Ухвала суду № 34112391, 02.10.2013, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2013 року Справа № 5166/13/876

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.

за участі секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції у Тернопільській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» (надалі - ТзОВ «Збаразький цукровий завод») звернулося до суду з адміністративним позовом до Збаразької міжрайонної державної податкової інспекції Тернопільської області Державної податкової служби (надалі - відповідач, Збаразька МДПІ, контролюючий орган) про скасування податкових повідомлень - рішень №0000352301, №0000372301, №0000362301, №0000382301 від 12 грудня 2012 року, №0000342301 від 11 грудня 2012 року. У позовній заяві зазначає, що збитковість господарської операції не може бути підставою для визначення виробничої діяльності як негосподарської. Питання щодо наявності підстав для віднесення витрат, понесених у зв'язку із здійсненням такої діяльності, до валових витрат, повинно вирішуватися з врахуванням конкретних обставин здійснення господарської діяльності платника податку, зокрема дійсних намірів платника податку, об'єктивних умов, що вплинули на фінансові результати господарської діяльності.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02 2013 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги. Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами, які викладено в позові, зокрема, те, що в ході проведеної перевірки податковим органом безпідставно зроблено висновок про неправомірне віднесення до складу валових витрат відсотків за користування позиками, оскільки їх використання не пов'язане із здійсненням господарської діяльності, висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.198.3 ст.198 ПКУ є помилковим, оскільки товариством на підтвердження податкового кредиту по господарській операції із ТзОВ «Цукровий завод Збараж» надані належним чином оформлені податкові накладні, акти виконаних робіт, а проведений відповідачем розрахунок штрафних санкцій, внаслідок порушення строків повернення валютної виручки за зовнішньоекономічним контрактом, суперечить ст.1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Збаразькою міжрайонною державною податковою інспекцією Тернопільської області Державної податкової служби проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.08.2008 року по 30.06.2012 року, за результатами якої складено Акт від 26.11.2012 року №993/2200/35617045. Згідно даного Акта контролюючим органом встановлені наступні порушення:

п.п.5.5.1 п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток, який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1 168 694 грн., в т.ч. за: IVквартал 2009 року на 21 729 грн.; І квартал 2010 року на 13 747 грн.; II квартал 2010 року на 250 656 грн.; III 10 року на 308 840 грн.; IV квартал 2010 року на 254 204 грн.; І квартал 2011 року на 319 518 грн.;

п.п 14.1.27, пп..14.1.36 п.14.1 ст.14 , п.141.1 ст.141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 138 118 грн., в т.ч. за: IV квартал 2011 року на 138 118 грн.;

п.198.3 ст.198 ПК України, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено ПДВ всього в сумі 362 662 грн. в т.ч. за: березень 2011р.- 211 903 грн., квітень 2011р.- 16 539 грн., травень 2011р - 3 554 грн., липень 2011р. - 130 666 грн.

пп.5.5.1 п.5.1 ст.5, п.1. ст..5., п.6.1 статті 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток за І квартал 2010 рік в сумі 368764 грн., 2010 року в сумі 311524 грн., 1-ший квартал 2011 року в сумі 1379753 грн.;

пп.14.1.27, пп..14.1.37 п.14.1 ст.14, п.141.1 ст.141, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення оподаткування з податку на прибуток за: 4-тий квартал 2011 року в сумі 7979040 грн.; 1-ший квартал 2012 року в сумі 1900580 грн.; півріччя 2012 року в сумі 4209460 грн.;

п. 198.3 ст.198 ПК України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення з ПДВ, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за червень 2012 року в сумі 1012855 грн.

Статтею 1 Закону України №185/94-ВР від 23.09.1994р. «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями щодо ненадходження у законодавчо встановлені терміни валютної виручки в сумі 161773 дол. США по контракту №21-10/С від 21.10.2011р. укладеному з нерезидентом - ТОВ «Мега Продукт» (Грузія) , в результаті чого нараховано пеню за порушення термінів розрахунків в іноземній валюті всього в сумі 38789 грн..

На підставі вищевказаного Акта контролюючим органом винесені податкові повідомлення - рішення №0000352301, №0000372301, №0000362301, №0000382301 від 12 грудня 2012 року, №0000342301 від 11 грудня 2012 року.

Оцінюючи спірні правовідносини між сторонами на відповідність вимогам спеціального законодавства та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з врахуванням наступних обставин.

Відповідно до матеріалів справи, TзOB «Збаразький цукровий завод» віднесено до складу валових витрат та витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування, відсотки за користування кредитом та позиками, які не пов'язані із здійсненням господарської діяльності, оскільки отримані кошти були спрямовані на надання поворотної фінансової допомоги.

Виходячи із вищенаведеного, TOB «Збаразький цукровий завод» в порушення норм пп.5.5.1 .5, п.1. ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», занизив податок на прибуток який підлягає сплаті до бюджету всього в сумі 1 168 694 грн. , в порушення норм пп.14.1.27, .37 п.14.1 ст.14 , п.141.1 ст.141 ПК України, занизив податок на прибуток, який підлягає сплаті до всього в сумі 138 118 грн., завищив від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року за 1-е півріччя 2012р. у сумі 4 209 460 грн..

Згідно пп.5.5.1 п.5.1 ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає правильним.

У відповідності до угоди безвідсоткової позики від 21.09.2009 року за № 15/09-09 ТзОВ «Цукровий завод Збараж», як позикодавець, надав позивачу розмір позики вартістю 25 000 000,0 грн..

На повернення вказаних платежів позивачем укладено договір відсоткової позики АП(П)-16/12/44 від 16.12.2009 року з ТзОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» (позикодавець) на суму позики 18 796 050 грн..

25.01.2010 року позивачем укладається новий договір відсоткової позики АП(П)-25/01/3 від 25.01.2010 року з ТзОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» (позикодавець) на суму позики 35 000 000 грн..

В подальшому позивачем укладаються договори з ПАТ «Кредит Європа Банк» про надання фінансових послуг від 21.12.2010 року № 41/10 на надання строкового кредиту в розмірі 39 800 000 грн. та додаткову угоду від 23.01.2012 року №2 до договору про надання фінансових послуг від 21.12.2010 року, у відповідності до якого позивачу надався строковий кредит в розмірі 5 000 000,0 грн. для фінансування потреб у обігових коштах.

Згідно п.5.1 ст.5. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Визначення поняття процентів наведено у пункті 1.10 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до якого проценти - це доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів включаються: платіж за використання коштів або товарів (робіт, послуг), отриманих у кредит; платіж за використання коштів, залучених у депозит; платіж за придбання товарів у розстрочку. Проценти нараховуються у вигляді відсотків на основну суму заборгованості або фіксованих сум. У разі коли залучення коштів здійснюється шляхом продажу облігацій, казначейських зобов'язань або ощадних (депозитних) сертифікатів, емітованих позичальником, сума процентів визначається шляхом нарахування відсотків на номінал такого цінного паперу, виплати фіксованої премії чи виграшу або шляхом визначення різниці між ціною розміщення та ціною погашення такого цінного паперу (сума дисконту). Платежі за іншими цивільно-правовими договорами, незалежно від того, чи встановлені вони в абсолютних (фіксованих) цінах або у відсотках до суми договору або до іншої вартісної бази, не є процентами.

У той же час, відповідно до названого законодавчого припису, до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Поняття кредиту наведене законодавцем у пункті 1.11 статті 1 цього ж Закону, а саме - це кошти та матеріальні цінності, які надаються резидентами або нерезидентами у користування юридичним або фізичним особам на визначений строк та під процент. Кредит розподіляється на фінансовий кредит, товарний кредит, інвестиційний податковий кредит та кредит під цінні папери, що засвідчують відносини позики.

Фінансовий кредит визначено положеннями підпункту 1.11.1 як кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

Судом першої інстанції було правильно зазначено, що контрагент позивача не мав правового статусу банківської установи, відтак сплачені позивачем на користь такої особи платежі у розумінні Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не можуть бути кваліфіковані як проценти, та відповідно - віднесені до складу валових витрат.

Матеріалами справи встановлено, що стороною договорів відсоткової позики № АП(П)-16/12/44 від 16.12.2009 року та АП(П)-25/01/3 від 25.01.2010 року є ТзОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс», яка діє від імені та за рахунок активів Закритого недиверсифікованого венчурного пайового інвестиційного фонду «Агро Перспектива».

Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою і представляє собою активи, які належать інвесторам на правах спільної власності і перебувають в управлінні компанії з управління активами.

Пайові інвестиційні фонди можуть бути відкритого, закритого та інтервального типу. Інвестор передає свої кошти в управління фонду, купуючи інвестиційні паї (інвестиційні сертифікати), які випускає (розміщує) керуюча компанія.

Різновидом недиверсифікованого інвестиційного фонду є венчурний фонд. Це недиверсифікований фонд закритого типу, який здійснює виключно приватне розміщення своїх цінних паперів і активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав і цінних паперів, не допущених до торгів на біржі. Діяльність компаній з управління активами, як професійних учасників ринку цінних паперів, ліцензується Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку і в подальшому чітко регламентована. Доходи отримані фондом від інвестиційної діяльності і його пасивні доходи, не оподатковуються. Пайові інвестиційні фонди не є юридичними особами, і по суті є безподатковими структурами.

Колегія суддів зазначає про те, що згідно виписки з Єдиного Державного Реєстру підприємств та установ, копія якого була долучена податковим органом у судовому засіданні апеляційного суду вбачається, що ТзОВ «Компанія з управління активами «Пріоритет Фінанс» знаходилась серед засновників позивача станом на 09.12.2009 року та включно до 20.01.2012 року. Ця ж установа знаходиться серед засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий завод Збараж», згідно долученої в судовому засіданні виписки з Єдиного Державного Реєстру підприємств та установ.

Наведені обставини є доказом того, діяльність позивача з приводу отримання відсоткових та безвідсоткових позик не може оцінюватися за ознаками фінансового кредиту, а тому відсотки за користування отриманими позиками не відносяться до складу валових витрат.

Що стосується договорів з ПАТ «Кредит Європа Банк» про надання фінансових послуг від 21.12.2010 року № 41/10 на надання строкового кредиту в розмірі 39 800 000 грн. та додаткової угоди від 23.01.2012 року №2 до договору про надання фінансових послуг від 21.12.2010 року, у відповідності до якого позивачу надався строковий кредит в розмірі 5 000 000,0 грн. для фінансування потреб у обігових коштах, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Особливості визначення складу витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями визначені п. 141.1 ст. 141 Кодексу. До складу витрат включаються будь-які витрати, пов'язані з нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (в тому числі за будь-якими кредитами, позиками, депозитами, крім фінансових витрат, включених до собівартості кваліфікаційних активів відповідно по положень (стандартів) бухгалтерського обліку) протягом звітного періоду, якщо такі нарахування здійснюються у зв'язку з провадженням господарської діяльності платника податку. У такому випадку, визначальною умовою є виконання саме господарської діяльності платником податків.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Кодексу господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем не виконано господарської операції, на виконання якої і залучались необхідні кошти, оскільки поставка цукрового буряка в рамках угод з ТзОВ «Мрія Центр» та ТзОВ «АСКО» не відбулася, а повернені кошти були спрямовані на надання поворотної фінансової допомоги.

Що стосується висновку суду першої інстанції щодо неправомірності визначення податкового кредиту, колегія суддів вважає такий висновок об'єктивним та обґрунтованим. При перевірці повноти визначення податкового кредиту за період з 01.08.2008 року по 30.06.2012 року контролюючим органом встановлено його завищення позивачем в сумі 1443 005 грн, та вказано, що жоден із актів виконаних робіт не містить змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному і вартісному виразі).

У відповідності до пп. 138.2. ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Статтею 139 ПК України визначено витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, зокрема згідно з пп. 139.1.9 наведеної статті не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.

Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач у відповідності до угоди від 08.06.2009 року передає в оренду ТзОВ «Цукровий завод Збараж» майно, вказане у Специфікаціях до вказаної угоди. Протоколом погодження суми відшкодування витрат на поточні ремонти та підготовку об'єкту оренди до виробничого сезону у зв'язку з поверненням об'єкту з оренди до початку виробничого сезону від 25.10.2010 року встановлено, що вартість витрат орендаря на поточні роботи та підготовку об'єкта до виробничого сезону погоджується сторонами вказаної угоди та становить 8 699 610,52 грн. та підлягає відшкодуванню за рахунок орендодавця (позивача). Додатком №1 до Протоколу погодження від 25.10.2010 року орендар - ТзОВ «Цукровий завод Збараж», представив звіт по використаних матеріалах та підписані з позивачем акти наданих послуг (а.с. 110-119).

У відповідності до умов договору оренди, сторони договору перебувають за однаковою юридичною адресою: м. Збараж, майдан Кармелюка,1. За умовами договору 08.06.2009 року, п.5.3.13 орендар не мав прав на здійснення перепланування, реконструкції об'єкта оренди без попереднього письмового погодження орендаря, та був підписаний, діючим на той час директором заводу. Представники апелянта не представили доказів повноважень директора на укладення угоди оренди від 08.06.2009 року, оскільки за цією угодою передавався в оренду цілісний майновий комплекс товариства, що суперечить повноваженням директора товариства у відповідності до Статуту товариства (а.с. 21). У відповідності до п.7.8 Статуту укладення договорів та інших правочинів, спрямованих на відчуження або придбання об'єктів нерухомого майна, пов'язаних із прийняттям товариством зобов'язань позики та іншої фінансової допомоги, а також зобов'язань, сумарна вартість яких перевищує десять тисяч американських доларів, можливе лише за умови одержання попередньої згоди зборів учасників товариства. Зважаючи на відсутність таких дозволів на час розгляду в суду першої та апеляційної інстанції, наявність юридичної особи, що є учасником як ТзОВ «Цукровий завод Збараж» так і ТзОВ «Збаразький цукровий завод», невідповідність письмової документації вимогам «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» є підставою для колегії суддів вважати, що господарська операція не відбулася. Посадові особи та особи, які діяли від імені ТзОВ «Збаразький цукровий завод» здійснювали операції з фінансово-грошовими потоками, які відображені в регістрах грошового обігу в виписках банків, проте товарний характер цієї господарської операції позивачем не доведено та відповідні докази у матеріалах справи відсутні.

Щодо порушення термінів розрахунків в іноземній валюті, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок першої інстанції про те, що відповідно до статті 4 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків неземній валюті» із змінами та доповненнями порушення резидентами строків, передбачених статтею 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

На виконання умов контракту резидентом TзOB «Збаразький цукровий завод» відвантажено товар нерезиденту TзOB «Meга продукт» на суму 1347595 дол. США. Від даного нерезидента поступили кошти в сумі 1185822 дол. США. Судом встановлено, що кошти в сумі 161773 доларів США, при граничному терміні надходження 20.06.2012р., вчасно не поступили, чим порушено ст.1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» із змінами та доповненнями, чинними на дату здійснення правопорушення. Станом на 21.06.2012 р. виникла прострочена дебіторська заборгованість в сумі 161773,0 дол. США ( граничний термін 20.06.2012р.). Позивач факт вчинення порушення щодо неповернення валютної виручки не заперечую, вважає, що перерахунок пені слід здійснити із курсу НБУ, діючого на дату митного оформлення останньої вантажно-митної декларації. Заборгованість по експортно-імпортних операціях виникає з першого дня після закінчення законодавчо встановлених термінів повернення валютної виручки або імпорту товару, а також з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента, якщо застосовуються розрахунки у формі документарного акредитива.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до переконання про безпідставність апеляційної скарги позивача та відсутність доказів в обґрунтування підстав скасування рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.

Керуючись, ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький цукровий завод» залишити без задоволення, а на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.02.2013 року у справі № 819/313/13-а - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль