Рішення № 34139571, 11.10.2013, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.2013 Справа № 905/6378/13

Суддя господарського суду Донецької області Макарова Ю.В., при секретарі судового засідання Гречух В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область,

до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитрів, Донецька область,

про стягнення 1464597грн.25коп.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -- ОСОБА_2- адвокат (ордер серія НОМЕР_2);

від Відповідача: - Заговорич Є. Г. - за довіреністю №4 від 02.01.2013р.;

в судовому засіданні 03.10.2013р.

оголошувалася перерва до 11.10.2013р.

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область (далі - позивач), звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитрів, Донецька область, про стягнення суми основного боргу у розмірі 1412282грн.96коп. (із урахуванням встановленого індексу інфляції), 3% річних у розмірі 15397грн.65коп., пені у розмірі 36916грн.64коп., що разом становить 1464597грн.25коп.

В позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором перевезення працівників на спецмаршрутах № 46 від 17.01.2013р. щодо своєчасної та повної оплати за отримані послуги.

01.10.2013р. позивач посилаючись на ст. 22 ГПК України звернувся до суду із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 1412282грн. 96коп. (із урахуванням встановленого індексу інфляції), 3% річних у сумі 15412грн. 30коп. та пеню в сумі 36268грн. 50коп., що разом становить 1463963грн. 76коп. Разом із заявою позивач надав уточнений розрахунок інфляційних, пені та 3% річних.

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення позовних вимог має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

03.10.2013р. представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутністю позивача.

11.10.2013р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву від 11.10.2013р. за змістом якого визнав позовні вимоги у повному обсязі.

11.10.2013р. представник позивача надав розрахунки пені, 3% річних та інфляційних витрат, у яких на вимогу суду додатково визначив за які саме місяці нараховані заявлені до стягнення інфляційні втрати.

В судовому засіданні 11.10.2013р. позивач підтримав позовні вимоги з урахуванням наданої через канцелярію суду 01.10.2013р. заяви про зменшення розміру позовних вимог, просив суд у якості остаточного розглядати розрахунки пені, інфляційних та 3% річних, які надані через канцелярію суду 11.10.2013р.

В судовому засіданні 11.10.2013р. відповідач визнав позовні вимоги у повному обсязі.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Про необхідність витребування від сторін будь-яких інших доказів, без яких неможливо розглянути дану справу, до суду не заявлялося. Сторони під час судового засідання 11.10.2013р. повідомили про відсутність будь-яких додаткових доказів в обґрунтування власної позиції по суті спору.

З врахуванням вищенаведеного суд визнав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки їх достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України складено протокол судового засідання.

Вислухавши під час судового засідання представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд ВСТАНОВИВ:

17.01.2013р. між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, (виконавець) та Державним підприємством «Красноармійськвугілля» (замовник) був укладений договір № 46 про перевезення трудящих на спецмаршрутах (далі - договір), згідно із яким предметом цього договору є міські та приміські перевезення пасажирів наземним транспортом (п.1.1 договору). Перевезення працівників підприємства здійснюється виконавцем згідно узгоджених графіків (п.1.2 договору).

Згідно п.3.1. договору, загальна сума договору становить 5000000грн.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються за тарифами згідно калькуляції, що є невід'ємним додатком до даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «виконавця» протягом 20 банківських днів місяця, наступного за звітним, на підставі акту звіряння. За домовленістю сторін можлива заправка транспорту виконавця паливом замовника. У разі заправки транспорту виконавця паливом замовника, вартість палива виключається з акту виконаних робіт.

Відповідно до умов п. 1.2. договору між сторонами складені відповідні графіки руху автобусу за маршрутами.

Як встановлено п. 7.5 договору, договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014р., а в частині зобов'язань - до повного і належного їх виконання сторонами.

В позовній заяві позивач посилається на те, що за договором №46 від 17.01.2013р. надав відповідачу послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля», але у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 1411026грн.36коп., яка і заявлена до стягнення.

Позивач звернувся до відповідача з претензією № 7 від 31.05.2013р. про сплату суми заборгованості в розмірі 2580889грн.11коп., про отримання якої свідчить штамп канцелярії ДП «Красноармійськвугілля».

Оскільки заборгованість у розмірі 1411026грн.36коп. відповідачем не була сплачена, вказана обставина призвела до звернення з позовом до суду за захистом порушеного права.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд дійшов наступних висновків:

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та умовами укладеного між ними договору.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Предметом позову, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, є стягнення суми боргу в розмірі 1412282грн. 96коп. (із урахуванням встановленого індексу інфляції), 3% річних у сумі 15412грн. 30коп. та пені в сумі 36268грн. 50коп. всього 1463963грн. 76коп. Підставою позову є договір № 46 від 17.01.2013р. про перевезення працівників на спецмаршрутах..

Договір № 46 від 17.01.2013р. є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується сплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином, на підставі укладеного між сторонами договору № 46 від 17.01.2013р. позивач зобов'язується надати послуги з перевезення працівників ДП «Красноармійськвугілля», а відповідач оплатити ці послуги.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідно до актів приймання-передачи виконаних робіт (послуг): від 31.01.2013р. на суму 178202грн.20коп., від 28.02.2013р. на суму 336934грн.20коп., від 31.03.2013р. на суму 376196грн.86коп., від 30.04.2013р. на суму 365949грн.30коп., від 15.05.2013р. на суму 153743грн. 80коп. відповідач відповідно до умов договору № 46 від 17.01.2013р. отримав від позивача послуги з перевезення працівників шахти Стаханова за період з січня по травень 2013р. на загальну суму 1411026грн. 36коп.

Вищезазначені акти скріплені печатками Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та відокремленого підрозділу «Шахта Стаханова» ДП «Красноармійськвугілля» без будь-яких заперечень.

Господарський суд приймає до уваги, що замовником при отриманні послуг не подавалося жодних заперечень відносно виконання виконавцем прийнятих за договором зобов'язань. Зокрема, вищевказаними актами підтверджено, що послуги з перевезення виконані в повному обсязі та в строк.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань, враховуючи підписання актів здачі-прийняття робіт (послуг) без жодних заперечень, суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору № 46 від 17.01.2013р.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

За приписами ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до п. 3.2 договору, розрахунки за надані послуги здійснюються за тарифами згідно калькуляції, що є невід'ємним додатком до даного договору, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок «виконавця» протягом 20 банківських днів місяця, наступного за звітним, на підставі акту звіряння. За домовленістю сторін можлива заправка транспорту виконавця паливом замовника. У разі заправки транспорту виконавця паливом замовника, вартість палива виключається з акту виконаних робіт.

Відповідно до постанови Національного банку України "Про затвердження Положення про порядок здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями" №514 від 03.12.2003р., банківський день це робочий день банку в тому місці, в якому повинна виконуватися дія, передбачена Уніфікованими правилами та звичаями для документарних акредитивів або іншими міжнародними документами, затвердженими Міжнародною торговельною палатою.

Отже, під банківським днем слід розуміти день, коли банківська система України дозволяє перераховування коштів.

Суд також приймає до уваги, що відповідно до розпорядження Кабінета Міністрів України "Про перенесення робочих днів у 2013р." №1043-р від 19.12.2012р., з метою створення сприятливих умов для святкування 1 і 2 травня та 9 травня, а також раціонального використання робочого часу рекомендувати керівникам підприємств, установ і організацій (за винятком банківських установ) перенести у порядку і на умовах, установлених законодавством, у 2013 році для працівників, яким встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, робочі дні з двома вихідними днями, робочі дні з: п'ятниці 3 травня - на суботу 18 травня, п'ятниці 10 травня - на суботу 1 червня.

Враховуючи передбачені п.3.2. умови договору щодо строків оплати, граничний строк остаточної оплати послуг за актом від 31.01.2013р. наступив для відповідача 28.02.2013р., а вже з 01.03.2013р. почалося прострочення виконання свого грошового зобов'язання, за актом від 28.02.2013р. наступив для відповідача 29.03.2013р., а вже з 30.03.2013р. почалося прострочення виконання свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку, за актом від 31.03.2013р. наступив для відповідача 26.04.2013р., а вже з 27.04.2013р. почалося прострочення виконання свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку за отримані послуги, граничний строк оплати послуг за актом від 30.04.2013р. наступив для відповідача 04.06.2013р., а вже з 05.06.2013р. почалося прострочення виконання свого грошового зобов'язання, за актом від 15.05.2013р. граничний строк остаточної оплати послуг наступив для відповідача 02.07.2013р., а вже з 03.07.2013р. почалося прострочення виконання свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку.

Отже, строк оплати вартості отриманих послуг станом на день звернення позивача до суду для відповідача вже наступив та почалося прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання щодо повного розрахунку.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 цього ж Кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Позивач стверджує, що послуги залишилися неоплаченими відповідачем у розмірі 1411026грн. 36коп.

Як вбачається з наданого суду двостороннього акту звірки-взаєморозрахунків між сторонами за підписом генерального директора ДП «Красноармійськвугілля» та особисто ФОП ОСОБА_1, за актами приймання-передачі виконаних робіт за період з січня 2013р. по травень 2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає суму у розмірі 1411026грн.36коп., яка і заявлена позивачем до стягнення.

Враховуючи, що факт отримання послуг відповідачем підтверджується матеріалами справи, докази погашення боргу в сумі 1411026грн.36коп. суду не представлені, заявлений розмір боргу не спростований відповідачем, суд дійшов висновку, що на момент прийняття рішення господарське зобов'язання належним чином перед позивачем залишилося невиконаним, в результаті чого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 1411026грн.36коп. підлягають задоволенню.

Посилаючись на несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивач, враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, остаточно просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 15412грн.30коп., які відповідно до наданого суду 11.10.2013р. як остаточний розрахунку нараховані наступним чином: за період з 21.02.2013р. по 31.08.2013р. на суму 178202грн.20коп., з 21.03.2013р. по 31.08.2013р. на суму 336934грн.20коп., з 23.04.2013р. по 31.08.2013р. на суму 376196грн.86коп., з 21.05.2013р. по 31.08.2013р. на суму 365949грн.30коп., з 21.06.2013р. по 31.08.2013р. на суму 153743грн.80коп. та інфляційні втрати в сумі 1256грн.60коп., які нараховані наступним чином: за травень 2013р. на суму 178202грн.20коп., за травень 2013р. на суму 336934грн.20коп., за травень 2013р. на суму 376196грн.86коп., за травень 2013р. на суму 365949грн.30коп.

Системний аналіз законодавства свідчить, що обов'язок боржника відшкодувати кредитору причинені інфляцією збитки з нарахуванням процентів річних, випливає з вимог ст. 625 ЦК України.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з тим, що в країні відбулися інфляційні процеси, то позивач має право на збереження реальної величини грошей, строк оплати яких наступив, але не сплачених.

Враховуючи те, що суд не має права виходити за межі періодів нарахування позивачем інфляційних збитків, суд, перевіривши представлений позивачем розрахунок інфляційних втрат, встановив, що заявлений до стягнення розмір вказаних вимог не перевищує розмір, який може бути нарахований за обраний позивачем період, внаслідок чого вимоги в цій частині у розмірі 1256грн.60коп. підлягають задоволенню.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за кожним спірним актом суд встановив, що позивачем невірно обраний початок періоду нарахування, враховуючи умови договору щодо строків оплати.

З урахуванням зроблених раніше висновків щодо початку періоду прострочення за кожним актом приймання-передачі виконаних робіт (послуг), суд, зробивши власний розрахунок 3% річних на суму за формулою: Сума санкції = С х 3 х Д : 365(2013) : 100, де С - сума заборгованості, Д - кількість днів прострочення, в межах обраних позивачем періодів нарахування, вважає, що обґрунтованою є сума 3% річних у розмірі 14319грн.39коп. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення 3% річних на загальну суму 14319грн.39коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення 3% річних в сумі 1092грн.91коп.

Посилаючись на несвоєчасне виконання грошового зобов'язання відповідачем щодо своєчасної оплати поставленої продукції, позивач на підставі п. 4.3 договору просить суд також стягнути з відповідача пеню у сумі 36268грн.50коп, яка нарахована відповідно до наданого 11.10.2013р. розрахунку наступним чином: за період з 21.02.2013р. по 21.08.2013р. на суму 178202грн.20коп., за період з 21.03.2013р. по 31.08.2013р. на суму 336934грн.20коп., за період з 23.04.2013р. по 31.08.2013р. на суму 376196грн.86коп., за період з 21.05.2013р. по 31.08.2013р. на суму 365949грн.30коп., за період з 21.06.2013р. по 31.08.2013р. на суму 153743грн.80коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язань може забезпечуватися в т.ч. неустойкою.

Так, у п. 4.3 договору сторони передбачили, що у разі несвоєчасної оплати за надані послуги замовник сплачує пеню у розмірі однієї облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені за кожним спірним актом суд встановив, що позивачем невірно обраний початок періоду нарахування, враховуючи умови договору щодо строків оплати, разом з цим враховані приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

З урахуванням зроблених раніше висновків щодо початку періоду прострочення суд, зробивши власний розрахунок пені, за допомогою відповідної програми системи інформаціно-правового забезпечення „Законодавство", в межах обраних позивачем періодів нарахування, вважає, що обґрунтованою є сума пені у розмірі 33557грн.96коп. Отже, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені на загальну суму 33557грн.96коп., у зв'язку з чим відмовляє в частині стягнення пені в сумі 2710грн.54коп.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною 2 статті 44 ГПК України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, визначає Закон України "Про судовий збір".

У зв'язку з прийняттям судом заяви про зменшення розміру позовних вимог має місце нова ціна позову у розмірі 1463963грн. 76коп., виходячи з якої й вирішується спір, отже здійснюючи розподіл судового збору суд виходить з його розрахунку, здійсненого в порядку, визначеному в п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Приймаючи до уваги сплату позивачем при подачі позову судового збору у порядку та розмірі, встановлених чинним законодавством, що підтверджується матеріалами справи, а також зменшення позивачем розміру позовних вимог, позивач не обмежений у праві звернутися до господарського суду із заявою про повернення позивачеві судового збору у сумі 12грн. 67коп., виходячи з розрахунку, здійсненого в порядку, визначеному в п.1 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 509, 530, 901, 903, 548, 546, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Красноармійськ, Донецька область до Державного підприємства «Красноармійськвугілля», м.Димитрів, Донецька область про стягнення основного боргу в розмірі 1411026грн.36коп., 3% річних у сумі 15412грн. 30коп., інфляційних витрат у розмірі 1256грн.60коп. та пені в сумі 36268грн. 50коп.- задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля» (85320, Донецька область, м.Димитров, вул. Ватутіна, будинок 1, код ЄДРПОУ 32087941) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) суму основного боргу в розмірі 1411026грн.36коп., 3% річних у сумі 14319грн.39коп., інфляційні витрати у розмірі 1256грн.60коп., пеню в сумі 33557грн.96коп., а також витрати на оплату судового збору в розмірі 29203грн. 21коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

У судовому засіданні 11.10.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Повний текст рішення складено та підписано 15.10.2013р.

Суддя Ю.В. Макарова