Постанова № 34115531, 07.10.2013, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №813/4260/13-а

07 жовтня 2013 року Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого - cудді Кузана Р.І.

в присутності секретаря судового засідання Кончук Н.С.,

з участю представників:

позивача Шуста С.І.

відповідача Задорожного І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові адміністративну справу за позовом Фермерського господарства «Наїма» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

Фермерське господарство "Наїма", звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жидачіському районі Львівської області в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить:

- визнати протиправними дії ДПІ у Жидачівському районі щодо викладених в акті перевірки висновків про нікчемність вчинених правочинів Фермерським Господарством «Наїма» та суб'єктів господарювання - контрагентів за періоди з 01.03.11р. по 31.03.11р.

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.11р. №0000442320/12181 на суму 17 500 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що при проведенні перевірки податковим органом не були досліджені та взяті до уваги належним чином оформлені первинні бухгалтерські документи та документи фінансової і податкової звітності. Також, зазначає, що у відповідача були відсутні підстави для проведення даної позапланової невиїзної перевірки.

Вважає, що висновки ДПІ у Жидачівському районі, викладені в акті позапланової документальної невиїзної перевірки № 1007/23-4/32478122 від 12.10.2013р., є безпідставними, нічим не підтверджені та не можуть бути покладені в основу порушення позивачем податкового законодавства та нікчемності правочинів. Крім того, податковий орган не вправі самостійно робити висновки про нікчемність правочинів.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві та долучених до матеріалів справи письмових доказів, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, подав письмові заперечення проти адміністративного позову. Зазначив, що під час здійснення перевірки позивачем не представлено необхідних документів, що підтверджувало б реальність здійснення господарських операцій з ПП «Пірует». А тому вважає, що ФГ «Наїма» безпідставно включено до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість в сумі -17 500, 00 грн. за господарськими операціями з ПП «Пірует», оскільки в ході здійснення перевірки встановлено відсутність фактичного придбання Станків ЦДК 5-2 в кількості 2 шт. від ПП «Пірует» витрати по поставці яких не підтверджуються відповідними первинними документами. Також, в обґрунтування своїх заперечень покликався на акт від 16.06.2011р. №772/23-4/35009709 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Пірует» (ЄДРПОУ 35009709) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2011р. по 31.03. 2011р. року», згідно якого встановлено відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу незначної чисельності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів ( робіт, послуг), вищенаведене свідчить про нікчемність господарських операцій з ПП «Пірует»

З врахуванням наведеного вважає, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу правомірно збільшено грошове зобов'язання по податку на додану в загальній сумі 17 500 грн. 00 коп.

У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідача, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну відповідача правонаступником - Державною податковою інспекцією у Жидачівському районі Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі- ДПІ у Жидачівському районі) та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для правонаступника в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

ДПІ у Жидачівському районі Львівської області проведено позапланову виїзну перевірку ФГ «Наїма» з питань дотримання вимог податкового законодавства та з питань фінансово-господарських відносин із ТзОВ «Галицькі інвестиції» за період листопад, грудень 2010 р. та ПП «Пірует» за період березень 2011 р.

Результати вказаної перевірки оформлено актом від 07.09.2011р. №978/23-1/32863270.

Даною перевіркою встановлено наступні порушення податкового законодавства ФГ «Наїма»:

-п. 198.3 ст.198. п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. N« 2755 VI (із внесеними змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість за березень 2011 року в сумі 17 500 грн.

- ч. 1, 5 ст. 203, п.1, 2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, в результаті чого зазначені в попередніх розділах правочини мають ознаки нікчемності та є нікчемними - в силу припису закону. Правочини, укладені з контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб. Перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. В зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. В даному випадку відсутні як база, так і об'єкт оподаткування податком на додану вартість та податком на прибуток .

-п. 14.1.185, п.14.1.191 ст.14, п.185.1 ст.185, п. 188.1 ст.188, п.187.1 ст.187,п.14.1.181 ст.14, п.198.3. п.198.4 ст.198, п. 198.2 ст.198 4. п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-УІ(із внесеними змінами та доповненнями) та п.п.7.4.1 п.п.7.7.1 п.7.1 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 р. №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (із внесеними змінами та доповненнями) встановлено завищення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2010 р. 29 946 грн., за грудень 2010р. 40 024 грн., та за грудень 2010 р. в сумі 29 938 грн., за березень 2011 р. в сумі 19 001 грн., що підлягають коригуванню (зменшенню).

- п.п.4.1.1 ст. 4 п.1.32 п.1.23 ст.1, п.п. 11.3.1. п 11.3 ст. 11, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2. п.п.5.3.9 п.5.3, п.5.9 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №283/97-ВР від 22.05.97 (із змінами та доповненнями), в результаті чого завищено валові доходи на VI квартал 2010 р. на суму 349 851 грн., за I квартал 2011р. на суму 109 266 грн. та завищено валові витрати за IV квартал 2010 р. в сумі 243 884 грн. та I квартал 2011 року в сумі 95 003 грн., що підлягають коригуванню ( зменшенню).

На підставі даного акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення - рішення форми «Р» від 17.10.2011р. №0000442320/12181 за яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем по податку на додану вартість в сумі -17 501,00 грн., у тому числі за основним платежем у сумі 17 500,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями у сумі -1,00 грн.

З огляду на висновки акту перевірки, вказане податкове повідомлення-рішення винесене на підставі виявлених порушень податкового законодавства при проведенні господарських операцій з ПП «Пірует».

У зв'язку з цим, суд оцінює висновки акту перевірки та подані сторонами письмові докази, а також доводи позивача та заперечення відповідача лише в частині, що стосуються аналізу господарських операцій позивача та ПП «Пірует» по поставці станків ЦДК 5-2.

Судом встановлено, що 24.03.2011р. між ФГ «Наїма» та ПП «Пірует» укладено договір №03 купівлі продажу станків ЦДК 5-2.

На підтвердження фактичного виконання договірних умов позивачем долучено до матеріалів справи видаткову накладну №24/03-02 від 24.03.2011р. на суму 105 000,00 грн., податкова накладна №162 від 24.03.2011р., акт №03/03 прийому передачі обладнання від 24.03.2011р. копії банківських виписок МФО 325990 від 25.03.2013р. та від 15.04.2013р.

Відповідно до п.4.1. Договору купівлі-продажу № 03 від 24.03.2011р. поставка обладнання виконується Продавцем на склад Покупця в термін 5 (п'яти) робочих днів з моменту отримання попередньої оплати за товар. ФГ «Наїма» не відображено у податковій та бухгалтерській звітності витрати на доставку даного обладнання.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, згідно з вимогами ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік", є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинний документ, згідно з визначенням наведеним в ст.1 зазначеного Закону, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Всі представлені первинні документи відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають у суду сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують реальний характер господарських операцій між позивачем та ПП «Пірует» по придбанню товару для здійснення яких у позивача були всі можливості.

Вказані документи надавались позивачем до перевірки, що не заперечується представником відповідача та були предметом дослідження. Порушень щодо форми та порядку їх заповнення в акті перевірки не встановлено, а тому такі є належними доказами та приймаються судом до уваги при прийнятті рішення.

Таким чином, суд зазначає, що між сторонами немає спору щодо змісту та форми первинних документів, які є у справі та досліджувалися під час перевірки та під час судового розгляду. Водночас, відповідач заперечує сам факт (реальність) здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Пірует».

Фактично висновки податкового органу щодо завищення позивачем суми податкового кредиту ґрунтуються на даних встановлених актом перевірки від 16.06.2011р. №772/23-4/35009709 «Про проведення аналізу діяльності ПП «Пірует» (ЄДРПОУ 35009709) з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності формування податкового зобов'язання та податкового кредиту за період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р.». Зі змісту даного акту вбачається, що у ПП «Пірует» відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Суд критично оцінює посилання представника відповідача на ту обставину, що у вказаного вище контрагента позивача не було достатньої кількості матеріальних та трудових ресурсів, оскільки вказані висновки не знайшли свого підтвердження належними і допустимими доказами по справі, а закріплений в Господарському кодексі України принцип свободи підприємницької діяльності, передбачає самостійне здійснення суб'єктом господарювання будь-якого виду підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (ст. ст. 43, 46 Господарського кодексу України).

Суд зазначає, що за умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на податковий кредит.

Платник податку на додану вартість (покупець товару) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням постачальниками товару вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Такий платник не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію.

Вищезазначена правова позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Крім того суд зазначає, що позивачем на підтвердження експлуатації у своїй виробничо-господарській діяльності даного обладнання надано наступні документи: звіт по капітальних інвестиціях за 1 квартал 2011р.; наказ №3 від 30.03.2011р. про введення в експлуатацію станків ЦДК 5-2 (2шт.); квартальні фінансові звіти суб'єкта малого підприємництва за період з 1 кварталу 2011р. по 2 квартал 2013р.; оборотно-сальдові відомості по рахунку 131 за 2011 рік; картку рахунку 131: необоротні активи: станок для порізки каменю за період з 01.04.2011р. по 28.03.2013р.; видаткові накладні №У-019773 від 19.05.2011р., №У-023652 від 07.06.2011р., №У-033497 від 21.07.2011р., №У-052826 від 10.10.2011р., №617 від 28.04.2011р., №Н-000798 від 08.04.2013р. про придбання запасних частин та комплектуючих до станків, банківські виписки, якими підтверджується оплата за такі запчастини.

Відтак твердження відповідача про безтоварність господарської операції між позивачем та ПП «Пірует» по придбанню станків ЦДК 5-2 не знайшли свого підтвердження належними та допустимими доказами та спростовуються вказаними вище первинними документами податкового та бухгалтерського обліку.

Відповідно до підпункту 14.1.181. пункту 14.1. статті 14 Податкового кодексу, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу

Правила формування податкового кредиту визначені статтею 198 Податкового кодексу.

Відповідно до частини 1 пункту 198.1. статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до пункту 198.2. цієї статті вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3. статті 198 Податкового кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. статті 198 Податкового кодексу встановлено заборону віднесення до податкового кредиту сум податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, які не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу, чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу .

Враховуючи проаналізовані норми законодавства та представлені первинні документи, суд приходить до висновку, що операції за тим їх змістом, що відображено в документах податкового, бухгалтерського обліку відбулися, що позивач правомірно сформував у період з 01.03.2011р. по 31.03.2011р. податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Пірует».

Стосовно позовних вимог про визнання протиправними дій відповідача щодо викладених в акті перевірки висновків про нікчемність вчинених правочинів ФГ «Наїма» та суб'єктів господарювання - контрагентів за періоди з 01.03.11 р. по 31.03.11 р. суд зазначає, що визнання протиправними дій щодо викладення в акті перевірки висновків перевірки є по суті визнанням неправомірним самого акту перевірки, оскільки акт перевірки є джерелом (матеріальним носієм) таких висновків.

Відповідно до Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затв. наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 984, акт перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації, яка в подальшому повинна використовуватися контролюючим органом для прийняття рішення щодо визначення платникові податків грошових зобов'язань. При цьому акт складається посадовими особами контролюючого органу і не містить волевиявлення самого органу щодо виявлених посадовими особами фактів.

Висновки акту не є остаточними, оскільки платник податків має право надати свої зауваження до відповідного акта (абз.4 п. 86.1 ст. 86 Податкового кодексу України), що можуть у подальшому бути враховані контролюючим органом під час вирішення питання пор здійсненням нарахування грошових зобов'язань за результатами перевірки. Натомість висновки посадових осіб, зазначені в акті перевірки є лише думкою цих осіб щодо поведінки платника податків. При цьому, відповідно до ст. 58 Податкового кодексу України, питання щодо визначення грошового зобов'язання платникові податків за результатами перевірок вирішує контролюючий орган, а не посадові особи, що здійснювали перевірку.

Звідси, діяльність із складання актів документальних перевірок є службовою діяльністю працівників контролюючого органу на виконання своїх посадових обов'язків із збирання доказової інформації щодо дотримання платником податків податкової дисципліни. Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, крім права на надання зауважень до акта перевірки.

Таким чином, акт перевірки і дії посадових осіб із включення до такого акта певних висновків не породжують правових наслідків для платника податків, а висновки, викладені в акті перевірки № 978/23-1/32863270 від 07.09.2011 р., не є обов'язковими та безумовними для позивача.

Відтак, у задоволенні позовної вимоги щодо про визнання протиправними дій відповідача щодо викладених в акті перевірки висновків про нікчемність вчинених правочинів Фермерським Господарством «Наїма» та суб'єктів господарювання - контрагентів за періоди з 01.03.11 р. по 31.03.11 р. слід відмовити за безпідставністю.

За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідачем не подано доказів правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повно важення надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіривши оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі від 17 жовтня 2011 року №0000442320/12181, суд дійшов висновку, що таке прийнято відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів.

Згідно зі статтею 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вправі постановою визнати протиправним рішення суб'єкта владних повноважень чи окремі його положення, дії чи бездіяльність і скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі слід визнати протиправним і скасувати.

Судові витрати у розмірі 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 00 коп. відповідно до ст. 94 КАС України слід стягнути на користь позивача.

Керуючись статтями. 7-14, 69-71, 86, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Жидачівському районі Львівської області № 0000442320/12181 від 17.10.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання Фермерському господарству «Наїма» за платежем податок на додану вартість в сумі 17501 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства «Наїма» судовий збір в сумі 175 (сто сімдесят п'ять) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя Кузан Р.І.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14 жовтня 2013 року.