Постанова № 34111034, 06.09.2013, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 серпня 2013 р. Справа № 804/8019/13-а

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Павловського Д.П.

при секретарі Бесчасові Д.В.

за участю представників позивача Бровка О.М., Головко В.В.

представника відповідача Семенової І.В

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» до державної податкової інспекції у Кіровському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

17 червня 2013р. до суду надійшов даний адміністративний позов, у якому позивач просить визнати протиправним та скасувати, прийняте ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі Акту перевірки № 1027/221/24441105 від 03.06.2013р., податкове повідомлення-рішення № 0000992202 від 11.06.2013р., яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 830 016,50 грн., з яких 725 996,00 грн. основний платіж, 104 020,50 грн. - штрафні (фінансові) санкції; визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в частині викладення висновків в п.2 Акту перевірки №1027/221/24441105 від 03.06.2013р., по підприємству ТОВ «Альянс» в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Дакар» (код ЄДРПОУ 30242420) за травень 2011р., та ТОВ «Радіалгруп» (код ЄДРПОУ 37238075) за період липень, серпень 2012 року.

Позовні вимоги обґрунтовано адміністративним позовом від 17.06.2013р.

Представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили задовольнити адміністративний позов за викладених у ньому підстав.

Представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на заперечення на позовну заяву, наявне у матеріалах справи, яким обґрунтована така позиція.

Також, у судовому засіданні були досліджені письмові докази, а саме: копії акта №1027/221/24441105 від 03.06.2013р., податкового повідомлення-рішення від 11.06.2013р. №0000992202, первинних документів ТОВ «АЛЬЯНС».

Дослідивши матеріали справи та вислухавши доводи сторін, суд встановив наступні обставини.

Відповідно до Статуту (нова редакція) Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС» (далі - ТОВ «АЛЬЯНС»), затвердженого Загальними зборами учасників ТОВ «АЛЬЯНС», протокол № 165/12-09 від 01.12.2009 p., основними видами діяльності Товариства є торгівельна-закупівельна, торгівельно-посередницька, комерційна, зовнішньоекономічна діяльність, в тому числі рухомим і нерухомим майном, сировиною, металом, лісоматеріалами.

Згідно з свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, ТОВ «АЛЬЯНС» (код ЄДРПОУ 24441105), зареєстровано за адресою: 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Чкалова, буд. 31, виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради, про що свідчить номер запису про включення відомостей про юридичну особу до ЄДР від 28.01.1997 р. за № 1 224 120 0000 017201.

Керуючись довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій ТОВ «АЛЬЯНС» здійснює такі види діяльності за КВЕД-2010, а сама неспеціалізована оптова торгівля, діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами.

На підставі направлень від 07.05.2013 р. № 314, 317, 318, 319, виданих ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Лавріновичем B.C. - головним державним податковим ревізор-інспектором І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровської області, Аратюновою С.Г. - головним державним податковим ревізор-інспектором І рангу відділу спеціальних та особливо важливих перевірок управління податкового контролю ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровської області, Ковальовою Н.Л. - головним державним податковим ревізор-інспектором І рангу відділу податкового контролю фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровської області на підставі п.44.5 ст. 44 Податкового кодексу України від 02.12.2010 p. № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та відповідно до наказу ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області ДПС № 329 від 30.04.2013 р., де було поновлено термін проведення планової виїзної документальної перевірки ТОВ «АЛЬЯНС» з питання дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., відповідно до затвердженого плану перевірки, винесено Акт № 1027/221/24441105 від 03.06.2013 р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ 24441105 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.».

Вказана перевірка проводилась з 07.05.2013 р. по 21.05.2013 р.

На підставі складеного податковою інспекцією Акту № 1027/221/24441105 від 03.06.2013 р. «Про результати планової виїзної документальної перевірки ТОВ «АЛЬЯНС», код ЄДРПОУ 24441105 з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р., іншого законодавства за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р.»., 11.06.2013 р. ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області (далі - Відповідач) було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000992202 стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬЯНС» ( код ЄДРПОУ 24441105) (далі - Позивач), де нібито встановлено порушення п. 4.1. ст. 4, п.5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» № 334/94-ВР від 28.12.94 р., п.п. 135.4 ст. 135, п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання Позивачу за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 830 016, 50 грн. (вісімсот тридцять тисяч шістнадцять гривень, 50 копійок), з яких 104020, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Так, як вбачається, з п.3.1.1 Акту «валовий дохід» податковою інспекцією вказується, що за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012 р. Позивачем задекларовано скоригований валовий дохід у сумі 34 163 847 грн., хоча за період з 01.04.2010 р. по 31.12.2012р. підприємством було задекларовано валовий дохід у сумі 51 083 847 грн.: з 01.04.2010 по 31.12.2010 - 10 474 125 грн.; з 01.01.2011 по 31.12.2011 -27 370 460 грн.; з 01.01.2012 по 31.12.2012 - 13 239 262 грн.

Крім того, Позивачем було подано уточнену декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний 2010 рік першого кварталу (в додатках).

На стр.5 Акту інспектори вказують, що згідно даних по бухгалтерському рахунку 361 «розрахунки з вітчизняними покупцями» проводка Кт 70 ДтЗб та виручка, отримана в касу підприємства Кт 70 ДтЗб встановлено, що доходи підприємства від продажу товарів (робіт, послуг) за І квартал 2011 р. складає 1035568, 00 грн. Але, звідки такі дані, які викладені в Акті невідомо, адже дохід підприємства за вказаний період склав 673 295, 00 грн., про це свідчить аналіз рахунку 702 за «прибуток від реалізації товарів» і аналіз рахунку 732 «отримані відсотки».

Керуючись чинним законодавством платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі -запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

На стр. 5, п. 2 Акту вказується, що перевіркою відображених у рядку 01.2. Декларації «Приріст балансової вартості запасів» показників за період з 01.04.2010 р. по 31.03.2011 р. у загальній сумі 0 грн. встановлено, що на формування цих показників мало вплив наявність залишків запасів на рахунках 281.1., 283.1, 282 «Товари в роздрібній торгівлі», 285 «Торгівельна оцінка».

Але, в декларації з податку на прибуток Позивачем за 1-й квартал 2010 р., була заповнена стр. 04.2. «збитки» на підставі Додатку К1/1 на суму 1 651 387, 00 грн., адже станом на 01.01.2010 р. балансова вартість запасів у гр.3 становила 2 186 026 грн., а на 01.04.2010р. у гр.5 - 534 639 грн. Дана перевірка перевіряє період з 01.04.2010р. за 31.12.2012г., тому 1-й кв. 2010р. перевірений попередньою перевіркою ДПІ, а отже 1-й кв. 2010р. не підлягав розгляду.

При заповненні цього рядка заповнюється таблиця 1 "Розрахунок приросту (збитку) балансової вартості запасів" додатку К1/1, в якій зазначаються дані обліку запасів на початок і кінець звітного періоду. При цьому слід зазначити, що в графу 3 таблиці 1 заноситься значення балансової вартості на початок року. Ці показники будуть однакові у всіх деклараціях за поточний рік. У графу 4 таблиці 1 вноситься сумарне значення показників за звітний період (квартал, півріччя, три квартали, рік). У графу 5 вноситься значення балансової вартості за відповідним рядком запасу на останню дату звітного періоду.

Рядок 04.2 безпосередньо пов'язаний з рядком 01.2. Ці рядки не можуть бути заповнені одночасно. Якщо, приміром, заповнено рядок 04.2, то в рядку 01.2 - ставиться прочерк.

На підставі закону, показники повинні бути в усіх деклараціях однаковими за рік, як і є у випадку Позивача, але чомусь вказану норму закону інспектори не додержуються, адже Відповідачем начисляється приріст, хоча у Позивача в наявності збитки.

Крім того, у зв'язку з тим, що Відповідачем не приймається декларація по податку на прибутку з негативним значенням, Позивачем було включено валові витрати не всі за 2010р. і перенесені на 2011 рік у сумі 792 678 грн. Податок на прибуток було перераховано у сумі 128 162, 00 грн. Також валові витрати були включені не всі за 2011 рік, а тому перенесені на 2012 рік у сумі 896 250, 00 грн., де податок на прибуток було перераховано у сумі 54 098, 00 грн.

На стр.15 Акту Відповідач вказує, що Позивач в травні 2011 р. від ПП «Дакар» отримувало товар «Бітум БНД 60/90» на суму 240000 грн., у т.ч. 40000 грн. Отриманий товар був реалізований ТОВ «АЛЬЯНС» ТОВ «Торговий дім «Укрнафтотрейд» на суму 170880 грн., у т.ч. ПДВ 28480 грн.

На стр.14 Відповідачем вказано факт здійснення Позивачем нікчемних правочинів з ПП «Дакар» ( Код ЄДРПОУ 302242420) на суму відхилення 40000, 00 грн., та з ТОВ «Радіал Груп» (Код ЄДРПОУ 37238075) на суму відхилення 179482, 00 грн. та на суму 214342, 00 грн.

Однак, всупереч висновку Відповідача Позивач вказує на реальні відносини між обома суб'єктами господарювання.

Позивачем був отриманий бітум дорожній (далі - товар) від ПП «Дакар» накл. № 179 від 28.05.2011р. на суму 170 880,00 грн. в т.ч. ПДВ 28 480,00 грн., в обсязі 26,700 т. Відповідно до цього, проведена часткова оплата п/п № 333 від 30.05.2011р. на суму 240 000,00 грн. в т.ч. ПДВ 40 000,00 грн. Оплата була здійснена у сумі 240 000,00 грн., а відвантаження - 170 880,00 грн., різниця склала 69 120,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 520,00 грн.

Після цього, ПП «Дакар» були виписані податкові накладні: № 185 від 28.05.2011р. (згідно відвантаження) на суму 170 880,00 грн., в т.ч. ПДВ 28 480,00 грн. і № 190 від 30.05.2011р. на суму 69 120,00 грн., в т.ч. ПДВ 11 520,00 грн. (різниця між відвантаженням та оплатою, тобто на передоплату). Отже, Позивачем була проведена оплата: п/п № 345 від 02.06.2011р. на суму 97 280,00 грн. в т.ч. ПДВ 16 213,33 грн.; п/п № 365 від 07.06.2011р. на суму 512,00 грн. в т.ч. ПДВ 85,33 грн.

Позивачем, також, отримано товар від ПП «Дакар» податкова накладна № 208 від 03.06.2011р. на суму 166 912,00 грн., в т.ч. ПДВ 27 818,67 грн., в обсязі 26,080 т., оплата здійснена на суму 337 792,00 грн., товар отримано на суму 337 792,00 грн. в т.ч. ПДВ 56 298,67 грн., в обсязі 52,780 т.

Крім того, ТОВ «АЛЬЯНС» здійснено відвантаження на адресу ТОВ «ТД «Укрнефтетрейд» в обсязі 52,780 т: - 28.05.2011р. з податкової накладної № СФ-0000032 на суму 174 618,00 грн. в т.ч. ПДВ 29 103,00 грн., 26,700 т, ТТН № РН-0000095 від 28.05.2011р.; 03.06.2011р. з накладної № СФ-0000037 на суму 175 779,20 грн. в т.ч. ПДВ 29 296,53 грн., 26,080т, ТТН № РН-0000100 від 03.06.2011р.

За картками рах. 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» та рах. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» вбачається, що Позивач дійсно та постійно купує і постачає бітум дорожній.

Однак, як вбачається із змісту Акту перевірки № 1027/221/24441105 від 03.06.2013 р., посадових осіб ДПІ у Кіровському районі м. Дніпропетровська жодним чином не цікавили документи, які беззаперечно підтверджували реальність господарських взаємовідносин ТОВ «АЛЬЯНС» з вищенаведеними контрагентами.

Навіть у висновках акту зазначено, що надані ТОВ «АЛЬЯНС» первинні, бухгалтерські та інші документи, використані при проведенні перевірки, достовірні, надані в повному обсязі, однак, фактично податковим органом ці документи не розглядалися та не приймалися до уваги, а всі висновки щодо нібито виявлених порушень податкового законодавства були зроблені лише на підставі вищезгаданих актів щодо проведених перевірок контрагентів позивача.

Крім того, зазначені господарські відносини, є реальними, що підтверджуються наступними договорами: - ПП «Дакар» -відвантажив товар на адресу Позивача, що підтверджується Договором № 174 від 12.10.2010р., додаткова угода. № 1 від 14.10.2010 р.; - ТОВ «АЛЬЯНС» - відвантажило товар на адресу ТОВ «ТД «Укрнефтетрейд», Договір поставки № 53/11 від 19.05.2011р.; - ТОВ «Радіалгруп» - відвантажило товар на адресу ТОВ «АЛЬЯНС» на підставі Договору № 31/12 від 06.07.2012 р.; - ТОВ «АЛЬЯНС» - відвантажило у липні товар на адресу ТОВ «Техдорсервіс» на суму 862 022,40 грн. в обсязі 105,640т, договір поставки № 32/10 від 29.06.2010р..; на адресу ТОВ «ПП «Гамма» на суму 391 873,20 грн. в обсязі 55,900т, договір поставки № 06/12 від 17.05.2012р.; - ТОВ «Радіалгруп» - відвантажило товар на адресу ТОВ «АЛЬЯНС» відповідно до Договору № 31/12 від 06.07.2012р.; - ТОВ «АЛЬЯНС» - відвантажило у липні товар на адресу ТОВ «Техдорсервіс» на суму 1 073 040,00 грн. в обсязі 131,500т, договір поставки № 32/10 від 29.06.2010р.; - «ПП «Гамма» на суму 400 792,00 грн. в обсязі 55,480т, договір поставки № 06/12 від 17.05.2012р.

Необхідно зазначити, що жодним нормативно-правовим актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару (послуги) покупець зобов'язаний сплатити вартість товару (послуги) продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоді, і у разі невиконанні продавцем товару (послуги) цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, а на покупця товару (послуги), який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку, що свідчить про те, що несплата продавцем товару (послуги) податку на додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару (послуги).

Таким чином, нікчемність правочину має бути встановлена виключно законом, а не Актом перевірки, незважаючи на те, які факти в цьому Акті відображені. Висновки акту перевірки, у будь-якому разі, є суто суб'єктивною думкою державних податкових ревізор-інспекторів, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, у постанові Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року зазначено, що вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Відповідно до ст. 20 ПК України, органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Стаття 215 Цивільного кодексу України, на порушення якої вказує відповідач, розрізняє нікчемні та оспорювані правочини.

Так, згідно цієї статті ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, нікчемним визнається правочин, якщо його недійсність прямо встановлена законом.

Оскільки недійсність таких правочинів визначена безпосередньо у правовій нормі, то вони вважаються недійсними з моменту їхнього укладання, незалежно від пред'явлення позову та рішення суду. Тобто в цьому випадку визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Іншим видом недійсних правочинів є оспорювані правочини, відмінність яких від нікчемних полягає в тому, що оспорювані правочини припускаються дійсними, проте їх дійсність може бути оскаржена стороною правочину або іншою зацікавленою особою.

Відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Тобто визнання правочину нікчемним можливо лише за наявності наміру на порушення.

Умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. При цьому носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину є посадові особи цих юридичних осіб. Зокрема, слід установити посадових осіб, у яких виник умисел на вчинення протиправного правочину, зміст їх умислу, обставини, за яких такий умисел виник, тощо.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Відповідачем також обґрунтовано та належним чином не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг), які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення з відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом, - що є тільки припущенням.

З наведеного слідує, що оскільки недійсність вчиненого Позивачем правочину із ТОВ «Радіал Груп» та ТОВ «ДАКАР» законом прямо не встановлена, то такий правочин слід віднести до оспорюваних, а тому викладені в Акті перевірки висновки Відповідача про нікчемність цих правочинів є передчасними та безпідставними, оскільки відповідні судові рішення щодо цих правочинів відсутні.

Господарська мета повинна бути встановлена відносно самого позивача, тобто його добросовісне виконання умов договорів з його контрагентами, оскільки Європейський суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009р. («Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з податку на додану вартість. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону «Про податок на додану вартість» стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з податку на додану вартість, а також обов'язку зі сплати з податку на додану вартість (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України»).

Згідно до ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частина 1 статті 71 КАС України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а ч. 2 ст. 71 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно з пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Пунктом 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила податкового обліку визначаються відповідними нормативними документами, що регламентують порядок оподаткування в Україні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 р. за № 168/704, первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вищевказаного Положення забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до положень ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V ПК України (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.1). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3 ст.198). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу) (п.198.6 ст.198).

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію

України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх

ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням

таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс

платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання

послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених обставин та беручи до уваги норми чинного податкового законодавства, позивач мав усі визначені чинним законодавством підстави для формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на прибуток, які були сплачені підприємством протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від контрагентів товарів (послуг), та для віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності з податку на прибуток підприємств у відповідні періоди, оскільки у Позивача були наявні всі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів, які у свою чергу надають право Позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум податку на додану вартість, сплачених у вартості послуг, які підприємством було отримано від своїх контрагентів, що свідчить про те, що висновок податкового органу про порушення ТОВ «АЛЬЯНС» п.4.1. ст..4, п. 5.1. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р., п. 135.4.1 ст. 135, п. 138.4. ст. 138 Податкового кодексу України, могло призвело до заниження податку на загальну суму 725996 грн. та п. 180.1 ст. 180, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в частині дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з платниками податків ПП «Дакар» (код ЄДРПОУ 30242420), за травень 2011 р., ТОВ «Радіалгруп» (код ЄДРПОУ 37238075) за період липень, серпень 2012 р. , п.п «б» п. 19.2 ст. 19 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р. та п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. в частині неподання податкових розрахунків за формою 1-ДФ за ІІ-IV квартали 2010 р., І-ІV квартали 2011 р., І-ІV квартали 2012 р. щодо сум доходів, сплачених на користь фізичних осіб-підприємців, ст. 8 абз. а) п. 19.2 ст. 19 , п. 17.2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.2003 р., п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 176.2 ст. 176 з урахуванням п. 164.2.2. п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., у сумі 7529 грн., що призвело до несплати податку з доходів фізичних осіб у 2010, 2012 р., є безпідставним, а тому є безпідставними і прийняте Відповідачем оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11.06.2013 р. за № 0000992202, де збільшено суму грошового о в'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 830 016, 50 грн., з яких 725 996грн. основний платіж, 104020, 50 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Отже, виходячи із вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги є доведеними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст.158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000992202 від 11.06.2013р., прийняте ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська на підставі акту перевірки №1027/221/24441105 від 03.06.2013р.

Визнати протиправними дії ДПІ у Кіровському районі м.Дніпропетровська, в частині

викладення висновків в п.2 Акту перевірки №1027/221/24441105 від 03.06.2013р., по

підприємству ТОВ «Альянс» в частині дотримання вимог податкового законодавства по

взаємовідносинам з ПП «Дакар» (код ЄДРПОУ 30242420) за травень 2011р., та ТОВ

«Радіалгруп» (код ЄДРПОУ 37238075) за період липень, серпень 2012 року.

Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Альянс» документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України у сумі 2294 (дві тисячі двісті дев'яносто чотири) грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова складена у повному обсязі 03 вересня 2013р.

Суддя Д.П. Павловський