Постанова № 34111194, 03.10.2013, Луганський окружний адміністративний суд

10.2.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2013 року Справа № 812/7417/13-а

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кравцова Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/948 від 03.05.2013, -

ВСТАНОВИВ:

21 серпня 2013 року ОСОБА_1 звернулась до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області, в якому просила скасувати вимогу Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області № Ф948 від 03.05.2013.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 13.0-5.2013 листом з рекомендованим повідомленням про вручення позивачем отримано вимогу про сплату недоїмки № Ф/948 від 03.05.2013, яка складена громадянкою України ОСОБА_2, якою остання вимагає перерахувати грошові кошти у розмірі 9776,75 грн. із її приватної власності, коштів її сім'ї, отриманих від законної підприємницької діяльності у відсутність будь-яких договірних чи інших зобов'язань за угодами чи правочинами та без її на те згоди на не бюджетний рахунок №37194104001216 суб'єкта господарської діяльності, юридичної особи приватного права з назвою «Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку», яка має ЄДРПОУ 21792459 суб'єкту господарської діяльності приватної юридичної особи з назвою «Управління ПФУ у м. Сєвєродонецьку» (ЄДРПОУ 21792459).

Не маючи повної інформації про дану особу позивач 27 травня 2013 року звернулася до суб'єкта господарської діяльності юридичної особи приватного права з назвою «Управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку» з заявою про апеляційне узгодження вимоги №Ф/948 від 03 травня 2013 року. Рішенням №6618/03-16/1 від 29.05.2013 управління ПФУ в м. Сєвєродонецьку Луганської області відмовлено їй у скасуванні вимоги про сплату недоїмки № Ф/948 від 03.05.2013. 06.06.2013 позивач звернулася до головного управління ПФУ в Луганській області зі скаргою на рішення №6618/03-16/1 від 29.05.2013 управління ПФУ в м. Сєвєродонецьк Луганської області, на що отримала 29.06.2013 рішення №4260/0310 від 26.06.2013 про залишення вимоги №Ф/948 від 03.05.2013 без змін, а скарги без задоволення, листом з рекомендованим повідомленням про вручення. Після цього позивач оскаржила це рішення до Пенсійного Фонду України.

22.07.2013 листом з рекомендованим повідомленням про вручення позивач, отримала Рішення №18494/09-10 від 17.07.2013 Пенсійного фонду України, із змісту якого стало зрозуміло, що її скарга від 06.07.2013 не розглядалась, як і її попередня скарга.

Позивач вважає, що вимога № Ф/948 від 03.05.2013 видана на підставі підроблених документів, не утвореною та у зв'язку з цим, неправоздатною і недієздатною приватною особою - суб'єктом господарської діяльності, яка не має жодного відношення до органів державної влади. На думку позивача, вимога № Ф/948 від 03.05.2013 є незаконною і підлягає скасуванню.

Сторони у судове засідання не прибули, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі.

Ухвалою суду від 03.10.2013 на підставі ст.122 КАС України справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суддя виходить з наступного.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, організовує роботу з ведення персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та автоматизованого оброблення інформації у системі Пенсійного фонду України, проводить збирання, акумулювання та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.

Згідно статті 15 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві, Севастополі, та управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Суддею встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач - ОСОБА_1, зареєстрована в якості фізичної особи - підприємця виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області 30.07.2010 за № НОМЕР_1, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця Серія НОМЕР_2 (а.с.25). Крім того, позивач є платником єдиного податку.

Відповідно до п.1 ст.14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. №1058 (далі - Закон № 1058) в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, позивач є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду, зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Відповідно до ч.3 ст.15 Закону № 1058 страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.

За змістом ч. 1, ч.2 ст. 106 Закону № 1058 у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків страхувальники зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.

Відповідно до ч. 15 ст.106 Закону № 1058, строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

З 01.01.2011 року набрав чинності Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», яким визначено правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом другим розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464, з дня набрання чинності цим Законом суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали спрощену систему оподаткування відповідно до Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян», нараховують, обчислюють та сплачують єдиний внесок відповідно до цього Закону.

Взяття на облік осіб, зазначених у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється Пенсійним фондом шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється (пункт третій розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464).

Відповідно до п.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У відповідності до п.п.6.2, 6.3, 6.4 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України 27.09.2010 №21-5 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.10.2010 за № 994/18289 сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена платниками у строки, визначені відповідно до Закону підпунктом 4.3.6 пункту 4.3, абзацом другим підпункту 4.5.2, підпунктом 4.5.3 пункту 4.5 та підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 розділу IV цієї Інструкції, обчислена органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Органи Пенсійного фонду надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках:

а) якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника або інформація територіальних органів органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію єдиної державної податкової політики про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування (зменшення) сум єдиного внеску або органами Пенсійного фонду у повідомленнях-розрахунках визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті;

б) якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

в) якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому підпунктом "а" цього пункту, вимога надсилається одночасно з актом документальної перевірки платника єдиного внеску, або актом про суми розбіжностей щодо сум доходу (прибутку), заявлених у звітності до Пенсійного фонду та задекларованих у річній податковій декларації фізичними особами - підприємцями чи особами, які забезпечують себе роботою самостійно, або повідомленням-розрахунком на всю суму донарахованого (зменшеного) єдиного внеску.

У випадках, передбачених підпунктами "б" та/або "в" цього пункту, вимога надсилається:

платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.1 та 2.1.2 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'яти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій);

платникам, зазначеним у підпунктах 2.1.3 та 2.1.4 пункту 2.1 розділу II цієї Інструкції, протягом п'ятнадцяти робочих днів, наступних за календарним місяцем, у якому виникла або зросла недоїмка зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на суму боргу, що перевищує 10 грн.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється у гривнях з двома десятковими знаками.

Вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

З матеріалів справи вбачається, що 03 травня 2913 року відповідачем складено вимогу про сплату боргу №Ф/948, згідно якої позивач повинна була сплатити недоїмку зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені у сумі 9776,75 грн. (а.с.10).

Не погодившись з указаною вимогою, позивач оскаржила її до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області.

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області вимогу про сплату недоїмки №Ф/948 від 03.05.2013 залишено без змін (а.с.11).

Як вбачається з рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про результати розгляду скарги від 26.06.2013 № 4250/0310, що протягом 2011 та 2012 років та І кварталу 2013 року позивач перебувала на спрощеній системі оподаткування (сплачувала єдиний податок). Відповідно до вимог законодавства, сума єдиного внеску нарахована до сплати за 2011 рік становить 9776,75 грн., за 2012 рік - 4572,42 грн., за І квартал 2013 року - 1194,03 грн. У зв'язку з тим, що скаржником не було надано звітності до Пенсійного фонду та не сплачено єдиний внесок, Управління сформувало повідомлення-розрахунки про суми доплати за 2011 та 20123 роки та надіслало вимогу про її сплату. Проте, до вимоги від 03.05.2013 №Ф/948 включено суму доплати за І квартал 2013 року, а сам е 1194,03 грн., але скаржнику не було направлено повідомлення-розрахунок несплаченого єдиного внеску за І квартал 2013 року на цю суму. Таким чином, вимогу про сплату недоїмки від 03.05.2013 №Ф/948 скасовано (а.с.12-13).

Суддею встановлено, що на підставі рішення Головного УПФУ в Луганській області відповідачем було винесено нову вимогу №Ф/1940/1946 від 05.07.2013.

Таким чином, суддею було встановлено, що оскаржувана вимога була скасована рішенням Головного УПФУ в Луганській області від 26.06.2013 №4250/0310. Винесена нова вимога №Ф/1940/1946 від 05.07.2013 на виконання рішення Головного УПФУ в Луганській області, позивачем в даному адміністративному позові не оскаржується. Тобто, предметом розгляду даної справи є вимога відповідача, яка скасована вищим органом Пенсійного фонду в порядку досудового оскарження. Внаслідок чого, суддя приходить до висновку, що оскільки оскаржувана вимога № Ф/948 від 03.05.2013 на час розгляду даної справи скасована, то відсутній предмет оскарження, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Щодо стосується вимоги позивача вирішити питання про підсудність справи адміністративному суду суддя зазначає наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.7 ч.1 ст.3 КАС України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно п.1 ч.2 ст.18 КАС України окружним адміністративним судам підсудні адміністративні справи однією зі сторін в яких є орган державної влади, інший державний орган, орган влади Автономної Республіки Крим, обласна рада, Київська, Севастопольська міська рада, їх посадова чи службова особа, крім випадків, передбачених цим Кодексом, та крім справ щодо їх рішень, дій чи бездіяльності у справах про адміністративні проступки та справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам.

Статтею 48 КАС України передбачено, що здатність мати процесуальні права та обов'язки в адміністративному судочинстві (адміністративна процесуальна правоздатність) визнається за громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, органами державної влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими і службовими особами, підприємствами, установами, організаціями (юридичними особами).

У відповідності до статті 50 КАС України сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.

Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.

Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Під час розгляду справи встановлено, що позивачем заявлено позовні вимоги до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/948 від 03.05.2013.

Як вбачається з довідки Головного управління статистики у Луганській області від 20.09.2013 №13-52/121, відповідач за організаційно-правовою формою господарювання є органом державної влади.

Таким чином, суддя вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати йому не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про скасування вимоги № Ф/948 від 03.05.2013 відмовити повністю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Н.В. Кравцова