Постанова № 34139700, 14.10.2013, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" жовтня 2013 р. Справа№ 911/2302/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - Пархоменко О.В., довіреність № 190 від 04.03.2013;

від відповідача - представник не прибув;

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" на рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 у справі № 911/2302/13 (суддя Саванчук С.О.) за позовом публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" до товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" про стягнення 99 875 грн. 62 коп.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Завод залізобетонних конструкцій № 1" звернулося до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" про стягнення заборгованості в сумі 99 875 грн. 62 коп.

Рішенням господарського суду Київської області від 20.08.2013 у справі № 911/2302/13 позов задоволено повністю; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість в сумі 99 875 грн. 62 коп.

При ухваленні рішення по даній справі суд виходив з того, що відповідач не виконав своє грошове зобов'язання з оплати вартості поставленого товару та наданих послуг з його транспортування.

Не погодившись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 у справі № 911/2302/13 скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор".

Крім цього, апелянт зазначає про те, що позовну заяву у даній справі було підписано не уповноваженою особою.

В судовому засіданні 14.10.2013 представник позивача надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Відповідач правом на участь в судовому засіданні не скористався, проте надіслав на адресу суду клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з неможливістю його представника бути присутнім в даному судовому засіданні через перебування у відрядженні.

Колегія суддів розглянувши подане клопотання дійшла висновку про його відхилення з наступних підстав.

Слід зазначити, що неможливість участі в судовому засіданні певних представників підприємства не перешкоджає уповноваженню на участь в засіданні інших осіб.

Крім того, саме відповідачем подана апеляційна скарга, отже, його позиція є викладеною та зрозумілою.

Явка сторін не визнавалась судом обов'язковою, певних пояснень від сторін суд не витребував.

Також, апелянт не позбавлений був права на надання додаткових пояснень, як і на реалізацію своїх правомочностей на уповноваження певної особи на участь в судовому засіданні.

Враховується судом і те, що відповідач протягом розгляду справи судом першої інстанції жодного разу не забезпечив явку свого представника в судові засідання, заявляючи при цьому клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з відрядженнями останнього, і такі відрядження співпадали з днями судових засідань.

Отже, враховуючи наведені обставини колегія суддів дійшла висновку щодо відхилення клопотання відповідача про відкладення розгляду справи з метою недопущення зловживання стороною процесуальними правами та затягування судового процесу з урахуванням наведених вище підстав.

Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Завод залізобетонних конструкцій № 1", як постачальником та товариством з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112", як покупцем, 19.07.2012 року укладено договір поставки товару №73 (12).

Згідно предмету даного договору постачальник зобов'язався виготовити та поставити, а покупець прийняти та оплатити товарний бетон, в асортименті, кількості, вказаних у письмових заявках покупця (п. 1.1 договору).

Відповідно до пункту 2.2 договору за згодою сторін, транспортування товару може здійснюватись транспортом постачальника, з відшкодуванням покупцем транспортних витрат.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що передача товару здійснюється на підставі накладної, оформленої у відповідності з виданою покупцем довіреністю на відпуск партії товару, а при поставці товару транспортом продавця - транспортними накладними.

Покупець оплачує товар, поставлений у відповідності з умовами Договору, поетапно за партію товару, на умовах передплати кожної партії товару, протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку на передплату, шляхом перерахунку грошових коштів на безготівковий рахунок постачальника. Якщо за згодою сторін товар буде поставлений без попередньої оплати, покупець оплачує поставлену партію товару протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання (п. 3.3 договору).

Відповідно до пункту 3.4 договору у разі поставки товару транспортом постачальника, покупець відшкодовує транспортні витрати разом з оплатою поставленої партії товару.

Постачальник виконав прийняті на себе зобов'язання за договором, а саме, покупцю було поставлено товар та надано послуги з його транспортування на загальну суму 260 875 грн. 62 коп.

Факт поставки товару відповідачу та надання послуг з його транспортування підтверджується оформленими належним чином наступними видатковими накладними (а.с. 20-24):

№ 901 від 16.10.2012р. на суму 9 625 грн. 73 коп.;

№ 903 від 16.10.2012р. на суму 20 352 грн. 00 коп.;

№ 943 від 25.10.2012р. на суму 16 827 грн. 25 коп.;

№ 1044 від 17.11.2012 на суму 195 948 грн. 98 коп.;

№ 1091 від 17.11.2012 на суму 18 121 грн. 66 коп.

Крім цього, позивачем на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором надано належним чином оформлені товарно-транспортні накладні, що складені відповідно до пункту 2.3 договору (а.с. 27-48).

Також, окремо на підтвердження надання відповідачу автотранспортних послуг позивачем надані акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 07.11.2012 № 1044 та від 17.11.2012 № 1091, що підписані обопільно сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідачем грошові зобов'язання за договором не виконувалися належним чином, внаслідок чого утворився борг у загальній сумі 99 875 грн. 62 коп. (з урахуванням часткової оплати вартості поставленого товару та наданих послуг з його транспортування на загальну суму 161 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку).

Оскільки, відповідачем оплата за поставлену продукцію та надання автотранспортних послуг була здійснена не в повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 99 875 грн. 62 коп.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено п. 3 ч. 1 ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 2 статті 628 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Зі змісту Договору поставки товару №73 (12) вбачається, що він за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи як договору поставки, так і договору про надання послуг.

У відповідності до ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.3 договору передбачено, що покупець оплачує товар, поставлений у відповідності з умовами Договору, поетапно за партію товару, на умовах передплати кожної партії товару, протягом 2 банківських днів з моменту отримання рахунку на передплату, шляхом перерахунку грошових коштів на безготівковий рахунок постачальника. Якщо за згодою сторін товар буде поставлений без попередньої оплати, покупець оплачує поставлену партію товару протягом 3-х банківських днів з моменту його отримання.

У разі поставки товару транспортом постачальника, покупець відшкодовує транспортні витрати разом з оплатою поставленої партії товару (п. 3.4 договору).

Відповідачем зобов'язання з оплати вартості товару та наданих позивачем послуг з його транспортування в обумовлені строки своєчасно та в повному обсязі виконано не було.

Як вже зазначалось вище, відповідач перерахував на рахунок позивача лише 161 000 грн. 00 коп., що підтверджується випискою з банківського рахунку (а.с. 52).

Решта заборгованості в сумі 99 875 грн. 62 коп. (260 875 грн. 62 коп. - вартість поставленого товару та наданих послуг з його транспортування - 161 000 грн. 00 коп. - вартість оплаченого товару та послуг) відповідачем погашена так і не була.

Враховуючи вищевикладене, на момент звернення позивача з даним позовом до суду строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати вартості поставленої продукції та наданих позивачем автотранспортних послуг настав, проте зобов'язання в повному обсязі виконано не було.

Частиною 1 ст. 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Факт наявності заборгованості, як станом на день подачі позову, так і станом на день ухвалення рішення, за поставлений позивачем товар та надані послуги з його транспортування в сумі 99 875 грн. 62 коп. підтверджується матеріалами справи та не спростовується відповідачем.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 99 875 грн. 62 коп.

Доводи апелянта про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залучення до участі у справі як третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору публічного акціонерного товариства "Уманьавтодор", відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.

У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Отже, ч. 2 вищенаведеної статті вимагає зазначення у заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача підстав, на яких третіх осіб належить залучити або допустити до участі у справі.

Так, обґрунтовуючи клопотання про залучення третьої особи відповідач посилався на невиконання публічним акціонерним товариством "Уманьавтодор" грошових зобов'язань за договором будівництва автотранспортної магістралі від 20.06.2012 № 17, укладеного з відповідачем, що в свою чергу, як зазначає апелянт, призвело до відсутності у останнього коштів та неможливості виконати свої грошові зобов'язання перед позивачем.

Наведені обставини не можуть бути підставою для залучення до участі у справі, як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з огляду на недоведеність відповідачем впливу рішення у даній справі на права та обов'язки зазначеної особи.

Слід також зазначити, що відповідно до ст. 617 Цивільного кодексу України невиконання своїх зобов'язань контрагентом боржника не є підставою для звільнення від відповідальності особи, яка порушила зобов'язання.

Таким чином, судом першої інстанції обґрунтовано відмовлено відповідачу у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі третьої особи.

Також, підлягають відхиленню доводи апелянта про те, що керівник позивача Чулой І.С. не мав повноважень на підписання та подання позову, у зв'язку з введенням господарським судом Запорізької області у справі про банкрутство позивача процедури розпорядження його майном, а отже, як зазначає апелянт, право на підписання позову мав тільки розпорядник майна позивача.

Так, ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 р. у справі № 5009/2987/12 порушено провадження у справі № 5009/2987/12 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1", введено процедуру розпорядження майном та розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Загрія Р.О.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.09.2012 р. у справі № 5009/2987/12 ухвалу господарського суду Запорізької області від 08.08.2012 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 14.11.2012 р. у справі № 5009/2987/12 скасовано зазначені судові акти в частині призначення розпорядника майна публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" арбітражного керуючого Загрія Р.О., справу в цій частині передано на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

За результатом нового розгляду, господарським судом Запорізької області прийнято ухвалу від 18.02.2013, якою розпорядником майна боржника - публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" призначено арбітражного керуючого Забродіна Олексія Михайловича.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає про те, що з моменту призначення розпорядника майна, право, зокрема, на підписання позову у даній справі перейшло до цього розпорядника, а отже керівник позивача Чулой І.С. не мав повноважень на підписання та подання позову.

Проте, відповідно до ч. 11 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

Разом з тим, частиною 12 ст. 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що повноваження керівника боржника та виконавчих органів його управління, покладені на них відповідно до законодавства чи установчих документів, можуть бути припинені в разі, якщо ними не вживаються заходи щодо забезпечення збереження майна боржника, створюються перешкоди діям розпорядника майна чи допускаються інші порушення законодавства.

У разі виявлення зазначених обставин за клопотанням кредиторів або інших учасників справи про банкрутство ухвалою господарського суду повноваження керівника та виконавчих органів управління боржника припиняються, а виконання відповідних обов'язків тимчасово покладається на розпорядника майна до призначення в порядку, визначеному законодавством та установчими документами, нового керівника боржника та виконавчих органів управління боржника.

В даному випадку, відповідачем доказів того, що повноваження керівника позивача було припинено ухвалою суду не надано.

Позивачем в судовому засіданні також підтверджено те, що як на час подання позову, так і на даний час повноваження керівника публічного акціонерного товариства "Завод залізобетонних конструкцій № 1" не припинені.

Крім цього, в матеріалах справи наявні витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, в яких зазначено, що Чулой І.С. з 28.08.2012 є керівником позивача.

Будь-яких змін стосовно заміни зазначеного керівника в Єдиний державний реєстр юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців внесено не було.

Відповідно до п. 7.40.10 Статуту позивача до компетенції генерального директора належить, зокрема, представлення інтересів товариства у судових органах та органах державної влади; подання від імені товариства позовів, скарг, заяв, клопотань тощо.

Отже, директор позивача Чулой І.С. підписуючи позовну заяву у даній справі мав необхідний для цього обсяг повноважень.

Таким чином, доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та не доводять їх протилежність, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, в задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельний загін № 112" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Київської області від 20.08.2013 у справі № 911/2302/13 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - відповідача у справі.

3. Матеріали справи № 911/2302/13 повернути до господарського суду Київської області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановлені Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Пономаренко Є.Ю.

Судді Дідиченко М.А.

Руденко М.А.