Рішення № 34139208, 08.10.2013, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 239-72-81

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" жовтня 2013 р. Справа № 911/3420/13

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Шибіко Олени Петрівни про стягнення боргу,

за участю представників сторін:

позивача: Прокопенко І.І. (дов. № 01-5195 від 19.12.2012);

відповідача: Шибіко О.П. (паспорт СМ 925398 від 11.04.2007).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" до Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Шибіко Олени Петрівни про стягнення боргу.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води № 222 від 01.03.2011.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.09.2013 порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 01.10.2013.

В судовому засіданні 01.10.2013 було оголошено перерву до 08.10.2013.

В судовому засіданні 08.10.2013 суд заслухав пояснення представників сторін. Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, відповідач проти позову заперечувава.

Враховуючи, що сторони були належним чином повідомленими про судове засідання та те, що норми ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, та враховуючи, що п. 4 ч. 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарський суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

УСТАНОВИВ:

01.03.2011 між Комунальним підприємством Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (виконавець) та Суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Шибіко Оленою Петрівною (споживач) було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та підігріву води № 222. Відповідно до п.п. 1.1. виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та підігріву води (теплопостачання), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Згідно п. 2.3., 3.1., 3.4., 3.5. договору у разі зміни тарифів, що діяли на час укладання цього договору, оплата споживачем наданих йому послуг здійснюється за новим тарифами з моменту введення їх в дію відповідним рішення Виконавчого комітету БМР без зміни інших умов договору, але з письмовим повідомлення про такі зміни споживача. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Плата за послуги з теплопостачання здійснюється до 15 числа місяця, що передує місяцю надання послуг з теплопостачання в розмірі 100% від вартості запланованого обсягу подачі послуг на наступний місяць. В разі використання споживачем обсягу теплової енергії, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється не пізніше 5 числа наступного місяця за розрахунковим.

03.11.2011 відповідач звернувся до позивача з заявою про надання послуг з централізованого опалення в приміщенні за адресою м. Бровари, в. Черняховського 11-Г.

Відповідно до акту від 16.11.2011 вказане приміщення було підключено до теплопостачання. Вказаний акт підписаний представником позивачем та відповідачем.

Додатковою угодою № 2 від 15.11.2011 до вищезазначеного договору внесено зміни до договору, шляхом включення вказаного приміщення до переліку, а також внесено зміни до планових обсягів постачання теплової енергії.

Відповідно до п. 9.1. договору він укладається терміном на 1 рік і набирає чинності з дня його укладення. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду.

Як вбачається з матеріалів справи, договір пролонговувався та є чинним на момент звернення позивача до суду.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 174 Господарського кодексу України та 11, 509 Цивільного кодексу України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно із ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було виставлено відповідачу акти про надання послуг за лютий 2013 на суму 2087,72 грн, за березень 2012 на суму 1624,45 грн, за квітень 2013 на суму 1078,06 грн.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором щодо надання обумовлених сторонами послуг виконував належним чином.

Отже, у відповідача виникло зобов'язання сплатити грошові кошти за отримані ним послуги.

Відповідачем було здійснено частково оплату наданих послуг, після якої сума боргу відповідача перед позивачем становить 3680,17 грн.

Відповідач в судовому засіданні проти позову заперечував з наступних підстав. За твердженням відповідача, нараховані позивачем обсяги споживання теплової енергії значно перевищують обумовлені сторонами в договорі, відповідач неодноразово звертався з вимогами про відключення від послуг теплопостачання, позивач не виконав свого обов'язку з відключення у зв'язку з несплатою.

Проте, доводи, покладені підприємцем в основу пояснень та заперечень, наданих в судовому засіданні, до уваги господарським судом не беруться, оскільки спростовуються фактичними обставинами справи, не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, суперечать вимогам законодавчих актів з огляду на наступне. Відповідачем не було здійснено відключення в порядку, встановленому п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005 року. Отже, послуга вважається наданою та прийнятою. Щодо твердження про невиконання позивачем свого обов'язку з відключення у зв'язку з несплатою коштів відповідачем, то відповідно до п. 28 Правил користування тепловою енергією, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 3.10.2007 № 1198, у разі несплати за спожиту теплову енергію теплопостачальна організація має право обмежити або припинити постачання теплової енергії споживачеві та нарахувати штрафні санкції. Вказана норма має диспозитивний характер та не створює обов'язку для позивача щодо відключення споживача, що має заборгованість. Щодо нарахованих обсягів теплової енергії, то суд не погоджується з запереченнями відповідача, оскільки планово-нормативні обсяги, що наведені в п. 3.4. договору, мають лише орієнтований характер та договором передбачена можливість їх перевищення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання за договором, в наслідок чого у нього утворився борг перед позивачем у розмірі 3680,17 грн. Факт несплати грошових коштів за вказані послуги відповідачем не заперечувався.

Позивачем, на підтвердження своїх позовних вимог, було також подано суду акти про використану теплову енергію за спірний період. Проаналізувавши матеріали справи, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що факт існування боргу відповідача перед позивачем у розмірі 3680,17 грн є доведеним, а отже вимога позивача про стягнення останнього є обґрунтованою, підтвердженою належними та допустимими доказами, відповідачем належним чином не спростованою, а відтак такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відтак, сторони звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 44-49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Шибіко Олени Петрівни (код 2406815883) на користь Комунального підприємства Броварської міської ради Київської області "Броваритепловодоенергія" (код ЄДРПОУ 13711949) 3680,17 грн боргу, а також 1720,50 грн судового збору.

3. Видати наказ.

Суддя А.Ф. Черногуз