Ухвала суду № 34112537, 22.07.2013, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2013 р.Справа № 816/975/13-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Калитки О. М. , Калиновського В.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 816/975/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт", звернувся до суду із адміністративним позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Полтавської області Державної податкової служби (Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області), в якому просив визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення-рішення за формою "Ш" від 07.08.2012 року № 0005861503/1097, № 0005851503/1096.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень слугували встановлені за наслідком перевірки висновки податкового органу про порушення підприємством граничного терміну сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 47195,35 грн. Разом з тим, оскільки підприємством у відповідності до вимог діючого законодавства всі грошові зобов'язання було сплачено в повному обсязі та у встановлений законом строк, то висновки податкового органу про порушення позивачем вимог діючого законодавства є необґрунтованими, та як наслідок, спірні податкові повідомлення-рішення - незаконним та підлягають скасуванню.

Постановою Полтавського окружного адміністративного від 18.04.2013 року в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" відмовлено.

Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 18.04.2013 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального права, зокрема на порушення вимог п. 57.3 ст.57, п.87.9 ст.87, п.287.3 ст. 287 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про законність та обґрунтованість спірних податкових повідомлень-рішень. Крім того вважає, що податковим органом було неправомірно проведено камеральну перевірку позивача, за насідками якої винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідач надав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на обґрунтованість та об'єктивність рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники позивача та відповідача у судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином.

Колегія суддів на підставі п.2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Сільгосппродукт" зареєстровано як юридична особа, перебуває на податкову обліку у Кременчуцькій ОДПІ.

24.07.2012 року співробітниками Кременчуцької ОДПІ проведено камеральну перевірку ТОВ "Сільгосппродукт" з питань своєчасності подання платіжного доручення на перерахування належної до сплати орендної плати за квітень 2012 року, за результатами якої складено Акт № 2454/15.5-31/13958710 від 24.07.2012 року.

Під час перевірки встановлені порушення позивачем вимог п.287.3 ст. 287, п. 57.3 ст.57 ПК України, а саме, підприємством порушено граничний строк сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 47195,35 грн.

На підставі вищезазначеного акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ винесені наступні податкові повідомлення-рішення від 07.08.2012 року за формою "Ш", а саме:

- № 0005861503/1097, яким позивачу у зв'язку із порушенням граничного терміну сплати суми грошового зобов'язання з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки) за затримку на 63 календарні дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 13228,09 грн., було визначено штраф у розмірі 1322,81 грн.;

- № 0005851503/1096, яким позивачу у зв'язку із порушенням граничного терміну сплати суми грошового зобов'язання з плати за землю (орендна плата за земельні ділянки) за затримку на 63 календарні дні сплати суми грошового зобов'язання в розмірі 33967,26 грн., було визначено штраф у розмірі 6793,46 грн.

Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач провів процедуру їх адміністративного оскарження, за наслідками якої, рішенням ДПС у Полтавській області від 15.10.2012 року у задоволенні скарги відмовлено, а спірні податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

В зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої виходив з того, що оскільки під час судового розгляду підтверджені встановлені за наслідком проведеної перевірки висновки податкового органу про порушення підприємством граничного терміну сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю в розмірі 47195,35 грн., то приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення про визначення позивачу суми штрафу, відповідач діяв на підставі, згідно та у відповідності до вимог діючого законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

При вирішенні справи колегія суддів бере до уваги те, що як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) позивач в силу ч.1 ст.67 Конституції України зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Водночас з цим, позивач зобов'язаний дотримуватись також і приписів ч.1 ст.68 Конституції України, де вказано, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

У відповідності до положень статей 269, 270, 271 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі. Об'єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності. Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Відповідно до пп. 14.1.34. п. 14.1 ПК України, власниками земельних ділянок є юридичні та фізичні особи, які відповідно до закону набули права власності на землю в Україні, а також територіальні громади та держава щодо земель комунальної та державної власності відповідно. Фізичні особи набувають право власності на земельні ділянки на підставі: придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами; безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності; приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування; виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю); прийняття спадщини (ст. 81 ЗК України).

Землекористувачами є юридичні та фізичні особи, яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди (пп.14.1.73 п.14.1 ПК України). У фізичних осіб земельні ділянки державної та комунальної власності можуть знаходитись у користуванні лише на праві оренди (ст. 93 ЗК України). Передача в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до п.285.1 та п.285.2 ст.285 ПК України, базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік, базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно п.287.1 ст.287 ПК України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Приписами п.287.3 ст.287 ПК України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Положеннями п.11 ст.56 Кодексу встановлено, що не підлягає оскарженню податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Згідно з п.57.1 ст.57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено під час розгляду справи у суді першої інстанції та знайшло своє підтвердження під час апеляційного перегляду, що рішенням Кременчуцької міської ради від 28 вересня 2005 року позивачу передано в оренду до 01.10.2010 року земельні ділянки для експлуатації та обслуговування човнової станції по вул. 50- річчя Союзу РСР, 16 м.Кременчук.

26.10.2005 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "Сільгосппродукт" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для експлуатації та обслуговування човнової станції по вул. 50- річчя Союзу РСР, 16 м.Кременчук, загальною площею 3,0785 га.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 27 лютого 2007 року позивачу передано в оренду терміном на 5 років земельну ділянку площею 29077 кв.м.

22 травня 2007 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "Сільгосппродукт" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва приватної поліклініки сімейної медицини в мікрорайоні № 101 буд.11- Б.

Рішенням Кременчуцької міської ради від 27 жовтня 2009 року позивачу передано в оренду терміном на два роки земельну ділянку площею 1835 кв.м.

11 жовтня 2010 року між Кременчуцькою міською радою (орендодавець) і ТОВ "Сільгосппродукт" (орендар) укладено договір оренди землі, відповідно до даного договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення для експлуатації та обслуговування будівель та споруд складського та адміністративного призначення з під'їзними залізничними коліями по вул.Ярмарковій 9, м.Кременчук.

Матеріалами справи підтверджено, що за наслідками проведеної податковим органом документальної невиїзної перевірки податкових декларацій орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності TOB "Сільгоспродукт", поданих за 2008-2010 роки (акт №2860/15-522/13958710 від 09.06.2010 року) було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000161550/0/1954 від 18.06.2010 року, яким визначено грошове зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності в розмірі 399503,61 грн. (основний платіж - 173540,28 грн., штрафна санкція - 125963,33 грн.).

Не погодившись з вищевказаним рішенням, позивач оскаржив його до Кременчуцької ОДПІ. За результатами розгляду первинної скарги податковим органом винесено рішення №33254/10/25-010 від 27.08.2010 року, яким податкове повідомлення-рішення №0000161550/0/1954 від 18.06.2010 року залишено без змін. На підставі вищевказаного рішення Кременчуцькою ОДПІ 03.09.2010 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000161550/1/2800, яким позивачу визначено зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки держаної та комунальної власності на суму 399503,61 грн., в тому числі за основним платежем - 273540,28 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 125963,33 грн.

ТОВ "Сільгосппродукт" подало повторну скаргу до ДПА у Полтавській області на податкове повідомлення-рішення № 0000161550/0/1954. За результатами розгляду скарги рішенням ДПА у Полтавській області податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ №0000161550/0/1954 від 18.06.2010 року та № 0000161550/1/2800 від 03.09.2010 року залишено без змін та збільшено суму визначеного платнику податкового зобов"язання з орендної плати за землю всього на 11458,26 грн. (434,3 грн. основного платежу та 11023,96 грн. штрафної санкції), у зв'язку з чим Кременчуцьку ОДПІ зобов'язано надіслати в адресу платника окреме податкове повідомлення-рішення на суму збільшеного за результатами розгляду повторної скарги податкового зобов'язання з орендної плати за землю в загальному розмірі 11458,26 грн.

На підставі висновків ДПА у Полтавській області 18.11.2010 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення №0000161550/2/3846 та №0001251550/2/3847.

Не погодившись з рішенням ДПА у Полтавській області про результати розгляду повторної скарги, позивач оскаржив рішення Кременчуцької ОДПІ до ДПА України. За результатами даного оскарження 17.01.2011 року ДПА України прийнято рішення № 570/6/25-0215 про результати розгляду повторної скарги, яким залишено без змін податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ № 0000161550/0/1954 від 18.06.2010 року, №0000161550/1/2800 від 03.09.2010 року, № 0000161550/2/3846 від 18.11.2010 року та №0001251550/2/3847 від 18.11.2010 року, а скаргу позивача залишено без задоволення.

На підставі рішення ДПА України 02.02.2011 року Кременчуцькою ОДПІ винесено податкові повідомлення-рішення № 0000161550/3/141 та № 0001251550/3/142.

Так, не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду із позовом про їх скасування.

Колегія суддів зазначає, що згідно із п. 56.18 ст. 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Разом з тим, постановою Полтавського окружного адміністративного суду по справі №2а-1670/1530/11 від 13.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 24.05.2011 року, в задоволенні адміністративного позову TOB "Сільгоспродукт" було відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Згідно ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Крім того, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 22.06.2012 року, залишеною без змін ухвалою колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.11.2012 року, задоволено адміністративний позов Кременчуцької ОДПІ про стягнення з рахунків TOB "Сільгоспродукт" коштів на погашення боргу по орендній платі з юридичних осіб у загальному розмірі 388595,44 грн.

Згідно п. 57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст.54 цього Кодексу, платник зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Колегія суддів зазначає, що з метою забезпечення єдиного порядку нарахування (зменшення) грошового зобов'язання, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, наказом ДПА України від 22.12.2010 року № 985 було затверджено Порядок направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, який в послідуючому було зареєстровано в Міністерстві юстиції України „30" грудня 2010 року за № 1440/18735.

Так, відповідно до положень п. 4.4 вказаного Порядку визначено, що у разі звернення платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним податкового повідомлення-рішення за умови надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків не пізніше настання граничного строку сплати, зазначеного в податковому повідомленні-рішенні, структурний підрозділ, який склав таке податкове повідомлення-рішення, у день отримання ухвали вносить відповідні дані до реєстру податкових повідомлень-рішень.

При цьому сума грошового зобов'язання в той самий день виводиться з реєстру податкових повідомлень-рішень та обліковується в окремому реєстрі до дня набрання рішенням суду законної сили.

Після прийняття судом рішення по суті, яке набрало законної сили, структурний підрозділ, який склав податкове повідомлення-рішення, що оскаржувалося, в день отримання відповідного рішення органом державної податкової служби вносить інформацію про таке рішення до зазначеного в попередньому абзаці окремого реєстру та підшиває копію рішення до матеріалів перевірки або безпосередньо до справи платника податків.

Аналогічні дії здійснюються у разі оскарження платником податків рішення суду в апеляційному порядку (за умови прийняття апеляційної скарги апеляційним господарським судом до провадження).

У разі надходження до органу державної податкової служби ухвали суду про порушення провадження у справі за позовом платника податків після закінчення граничного строку сплати сума грошового зобов'язання, нарахована в картці особового рахунку платника податків, підлягає виведенню з неї до окремого реєстру, де вона міститься до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Згідно п. 4.5 Порядку передбачено, що після закінчення процедури адміністративного оскарження та/або судового оскарження та набрання судовим рішенням законної сили суми узгодженого грошового зобов'язання, та/або зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування, та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість в автоматичному режимі переносяться з реєстру податкових повідомлень-рішень (окремого реєстру, передбаченого пунктом 4.4 цього розділу) до автоматизованої інформаційної облікової системи органів державної податкової служби. Одночасно структурному підрозділу, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, передаються паперові виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, до яких включається інформація щодо сум узгоджених грошових зобов'язань та інших показників, які переносяться до карток особових рахунків. Зазначені виписки передаються окремо від кожного структурного підрозділу, що складає податкові повідомлення-рішення, за підписом керівника такого структурного підрозділу.

Як зазначив під час розгляду справи представник відповідача, виписки з реєстру податкових повідомлень-рішень за день, в т.ч. і виписки щодо узгодження донарахованих сум податкових зобов'язань на підставі податкових повідомлень-рішень від 02.02.2011 року № 0000161550/3/141 та № 0001251550/3/142, були перенесені структурним підрозділом, що забезпечує адміністрування облікових показників та звітності, до картки особового рахунку - 18.04.2012 року.

Таким чином, граничним терміном сплати грошового зобов'язання за землю є 28.04.2012 року. Разом з тим, позивачем у встановлений для сплати граничний термін не було в повному обсязі сплачено суму грошового зобов'язання, а лише проведено сплату в розмірі 7195,35 грн. на підставі наступних платіжних доручень: №163 від 23.05.2012 року в розмірі 696,59 грн. (затримка в сплаті - 25 днів); № 164 від 23.05.2012 року в розмірі 12 531,50 грн. (затримка в сплаті - 25 днів); № 199 від 20.06.2012 року в розмірі 31 484,05 грн. (затримка в сплаті - 53 дні); № 198 від 20.06.2012 року в розмірі 696,59 грн. (затримка в сплаті - 53 дні). Крім цього, 30.05.2012 року в картці особового рахунку платника проведено до зменшення податкові зобов'язання в розмірі 1 191,08 грн. (затримка в сплаті - 32 дні) та 30.06.2012 року - 595,54 грн. (затримка в сплаті - 63 дні) згідно уточнюючої декларації суб'єкта господарювання від 30.05.2012 року № 9030263986.

З приводу посилання позивача на той факт, що грошові кошти в розмірі 7195,35 грн. були сплачені на інші призначення, проте, вони були неправомірно перераховані в послідуючому податковим органом в рахунок погашення податкового зобов'язання підприємства на підставі вищезазначених податкових повідомлень-рішень, колегія суддів зазначає наступне.

Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (в редакції до 01.01.2011 року), який був спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, було визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів були відсутні зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.

Разом з тим, з 01.01.2011 року набув чинності ПК України, згідно із п.1 ч.2 Р. ХІХ якого було визначено, що Закон України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визнано таким, що втратив чинність з 01.01.2011р.

Згідно п.87.9 ст.87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків (абз.1 п.87.9); спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (абз.2 п.87.9).

З урахуванням абз.2 п.2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, оскільки в даному випадку контролюючим органом було вчинено дії по зарахуванню коштів, що сплачує платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, то колегія суддів вважає, що до спірних правовідносин мають застосовуватися норми законодавства, які ці дії (повноваження) врегульовують. Тобто у випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення, які були вчинені до набуття чинності ПК України, застосуванню підлягали би положення Закону України "Про погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", яким податковій інспекції не було надано повноважень змінювати призначення платежів. Проте, в даному випадку зарахування податковим органом платежів зі зміною їх призначення було вчинено вже після набуття чинності ПК України, а тому застосуванню підлягають саме положення п.87.9. ст.87 ПК України, відповідно до яких контролюючому органу надано право на зарахування коштів, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Відповідно до п. 111.2 ст. 111, п. 113.3 ст. 113, п. 116.1 ст. 116 ПК України за порушення законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, встановлюється фінансова відповідальність, яка застосовується у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені.

У разі застосування контролюючими органами до платника податків штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) за порушення законів з питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, такому платнику податків надсилаються (вручаються) податкові повідомлення - рішення.

Відповідно до ст.126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у розмірі: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Положень, які б звільняли платника податків від застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій за порушення законів з питань оподаткування в залежності від тих чи інших обставин, законодавство не містить.

Затримка сплати узгодженої суми грошового зобов'язання підтверджена актом перевірки та карткою особового рахунку платника.

Виходячи з наведеного, фактичні обставини справи об'єктивно засвідчують правомірність винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із порушенням підприємством граничного терміну сплати грошового зобов'язання з орендної плати за землю.

Посилання позивача щодо відсутності у податкового органу правових підстав для проведення камеральної перевірки, за наслідком якої були встановлені порушення позивачем вимог діючого законодавства, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно із п.п. 41.1.1 п. 41.1 ст.41 ПК України, контролюючими органами є органи державної податкової служби - щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст.20 Кодексу, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

За приписами статті 65 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом: ведення обліку платників податків; інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби; перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

У відповідності до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків (п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст.75 ПК України).

Пунктом 76.1 статті 76 ПК України визначено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності проведення податковим органом перевірки, за наслідком якої були винесені спірні податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Колегія суддів зазначає, що позивачем не було надано належних та допустимих доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

Натомість, відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного від 18.04.2013 року по справі №816/975/13-а відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільгосппродукт" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 18.04.2013р. по справі № 816/975/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Калитка О.М. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Бенедик А.П.