Постанова № 34142106, 10.10.2013, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5803/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клименчук Н.М.

Суддя-доповідач: Літвіна Н. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого - судді Літвіної Н.М.,

Суддів Коротких А.Ю.

Хрімлі О.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач - ПП «Акрілат-Хімконтракт», звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 197 КАС України - суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, між Компанією RISEKIND LTD (Китай) та ПП «Акрілат-Хімконтракт» було укладено контракт № 10/12-10 від 10 грудня 2010 року та додаток № 48 від 10 грудня 2010 року, відповідно до умов якого Компанією RISEKIND LTD (Китай), як Продавець, зобов'язується продати, а ПП «Акрілат-Хімконтракт», як Покупець, прийняти і оплатити амінокислоту «Амінокислота «L-Лізін HCL 98% вищої якості», хімічна формула C6H14N2O2HCL, № CAS657-27-2, вміст основної речовини 98, 55 - 98, 65 %, партія ВН12111701-20т, партія ВН12111703-7т, партія ВН 12111301-6т, виробленої в листопаді 2012 року з терміном придатності до листопада 2014 року, у кількості 33 тонн, за ціною 2 145, 00 доларів США.

Відповідно до Додатку № 3 оплата здійснюється Покупцем у доларах США на розрахунковий рахунок Продавця протягом 45 днів з дати коносаменту. Загальна сума контракту становить 2 000 000, 00 доларів США. Продавцем виписано комерційний інвойс від 26 листопада 2010 року за № 7042-20688 на суму 70 785, 00 доларів США, яку позивач повністю сплатив, що підтверджується наявністю відповідної печатки на декларації митної вартості від 24 січня 2013 року за № 110100000/2013/203433 та випискою банку.

Даний товар і відповідні товаросупровідні документи Позивачем подано для митного оформлення згідно вантажної митної декларації № 110100000/2013/203433 від 24 січня 2013 року. Відповідно до вантажної митної декларації № 110100000/2013/203433 від 24 січня 2013 року митна вартість товару заявлена позивачем відповідно до ст. 58 Митного Кодексу України за першим методом (за ціною договору) складає 565 584, 51 грн. (70 785, 00 доларів США).

Проте, відповідач скоригував митну вартість товарів та визначив її на рівні 72 600, 00 дол. США, про що прийнято рішення від 24 січня 2013 року за № 110000003/2013/200018/2 про коригування митної вартості товарів.

В графі 33 вказаного рішення зазначено, що в митного органу наявна інформація, що призвела до сумнівів стосовно правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Крім того, митна служба зобов'язала позивача (за наявності) окрім наданих документів додатково надати банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, виписку з бухгалтерської документації, висновки про якісні і вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, або інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.

Для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару позивачем були надані наступні документи: облікова картка суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності від 07 листопада 2012 року №100/2012/0003083;від 19 січня 2013 року; Коносамент від 26 листопада 2012 року; Банківський платіжний документ від 10 січня 2013 року за № 1052; Прайс - лист виробника від 21 листопада 2012 року; Калькуляція виробника від 18 січня 2013 року; Рахунок - фактура (інвойс) від 26 листопада 2012 року б\н; Пакувальний лист від 26 листопада 2012 року б\н; Страховий поліс від 29 листопада 2012 року; Доповнення до зовнішньоекономічного контракту від 26 листопада 2012 року за № 48; Контракт № 10/12-10 від 10 грудня 2010 року; Внутрішній договір (контракт) доручення від 20 серпня 2010 року за № 11-10; Довідка про проведення декларування валютних цінностей від 14 січня 2013 року за № 2945; Сертифікат походження товару від 01 листопада 2012 року; Відомість про облік та розрахунки від 21 січня 2013 року; Лист безпеки від 01 червня 2005 року ; Лист відправника від 07 листопада 2012 року; Сертифікат аналізу від 23 січня 2013 року; Цінова інформація від 23 січня 2013 року; Заява підприємства від 23 січня 2013 року; Копія митної декларації країни відправлення від 23 листопада 2012 року.

Незважаючи на поданні документи Відповідач не визнав заявлену митну вартість та виніс картку відмову від 23 січня 2013 pоку № 110100000/2013/00023.

Відповідно до ст. 53 МК України - у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Статтею 57 МК України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно до ст. 58 МК України - Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

Платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.

Платежі необов'язково повинні бути здійснені у вигляді переказу грошей (зокрема, але не виключно). Такі платежі можуть бути здійснені шляхом акредитива, інкасування або за допомогою інших розрахунків (вексель, передача цінних документів тощо).

Термін "ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті" стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Зазначені платежі можуть включати платежі, які стосуються прав на літературні та художні твори, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки та інші об'єкти права інтелектуальної власності.

Витрати на право відтворення (тиражування) оцінюваних товарів в Україні не повинні додаватися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Порядок включення до ціни розрахунку роялті та ліцензійних платежів визначається Кабінетом Міністрів України;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті.

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України № 362 від 13 липня 2012 року.

Відповідно до п. 6 Методичних рекомендацій - при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується:

включення всіх складових митної вартості;

включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п'ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості;

наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів;

наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах;

наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок);

наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

Як вбачається зі змісту рішення від 24 січня 2013 року за № 110000003/2013/200018/2 про коригування митної вартості товарів при проведенні перевірки документів, які надані у підтвердження митної вартості встановлено, що подані позивачем документи містять розбіжності, а саме: 1) за вказаною митною декларацією товар «Амінокислота «L-Лізін HCL 98% вищої якості» постачається на умовах CIF-Одеса. А у відповідності до цих умов поставки згідно правил Інкотермс 2010, продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати вантаж. Вартість товарів на умовах CIF формується з урахуванням витрат по страхуванню вантажу. В підтвердження митної вартості декларантом надано калькуляцію виробника товару від 18 січня 2013 року б/н відповідно до якої у вартість товарів на умовах CIF не зазначена страхова накладна. 2) наданий платіжний документ містить посилання тільки на контракт від 10 грудня 2010 року за № 1-12-10, а не конкретну поставку, в зв'язку з чим, платіжний документ неможливо ідентифікувати з товаром, що оцінюється.

Між тим, колегія суддів не погоджується з даними висновками, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції не враховано, що страхова складова чітко визначена в страховому полісі та складає 77 863, 50 доларів США.

Відповідно до міжнародних правил «Інкотермс-2010» у разі поставки товару на умовах CIF, страхування покриває, як мінімум, передбачену в договорі ціну плюс 10 %, тобто 110%.

В нашому випадку це сума договору 70 785, 00 доларів США + 10%, що становить 77 863, 50 доларів США суми страхового полісу. Відповідний страховий поліс був наданий відповідачу при митному оформленні в якому чітко зазначається сума страхового полісу.

Також судом першої інстанції не враховано, що відповідно до наказу Державної митної служби України №314 від 20 квітня 2005 року проводилася експертиза Дніпропетровською службою з експертного забезпечення митних органів товару під назвою «Амінокислота «L-Лізін HCL 98%» та надано експертний висновок, яким підтверджено правильність класифікації та коду товару і якісні характеристики ввезеного товару.

Таким чином, позивачем надано повний перелік документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, і навіть ті які не передбачені ч. 3 ст. 53 МК України.

Крім того, судом першої інстанції не взято до уваги лист компанії BIO - СНЕМ TEXNOLOGY LIMITED від 07 листопада 2012 року яким підтверджено що до групи компаній BIO - СНЕМ TEXNOLOGY LIMITED входить компанія «RESEKING LTD», а тому є виробником товару.

А тому висновок суду з приводу відсутності інформації щодо виробника заявленого товару є без підставним.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 57 МК України осовним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази проведення процедури консультацій. Доводи відповідача про здійснення електронної консультації також не відповідають дійсності.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що у відповідача не було правових підстав не визнавати митну вартість за обраним позивачем методом визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції, оскільки документи подані позивачем до митного органу відповідають вимогам чинного законодавства та підтверджують заявлені позивачем відомості про митну вартість товарів.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України - кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. ст. 198, 202 КАС України - підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, зокрема, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 197, 198, 202, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 червня 2013 року - скасувати.

Адміністративний позов Приватного підприємства «Акрілат-Хімконтракт» до Дніпропетровської митниці про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпропетровської регіональної митниці про корегування митної вартості товарів від 24 січня 2013 року за № 110000003/2013/200018/2 та картку відмови Дніпропетровської регіональної митниці в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №110100000/2013/00023.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Літвіна Н. М.

Судді: Коротких А. Ю.

Хрімлі О.Г.