Рішення № 34139100, 01.10.2013, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11134/13 01.10.13

За позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС"про стягнення 8 127,25 грн.

Суддя Стасюк С.В.

Представники сторін:

від позивача: Дубчак С.Є. (дов. № юр-186/д/д/від 15.04.2013 року)

від відповідача: Денисова Н.О. ( дов. № ГО -12/265 від 19.12.2012 року)

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 01 жовтня 2013 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" (надалі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (надалі по тесту - відповідач) про стягнення 8 127,25 грн., в тому числі 5 988,22 грн. суми страхового відшкодування, 1 735,13 грн. пені, 56,17 грн. збитків від інфляції, 347, 73 грн. 3 % річних, а також судові витрати пов'язані з оплатою судового збору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.06.2013 року порушено провадження у справі № 910/11134/13, слухання справи призначено на 02.07.2013 року.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року справу № 910/11134/13 передано для розгляду судді Босому В.П., у зв'язку з перебуванням судді Стасюка С.В. у відпустці.

Ухвалою Господарського суду від 02.07.2013 року суддя Босий В.П. прийняв справу № 910/11134/13 до свого провадження, розгляд справи призначено на 23.07.2013 року.

18.07.2013 року через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли документи на часткове виконання вимог ухвали суду.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року справу № 910/11134/13 передано для розгляду судді Стасюку С.В., у зв'язку з його виходом з відпустки.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.07.2013 року суддя Стасюк С.В. прийняв справу № 910/11134/13 до свого провадження, розгляд справи призначено відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 02.07.2013 року.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.07.2013 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого заперечував проти заявлених позовних вимог. Також представник відповідача в судовому засіданні 23.07.2013 року подав заяву про застосування наслідків спливу строків позовної давності. Відповідно до поданої заяви, відповідач зазначив, що пеня, 3 % річних та збитки від інфляції можуть бути нараховані тільки за період з 29.11.2012 року по 03.01.2013 року, оскільки 04.01.2013 року було виплачено страхове відшкодування.

У зв'язку з тим, що з моменту виконання зобов'язання (виплати відшкодування) у відповідача виникло право подати позов до суду, відповідачу відмовлено у задоволенні клопотання про застосування наслідків спливу строків позовної давності.

У судовому засіданні 23.07.2013 року, у відповідності до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 16.08.2013 року, про що сторони були повідомлені під розписку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.08.2013 року розгляд справи було відкладено на 17.09.2013 року, у зв'язку з необхідністю подання додаткових доказів у справі.

10.09.2013 року представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав письмові пояснення по справі. Відповідно до поданих пояснень, позивач заперечував проти заяви відповідача про застосування строків позовної даності, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 17.09.2013 року представник позивача подав клопотання про продовження строків розгляду спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.09.2013 року продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, розгляд справи відкладено на 01.10.2013 року.

26.09.2013 року представник відповідача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва надав відзив на позовну заяву. У поданому відзиві відповідач зазначив про відсутність правових підстав в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні 01.10.2013 року підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.10.2013 року надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких заперечував проти заявлених позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд -

ВСТАНОВИВ:

17.06.2012 року о 02 год. 10 хв. у місті Каневі по вул. Енергетиків,12 , біля АЗС "Авіас", керуючи транспортним засобом "Опель Вектра" д/н СА 7722 АК, громадянин Яровий Р.М, при виникненні небезпеки, керуючи транспортним засобом не вжив заходів для зменшення швидкості, не врахував дорожньої обстановки, не вибрав потрібну дистанцію, не впорався з керуванням та здійснив наїзд на перешкоду, в результаті чого сталась дорожньо-транспортна пригода (надалі по тексту - ДТП), транспортний засіб отримав пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм Ярового Р.М. статей 124 та 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 2308/1560/2012 від 02.07.2012 року.

Цивільна відповідальність власника автомобіля "Опель Вектра" д/н СА 7722 АК, застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (відповідач) відповідно до полісу № АВ/7340109 від 15.05.2012 року.

Позивач, на підставі рахунку № 1643 від 30.06.2012 року на суму 2 556,80 грн., рахунку № 128 від 25.06.2012 року на суму 3000,90 грн., рахунку № 442 від 22.06.2012 року на суму 38 414,00 грн., визначив розмір відшкодування у розмірі 43 971,70 грн.

01.03.202013 року позивач звернувся до відповідача з вимогою № 01-0311 про сплату страхового відшкодування.

Відповідач, посилаючись на звіт про незалежну оцінку розміру матеріального збитку, завданого власнику автозаправної станції № 22/033від 11.11.2012 року, здійснив виплату страхового відшкодування на користь позивача на загальну суму 37 983,48 грн.

Однак, відповідач суму страхового відшкодування у повному обсязі позивачу не виплатив, у зв'язку з чим позивачем заявлено вищезазначений позов до суду.

Приймаючи до уваги вищенаведене, позивач просить суд стягнути з відповідача 5 988,22 грн. суми невиплаченого страхового відшкодування, 1 735,13 грн. пені, 56,17 грн. збитків від інфляції, 347, 73 грн. 3 % річних

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними діями майну особи відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала.

Вина особи, яка керувала автомобілем "Опель Вектра" д/н СА 7722 АК, встановлена у судовому порядку, останнього визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення постановою Канівського міськрайонного суду Черкаської області у справі № 2308/1560/2012 від 02.07.2012 року.

Як вбачається з матеріалів справи, цивільно-правова відповідальність Ярового Р.М. була застрахована у відповідача на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7340109, яким встановлено ліміт відповідальності відповідача за шкоду, завдану майну третіх осіб застрахованою особою у сумі 50 000,00 грн.

Згідно зі статтею 6 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.

Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Враховуючи, що на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність особи, винної у заподіянні збитків, була застрахована у відповідача, останній, відповідно до статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" повинен відшкодувати їх у межах встановлених лімітів.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

В матеріалах справи містяться належним чином засвідчені копії актів надання послуг № 1643 від 30.06.2012 року на суму 2 556,80 грн. та № 113 від 30.11.2012 року на суму 38 414,00 грн., які свідчать про понесення позивачем фактичних витрат, внаслідок спірної ДТП, на загальну суму 40 970,08 грн.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач здійснив виплату суми страхового відшкодування на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" у розмірі 37 983,48 грн.

За таких обставин, позовні вимоги в частині суми відшкодування завданої шкоди підлягають частковому задоволенню, а саме, у розмірі 2 987,32 грн., оскільки доказів отримання позивачем послуг на суму 3 000,90 грн. (рахунок № 128 від 25.06.2012 року) суду не надано.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 735,13 грн. за прострочення виконання зобов'язання зі сплати страхового відшкодування.

В матеріалах справи міститься заява відповідача про застосування строку позовної давності в шість місяців до вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат.

В обґрунтування вищевказаної заяви відповідач посилається на пункт 6 статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до умов якого нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано

Згідно з пунктом 4.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" № 10 від 29.05.2013 року судам слід мати на увазі положення частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, за якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

Окрім того, суд вважає за необхідне зазначити, що три проценти річних та інфляційні нарахування не є штрафними санкціями в розумінні статті 232 Господарського кодексу України, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд не приймає до уваги заяву відповідача про застосування строку позовної давності в шість місяців до вимог про стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, з підстав необґрунтованості.

Як вбачається з матеріалів справи, даний господарський спір виник з правовідносин відшкодування шкоди, а не з договірних зобов'язань.

Слід зазначити, що Законами України "Про страхування" та "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (спеціальними законами), які застосовуються до спірних правовідносин не передбачено розмір неустойки (пені) у разі звернення потерпілої особи до відповідальної за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, а договірні відносини між сторонами відсутні, відтак, відсутні і правові підстави для стягнення пені.

Наведене випливає з вимог статті 547 та пункту 1 частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, відповідно до яких правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання (в тому числі щодо неустойки) вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З матеріалів справи не вбачається укладення між сторонами у справі письмового правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (пені), а розмір пені договором або актом цивільного законодавства у спірних правовідносинах сторін також не встановлено, що виключає правові підстави для стягнення 1 735,13 грн. пені.

Позивач також заявив про стягнення з відповідача 56,17 грн. збитків від інфляції, 347, 73 грн. 3 % річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми 3% річних та збитків від інфляції, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 304,65 грн., та 50,19 грн. збитків від інфляції за обґрунтованим розрахунком суду.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" суми страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 2 987,32 грн. страхового відшкодування, 304,65 грн. 3 % річних, 50,19 грн. збитків від інфляції.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати з судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 4, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС" (03062, м. Київ, проспект Перемоги, 65, код ЄДРПОУ 30115243) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, 3-5, код ЄДРПОУ 03358305) 2 987 (дві тисячі дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 32 коп. страхового відшкодування, три проценти річних у розмірі 304 (триста чотири) грн. 65 коп., збитків від інфляції в розмірі 50 (п'ятдесят) грн. 19 коп., 707 (сімсот сім) грн. 52 коп. судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 07.10.2013 року

Суддя Стасюк С.В.