Рішення № 34124475, 07.10.2013, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 _____ тел.: 0 (4653) 21-202

Справа №730/1015/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" жовтня 2013 р. Борзнянський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючої судді Затєєвої С.Д.

при секретарі Шумяк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борзні цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ПАТ «КБ «Експобанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим,-

в с т а н о в и в:

Публічне акціонерне товариство «Комерційний банк «Експобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення в солідарному порядку з відповідачів заборгованості по договору кредиту і забезпечення від 15 січня 2008 року в розмірі 168495,94 грн., з яких 94869,25 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 1422,66 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 67284,87 грн. - розмір пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості та 4919,16 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 15 січня 2008 року між ВАТ «КБ «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк», та першим відповідачем по справі було укладено договір кредиту і забезпечення, відповідно до якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 19050 дол. США під 12 % річних з терміном повернення у строки, визначені графіком погашення (додаток № 1 до договору), але не пізніше 14 січня 2015 року. Відповідно до угоди до вищезазначеного договору, яка укладена 17 листопада 2009 року між позивачем та ОСОБА_1, змінено валюту кредиту з 19050 дол. США на 123135,30 грн., збільшено процентну ставку за користування кредитом з 12% на 14,4% та продовжено строк повернення кредиту з 14 січня 2015 року до 14 січня 2019 року. Зобов'язання першого відповідача за кредитним договором забезпечені порукою на підставі договору поруки, який укладено 15 січня 2008 року з ОСОБА_2, яка на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати по зобов'язанню позичальника перед банком.

Позивачем умови договору кредиту і забезпечення виконані в повному обсязі, а позичальник умови договору не виконує, не повертає суму кредиту в установлені графіком погашення строки, в зв'язку з чим мається заборгованість. Оскільки позичальник не виконує взяті на себе зобов'язання, то поручитель несе солідарну відповідальність з позичальником перед кредитором, а тому просять суму заборгованості за кредитним договором стягнути в солідарному порядку з відповідачів.

З зустрічним позовом до суду звернулася ОСОБА_2, яка просить визнати договір поруки припиненим, оскільки відповідно до угоди до кредитного договору від 17 листопада 2009 року, яка укладена між ОСОБА_1 та ВАТ «КБ «Експобанк», змінено валюту кредиту з доларового на гривневий в сумі 123135,30 грн., збільшено процентну ставку та продовжено термін повернення кредиту. Про зміну зобов'язання, яке забезпечене порукою, їй не було повідомлено. Згоди вона не надавала, тому вважає, що оскільки зобов'язання, забезпечене порукою, без її повідомлення та згоди змінилося, внаслідок чого збільшився обсяг її відповідальності, то відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України просить визнати договір поруки припиненим з 17 листопада 2009 року.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги, заявлені ПАТ «КБ «Експобанк» підтримала в повному обсязі і просить їх задовольнити, при цьому зазначила, що 15 січня 2008 року між позивачем і першим відповідачем по справі було укладено договір кредиту і забезпечення. Згідно даного договору банк надав ОСОБА_1 кредит в сумі 19050 дол. США для придбання автомобіля. Умови договору банк виконав і передав обумовлену суму кредиту першому відповідачу. 17 листопада 2009 року за заявою першого відповідача між ВАТ «КБ «Експобанк» і ОСОБА_1 було укладено угоду до договору кредиту і забезпечення, згідно якої було проведено реструктуризацію заборгованості позичальника за договором кредиту і забезпечення, переведено валюту виконання зобов'язання з доларового в гривневий еквівалент по курсу станом на день підписання, змінено процентну ставку та продовжено строк користування кредитом. Відповідно до даної угоди було встановлено графік погашення кредиту, який є невід'ємною частиною договору кредиту. ОСОБА_1 в порушення п.п.1.2; 1.3; 3.5 договору кредиту і забезпечення, п.6 Угоди до договору не повертає кредит у строки, які передбачені договором, не сплачує проценти за користування кредитом, в зв'язку з чим і виникла заборгованість в сумі 168 495,94 грн..

Відповідно до п.2.2 Договору кредиту і забезпечення для забезпечення своїх зобов'язань за цим договором позичальником передано в заставу банку автомобіль, який придбаний за кредитні кошти. З дозволу банку даний автомобіль проданий відповідачем ОСОБА_1 і кошти спрямовані на погашення заборгованості за кредитом, але суми, вирученої від реалізації автомобіля, недостатньо для повного погашення заборгованості, тому просять стягнути заборгованість в судовому порядку.

Оскільки ОСОБА_2 на підставі договору поруки, який укладено з нею 15 січня 2008 року, на добровільних засадах взяла на себе зобов'язання в повному обсязі відповідати по зобов'язанню позичальника перед банком, то суму заборгованості просять стягнути в солідарному порядку як з позичальника ОСОБА_1 так і поручителя ОСОБА_2.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим, то дані позовні вимоги не визнають, оскільки у договорі поруки передбачена можливість зміни розміру процентів та строків їх виплати і ця умова стала результатом домовленості сторін, а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. За цих обставин вважають позовні вимоги ОСОБА_2 про визнання поруки припиненою необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Представник відповідача позовні вимоги, заявлені ПАТ «КБ «Експобанк», не визнала, а позовні вимоги, викладені в зустрічній позовній заяві ОСОБА_2, підтримала і пояснила, що дійсно 15 січня 2008 року між позивачем та першим відповідачем по справі було укладено договір кредиту та забезпечення, відповідно до якого від банку ОСОБА_1 отримав кредит в сумі 19050 дол. США на придбання автомобіля марки «Chery Amulet» реєстраційний номер НОМЕР_1, який останній передав банку в заставу в якості забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором кредиту. У зв'язку з сімейними обставинами, втратою роботи позичальник не мав можливості виконати свої зобов'язання за договором кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість. З метою погашення заборгованості, яка виникла, відповідно до акту прийому - передачі автомобіля від 09 лютого 2012 року, який є предметом застави за договором кредиту та забезпечення, ОСОБА_1 було передано банку автомобіль, але в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про те, за якою ціною реалізовано автомобіль, чи надійшли кошти від його реалізації на погашення кредиту, чи враховані вони під час визначення суми заборгованості по кредиту. Всі ці обставини в сукупності дають підстави вважати, що сума заборгованості, яка визначена банком, не відповідає фактичним обставинам справи, а тому не може бути стягнута з відповідача. Крім того, вважає, що договір поруки, який укладений 15 січня 2008 року між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_2, повинен бути визнаний судом припиненим відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України, оскільки без повідомлення поручителя, без його згоди, угодою до договору кредиту і забезпечення від 17 листопада 2009 року змінено умови основного зобов'язання, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності поручителя. Окрім того, вважає, що є всі підстави для зменшення розміру пені, виходячи з вимог ч.3 ст.551 та ч.2 ст.616 ЦК України.

Заслухавши сторони по справі, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно дослідивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до слідуючого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні 15 січня 2008 року між ВАТ «КБ «Експобанк», правонаступником якого є ПАТ «КБ «Експобанк», та ОСОБА_1, першим відповідачем по справі, було укладено договір кредиту і забезпечення, відповідно до якого останньому було надано кредит в розмірі 19050 дол. США на строк до 14 січня 2015 року зі сплатою річних процентів за користування кредитом - 12%. Відповідно до угоди до вищезазначеного договору від 17 листопада 2009 року, яка укладена між позивачем і ОСОБА_1, на підставі заяви останнього, було внесено зміни до договору кредиту і забезпечення і п.п.1.1; 1.2; 1.3; 2.2; 3.5; 4.5.9. викладено в новій редакції. Відповідно до даної угоди визначено розмір кредиту в гривневому еквіваленті 123135,30 грн., збільшено процентну ставку до 14,4% і продовжено строк користування кредитними коштами до 14 січня 2019 року.

Відповідно до п.1.3 договору кредиту, угоди до договору - позичальник повертає банку кредит у строки, що визначені графіком, який є додатком до договору кредиту, а відповідно до п.3.5 - розрахунковим періодом для сплати процентів є період з першого по останнє число місяця, що передує місяцю сплати процентів. Позичальник щомісяця до 15 числа кожного місяця сплачує проценти за користування кредитом на рахунок банку. Позичальник повертає кредит банку шляхом внесення готівки через касу банку, переказу коштів на позичковий рахунок із спливом строку, що встановлений п.1.3 договору та графіком повернення кредиту (п.3.7). А відповідно до п.5.2 договору кредиту - за несвоєчасне повернення кредиту або несвоєчасну сплату процентів позичальник сплачує банку пеню.

Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за договором кредиту і забезпечення виконав у повному обсязі і суму кредиту, яка визначена відповідно до договору, передав позичальнику (а.с.19), що не заперечується сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до розрахунку, наданого представником позивача, позичальник не належним чином виконує умови кредитного договору, внаслідок чого утворилася значна заборгованість, яка станом на 30 квітня 2013 року становить 168495,94 грн., з яких 94869,25 грн. простроченої заборгованості за кредитом; 1422,66 грн. - простроченої заборгованості за нарахованими процентами; 67284,87 грн. - розмір пені за несвоєчасну сплату кредитної заборгованості та 4919,16 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів.

Як вбачається з вимог ст.1054 ЦК України - за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.526 ЦК України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то у разі прострочення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що оскільки перший відповідач по справі не виконує зобов'язання, взяті ним за договором кредиту і забезпечення, не повертає кредит відповідно до графіка повернення, який є невід'ємною частиною договору, не сплачує відсотків, то позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.

Щодо доводів представника відповідачів, що сума заборгованості за кредитним договором, яка визначена позивачем, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки останнім не враховано кошти, які отримані банком від реалізації автомобіля, який є предметом застави і відповідно до акту прийому-передачі автомобіля передано банку, то суд не може з ними згодитися зі слідуючих підстав. Як встановлено в судовому засіданні відповідачем ОСОБА_1 09 лютого 2012 року було видано довіреність, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського нотаріального округу ОСОБА_3 (а.с.74), відповідно до якої ОСОБА_1 уповноважив фізичну особу від його імені розпоряджатися автомобілем марки «Chery Amulet» реєстраційний номер НОМЕР_1, в т.ч. від імені довірителя укладати правочини цивільно-правового характеру, визначаючи на свій розсуд ціну. Довіреність видана з правом передоручення. Як вбачається з повідомлення Бахмацького відділення РЕР автомобіль марки «Chery Amulet» реєстраційний номер НОМЕР_1 знятий з обліку для реалізації 11 квітня 2012 року і зареєстрований 17 квітня 2012 року за гр. ОСОБА_4.

Аналізуючи вищезазначені докази, суд вважає, що автомобіль марки «Chery Amulet» реєстраційний номер НОМЕР_1 був реалізований відповідачем ОСОБА_1 з дозволу банку і позичальник вніс кошти на рахунок банку відповідно до заяви №16 від 29 травня 2012 року (а.с.108). Отже, сума заборгованості за кредитним договором визначена, враховуючи і кошти, отримані від реалізації автомобіля.

Щодо клопотання представника відповідача на зменшення розміру пені відповідно до вимог ч.3 ст.551 ЦК України, то суд не знаходить підстав для його зменшення. Відповідно до норми вищезазначеного закону - розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Системний аналіз даної норми свідчить, що для її застосування необхідно сукупність умов, а саме: розмір неустойки значно перевищує розмір збитків та є інші обставини, які мають істотне значення. Відповідно до п.27 постанови Пленуму ВСС України від 30.03.2012 року №05 «Про порядок застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - істотними обставинами в розумінні частини третьої ст.551 ЦК України можна вважати, зокрема, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу (наприклад, відсутність негативних наслідків для позивача через прострочення виконання зобов'язання).

Як вбачається з матеріалів справи розмір неустойки не перевищує суми заборгованості за кредитним договором. До виконання своїх зобов'язань за кредитним договором позичальник відносився не належним чином. Позивачем вживалися заходи для вирішення питання щодо погашення заборгованості в позасудовому порядку, шляхом укладення угод 10 лютого 2009 року та 17 листопада 2009 року, але вирішити це питання не вдалося. Крім того, відповідачем не надано жодних належних доказів того, що його майновий стан після отримання кредиту змінився.

Щодо зустрічного позову другого відповідача по справі, то суд приходить до слідуючого висновку.

Як встановлено в судовому засіданні, з метою забезпечення виконання зобов'язання, яке випливає з договору кредиту і забезпечення від 15 січня 2008 року, цього ж числа було укладено договір поруки між банком та ОСОБА_2.

Відповідно до п.1.2 договору поруки ОСОБА_2 відповідає перед кредитором, як солідарний боржник, у повному обсязі, як і позичальник, зокрема: за повернення кредиту в розмірі 19050 дол. США у встановлений договором кредиту строк, сплату процентів за користування кредитом у розмірі, визначеному договором, комісійних, неустойки у випадках та розмірі, що передбачені договором кредиту.

В той же час, із змісту угоди від 17 листопада 2009 року, яка укладена між ПАТ «КБ «Експобанк» та ОСОБА_1, вбачається, що в кредитному договорі було проведено зміни валюти кредиту з долару США на гривню, змінено проценти за користування кредитом та продовжено строк повернення кредиту.

Згідно п.8 вищезазначеної угоди зміна валюти кредиту була здійснена за курсом обміну доларів США на гривню, встановленим банком на день укладення угоди, а саме 08 грн. 20 коп. за один дол. США. У той же час на дату укладення договору поруки офіційний курс складав 05 грн. 05 коп.. Крім того, збільшено розмір відсотків та продовжено до 15 січня 2019 року строк користування кредитом. Зазначені зміни свідчать про збільшення обсягу відповідальності поручителя внаслідок змін, внесених угодою до зобов'язання, по якому ОСОБА_2 є поручителем.

Відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України - порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також в разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг його відповідальності.

Як вбачається з п.22 постанови Пленуму ВСС України №05 від 30.03.2012 року припинення договору поруки відповідно до ч.1 ст.559 ЦК України пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання.

Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

З договору поруки, який укладений між банком і ОСОБА_2 не вбачається, що при укладанні даного договору сторони передбачили можливість зміни розміру кредиту, процентів за основним зобов'язанням без додаткового повідомлення поручителя. Будь-які докази, які б свідчили про те, що поручитель інформований про зміну розміру кредиту, відсотків, строку повернення кредиту та надав згоду на це, ПАТ «КБ «Експобанк» суду не надало.

Збереження чинності поруки за умови зміни договору кредиту, у тому числі його розміру (п.4.3 договору поруки), не свідчить про те, що поручитель автоматично погоджується на таку зміну без його додаткового повідомлення і про його відмову про узгодження можливих змін з ним.

За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги, які викладені в зустрічній позовній заяві про припинення договору поруки є такими, що підлягають задоволенню.

Як вбачається із зустрічної позовної заяви відповідачами по справі є ПАТ «КБ»Експобанк» і ОСОБА_1, який є позичальником згідно кредитного договору, тобто стороною у зобов'язанні, яке забезпечене порукою. Оскільки ОСОБА_1 не є стороною договору поруки, то є неналежним відповідачем по справі, а тому в задовленні позовних вимог до нього необхідно відмовити.

Оскільки суд вважає, що договір поруки з часу внесення змін до договору кредиту і забезпечення відповідно до угоди від 17 листопада 2009 року є припиненим, то в задоволенні позовних вимог ПАТ «КБ «Експобанк» до ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст.10, 60, 212, 213, 214 ЦПК України, ст.ст.526, 546, 553, 554, 551, 1054, 1050 ЦК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» в рахунок відшкодування простроченої заборгованості за кредитом 94869,25 грн. (дев'яносто чотири тисячі вісімсот шістдесят дев'ять грн. 25 коп.); в рахунок відшкодування заборгованості за нарахованими процентами 1422, 66 грн. (одну тисячу чотириста двадцять дві грн. 66 коп.), в рахунок відшкодування пені за несвоєчасну сплату простроченої кредитної заборгованості в розмірі 67284,87 грн. (шістдесят сім тисяч двісті вісімдесят чотири грн. 87 коп.) та в рахунок відшкодування пені за несвоєчасну сплату прострочених процентів - 4919,16 грн. (чотири тисячі дев'ятсот дев'ятнадцять грн. 16 коп.).

Публічному акціонерному товариству «Комерційний банк «Експобанк» у стягненні заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_2 відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Експобанк», ОСОБА_1 про визнання договору поруки припиненим задовольнити частково.

Визнати договір поруки, який укладений між ПАТ «КБ «Експобанк» та поручителем ОСОБА_2, припиненим. Решту позовних вимог залишити без задоволення.

Стягнути судовий збір з ОСОБА_1 на користь ПАТ «КБ «Експобанк» в сумі 1684 грн. 96 коп.. Стягнути з ПАТ «КБ «Експобанк» на користь ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114 грн. 70 коп..

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через Борзнянський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, можуть подати апеляційну скаргу в цей же строк з дня отримання копії рішення.

Суддя Борзнянського райсуду С.Д.Затєєва