Постанова № 34139695, 15.10.2013, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р.Справа № 923/898/13Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Савицького Я.Ф.

Суддів: Гладишевої Т.Я.

Лавренюк О.Т.

при секретарі судового засідання Будному О.В.

за участю представників сторін в судовому засіданні від 15.10.2013р.:

від позивача: Яцун С.А., за довіреністю б/н від 10.06.2013р.;

від відповідача: не з'явився;

Розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 08 серпня 2013 року

по справі №923/898/13

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочевий комбінат "Херсон"

про стягнення боргу 162018,65 грн.

Сторони належним чином повідомлені про час і місце засідання суду.

Повна фіксація судового процесу здійснювалась згідно ст. 129 Конституції України та ст. 4-4 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 15.10.2013р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В с т а н о в и в:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 08.08.2013р. по справі №923/898/13 (суддя Задорожна Н.О.) частково задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Тачанка" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочевий комбінат "Херсон": з відповідача на користь позивача стягнуто 139693,43 грн. основного боргу, 9484,56 грн. річних, 7819,60 грн. пені та 3139,94 грн. витрат по сплаті судового збору з посиланням на те, що відповідач здійснив лише часткову оплату за поставлений товар за договором поставки №2/01-09 від 01.09.2012р. на суму 30000,00 грн., що вбачається з банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача за 14.05.2013р., натомість, позивач відвантажив відповідачу товар на загальну суму 169693,43 грн. на підставі видаткових накладних №СН-0000145 від 04.09.2102р.; №СН-0000149 від 05.09.2012р., №СН-0000150 від 06.09.2012р., №СН-0000152 від 07.09.2012р., №СН-0000158 від 10.09.2012р., №СН-0000160 від 11.09.2012р., який одержаний уповноваженим представником відповідача Рум'янцевим О.М., діючим на підставі довіреності №0215 від 03.09.2012р., що свідчить про виконання позивачем договірних зобов'язань, крім того, несвоєчасне виконання відповідачем зобов'язань щодо повної оплати за отриманий товар стало підставою для нарахування штрафних санкцій.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду першої інстанції, до Одеського апеляційного господарського суду звернулась Товариство з обмеженою відповідальністю "Плодоовочевий комбінат "Херсон" з апеляційною скаргою, в якій відповідач просить скасувати рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.2013р. по справі №923/898/13 мотивуючи це тим, що суд першої інстанції виніс рішення за відсутністю відповідача без повідомлення останнього належним чином про час і дату засідання суду, що не дало можливості відповідачу реалізувати свої права, передбачені ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, крім того, скаржник зазначає, що місцевим господарським судом не додержано вимог ст. 77 Господарського процесуального кодексу України про відкладення розгляду справи.

В судове засідання 15.10.2013р.представник відповідача не з'явився, про час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, що вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення від 01.10.2013р.

Розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочевий комбінат "Херсон", заслухавши представника позивача, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.09.2012р. між ТОВ "Тачанка" (постачальник) та ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" (покупець) укладено договір поставки №2/01-09, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується в порядку і на умовах, встановлених даним договором, поставити покупцю продукцію (томати), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити за неї на умовах, визначених чинним договором і додатками до нього (п.1.1 договору).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник поставляє продукцію на умовах DDU (Інкотермс-2000) на склад покупця, що розташований за адресою: м. Херсон, смт Зеленівка, вул. Лесі Українки, 4.

За пунктом 4.1 договору покупець здійснює оплату за поставлену с/г продукцію на підставі наданого постачальником рахунку-фактури в наступному порядку:

- 50% вартості продукції - до 31.12.2012р. за умови надання належним чином оформлених товарно-транспортних або товарних та податкових накладних;

- кінцевий розрахунок - до 30.04.2013р. після підписання уповноваженими представниками сторін акту звірки взаєморозрахунків.

Згідно з п.4.2 договору сторони домовились, що з 01.01.2013р. на неоплачену покупцем вартість продукції постачальник нараховує відсотки за користування грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 Господарського кодексу України у розмірі 18% річних за кожен день неоплачених зобов'язань (із розрахунку 365 днів на рік), покупець сплачує відсотки за користування грошовими коштами щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який нараховано вказані відсотки.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець зобов'язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.8.1 даний договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31.12.2013р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору, позивач поставив відповідачу продукцію (томати) за видатковими накладними №СН-0000145 від 04.09.2102р.; №СН-0000149 від 05.09.2012р., №СН-0000150 від 06.09.2012р., №СН-0000152 від 07.09.2012р., №СН-0000158 від 10.09.2012р., №СН-0000160 від 11.09.2012р. на загальну суму 169693,43 грн. , які одержані уповноваженим представником відповідача Рум'янцевим О.М., діючим на підставі довіреності №0215 від 03.09.2012р.

При цьому, на оплату вказаної продукції були виписані та вручені відповідачу одночасно з одержанням товару рахунки-фактури на його оплату: №СФ-0000189 від 04.09.2012р. на суму 25322грн. 80коп.; № СФ-0000193 від 05.09.2012р. на суму 36824грн. 67коп.; №СФ-0000194 від 06.09.2012р. на суму 37198грн. 14коп.; №СФ-0000196 від 07.09.2012р. на суму 39779грн. 10коп.; №СФ-0000202 від 10.09.2012р. на суму 10636грн. 50коп.; №СФ-0000205 від 11.09.2012р. на суму 19932грн. 22коп. (арк. спр.28-33)

З матеріалів справи вбачається, що станом на 01.07.2013р. відповідач здійснив лише часткову оплату товару за отриманий товар на суму 30000грн., що підтверджується банківською випискою про рух коштів по рахунку позивача за 14.05.2013р. (арк. спр.34), сума у розмірі 139693,43 грн. залишилася не сплаченою.

Матеріали справи свідчать, що 15.05.2013р. на виконання пункту 4.1 договору поставки №2/01-09 позивач направив відповідачу двосторонній акт звірки взаєморозрахунків з виведеним залишком заборгованості для підпису, факт відправлення якого на адресу відповідача підтверджений и фіскальним чеком № 5041 від 15.05.2013р. та описом вкладення (арк. спр.35-37)

Натомість, відповідач умови договору щодо складення та підписання акту не виконав, жодної відповіді не надав.

Вищезазначені обставини стали підставою звернення ТОВ "Тачанка" до господарського суду Херсонської області з позовом до ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" про стягнення 139693,43 грн. основного боргу, 7819,60 грн. пені та 14505,62 грн. у якості відсотків річних.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами укладено договір поставки.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться у ст. 712 Цивільного кодексу України.

Як свідчать матеріали справи, на підставі видаткових накладних №СН-0000145 від 04.09.2102р.; №СН-0000149 від 05.09.2012р., №СН-0000150 від 06.09.2012р., №СН-0000152 від 07.09.2012р., №СН-0000158 від 10.09.2012р., №СН-0000160 від 11.09.2012р., які одержані уповноваженим представником відповідача Рум'янцевим О.М., діючим на підставі довіреності №0215 від 03.09.2012р., позивач поставив відповідачу продукцію на загальну суму 169693,43 грн.

Частиною 1 ст. 691 Цивільного Кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За ч.ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару, а також покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

В порушення умов договору, ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" лише частково сплатило за поставлену продукцію у розмірі 30000,00 грн., що вбачається з банківської виписки про рух коштів по рахунку позивача за 14.05.2013р.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Таким чином, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів повної оплати відповідачем за отриману продукцію відповідно до договору поставки №2/01-09 від 01.09.2012р., апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що позовні вимоги ТОВ "Тачанка" щодо стягнення з ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" основного боргу у розмірі 139693,43 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як вбачається з позовної заяви, ТОВ "Тачанка", крім основного боргу, просило стягнути з ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" пеню у розмірі 7819,60 грн.

Згідно з п. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, якщо за порушення зобов'язання встановлена неустойка (пеня, штраф), то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

За ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором, при цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Частиною 3 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 5.3 договору встановлено, що за несвоєчасну оплату поставленої продукції покупець зобов'язався сплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від простроченої суми за кожен день прострочення.

Апеляційний господарський суд, перевіривши розрахунок пені, складений позивачем, вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та обставинам справи, а тому вважає, що вказана позовна вимога підлягає задоволенню.

У позовній заяві ТОВ "Тачанка" також просило стягнути з відповідача відсотки річних у розмірі 14505,62 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п.4.2 договору сторони домовились, що з 01.01.2013р. на неоплачену покупцем вартість продукції постачальник нараховує відсотки за користування грошовими коштами відповідно до ч. 2 ст. 625 Господарського кодексу України у розмірі 18% річних за кожен день неоплачених зобов'язань (із розрахунку 365 днів на рік), покупець сплачує відсотки за користування грошовими коштами щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, за який нараховано вказані відсотки.

Колегія суддів апеляційного господарського суду приходить до висновку, що місцевим господарським судом правомірно зазначено , що застосований позивачем порядок нарахування річних не відповідає умовам договору, оскільки відповідач до 31.12.2012р. мав сплатити позивачу 84846,71 грн. (50% вартості), а решту суми, яка складає 84846,71 грн. - до 30.04.2013р., отже, зобов'язання по оплаті першої частини суми, яка становить 84846,71 грн. слід вважати порушеним з 01.01.2013р., а решта, яку складає друга частина вартості товару (84846,71 грн.) - з 01.05.2013р.

Таким чином, апеляційний господарський суд погоджується з судом першої інстанції, що обґрунтований розмір річних за прострочення боржником грошового зобов'язання становить 9484,56 грн., а не 14505,62 грн., як було заявлено позивачем.

Колегія суддів не приймає до уваги твердження скаржника стосовно того, що суд першої інстанції виніс рішення за відсутністю відповідача без повідомлення останнього належним чином про час і дату засідання суду, оскільки в матеріалах справи наявне повідомлення про вручення поштового відправлення від 10.07.2013р., з відміткою про його вручення представнику ТОВ "Плодоовочевий комбінат "Херсон" Александровій. Крім того, 07.08.2013р. від відповідача до господарського суду Херсонської області надійшла заява про перенесення розгляду справи, що підтверджує обізнаність скаржника про час та дату слухання даної справи.

Апеляційний господарський суд зазначає, що суд першої інстанції, відхиливши клопотання відповідача щодо відкладення розгляду справи, не порушив його процесуальні права як сторони по справі, оскільки до клопотання не надано жодних доказів, в розумінні ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджують викладені в клопотанні обставини, крім того, з огляду на дату одержання ухвали про відкриття провадження у справі (12.07.2013р.) та дату призначення справи до розгляду, коли й було винесене рішення, відповідач мав достатньо часу для підготовки і надання до суду обґрунтованих пояснень та заперечень до позову, натомість, своїми правами не скористався.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.2013р. по справі №923/898/13 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плодоовочевий комбінат "Херсон"- без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, -

П о с т а н о в и в :

Рішення господарського суду Херсонської області від 08.08.2013р. по справі №923/898/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписаний 16.10.2013р.

Головуючий суддя Савицький Я.Ф.

Суддя Гладишева Т.Я.

Суддя Лавренюк О.Т.