Постанова № 34111033, 03.10.2013, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 жовтня 2013 р. (12:26) Справа №801/5532/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Дудіна С.О., за участю секретаря Павленко Н.О., розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Заступника прокурора АР Крим

до Ялтинської міської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1

про визнання протиправним та скасування рішення,

за участю представників сторін:

представник позивача - Аметова Е.Л., посвідчення НОМЕР_1;

представник відповідача - не з'явився;

представник третьої особи - ОСОБА_5, паспорт НОМЕР_2.

Суть спору:

Заступник прокурора АР Крим звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування рішення 24-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради від 28.11.2012 р. №142 "Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею у власність із земель житлової та громадської забудови".

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 27.05.2013 р. залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Генерального плану Великої Ялти, земельна ділянка, що планується до відведення ОСОБА_1, розташована у функціональній зоні існуючих зелених насаджень (лісопарків, парків) загального користування, в якій житлове будівництво не передбачено. З огляду на це, прокурор зазначає, що спірне рішення не відповідає вимогам Земельного кодексу України, законів України: "Про охорону земель", "Про регулювання містобудівної діяльності", а також постанови Ради міністрів АР Крим від 26.05.2010 р. № 190 та підлягає скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, направив до суду письмові заперечення (а.с. 50-51), де вказав, що спірне рішення прийнято повноважним складом міської ради, у встановленому законом порядку та звернув увагу суду на розташування спірної земельної ділянки в зоні громадської забудови, що вбачається з детального плану території центральної частини м. Ялта.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, ОСОБА_1, в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, про причини неявки суду не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був проінформований належним чином.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, враховуючи, що адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, які є у справі, суд

ВСТАНОВИВ:

Заявою від 15.08.2012 р. ОСОБА_1 звернувся в порядку ст. 118 Земельного кодексу України до Ялтинської міської ради з проханням надати у власність земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням 24-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради від 28.11.2012 р. № 142 земельну ділянку орієнтовною площею 0,1000 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 віднесено за основним цільовим призначенням до категорії земель житлової та громадської забудови, а також надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки з подальшою передачею у власність.

Прокуратурою АР Крим проведено перевірку дотримання Ялтинською міською радою законодавства України в частині законності розпорядження землею. В ході проведеної перевірки, відповідно до інформації Державної інспекції сільського господарства АР Крим від 02.04.2013 р., встановлено, що згідно Генерального плану Великої Ялти земельна ділянка, яка планується до відведення ОСОБА_1, розташована у функціональній зоні існуючих зелених насаджень (лісопарків, парків) загального користування, в якій житлове будівництво не передбачено.

У зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями, 03.04.2013 р. до Ялтинської міської ради Прокуратурою АР Крим було внесено подання про усунення порушень Земельного кодексу України та Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" (а.с. 12-15) з вимогою, серед іншого, про скасування рішення Ялтинської міської ради від 28.11.2012 р. № 142.

Зазначене подання в цій частині було відхилено рішенням Ялтинської міської ради від 24.04.2013 р. № 34 (а.с. 18) з огляду на відсутність правових підстав для скасування спірного рішення, оскільки останнє є актом індивідуальної дії та вичерпало свою дію у зв'язку з фактом його виконання ОСОБА_1, про що повідомлено прокурора листом від 08.05.2013 р. № 022.1-27/1917 (а.с. 16-17).

Відхилення подання зумовило звернення Заступника прокурора АР Крим до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправним та скасування рішення 24-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради від 28.11.2012 р. №142 "Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею у власність із земель житлової та громадської забудови".

Розглянувши матеріали справи, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Порядок регулювання земельних відносин встановлений Земельним кодексом України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України (в редакції на час прийняття рішення про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки)).

Згідно з ч. 1 ст. 18 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Поділ земель на категорії за основним цільовим призначенням є інструментом регулювання їх використання, оскільки згідно з вимогами земельного законодавства України земельна ділянка повинна використовуватися власниками та користувачами виключно за її цільовим призначенням (п. "а" ч.1 ст. 91, п. "а" ч.1 ст. 96 ЗК Ураїни).

Так, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії:

а) землі сільськогосподарського призначення;

б) землі житлової та громадської забудови;

в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення;

г) землі оздоровчого призначення;

ґ) землі рекреаційного призначення;

д) землі історико-культурного призначення;

е) землі лісогосподарського призначення;

є) землі водного фонду;

ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Правовий режим земель житлової та громадської забудови закріплений у Главі 6 ЗК України.

Так, згідно ч. 1 ст. 38 ЗК України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Тобто, однією з умов віднесення земельної ділянки до земель житлової та громадської забудови закон передбачає її розташування в межах населеного пункту.

Усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельних ділянок за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, перебувають у комунальній власності, тобто власності територіальних громадам сіл, селищ, міст (ч.ч. 1, 2 ст. 83 ЗК України).

З аналізу положень п. б ч. 1 ст. 12 ЗК України та п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вбачається, що передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб на території сіл, селищ, міст, належить до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Відповідно до ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Частиною 7 вказаної статті передбачено, що Рада міністрів Автономної Республіки Крим, районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Норма, закріплена в ч. 7 ст. 118 ЗК України, вказує на те, що відмова в наданні дозволу може мати місце лише з підстав, передбачених законодавством та містобудівною документацією, в тому числі в разі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам генерального плану населеного пункту, з приводу чого суд звертає увагу на таке.

Відповідно до визначення, наведеного в п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038 (далі - Закон № 3038 в редакції станом на 28.11.2012 р.), містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планування, забудови та іншого використання територій.

Генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту (п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону № 3038).

Згідно ч. 1 ст. 16 Закону № 3038 планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону № 3038 генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

З положень статей 18, 19 Закону № 3038 вбачається, що з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) розробляється план зонування території, а задля уточнення положень генерального плану та визначення планувальної організації і розвитку території - детальний план території.

При цьому, суд звертає увагу на те, що згідно вимог ч. 1 ст. 24 Закону № 3038 документація із землеустрою (в тому числі проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки) розробляється з урахуванням положень плану зонування та/або детального плану території.

Частинами першою та другою статті 25 Закону № 3038 встановлено, що режим забудови територій, визначених для містобудівних потреб, встановлюється у генеральних планах населених пунктів, планах зонування та детальних планах територій та є обов'язковим для врахування під час розроблення землевпорядної документації.

Вказані норми узгоджуються з положеннями частин другої та четвертої ст. 48 Закону України "Про охорону земель", якими передбачено, що розміщення і будівництво об'єктів житлово-комунального, промислового, транспортного, іншого призначення здійснюються відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації та проектів цих об'єктів. Визначення територій і вибір земель для містобудівних потреб та спорудження конкретних об'єктів здійснюються на підставі затвердженої містобудівної документації, документації із землеустрою, схем планування територій переважно на землях несільськогосподарського призначення.

З наявного в матеріалах справи викопіювання з генерального плану Великої Ялти вбачається, що земельна ділянка, що планується до відведення ОСОБА_1, розташована у функціональній зоні існуючих зелених насаджень (лісопарків, парків) загального користування.

Вказані обставини також були підтверджені в судовому засіданні під час допиту свідка - заступника начальника-головного інженера ГУ містобудування, архітектури та регіонального розвитку Ялтинської міської ради ОСОБА_4, який підтвердив, що запитувана третьою особою земельна ділянка згідно чинного станом на 28.11.2012 р. Генерального плану Великої Ялти розташована в зоні зелених насаджень.

У вказаній зоні здійснення індивідуального житлового будівництва не передбачено.

Згідно визначення, наведеного в абз. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 р. № 2807 зелені насадження - деревна, чагарникова, квіткова та трав'яна рослинність природного і штучного походження на визначеній території населеного пункту.

Відповідно до п. "а" ч. 3 ст. 83 ЗК України до земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).

З аналізу вищенаведених норм вбачається, що законодавцем встановлена заборона на відчуження земельних ділянок, розташованих у зоні зелених насаджень, в якій, серед іншого, житлове будівництво не передбачається.

Таким чином, оскільки запитувана ОСОБА_1 до відведення земельна ділянка розташована в межах зелених насаджень, Ялтинська міська рада на підставі ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України мала відмовити у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки через невідповідність місця розташування об'єкта вимогам генерального плану населеного пункту та іншої містобудівної документації. Звідси, при прийнятті спірного рішення Ялтинська міська рада діяла не на підставі наданих їй повноважень.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи відповідачем не були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності прийнятого рішення.

За таких обставин, рішення 24-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради від 28.11.2012 р. №142 "Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, з подальшою передачею у власність із земель житлової та громадської забудови" є протиправним та підлягає скасуванню.

В судовому засіданні 03.10.2013 р. були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення складений та підписаний 08.10.2013 р.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення 24-ї сесії 6-го скликання Ялтинської міської ради № 142 від 28.11.2012 р. "Про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,1000 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1".

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Дудін С.О.