Постанова № 34124758, 09.10.2013, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 902/721/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Олексюк Г.Є.

суддів Петухов М.Г.

суддів Розізнана І.В.

при секретарі судового засідання Юрчук Ю.М

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.06.13 р.

у справі № 902/721/13 (суддя Грабик В.В. )

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин"

відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження"

про стягнення 184172,52 грн. заборгованості

за участю представників сторін:

позивача - Лазарчука М.В.,представника, довіреність в справі

відповідача - не з'явився

Судом роз'яснено представникам сторін права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

Розпорядженням голови Рівненського апеляційного господарського суду від 12 вересня 2013 року у зв"язку з перебуванням у відрядженні судді Гулової А.Г. внесені зміни до складу колегії і визначено колегію суддів у складі : головуюча суддя Олексюк Г.Є., суддя Петухов М.Г., суддя Розізнана І.В.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12 червня 2013 року у справі № 902/721/13( суддя Грабик В.В.) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" про стягнення 184 172, 52 грн. задоволені.

Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканин" заборгованість за поставлене дизельне пальне в розмірі 1840172,52 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 3 683,45 грн.

Задовольняючи позов, місцевий господарський суд з огляду на ст.ст. 530, 655, 692, 712 ЦК України дійшов висновків, що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки та купівлі-продажу товару. Видатковою накладною № 67 від 25.07.2012 стверджується, що позивач передав, а відповідач прийняв дизпаливо на загальну суму 184 172,52грн. Безпосередньо після прийняття товару у відповідача виник обов'язок по його оплаті. Крім того, позивач направив відповідачу претензію із визначенням строку проведення оплати відповідно до вимог ст.530ч.2 ЦК України,яка останнім залишена без задоволеня.

Не погоджуючись з постановленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" звернулось з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Вінницької області від 12 червня 2013 року скасувати та ухвалити нове , яким в задоволенні позову відмовити.

Апелянт у скарзі зазначає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням вимог чинного законодавства України, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення спору.

Зокрема, вказує, що судом не було досліджено доказів на підтвердження факту поставки товару і прийняття його відповідачем. Видаткова накладна № 67 від 25 липня 2012 року, не є належним та допустимим доказом поставки , оскільки не містить усіх відомостей про уповноважену особу на отримання товару та не містить печатки одержувача .

На думку скаржника, суд першої інстанції порушив норми матеріального права, зокрема не врахував положення ч.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Звертає увагу, що на видатковій накладній, яка наявна в матеріалах справи підпис про отримання товару здійснено невідомою особою, без зазначення прізвища, посади уповноваженої особи, печатки одержувача. Вважає, що позивач не довів факт поставки та прийняття товару уповноваженою особою одержувача. Крім того, апелянт зазначає, що позивач не надав суду довіреності та не ставив питання про їх витребування в ТОВ "ДСП Відродження", хоча на видатковій накладній є відомості про номер та дату складння довіреності. .

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканини " зазначає, що факт поставки відповідачу дизельного пального на загальну суму 184 172,52 грн. підтверджується накладною № 67 від 25.07.2012 року. Вказана накладна підписана представниками позивача та відповідача та скріплена відтисками їх печаток.

Покликання відповідача про те, що накладна № 67 від 25.07.2012 року не містить відтиску печатки відповідача є безпідставним та спростовується наявною в матеріалах справи копією накладної № 67 від 25.07.2012 року. Оригінал вказаної накладної наявний у позивача і може бути пред'явлений також і суду апеляційної інстанції.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканини " вказує, що оскільки дизельне пальне постачалося позивачем безпосередньо на територію відповідача, то потреби в пред'явленні представником відповідача на своїй території довіреності на отримання від позивача 25.07.2012 року дизпалива на загальну суму 184 172,52 грн. не було. Будь-яких претензій щодо кількості, якості та вартості поставленого товару Відповідач на адресу позивача не пред'являв. Вартість поставленого дизельного пального також відображена як позивачем, так і відповідачем в своєму податковому та бухгалтерському обліках. Зокрема, у зв'язку з фактом поставки позивачем відповідачу 25.07.2012 року дизельного пального в сумі 184 172,52 грн. позивачем також була видана відповідачу податкова накладна № 4 від 25.07.2012 року, сума по якій була включена до складу податкового кредиту відповідача. Розбіжності між сумами податкових зобов'язань, які включають поставку від 25.07.2012 року на суму 184 172,52 грн., у позивача та відповідача відсутні.

Щодо тверджень відповідача про те, що судом першої інстанції не встановлено конкретну особу, яка від імені позивача прийняла дизельне пальне на суму 184 172,52 грн. за накладною № 67 від 25.07.2012 року, то Товариство з обмеженою відповідальністю "Будинок Тканини " не було і на даний час немає будь-яких сумнівів у факті отримання відповідачем дизельного пального, оскільки при прийнятті товару останнім в своїй конторі була підписана вказана накладна та проставлена на ній печатка, яка перебуває в його розпорядженні. Відповідач не заявляв у будь-які органи про факт викрадення або неправомірного заволодіння його печаткою іншими особами. Враховуючи зазначену обставину у позивача не виникло сумнівів в тому, що на території відповідача при прийнятті товару його працівниками (які неодноразово приймали товар ), накладна № 67 від 25.07.2012 року була підписана якоюсь сторонньою особою.

Крім того, позивач у відзиві наголошує, що відповідач жодних претензій щодо неотримання вказаного товару або підписання накладної № 67 від 25.07.2012 року начебто не уповноваженою особою не заявляв, не зважаючи на пред'явлення претензії від 30.04.2013 року про сплату заборгованості за поставлене дизельне пальне на суму 184 172,52 грн. При проведенні неодноразових переговорів апелянт визнавав існуючу у вказаній сумі заборгованість і просив час на відстрочення оплати боргу.

Також, позивач вказує, що відповідно до судової практики Вищого господарського суду України, окремі недоліки первинних документів, за наявності печатки учасника господарської операції про прийняття товару або інших доказів, які свідчать про прийняття товару, за відсутності об'єктивних даних про обізнаність іншого учасника господарської операції про прийняття товару не уповноваженою особою, не можуть бути підставою для звільнення відповідача від зобов'язання оплатити прийнятий товар.

Просить рішення господарського суду Вінницької області від 12 червня 2013 року залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник позивача заперечував проти доводів скаржника, вказував на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції ,яке просив залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Апелянт не скористався правом участі під час апеляційного перегляду справи та не забезпечив явку своїх представників у судове засідання апеляційного господарського суду, хоча про час та місце апеляційного перегляду справи повідомлявся заздалегідь та належним чином, на що вказують повідомлення відділення поштового зв"язку про вручення копії ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 12.09. 2013 року ( а.с.100,103).

Крім того, від апелянта надійшла письмова заява, відповідно до якої він просить розглядати справу без участі їх представника ,апеляційну скаргу підтримує і просить її задоволити.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Оскільки сторони належним чином повідомлені про час та місце апеляційного перегляду справи ,обмеженість строків вирішення спору, явка сторін обов"язковою не визнавалась,враховуючи наявну заяву відповідача , судова колегія визнала за можливе розглянути справу у відсутність представників апелянта .

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. У процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, дослідивши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при винесенні оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" не підлягає задоволенню, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" передав , а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" прийняло дизпаливо на загальну суму 184 172,52 грн. , що стверджується видатковою накладною № 67 від 25 липня 2012 року, підписаною представниками сторін та скріпленою їх печатками ( а.с. 8).

З огляду на норми ч.1 ст. 655, ч.1 ст. 692 ЦК України у відповідача після прийняття дизпалива виник обов"язок по його оплаті.

У зв"язку з тим, що оплата за поставлене дизпаливо не відбулась, позивач звернувся до відповідача з письмовою претензією від 30 квітня 2013 року про погашення заборгованості в сумі 184 172,52 грн. ( а.с.10). Задоволення вимог заявленої претензії зі сторони позивача не відбулось.

Як встановлено ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов"язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами , але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

З матеріалів справи вбачається ,що між сторонами виникли правовідносини, які випливають з договору поставки та купівлі-продажу товару .

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов"язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві) , а покупець приймає або зобов"язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі - продажу , або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов ,- за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього кодексу , а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору , актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться , необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.1,2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено , що покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийнятті або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов"язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов"язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства , а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог , що звичайно ставляться.

Відповідно до приписів статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається , якщо інше не встановлено договором або законом.

Як встановлено місцевим господарським судом та знайшло своє підтвердження в суді апеляційної інстанції, факт поставки позивачем дизельного пального на суму 184 172,52 грн. підтверджується накладною № 67 від 25 липня 2012 року, яка підписана представниками сторін та скріплена відтисками їх печаток.

Крім того, судова колегія вважає безпідставним покликання апелянта на те, що видаткова накладна не містила інформації щодо уповноваженої особи яка отримувала товар, що в свою чергу позбавило можливості встановити правильність складання довіреності , ідентифікувати особу зазначену в ній.

З оглянутого в судовому засіданні оригіналу видаткової накладної № 67 від 25 липня 2012 року, вбачається наявність печаток контрагентів та підписи уповноважених осіб на отримання товару.

При цьому апеляційним судом враховується , що Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 11.01.1999 року затверджено Інструкцію "Про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів", якою визначено порядок видачі, продовження й припинення дії та анулювання дозволів на відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів.

Відповідно до 3.4.1. вказаної Інструкції (чинній на момент укладення спірних договорів) відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності.

Контроль за виготовленням, зберіганням та використанням печаток і штампів покладається на канцелярії та осіб, відповідальних за діловодство (у разі наявності таких).

При зміні керівника печатки і штампи передаються новопризначеному керівнику за актом.

Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Печатки і штампи повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах.

Перевірка наявності печаток і штампів здійснюється щорічно комісією, призначеною наказом керівника організації. Про перевірки наявності печаток і штампів робляться відмітки в журналі обліку та видачі печаток і штампів після останнього запису. У разі порушення правил обліку, зберігання і використання печаток і штампів комісія проводить службове розслідування, результати якого оформлюються актом довільної форми та доводяться до відома керівника організації.

Будь-яких належних та допустимих доказів( в розумінні ст…33-34 ГПК України ) порушення правил обліку, зберігання чи використання печатки ТзОВ « ДСП Відродження « ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду надано не було, доказів втрати чи викрадення зазначеної печатки, проведення службового розслідування за фактом її незаконного використання або звернення у зв'язку з цим до правоохоронних органів відповідачем також не надано.

Отже, відсутні докази в підтвердження факту неправомірного використання печатки на спірній накладній.

Також, факт отримання товару 25 липня 2012 року зі сторони відповідача підтверджується тим, що останній без будь - яких претензій прийняв поставлений товар та відобразив його в своєму податковому та бухгалтерському обліках , зокрема на підставі податкової накладної № 4 від 25 липня 2012 року .

Крім того,апеляційний господарський суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази того, що цей товар не отримано відповідачем чи було повернуто позивачу у встановленому законом порядку з підстав неналежного оформлення накладної.

Крім того , колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне відзначити, що відповідно до п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права" від 17.07.2012 року № 01-06/928/2012 підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Отже, видаткова накладна № 67 від 25.07.2012 року фіксує факт здійснення господарської операції, встановлення договірних відносин і є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

У зв "язку з невиконанням відповідачем оплати за поставлене дизельне пальне, позивачем був встановлений семиденний строк щодо повного погашення заборгованості в розмірі 184 172 грн.52 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Проте, як вірно встановлено господарським судом першої інстанції, відповідачем не було виконано своїх зобов'язань по оплаті за поставлений товар, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 184 172 грн. 52 коп., яка правомірно стягнута судом першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують по суті правильного висновку суду, викладеного у рішенні.

За змістом статей 33 і 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

В силу ст.ст. 33, 38, 43,47 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Апеляційний господарський суд вважає, що судом першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи та вірно застосовані норми процесуального і матеріального права, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування чи зміни рішення господарського суду господарського суду Вінницької області від 12 червня 2013 року у справі № 902/721/13 .

Судовий збір за подачу апеляційної скарги у зв"язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 ГПК України покладається на апелянта

Керуючись ст.ст. 49,99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Вінницької області від від 12 червня 2013 року у справі № 902/721/13 залишити без змін , а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДСП Відродження" залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Розізнана І.В.