Ухвала суду № 34124911, 16.10.2013, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/8704/13 Справа № 422/5810/12 Головуючий у 1 й інстанції - Приходченко О.С. Доповідач - Максюта Ж.І. Категорія 57

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2013 року Апеляційний суд Дніпропетровської області в складі :

Головуючого судді - Максюти Ж.І.

суддів - Кочкової Н.О., Слоквенка Г.П.

при секретарі - Глубоченка М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2013 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» Сизоненка Миколи Григоровича про спростування недостовірної інформації, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В червня 2012 року ОСОБА_2 звернулася до суду з даним позовом. В обґрунтування своїх вимог посилалася на те, що ФОП ОСОБА_3 було розповсюджено недостовірну інформацію, яка була викладена нею у звіті аудитора від 14 травня 2010 року за результатами перевірки бухгалтерського обліку в розрізі руху грошових коштів по касі та поточних рахунках, обліку розрахунків з підзвітними особами КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» за період з 1 січня 2004 року по 21 грудня 2007 року. Про звіт аудитора ОСОБА_3 позивач дізналася 25 листопада 2011 року у судовому засіданні Дніпропетровського районного суду по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до КП «Дніпропетровського райсількомунгосп» про стягнення заборгованості по заробітній платі, в ході якого вона представляла інтереси позивача. Зазначала, що ніякої розтрати вона не робила, всі документи нею були передані у 2009 році на підприємство через заступника директора Волинець Т.В. без детального опису. В період аудиторської перевірки всі бухгалтерські документи знаходилися у директора підприємства Сизоненка М.Г., який міг надати не всі документи для здійснення аудиторської перевірки, з метою здійснення наклепу на неї. Стверджувала, що в звіті аудитора ОСОБА_3 зазначала недостовірні данні з приводу того, що позивачка з 2004 року по 2007 рік недобросовісно виконувала свої обов'язки та розтратила 52 296 грн. 76 коп., у зв'язку з чим вона звернулась зі скаргою до прокуратури Дніпропетровського району. На звернення до аудиторської палати України про скасування звіту аудитора ОСОБА_3, її було повідомлено про те, що аудитора ОСОБА_3 було позбавлено права займатись аудиторською діяльністю та скасувати звіт вони не мають права, було запропоновано звернутися до суду. Звіт аудитора ОСОБА_3 директором КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» було направлено до прокурора Дніпропетровського району та до Дніпропетровського районного суду. ОСОБА_2 також посилалася на те, що внаслідок дій відповідачів їй було завдано моральну шкоду, яка виражалася в її переживаннях з приводу розповсюдження недостовірної інформації про неї, внаслідок чого у ОСОБА_2 загострилися її захворювання, вона була змушена купувати ліки та продукти для особливого режиму харчування.

Просила суд зобов'язати ФОП ОСОБА_3 спростувати недостовірну інформацію, викладену у звіті аудитора від 15 травня 2010 року про результати перевірки бухгалтерського обліку КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» за період з 1 січня 2004 року по 21 грудня 2007 року шляхом відкликання, зобов'язати директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» Сизоненка М.Г. відкликати звіт аудитора від 15 травня 2010 року про результати перевірки бухгалтерського обліку КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» за період з 1 квітня 2004 року по 21 грудня 2007 року у прокурора та у судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області та стягнути моральну шкоду з відповідачів по 5000 грн. з кожного.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2013 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 та директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» Сизоненка М.Г. про спростування недостовірної інформації, зобов'язання вчинити певні дії та відшкодування моральної шкоди - відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2013 року скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін, з наступних підстав.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги.

З'ясувавши в достатньо повному об'ємі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи і давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

Судом встановлено, що наказом №38 від 25 грудня 2003 року ОСОБА_2 було призначено на посаду виконуючого обов'язки бухгалтера КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» (а.с.98).

На підставі наказу №45к від 25 лютого 2005 року ОСОБА_2 було призначено на посаду директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» з 25 лютого 2005 року (а.с.97).

Наказом №2 від 01 жовтня 2007 року позивача було переведено на посаду бухгалтера КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» з 01 жовтня 2007 року (а.с.96).

05 грудня 2007 року ОСОБА_2 було подано заяву з проханням про її звільнення за власним бажанням (а.с.95) та відповідно до протоколу №17 загальних зборів трудового колективу КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» від 14 грудня 2007 року на засіданні загальних зборів було прийнято рішення про її звільнення (а.с. 93), на підставі чого було видано наказ № 5 від 19 грудня 2007 (а.с. 92).

17 грудня 2007 року наказом № 3 було створено комісію для прийому бухгалтерської та кадрової документації підприємства, також було наказано бухгалтеру ОСОБА_2 18 грудня 2007 року передати усю бухгалтерську та кадрову документацію, з яким вона була ознайомлена лише з першим пунктом, з яким вона не погодилась, про що свідчить її пояснення та підпис у наказі (а.с. 94).

Однак, позивачем бухгалтерська та кадрова документація у встановлений строк передана не була, на підставі чого КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» звернулося до Дніпропетровського РВ. Постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 11 червня 2009 року у відношенні ОСОБА_2 було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 357 КК України (а.с. 82). У ході розслідування кримінальної справи у ОСОБА_2 було проведено обшук та вилучено документи КП Дніпропетровський райсількомунгосп», які було передано для збереження підприємству.

Наказом № 8 від 9 листопада 2009 року КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» було вирішено провести незалежну аудиторську перевірку переданої бухгалтерської та кадрової документації за період з 1 січня 2002 року по 31 грудня 2007 року та укласти договір на проведення аудиторської перевірки (а.с. 90).

12 квітня 2010 року між директором Сизоненко М.Г. та ПП фірма «Актив Аудит» було укладено договір № 2 про надання бухгалтерських послуг (а.с. 89).

05 травня 2010 року між директором КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» та ФОП ОСОБА_3 будо укладено договір № 5/10 про надання аудиторських послуг (а.с. 87).

Відповідно до договору ФОП ОСОБА_3 було виконано звіт аудитора від 14 травня 2010 року про результати перевірки бухгалтерського обліку в розрізі руху грошових коштів по касі та поточних рахунках, обліку розрахунків з підзвітними особами КП «Дніпропетровський райсількомунгосп», за період з 1 січня 2004 року по 21 грудня 2007 року (а.с. 84-86). Відповідно до акту про надані послуги від 15 травня 2010 року замовником послуги були прийняті та ніяких претензій до виконавця не пред'явлено (а.с. 83).

15 липня 2011 на підставі отриманого звіту аудитора директор КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» звернувся з заявою про злочин до прокуратури Дніпропетровського району (а.с. 81), на підставі якої постановою про порушення кримінальної справи та прийняття її до свого провадження від 10 вересня 2011 року була порушена кримінальна справа у відношенні ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України (а.с. 80).

10 серпня 2011 року в рамках розслідування кримінальної справи № 4091188 у відношенні ОСОБА_2 Дніпропетровським НДІСЕ проведена судово-бухгалтерська експертиза (а.с.79). Висновки якої не спростовують висновків, які зроблено ФОП ОСОБА_3 у звіті аудитора від 14 травня 2010 року.

Відмовляючи у задоволені позову ОСОБА_2 про районний суд правильно обґрунтував свої висновки пославшись на абз. 1 п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» відповідно до якої- при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення Інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної та юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Таким чином, висновок суду про обрання ОСОБА_2 невірного способу захисту свого порушеного права - є правильним.

Як вбачається з матеріалів справи, звіт аудитора від 14 травня 2010 року про результати перевірки бухгалтерського обліку КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» за період з 1 січня 2004 року по 21 грудня 2007 року, складеного ПП ОСОБА_3, в судовому порядку оскаржено та скасовано не було, а тому вимоги про зобов'язання директора КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» Сизоненка М.Г. відкликати цей звіт з органів прокуратури та Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області - є необґрунтованими.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині спростування недостовірної інформації та зобов'язання вчинити певні дії, суд вірно прийняв до уваги, що професійна діяльність позивача під час роботи на КП «Дніпропетровський райсількомунгосп» також є предметом розгляду у межах кримінального судочинства, яке знаходиться в СВ Дніпропетровського РВ.

Підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди також не має.

Колегія суддів вважає, що доводи, які викладені у апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, наведених у рішенні суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає необхідним залишити рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2013 року без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 лютого 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :