Рішення № 34139272, 07.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Справа № 911/3081/13

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі:

1. Міністерства оборони України, м. Київ

2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України, м. Луганськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР», с. Велика Бугаївка, Васильківський район

про стягнення 2011,40 грн.

за участю представників:

від прокуратури:Пушкарьов О.Г. наказ № 62 о/с від 03.09.2013р.

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: не з'явився;

від відповідача: Горбач О.В. - предст., дов. від 25.05.2013р.

Обставини справи:

до господарського суду Київської області надійшов позов Луганського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері (прокурор) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (позивач-1), Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України (позивач-2) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР" (відповідач) про стягнення 4 062,93 грн. заборгованості за використану електроенергію за договором № 8 від 01.03.2012р. про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, в порушення умов укладеного між позивачем-2 та відповідачем договору про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, не розрахувався за надані у квітні та травні 2013 року послуги з електропостачання в сумі 4 062,93 грн., у зв'язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача-2 зазначену заборгованість та покласти судові витрати на відповідача.

Ухвалою господарського суду Київської області від 08.08.2013р. порушено провадження у справі 911/3081/13, розгляд справи призначено на 16.09.2013р.

13.09.2013р. до канцелярії господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позов від 12.09.2013р. (вх. № суду 19463), в якому він заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що жодних доказів направлення відповідачу актів виконаних робіт та рахунків-фактур за квітень-травень 2013 р. прокурором до позовної заяви додано не було, в зв'язку з чим неможливо встановити дату з якої починає обраховуватися встановлений п. 3.2.3. договору 10-ти денний строк на оплату за спожиту електричну енергію. Крім того, за твердженням відповідача, відповідно до додаткової угоди від 19.03.2013 р. договірні правовідносини сторін за договором № 8 від 01.03.2012 р. припинилися 30.04.2013 р. Вказаний відзив прийнято судом.

В судове засідання 16.09.2013р. позивачі не з'явились, явку своїх повноважних представників в судове засідання не забезпечили, хоча про дату, час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштових відправлень від 09.08.2013р., у зв'язку з чим розгляд справи було відкладено на 07.10.2013р.

01.10.2013р. позивач-2 через канцелярію суду подав свої письмові пояснення, у яких він заперечив проти твердження відповідача про неотримання останнім актів виконаних робіт та рахунків-фактур та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Також, відповідачем було надіслано заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої позивач-2 просить зменшити розмір позовних вимог в частині стягнення вартості наданих послуг з електропостачання Товариству з обмеженою відповідальністю «ОПТУКРПРОМ-ВР» за травень 2013 року в сумі 2 051 грн. 53 коп., оскільки зазначений період є недоговірним.

Відповідно до ч. 4 статті 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 55 ГПК України, ціна позову визначається у позовах про стягнення грошей - стягуваною сумою або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) поряду.

Враховуючи те, що у відповідності до вищезазначених норм законодавства, ціну позову вказує позивач, суд зазначає, що в даному випадку має місце нова ціна позову - 2 011,40 грн., виходячи з якої й вирішується спір.

07.10.2013р. відповідачем через канцелярію суду були надані заперечення на письмові пояснення позивача-2.

У судове засідання 07.10.2013р. позивачі повторно не з'явилися.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Присутній в судовому засіданні прокурор будь-яких додаткових пояснень та доказів стосовно заявлених позовних вимог не подав. Представник відповідача заперечив проти позову повністю з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.

Враховуючи те, що неявка позивачів в судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, а також враховуючи приписи статті 69 Господарського процесуального кодексу України щодо строків розгляду справи, суд керуючись нормами статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 07.10.2013р. оголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши пояснення прокурора та представника відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд Київської області,-

встановив:

01.03.2012 р. між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська Міністерства оборони України (сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР" (сторона-2) було укладено договір №8 про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, відповідно до п. 1.1 якого сторона-2, згідно з нормативним розрахунком споживання електричної енергії або показниками лічильників, виходячи з вартості встановлених енергозабезпечуючим підприємством тарифів споживання, відшкодовує стороні-1 вартість електроенергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування особового складу Збройних Сил України, які надаються на підставі Договору про закупівлю послуг харчування № 286/2/12/2 від 02.02.2012р.

20.03.2013р. Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР" було підписано додаткову угоду до договору № 8 від 01.03.2012 р., якою були внесені зміни до п. 1.1. договору, викладено його у такій редакції: "Сторона-2 відшкодовує стороні-1 вартість електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, що надаються на підставі договору про закупівлю послуг щодо забезпечення харчуванням за контрактом (харчування, забезпечення продуктами харчування особового складу військових частин та військових навчальних закладів Збройних Сил України, інших осіб, які згідно з законодавством мають право на забезпечення харчування у стаціонарних та польових умовах та годування штатних тварин) від 20.03.2013 року № 286/2/13/5".

Відповідно до пп. 3.1.1 та пп. 3.1.2 п.3.1 сторона-1 зобов'язується своєчасно, в повному обсязі забезпечити електроенергією об'єкти харчування, що задіяні стороною-2 у наданні послуг, згідно із договором про харчування, дотримуючись норм споживання та технічних правил користування, а також не чинити перешкод у забезпеченні електроенергією об'єкти харчування, прийнятих та задіяних в процесі надання стороною-2 послуг з харчування.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що до 5 числа місяця наступного за звітним сторона-1 надає стороні-2 рахунок-фактуру та акт виконаних робіт оформлені на підставі акту звірки та у відповідності до вимог чинних нормативних документів, що є підставою для проведення оплати за Договором.

Згідно пп. 3.2.2 п. 3.2 сторона-2 після контролю за достовірністю вказаних у актах виконаних робіт показників зобов'язана підписати їх у триденний термін.

Відповідно до пп. 3.2.3 п. 3.2 договору сторона-2 зобов'язується після отримання від сторони-1 оформленого згідно вимог діючого законодавства України пакету документів, а саме: рахунків-фактур та актів виконаних робіт, протягом 10 банківських днів, здійснювати оплату за спожиту електричну енергію.

У відповідності з п. 6.1 договору, договір діє з 01.03.2012 р. до 31.12.2012 р.

19.03.2013р. Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська Міністерства оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОПТУКРПРОМ-ВР" було підписано додаткову угоду до договору № 8 від 01.03.2012 р., відповідно до п. 1 якої п. 6.1 договору було викладено в наступній редакції: "п. 6.1 договір діє з 01.03.2012 р. до 30.04.2013 р."

Предметом позову є вимоги про стягнення 2011,40 грн. боргу за договором №8 від 01.03.2012р. про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування, який виник за квітень 2013р.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (абз. 2 ч. 1 ст. 175 ГК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Пунктом першим статті 193 Господарського кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Як зазначалось вище, оплата за спожиті послуги здійснюється відповідачем після отримання від позивача-2 рахунку-фактури, акта виконаних робіт, протягом 10 банківських днів (п.3.2.3 договору).

Таким чином, обов'язковою умовою для здійснення розрахунків за договором № 8 від 01.03.2013р. є направлені на адресу відповідача акти та рахунки-фактури, або безпосереднє отримання відповідачем зазначених документів.

На підтвердження вручення ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" актів виконаних робіт та рахунків позивачем-2 до своїх письмових пояснень було надано лист № 1537 від 14.06.2013 р., відповідно до якого Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська Міністерства оборони України направлялись на адресу відповідача, зокрема, рахунок на оплату та акт виконаних робіт за квітень 2013р. На підтвердження отримання відповідачем зазначених документів, позивачем-2 також було надане поштове повідомлення з відміткою про вручення.

Крім того, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Луганська Міністерства оборони України надсилались на адресу ТОВ "ОПТУКРПРОМ-ВР" претензія № 1605 від 25.06.2013 р., в якій позивач-2 пропонував відповідачу в місячний строк сплатити заборгованість за електричну енергію.

В свою чергу, відповідач зазначив, що текст даного листа не містить вказівки на наявність додатків до нього у вигляду актів виконаних робіт, актів звірки та рахунку за квітень 2013р. Також відсутній опис-вкладення у цінний лист, котрий міг би бути доказом на підтвердження відправлення відповідачу зазначених документів.

З вказаних підстав відповідач просить відмовити в задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, суд погодився з твердженням відповідача, що позивачем-2 не надані докази надсилання ТОВ"ОПТУКРПРОМ-ВР", саме акту виконаних робіт та рахунку за квітень 2013р., так як у матеріалах справи відсутній опис-вкладення у цінний лист з переліком документів, які надсилались поштовим відправленням №0305705504313, а лист № 1537 від 14.06.2013 р. за відсутності опису-вкладення не може бути належним та допустимим доказом отримання зазначених документів відповідачем.

Обов'язок доказування відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується і позивача, який мав довести наявність таких обставин, на підставі яких ним заявлені позовні вимоги.

Зокрема, відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

З огляду на те, що прокурором та позивачами, належними та допустимими доказами, у розумінні ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу, не доведено суду надсилання позивачем-2 відповідачеві вказаних акту виконаних робіт та рахунку-фактури за квітень 2013р., суд дійшов висновку про недоведеність позовних вимог про стягнення 2011,40 грн боргу за договором №8 від 01.03.2012р. про відшкодування вартості електричної енергії, спожитої в процесі надання послуг з харчування.

З урахуванням вищевикладеного, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Приписами ч. 3 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

У разі повної або часткової відмови в позові судовий збір стягується з визначеного прокурором позивача (так само повністю або пропорційно задоволеним вимогам), за винятком випадків, коли останнього звільнено від сплати судового збору та коли позивачем у справі є сам прокурор. Стягнення відповідних сум судового збору здійснюється в доход державного бюджету України. (п. 4.6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013 року.).

Оскільки, позивачі не звільнені від сплати судового збору, його розмір - 1 720,50 грн., визначений із суми позовних вимог, в задоволені яких було відмовлено, покладається пропорційно на Міністерство Оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська Міністерства оборони України.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 44, 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр.-т Повітрофлотський, 6, код ЄДРПОУ 00034022) в доход державного бюджету України 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору.

3. Стягнути з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська (91047, м.Луганськ, вул. Оборона, 32, код ЄДРПОУ 07652214) в доход державного бюджету України 860 (вісімсот шістдесят) грн. 25 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Дата складання повного тексту рішення: 16.10.2013р.

Суддя Щоткін О.В.