Ухвала суду № 34127571, 15.10.2013, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим (м. Сімферополь)

№ справи:122/16530/13-ц Головуючий суду першої інстанції:Шильнов М.О. № провадження:22-ц/190/5102/13Доповідач суду апеляційної інстанції:Любобратцева Н. І. _______________

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" жовтня 2013 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

головуючого судді:Любобратцевої Н.І., суддів:Іващенко В.В., Харченко І.О., при секретарі:Щегловій Н.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до відділу реєстрації актів цивільного стану Головного Управління юстиції Міністерства юстиції України в АРК, треті особи - ОСОБА_7, ОСОБА_8, про визнання розірвання шлюбу фіктивним,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 червня 2013 року,

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_6 звернулась з позовом до ВРАЦС ГУЮ МЮ України в АРК про визнання розірвання шлюбу фіктивним, мотивуючи свої вимоги тим, що 21.02.1954 року вона зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 В 1957 році на сім'ю державою була виділена земельна ділянка по проїзду Альмінському, 12, у м. Сімферополі, де вони збудували будинок та мешкали родиною. 18.03.1987 року шлюб між нею та ОСОБА_9 було розірвано. Однак після розірвання шлюбу вона з чоловіком продовжувала мешкати однією родиною до дня його смерті, тобто до 23.11.2000 року. Вважає розірвання шлюбу фіктивним, оскільки воно було вчинено з метою поліпшення житловим умов. У зв'язку з тим, що шлюб між нею та ОСОБА_9 був розірваний, вона не може оформити спадщину, яка залишилась після смерті її чоловіка.

Рішенням Залізничного районного суду м. Сімферополя АР Крим від 27 червня 2013 року в задоволенні зазначеного позову ОСОБА_6 відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом зроблено помилкові висновки щодо обставин справи, оскільки судом проігнорований той факт, що вона з чоловіком проживала 46 років; від шлюбу мають дітей; після розірвання шлюбу ні вона, ні її чоловік інших шлюбів не укладали; рахунки по комунальних послугах не розділяли; мали спільний бюджет; харчувалися разом. Дійсно, у Законі 1963 року стаття про визнання розірвання шлюбу фіктивним відсутня, проте в цьому законі не було статті про неможливість визнання його таким.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в межах вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що шлюб між позивачем ОСОБА_6 і ОСОБА_9, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, було розірвано 18 травня 1987 року. На час розірвання шлюбу був чинним Кодекс про шлюб та сім'ю УРСР, яким не було передбачено право заінтересованої особи звертатися до суду із заявою про визнання розірвання шлюбу фіктивним.

З такими висновками місцевого суду погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, статтею 5 ЦК України встановлено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Сімейний кодекс України набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року. Можливість визнання розірвання шлюбу фіктивним передбачена статтею 108 СК України. Кодекс про шлю та сім'ю УРСР, який був чинним до 1 січня 2004 року, взагалі не передбачав можливості визнання у судовому порядку розірвання шлюбу фіктивним.

Оскільки положення Сімейного кодексу України не можуть бути застосовані до правовідносин, які виникли до набранням ним законної сили, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову ОСОБА_6

За таких обставин оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, воно є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування немає.

На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 308, 313, 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати по цивільних справах,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити. Рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 27 червня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Судді:

Іващенко В.В.

Любобратцева Н.І.

Харченко І.О.