податковими накладними в 11.01.2011 року № 7/2, від 20.01.2011 року № 16/002, від 20.01.2011 року № 15/00 видатковими накладними від 11.01.2011 року № ЛФ-0000007, від 20.01.2011 року № ЛФ 0000015, від 20.01.2011 року № ЛФ-0000016 та платіжним дорученнями від 17.01.2011 року №0000391314, від 31.01.2011 року № 0000396860.

На підставі отриманих від Львівської філієї ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» податкових накладних позивачем суму ПДВ у розмірі 2593 грн. відображено у складі податкового кредиту за січень 2011 року.

З урахуванням вищезазначених положень чинного законодавства колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду вважає, що позивачем правомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2011 року 25 грн. податку на додану вартість, сплачених у ціні товару, придбаного у ТзОВ «Торговий д «Белладжіо».

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції вірно не взяв до уваги твердження відповідача про нікчемність угоди, укладеної між ТзОВ «Континіум - Трейд» та ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо», з підстав, оскільки у останнього не виявлено складських, торгівельних, виробничих та інших приміщень, так як у судовому засіданні встановлено ,що він як суб'єкт господарювання використовував при здійсненні фінансово-господарської діяльності, оренду нерухомого майна у орендодавця ТзОВ «Кристал-Інвест-Україна», що підтверджується договорами оренди від 01.04.2007 року № 2, № 3 та додатковою угодою 01.12.2008 року №1 до договору оренди від 01.04.2007 року № 2, - що свідчить про наявність у Львівської філії ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» складських приміщень та можливості зберігання товару на складі.

Крім того, судом встановлено, що свідоцтво платника податку на додану вартість, належало ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» не скасовано, а тому на момент здійсне операції ТзОВ «Технолоджігруп» було належним чином зареєстроване, як платник податку на додану вартість.

Згідно з частиною другою ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо і недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання таї правочину недійсним судом не вимагається. Частиною першою ст.216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до ч. І ст.207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановленого у судом, що правочини, укладені між позивачем та ТЗОВ «Торговий дім «Белладжіо», виконані обома сторонами. Претензій щодо змісту оформлення первинних документів, на підставі яких позивачем було придбано товар, в перевірки не зауважено.

Також слід зазначити ,що під час перевірки відповідачем не доведено, що господарські зобов'язання між позивачем та ТзОВ «Торговий дім «Белладжіо» вчинені саме з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

А тому колегія суддів вважає , що суд першої інстанції дійшов вірного висновку , що встановлені під час розгляду справи обставини, які підтверджені належними доказами, спростовують висновки Луцької об"єднаної державної податкової інспекції , що викладені в акті перевірки від 26.12.2011 року № 10152/23-3/33170637, а тому повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції від 24.01.2012 року № 0000172302, винесене на підставі зазначеного акту перевірки, підлягає скасуванню, позов задоволенню.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, на підставі правильно встановлених обставин справи та визначених їм правовідносин, прийшов до обґрунтованих і законних висновків. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справі і відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Тобто, постанова суду першої інстанції відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вимог законності та обґрунтованості судових рішень, і підстав для її скасування і відповідно задоволення апеляційної скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об"єднаної державної податкової інспекції - залишити без задоволення , а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 15.05.2012р. у справі № 2а-0370/1207/12 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя: В.Я.Макарик

Судді: І.В.Глушко

О.О. Большакова