Ухвала суду № 34140381, 14.10.2013, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/13442/13-ц Провадження № 22-ц/772/3151/2013Головуючий в суді першої інстанції:Луценко Л.В.Категорія: 27Доповідач: Шемета Т. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. м. ВінницяКолегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої : Шемети Т.М.

Суддів: Медяного В.М., Колоса С.С.

при секретарі: Пишному О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2013 року

по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

5 червня 2013 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом та висував вимогу стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Дельта Банк» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 2 383,31 грн. Позов обґрунтовував тим, що 05.11.2006 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 001-01006-051106, відповідно до якого позивач зобов'язувався надати відповідачу кредит в сумі 1 899,00 грн. на придбання певного майна (послуг), а відповідач зобов'язувався сплачувати позивачу відсотки за користування кредитом, виходячи зі ставки 10 % в рік, а також плату в розмірі 2,99 % в місяць за ведення кредитної справи (а.с. 8-9). Кредит надавався терміном на 12 місяців. Відповідач порушив умови договору і своєчасно не сплачував кредит та проценти, в результаті чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму - 2 383, 31 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2013 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, невірну оцінку обставин, що склалися, порушення судом вимог чинного законодавства просить його скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що суд прийшов до помилкового висновку про пропуск позивачем трирічного строку позовної давності, оскільки в договорі визначено, що він діє до повного виконання сторонами зобов'язань, а відтак строк позовної давності не пропущено. До того ж у матеріалах справи відсутні відомості про подання відповідачем заяви щодо застосування строків позовної давності, яка згідно ст. 267 ЦК України має застосовуватись лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

В судове засідання апеляційного суду сторони по справі не з'явилися, позивач при подачі апеляційної скарги просив провести розгляд у відсутність його представника.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 05.11.2006 року між ТОВ «Комерційний банк «Дельта» та ОСОБА_2 укладено договір № 001-01006-051106, відповідно до пункту 1.1 якого позивач зобов'язується надати відповідачу кредит в сумі 1 899,00 грн. на придбання певного майна (послуг), на умовах визначених договором, із остаточним терміном повернення кредиту та сплати процентів і комісійних по ньому не пізніше ніж 04.11.2007 року (а.с. 8).

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичних осіб та витягу зі статуту ПАТ «Дельта банк», банк змінив своє найменування з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» на ПАТ «Дельта Банк».

У зв'язку з тим, що відповідач порушив умови договору і своєчасно не сплачував кредит та проценти, виникла заборгованість в розмірі 2 383, 31 грн., яка складається з: заборгованості за сумою кредиту - 1 771,12 грн., заборгованості за відсотками - 50,05 грн., заборгованості за комісіями - 562,14 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того що позивачем пропущено трирічний строк позовної давності по споживчому кредиту, а тому він втратив право вимоги.

Висновки суду першої інстанції є вірними.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права чи інтересу. Загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Доводи апелянта про те, що строк позовної давності не пропущений, так як за домовленістю сторін договір діє до повного його виконання, спростовуються наступним:

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

Кредитним договором № 001-01006-051106 від 05.11.2006 року, укладеним між позивачем та відповідачем, зокрема п.1.2. договору, передбачено кінцевий термін повернення та сплати кредиту та відповідних нарахувань не пізніше ніж 04.11.2007 року (а.с. 8). Таким чином, у Кредитному договорі строк виконання зобов'язання чітко визначений. З розрахунку заборгованості вбачається, що останній платіж по Кредитному договору було зроблено 05.11.2007 року (а.с. 5-6).

Позивач звернувся до суду 05.06.2013 року, тобто після спливу строку позовної давності, тому суд дійшов вірного висновку про пропуск позивачем строку позовної давності.

Укладений між сторонами кредитний договір відноситься до договорів споживчого кредитування (п.1.1 Договору, а.с.8), тому суд вірно застосував норми спеціального закону, зокрема п.7 ч.13 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно положень якого у спорах щодо споживчого кредитування, кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку з цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у справі. Тому посилання апелянта на відсутність заяви відповідача про застосування строку позовної давності як на підставу для скасування рішення, не заслуговує на увагу.

-2-

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки, викладені у судовому рішенні, ґрунтуються на нормах закону та витікають з матеріалів і обставин справи та доводами апеляційної скарги не спростовуються, тому підстави для скасування судового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 316, 317, 319, 325 ЦПК України,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 серпня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: Т.М.Шемета

Судді: В.М.Медяний

С.С.Колос