Ухвала суду № 34126405, 10.10.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2013 р.Справа № 820/3488/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3488/13-а за позовом Споживчого товариства "Новолипецький" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Споживче товариство "Новолипецький", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС, в якому просив суд скасувати рішення відповідача про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300223 від 12 березня 2013 року в частині визначення суми штрафу в розмірі 4417,00 грн.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. адміністративний позов Споживчого товариства "Новолипецький" до Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС про скасування рішення було задоволено. Скасовано податкове повідомлення-рішення Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області ДПС форми "С" про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0000300223 від 12 березня 2013 року в частині визначення суми штрафу в розмірі 4417,00 грн.

Не погодившись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином про дату, час та місце слухання справи, представником позивача надана заява про розгляд справи в письмовому провадженні.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу відповідно до ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2013 року працівниками ДПА у Харківській області на підставі наказу № 35 від 08.02.2013 року, булла проведена перевірка магазину за адресою: Харківська область, Харківський район, с. Веселе, вул. Харазія, 7, який належить сноживчому товариству "Новолипецький" на підставі договору оренди, з метою здійснення контролю за дотримання суб'єктами господарювання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства при укладенні трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, та відповідно до п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України.

За наслідками перевірки було складено акт №257/20/40/22/30501243 від 20.02.2013р., в якому відображенні порушення позивачем вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме необлікування товару у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на суму 2208,50 грн.

На підставі вище зазначеного акту перевірки керівником Харківської ОДПІ Харківської області ДПС було винесено податкове повідомлення рішення від 12 березня 2013 року №0000300223 яким визначена сума штрафних санкцій 4757,00 грн.

Позивачем до суду було оскаржено вищезазначене рішення частково, а саме застосування до підприємства штрафу в розмірі 4417,00 грн. за не облікування товару у встановленому порядку за місцем реалізації та зберігання на суму 2208,50 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що висновки відповідача про порушення позивачем вимог п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є безпідставними та такими, які зроблені без дослідження всіх суттєвих обставин здійснення господарської діяльності позивачем, відповідач не було виконано приписи п.2 ст.71 КАС України і не було доведено належним чином правомірність таких висновків, а також правильність та законність прийнятого рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктом 12 статті 3 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" із змінами і доповненнями (далі - Закон №265) суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

Статтею 6 Закону №265 передбачено, що облік товарних запасів фізичною особою - суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва.

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", який з урахуванням ст. 2 цього ж Закону поширюється на всіх юридичних осіб, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Положеннями п.п.1, 3, 5 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку в Україні.

Як вірно було визначено судом першої інстанції, що до документів, що є підставою для оприбуткування товару, належать накладні та товарно-транспортні накладні. Такі документи є підставою для внесення записів до облікових бухгалтерських реєстрів.

Приписами ст.21 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" встановлено, що до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Тобто вказаною законодавчою нормою відповідальність запроваджена лише у тому випадку, коли облік товарів за місцем реалізації та зберігання не ведеться взагалі або ведеться з порушенням встановленого порядку.

Як було встановлено судом першої інстанції та не спростовано у суді апеляційної інстанції, бухгалтерський облік ведеться в журнально-ордерній формі обліку, що підтверджується розпорядженням № 1 від 04.01.2013 року споживчого товариства "Новолипецький" "Про облікову політику підприємства на 2013 рік".

На підставі первинних документів, прибуткових та видаткових накладних, матеріально-відповідальні особи реєструють прибуткові накладні в книзі оприбуткування товарів з відображенням переліку товарів, їх кількості та ціни, яка зберігається в магазині за місцем реалізації товарів. Ця книга є документом ведення обліку товарів в кожному магазині. Також, матеріально - відповідальні особи складають товарно-грошовий звіт з прикладеними до нього документами які, відповідно з графіком здаються в бухгалтерію, де відбувається їх подальша обробка та занесення даних в журнали і книги синтетичного і аналітичного обліку. На підставі цих журналів складаються меморіальні ордери, які зберігаються в бухгалтерії.

Так, позивачем було надано копії видаткових накладних на товар, копії книги оприбуткування товарів з відображенням переліку товарів.

В ході розгляду справи у суді першої інстанції було встановлено та у суді апеляційної інстанції не було спростовано, що з позиції відповідача належним доказом дотримання суб'єктом господарювання вимог п.12 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" є надання видаткових накладних на товар від постачальників саме в ході проведення перевірки.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що норми Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини, не містять вимог про те, що ненадання накладних накладних на товар від постачальників в момент перевірки є свідченням відсутності обліку товарних запасів чи свідченням порушення порядку такого обліку, як не містять положень і про те, що накладні мають невідкладно надаватись перевіряючим, а ненадання накладних в момент перевірки є підставою для притягнення до відповідальності згідно зі ст.21 вказаного Закону.

Судом першої інстанції було встановлено, що позивач не міг надати накладні перевіряючим саме в ході проведення перевірки, оскільки документи які прохали надати перевіряючі щодо обліку товарів знаходились в приміщенні бухгалтерії Споживчого товариства "Новолипецький" за адресою: Харківський район, с. Липці, вул. Пушкінська, 66. Інші документи позивача, а саме: внутрішні накладні, товарно-грошові звіти та книгу оприбуткування товарів перевіряючі під час перевірки не перевіряли.

На підставі зазначеного суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що ненадання перевіряючим видаткових накладних на товар від постачальників під час перевірки не є безумовним свідченням відсутності у суб'єкта господарювання обліку товарів або свідченням порушення цим суб'єктом встановленого порядку обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 04.07.2013р. по справі № 820/3488/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.