Ухвала суду № 34112527, 10.10.2013, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2013 р.Справа № 821/1704/13-а

Категорія: 8.2.6 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В.судді -Шляхтицького О.І.судді -Жука С.І.розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (правонаступником якої є Державна податкова інспекція у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановила:

Позивач ПВКП "Севід" 26.04.2013 року звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача, у якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року № 0002972200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13800,00 гривень.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновок податкового органу про нереальність господарської операції ПВКП "Севід" щодо надання послуг від ТОВ "Югресурспостач" у червні 2011 року ґрунтується виключно на акті про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій зазначеного контрагента. Також, позивач вказав, що під час перевірки підприємством були надані всі первинні документи, які підтверджують факт надання послуг вказаним контрагентом, які були необхідні ПВКП "Севід" при здійсненні господарської діяльності, що підтверджує реальність господарської операції ПВКП "Севід" з ТОВ "Югресурспостач".

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав заперечення проти адміністративного позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с. 132-135).

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року адміністративний позов був задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0002972200 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 13800,00 гривень.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" (ідентифікаційний код 24757972) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 138,00 гривень (сто тридцять вісім гривень).

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсоні ГУ Міндоходів у Херсонській області, з посиланням на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування оскаржуваної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що приватне виробничо-комерційне підприємство "Севід" зареєстроване 24.06.1997 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради та перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Херсоні з 30.07.1997 року за номером №1502 (а.с. 109).

За даними податкового органу, основним видом діяльності ПВКП "Севід" є ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення.

Судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 ст. 79 ПК України, на підставі наказу від 25.03.2013 року №595, податковим ревізором-інспектором ДПІ було проведено невиїзну позапланову перевірку ПВКП "Севід" з питання дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських відносинах з ТОВ "Югресурспостач" у червні 2011 року, за результатами якої було складено акт від 05.04.2013 року №2105/22.4/24757972 (а.с. 107, 9-11).

З вищевказаного акту перевірки вбачається, що за наслідками перевірки показників поданої до ДПІ у м. Херсоні декларації з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року (від 29.07.2011 року вх. №171127), первинних документів, а саме: акту виконаних робіт, податкової накладної за червень 2011 року, товарно-транспортних накладних тощо, а також інформації з підрозділів податкової міліції, висновку ГВПМ ДПІ у м. Херсоні від 27.09.2011 року №2909/26-906, акту від 29.09.2011 року №300/23-2/35568653 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ "Югресурспостач" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами - постачальниками та покупцями за червень, липень 2011 року", було встановлено завищення валових витрат у 2 кварталі 2011 року на 60000,00 гривень, та як наслідок було зроблено висновок про порушення п.138.1, п.138.2 ст.138, п. 139.1 ст. 139 ПК України, в результаті чого підприємством було занижено податок на прибуток за 2 квартал 2011 року в сумі 13800,00 гривень.

Так, на підставі вказаного висновку податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0002972200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 13800,00 гривень, у т.ч. за основним платежем у сумі 13800,00 гривень (а.с. 8).

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Підпунктом 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Підпунктом 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Пунктом 44.1 ст. 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

З матеріалів справи вбачається, що між ПВКП "Севід" (за договором - замовник) та ТОВ "Югресурспостач" (за договором - виконавець) було укладено договір про надання транспортних послуг від 01.06.2011 року, згідно умов якого виконавець зобов'язується виконувати послуги по перевезенню за завданням замовника на період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року, при цьому виконавець в інтересах замовника здійснює пов'язанні з перевезенням транспортно-експедиційні операції, оплата наданих послуг здійснюється в безготівковій формі (а.с. 22).

Згідно матеріалів справи, на виконання умов вказаного договору ТОВ "Югресурспостач" протягом червня здійснювало перевезення вантажу за замовленням ПВКП "Севід". Факт надання послуг підтверджується актом здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000095 від 30.06.2011 року, згідно якого ТОВ "Югресурспостач" були надані послуги з перевезення вантажу на загальну суму 60000,00 гривень, та ПДВ 12000,00 гривень (а.с. 23).

Як вбачається з матеріалів справи, оплата вартості отриманих послуг здійснювалась в безготівковій формі, що підтверджується платіжним дорученням №70 від 12.07.2011 року (а.с. 106).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Так, з метою підтвердження реального здійснення господарської операції по придбанню послуг по перевезенню позивачем, в матеріалах справи знаходяться підтверджуючі документи, а саме: видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, довіреності, податкові накладні, з яких судом 1-ї інстанції було вірно встановлено, що ТОВ "Югресурспостач" за замовленням ПВКП "Севід" здійснювало перевезення товару, який використовувався позивачем в господарській діяльності відповідно до основних видів діяльності підприємства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції про те, що оскільки характер витрат на придбання вищезазначених послуг є пов'язаним з власною господарською діяльністю позивача, що відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України є визначальною ознакою витрат як валових, то позивач правомірно відніс до складу валових витрат у відповідному звітному періоді вказані послуги.

Також суд 1-ї інстанції правомірно не погодився з позицією податкового органу щодо невідповідності акту приймання-передачі виконаних послуг вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" у зв'язку з відсутністю в ньому інформації щодо представників сторін та зміст господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

На думку колегії суддів, суд 1-ї інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що акт виконаних послуг містить всі необхідні реквізити, що дають змогу з'ясувати характер господарської операції, ідентифікувати осіб, які брали в ній участь, а саме: назву та дату документа, найменування наданих послуг, їх вартість у відповідності до умов договорів про надання послуг, назву підприємства - замовника та виконавця, від імені яких складено документ, посаду особи, відповідальної за здійснення господарської операції, особисті підписи уповноважених осіб, реквізити сторін тощо.

Окрім того, недоліки в первинних документів не можуть бути безумовним доказом безтоварності операції.

Таким чином, первинний документ, наданий позивачем податковому органу для перевірки, відповідає вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому є належним і допустимим доказом, що фіксує господарську операцію та є підставою для включення зазначеної у них сум до складу валових витрат з податку на прибуток підприємств.

При цьому, правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товару або результатів робіт, послуг.

Таким чином, валові витрати сформовані позивачем за господарською операцією, вчиненою з вищевказаним контрагентом, підтверджуються необхідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

Стосовно доводу податкового органу про не реальність господарської операції позивача за договором з вищевказаним контрагентом внаслідок встановлених порушень в акті від 29.09.2011 року №300/23-2/35568653, судом 1-ї інстанції було зазначено наступне.

Згідно акту ДПІ у м. Херсоні від 29.09.2011 року №300/23-2/35568653 "Про неможливість підтвердження факту реального здійснення господарських операцій суб'єкта господарювання ТОВ "Югресурспостач" щодо підтвердження господарських відносин із контрагентами-постачальниками та покупцями за червень, липень 2011 року" було встановлено, що підприємство не знаходиться за місцем реєстрації, не надає документальних підтверджень на запити, не має основних фондів, транспортних засобів, на підприємстві працює 1 особа, а тому суб'єкт господарювання використовується для незаконного формування податкового кредиту діючим підприємствам з метою ухилення від сплати податків шляхом відображення у звітності безтоварних операцій, які не спричиняють настання реальних наслідків.

Судом 1-ї інстанції було обґрунтовано встановлено, що згідно ст.ст. 207 і 208 ГК України та ч. 3 ст. 228 ЦК України, одного лише висновку органу державної податкової служби про нікчемність вчиненого платником податків правочину або про нереальність здійсненої платником податків господарської операції є недостатньо для судження іншого податкового органу про вчинення контрагентом такого платника порушення закону, оскільки податкові органи не наділені законодавцем виключною прерогативою на визнання правочинів такими, що суперечать закону.

Належними та допустимими, в розумінні ст.124 Конституції України і ст. 70 КАС України, доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (бо відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Однак, відповідачем не було надано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків та його контрагента чи рішення суду про визнання правочину недійсним.

На думку колегії суддів, доказів того, що зобов'язання між ПВКП "Севід" та ТОВ "Югресурспостач" залишились невиконаними, що завдає шкоди інтересам Держави у сфері оподаткування, відповідач не надав.

Суд 1-ї інстанції дійшов правомірного висновку, що дослідженні в судовому засіданні копії первинних документів позивача, а саме: договір, акт виконаних робіт тощо, не дають підстав для встановлення з боку позивача порушень Податкового кодексу України при декларуванні валових витрат по операції з придбання послуг по перевезенню у ТОВ "Югресурспостач", зокрема не було встановлено віднесення до валових витрат сум, які не підтверджені первинними документами.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з викладеного, відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 16.04.2013 року №0002972200.

З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно і в достатньому об'ємі встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 26 липня 2013 року по адміністративній справі за позовом приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Головного управління Міндоходів у Херсонській області (яка є правонаступником Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби) - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку у відповідності до положень діючого законодавства до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:/підпис/Ю.В. ЯковлевСуддя:/підпис/О.І. ШляхтицькийСуддя:/підпис/С.І. Жук