Рішення № 34112713, 08.10.2013, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Головуючий у 1-ій інстанції Данилів С.В.

Доповідач - Смєлік С.Г.

Категорія 32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2013 року

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючої Осипчук О.В.

суддів Смєлік С.Г., Жарової Ю.І.

при секретарі БіляєвіМ.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду в місті Донецьку апеляційну скаргу відповідача Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі міста Донецька на рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 15 серпня 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Будьоннівського районного суду міста Донецька 15 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_3 - задоволено у повному обсязі, на його користь з відповідача стягнуто компенсацію моральної шкоди у розмірі 20000 грн.

З вказаним рішенням не погодився відповідач - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі міста Донецька ( далі - Фонд ) та подав апеляційну скаргу, яка разом з матеріалами цивільної справи надійшла до апеляційного суду Донецької області.

В своїй апеляційній скарзі апелянт вважає рішення суду таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що позивач ОСОБА_3 тривалий час працював на острові Шпіцберген та вже в 1991 році отримав право на пенсію і будучи пенсіонером продовжував працювати на підприємствах із шкідливими умовами праці і звільнився тільки у травні 1998 році за власним бажанням. Суд не прийняв до уваги, що первинне встановлення втрати працездатності мало місце 25 червня 2002 року, яке сталося через 4 роки, після фактичного залишення роботи та в період перебування позивача на пенсії. В зазначений період позивач вже не отримував вплив небезпечних та шкідливих умов праці. Суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 у зазначений час був неспроможним працювати у зв»язку із хворобою, але всупереч висновків суду наявність хвороби у цей період ніякими документами не підтверджується. І звільнився позивач у 1998 році за власним бажанням, а не за причин хвороби. Після 25 червня 2002 року, як йому було встановлено п»ятдесят відсотків втрати професійної працездатності, він у січні 2003 року поновив трудову діяльність і працює дотепер не зважаючи на те, що йому встановлено рішенням МСЕК 70% втрати працездатності. Відомості про необхідність лікування надані тільки у 2010 році під час повторного переогляду. Висновки суду про те, зо позивач фізично страждає з огляду на те, що він продовжував працювати, спростовуються фактичними даними по справі. Тобто, факт наявності моральних страждань не підтверджено. Відповідно до Закону України від 23.02.2007 р. № 717 - V «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключені норми, що передбачають відшкодування Фондом моральної шкоди, у зв'язку з чим, відповідальність повинно нести підприємство, а правові підстави для стягнення з Фонду моральної шкоди відсутні. Таким чином, з 20 березня 2007 року немає правових підстав для відшкодування потерпілому моральної шкоди за рахунок Фонду. При ухваленні рішення судом першої інстанції не врахований аналіз судової практики Вищого спеціалізованого суду України щодо відшкодування моральної шкоди і посилання на те, що моральна шкода має бути підтверджена висновками МСЕК про наявність страждань, спричинених травмою або професійним захворюванням. Саме така позиція викладена у листі Міністерства охорони здоров»я від 05 березня 2012 року № 16.10-67. Позивач, звернувшись з позовом до Фонду, не вказав у чому саме полягає вина Фонду. Фонд виконує всі обов'язки перед позивачем. На думку відповідача, позивач не довів факту завдання йому моральної шкоди. Просив скасувати рішення суду, у задоволені позову відмовити.

В судовому засіданні представник Фонду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати, у задоволені позову відмовити.

ОСОБА_3 повідомлений завчасно 4 жовтня 2013 року телефонограмою № 958, яка зареєстрована у журналі телефонограм і яку отримав особисто по телефону НОМЕР_1, в судове засідання не з»явився, що відповідно до частини 2 ст. 305 ЦПК України не є перешкодою у розгляді справи.

Вислухавши суддю-доповідача, учасника судового засідання, перевіривши доводи апеляційної скарги та дослідив матеріали справи. апеляційний суд дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 15 липня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві у сумі 20 000 грн. мотивуючи вимоги тим,що в період з 09 серпня 1966 року по 17 травня 1998 року перебував у трудових відносинах з підприємствами вугільної промисловості з яких 12 років 9 місяців працював на шахті Мушкетовська комбіната "Донецьквугілля", 4 роки і 10 місяців працював в Управлінні по монтажу, демонтажу і ремонту гірнично-шахтного обладнання Донецького виробничого об'єднання, 4 роки і 5 місяців працював на ш/у Донбас Донецького виробничого об'єднання, що входили до складу комбінату "Донецьквугілля" Міністерства вугільної промисловості УРСР, який у 1975 році був реорганізований у Донецьке виробниче об'єднання з видобутку вугілля "Донецьквугілля", а у 1997 році - у ДП ДКХ "Донецьквугілля". Крім того, 7 років і 4 місяця він працював у п/о "Арктиквугілля" архіпелаг Шпіцберген на рудниках Баренцбург і Пірамида. Протягом зазначеного часу - працював на підземних роботах з повним робочим днем, внаслідок чого у нього виникло професійне захворювання: хронічний обструктивний бронхіт пилевої етіології в фазі субремісії, легенева недостатність першої-другої ступені, за яким на підставі висновку МСЕК від 25 червня 2002 року було встановлено втрату професійної працездатності 50 %, та визначено 3 групу інвалідності, що підтверджується довідкою МСЕК № 080283 та витягом з огляду у МСЕК № 111847 серія 2-18 AB від 25 червня 2002 року.( а.с.11-12 )

18 березня 2010 року йому повторно було встановлено втрату професійної працездатності - 70 % безстроково, та встановлено 2 групу інвалідності, що підтверджується Довідкою МСЕК № 075937 серія Дон-07 та Довідкою № 021805 серія ДОН-04 від 18 березня 2010 року.( а.с.13-14)

Обставини, на які посилався позивач, встановлені судом першої інстанції. Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, заподіяної внаслідок професійного захворювання, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23 вересня 1999р. (надалі Закон № 1105-XIV Виходячи із ступеню втрати працездатності, характеру моральних страждань позивача, суд першої інстанції, суд вважав за можливе стягнути з відповідача компенсацію моральної шкоди у розмірі 20000грн.

У відповідності до ч. 3 ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" (в редакції до 2007 року), моральна (немайнова) шкода, заподіяна умовами виробництва, відшкодовується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві.

Відшкодування здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від будь-яких інших страхових виплат. Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається в судовому порядку.

На період встановлення позивачу стійкої втрати працездатності у зв'язку з професійним захворюванням, згідно з п. п. «е» п.1 ч. 1 ст. 21 та ч. 3 ст. 28 Закону № 1105-XIV, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Частина 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" щодо проведення страхової виплати за моральну шкоду Фондом виключено згідно із Законом України № 717-V від 23 лютого 2007 року "Про внесення змін до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до положення ст. 5 ЦК України, акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Отже, судом першої інстанції було правильно встановлено, що на час виникнення у позивача професійного захворювання, а саме станом на 2002 рік, був чинним Закон № 1105-1V і саме відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань має відшкодувати моральну шкоду потерпілому.

Даний висновок відповідає рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп/2004 згідно з яким, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, які він поніс у зв'язку з каліцтвом, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров'я тощо.

Проте, апеляційний суд Донецької області не може погодитися з розміром грошової компенсації моральної шкоди.

Відповідно до роз"яснень п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди" від 31.03.1995 року №4, 9. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Як вбачається з трудової книжки позивача, останній при наявності у нього спочатку 50 % втрати професійної працездатності, а з 2010 року - 70 %, продовжує працювати, хоча і не в умовах із шкідливими умовами праці( оскільки це неможливо через його вік ), проте працює й до тепер, у зв «язку з чим не можна вважати, що через хворобу в його житті сталися вимушені тяжкі зміни, що він втратив виробничі стосунки, тобто, знижені його престиж та ділова репутація.

Виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, на користь позивача підлягає стягненню з відповідача компенсація моральної шкоди у розмірі 15000 грн.

Апеляційний суд вважає, що за встановлених правовідносин, коли відшкодування моральної шкоди у відповідний період було передбачено спеціальним Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" суд першої інстанції в рішенні суду безпідставно посилався на положення ст. 153, 237-1 КЗпП України, ст.1167, 1168 ЦК України.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є, зокрема, невідповідність висновків суду обставинам справи,порушення або неправильне застосування норм матеріального права.

Аналізуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення скарги відділення виконавчої дирекції Фонду та скасування рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 316 ЦПК України. апеляційний суд

В И Р І Ш И В :

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі міста Донецька задовольнити частково.

Рішення Будьоннівського районного суду міста Донецька від 15 серпня 2013 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі міста Донецька про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві - задовольнити частково.

Стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Будьоннівському районі міста Донецька на користь ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди 15 (п'ятнадцять тисяч) грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді