Постанова № 34141781, 07.08.2013, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07.08.2013 р. Справа № 814/2374/13-а

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Середи О.Ф., суддів Лісовської Н.В., Марича Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження

за позовом: ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача: Комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, м. Київ, 01601

про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з адміністративним позовом до комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України (далі - відповідач, Комісія) з вимогою визнати час перебування у зоні відчуження з 19.08.1987 року по 10.09.1987 року, з 07.10.1987 року по 16.10.1987 року, поновити статус учасника ліквідації наслідків аварії Чорнобильській атомній електростанції (далі - ЧАЕС) категорії №2, поновити соціальні виплати з 01.11.2012 року.

Позивач зазначає, що висновок відповідача про визнання безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 2 та надання статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3 не ґрунтується на дійсних обставинах.

Позивач надав суду клопотання про розгляд справи з а його відсутністю, в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, свої заперечень по суті позовних вимог суду не надав.

Суд вважає, що справа може бути розглянута по суті на підставі наявних у справі доказів, а відсутність повноважних представників сторін, відповідно до ст. 128 КАС України, не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

04.10.2012 року засіданням комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України було вирішено визнати безпідставною видачу посвідчення учасника ліквідації аварії наслідків на ЧАЕС категорії 2 ОСОБА_1; визнано йому статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС категорії 3; зазначено, що позивач виконував роботи у зоні відчуження впродовж 13 календарних днів у 1987 році; вирішено посвідчення категорії 2А вилучити з повідомленням місцевих органів виконавчої влади та місцевого самоврядування. Зазначене підтверджується Витягом з протоколу № 52 від 04.10.2012 року Комісії.

Колегія суддів знаходить рішення відповідача безпідставним і таким, що прийнято без врахування всіх обставин, які мають суттєве значення.

Так, позивач отримав статус ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(далі -Закон), учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження в 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 14 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені для виконання робіт у зазначеній зоні, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ та організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 10 Закону, видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення - місцевими Радами народних депутатів на цих територіях.

Ст. 14 Закону визначено категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, для встановлення пільг і компенсацій.

Для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи:

1) інваліди з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи (статті 10, 11 і частина третя статті 12), щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, хворі внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу, - категорія 1;

2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження:

- з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів;

- з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів;

- у 1987 році - не менше 14 календарних днів, а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи;

- евакуйовані у 1986 році із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутрішньоутробного розвитку, після досягнення ними повноліття);

- особи, які постійно проживали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення з моменту аварії до прийняття постанови про відселення, - категорія 2;

3) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали:

- у зоні відчуження з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - від 1 до 5 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1987 році - від 1 до 14 календарних днів;

- у зоні відчуження в 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів;

- на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві - не менше 14 календарних днів у 1986 році,

а також потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: - постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; - постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3;

4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Частиною 1 статті 15 Закону передбачені підстави для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а саме період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами.

Пунктом 10 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 501 від 25 серпня 1992 року (далі - Порядок), посвідчення видаються учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС на підставі одного з таких документів: зокрема, посвідчення про відрядження в зону відчуження, довідка про підвищену оплату праці в зоні відчуження, військовий квиток і довідка командира військової частини про участь в ліквідації наслідків аварії в зоні відчуження та ін.

Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України по архівних документам військової частини № 44316 встановлено, що ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у період з 19.08.1987 року по 16.10.1987 року, шпиталь з 10.09.1987 року по 06.10.1987 року, цей період підпадає під п. 2 ст. 14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

У відповідності до ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Керуючись статтями 128, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати час перебування ОСОБА_1 у зоні відчуження з 19.08.1987 року по 10.09.1987 року, з 07.10.1987 року по 16.10.1987 року.

3. Поновити ОСОБА_1 статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції категорії № 2.

4. Відшкодувати ОСОБА_1 судовий збір у сумі 34,41 грн. з Державного бюджету України, шляхом його безспірного списання з рахунку комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Головуючий суддя О.Ф. Середа

Суддя Н.В. Лісовська

Суддя Є.В. Марич