Ухвала суду № 34119237, 30.09.2013, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"30" вересня 2013 р. м. Київ К-29421/10

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Федорова М.О.

за участю секретаря Корженкової І.О.

представника позивача Галабали М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010

у справі № 2а-45216/09/1670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промислова компанія «Газвидобування»

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного aдмiнicтpaтивнoгo суду від 26.08.2010, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.05.2009 № 0000352305/0 в частині зменшення бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість в cyмі 6541826,82 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Промислова компанія «Газвидобування» витрати зі сплати судового збору в cyмi 3,40 грн.

ДШ у м.Полтаві подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову повністю, обґрунтовуючи такі вимоги посиланням на положення п. 1.3, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 73акону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, наголошуючи на тому, що Законом встановлено прямий взаємозв'язок між оплатою до бюджету податку на додану вартість та відшкодуванням такого податку.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у cпpaвi, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для зменшення за податковим повідомленням-рішенням від 13.05.2009 № 0000352305/0 бюджетного відшкодування (в т.ч. заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за листопад, грудень 2008 року в загальній сумі 6542232,47 грн., в т.ч. 6541826,82 грн., щодо яких заявлено позовні вимоги, слугували висновки перевірки, викладені в акті від 06.05.2009 № 958/23-2/31354329, про порушення позивачем вимог п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР. Податковий орган виходив з того, що через ненадходження відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок контрагента сплата податку на додану вартість до держбюджету не підтверджена.

Інших правових та фактичних підстав для зменшення позивачеві суми бюджетного відшкодування податковою інспекцією не встановлено.

У касаційній скарзі податкова інспекція свою позицію також обґрунтовує відсутністю у позивача права на отримання бюджетного відшкодування у зв'язку з непідтвердженням факту сплати податку на додану вартість до бюджету через ненадходження відповідей на запити про проведення зустрічних перевірок.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права та вважає, що суди повно встановили обставини та надали їм правову оцінку.

Порядок визначення сум податку, що підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України, регламентований п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) (далі Закону), якого платник податків зобов'язаний був дотримуватися.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товарів, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника, у межах господарської діяльності, за виникненням від'ємного значення, визначеного виходячи iз вимог п.п. 7.7.1 п. 7.7. ст.7 Закону, відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з боку платника податку порушення вимог п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання платником податку вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 Закону при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на отримання такого відшкодування.

Судами попередніх інстанцій належно досліджено дотримання позивачем вимог наведених норм Закону i не встановлено жодного порушення, яке б позбавляло позивача права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість та отримання такого відшкодування.

Закон не ставить право на отримання бюджетного відшкодування податку на додану вартість залежно від факту надходження до податкового органу підтвердження зустрічними перевірками оплати податку на додану вартість постачальниками товару.

Допущені постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з такого податку.

Враховуючи наведене, підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 15.02.2010 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.08.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

М.О. Федоров