Постанова № 34106852, 11.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" жовтня 2013 р. Справа № 922/1555/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Барбашова С.В. , суддя Гончар Т. В.

при секретарі Сіренко К.О.

за участю представників сторін:

позивача - Гісіна Д.Л. за довіреністю б/н від 22.03.2013 р.

відповідача - Келеберди Н.Б. за довіреністю б/н від 05.01.2012 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1983Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.13 у справі № 922/1555/13

за позовом ТОВ "Дакар-Транс", м. Харків

до ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод", смт. В.Бурлук

про розірвання договору та стягнення грошових коштів

ВСТАНОВИЛА:

В квітні 2013 р. ТОВ "Дакар Транс" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою про розірвання договору № 414т від 02.02.2012 р. та про стягнення з ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" 111105,00 грн. боргу, 2222,00 грн. судових витрат та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідач в порушення умов договору № 414 Т від 01.02.2012 р. не виконав свої зобов'язання щодо оплати послуг.

15.05.2013 року представник позивача надав уточнення до позовної заяви, в якій просив суд стягнути з відповідача 111105,00 грн. боргу, 4007,00 грн. судових витрат та 7000,00 грн. витрат на правову допомогу.

Господарським судом Харківської області прийнято вищезазначену заяву до розгляду.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.05.2013 року у справі № 922/1555/13 (суддя Смірнова О.В.) позов задоволено. Стягнуто з ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" на користь ТОВ "Дакар Транс" - 111105,00 грн. боргу, 7000,00 грн. судових витрат на правову допомогу, 1720,50 грн. судового збору.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права. Так апелянт зазначає, що судом першої інстанції було позбавлено відповідача можливості бути присутнім у судовому засіданні та надавати докази, рішення суду прийняте за відсутності представника відповідача, який не був належним чином повідомлений про час та місце засідання суду. Також відповідач зазначає, не можна погодитись з твердженнями суду першої інстанції стосовно того, що наявність товарно-транспортних накладних є підставою оплати наданих послуг, оскільки у відповідності до п. 4.2 спірного договору підставою для оплати наданих позивачем послуг двохсторонній акт виконаних робіт. Крім того, відповідач зазначає, що судом першої інстанції було неправомірно задоволено позовну вимогу про стягнення з відповідача 7000,00 грн. витрат на правову допомогу, оскільки надання даних послуг, на думку відповідача, не підтверджується матеріалами справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 03.07.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 19.08.2013 року, запропоновано сторонам надати на адресу апеляційного суду позивачу - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

У судовому засіданні 19.08.2013 р. колегією суддів було оголошено про перерву у розгляді справи до 16.09.2013 р.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.09.2013 р. розгляд справи відкладено на 09.10.2013 р.

09.10.2013 р. за вх. № 9603 відповідачем були надані письмові пояснення в обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноважених представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.2 ч.3 ст.104 ГПК України, порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо справу розглянуто господарським судом за відсутністю будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про місце засідання суду.

Не повідомленою належним чином про час і місце засідання суду слід вважати сторону, щодо якої судом не було дотримано всіх вимог статті 64 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено порядок надіслання учасникам процесу ухвали суду про порушення провадження у справі та зміст цієї ухвали.

Повідомлення з відміткою про вручення ухвали адресатові залучаються до матеріалів справи. Тоді як факт неодержання ухвали адресатом засвідчується поштовим повідомленням встановленого зразка, яке разом з неотриманою ухвалою та конвертом оперативно передається службою діловодства судді для ознайомлення та залучення до справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала господарського суду Харківської області від 15.04.2013 р. про порушення провадження у справі № 922/1555/13, якою розгляд справи призначений на 29.04.2013 року, дійсно надіслана сторонам у справі з дотриманням вимог ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, що підтверджується залученим до матеріалів справи повідомленням (а. с. 58 т. 1) про вручення 22.04.2013 року копії даної ухвали відповідачеві.

Опираючись на викладене, колегія суддів вважає необґрунтованими посилання відповідача на порушення його прав місцевим господарським судом.

Вищенаведене свідчить про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Харківської області від 28.05.2013 р. з підстав порушення норм процесуального права.

Щодо суті позовних вимог, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, 01.02.2012 року між ТОВ "Дакар Транс" (позивач) та ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" (відповідач) був укладений договір № 414Т, у відповідності до умов якого позивач зобов'язується доставити ввірений йому товар своїм або найманим транспортом від пункту відправлення до пункту призначення та видати його вказаному отримувачу, а відповідач, в свою чергу, прийняти та оплатити вказані послуги.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування вантажу, вид, кількість транспортних засобів, їх вантажопідйомність, вага вантажу, тара вантажу, дата, час та адресу пункту відправлення та призначення, маршрут перевезення, вартість послуг, умови транспортування вантажу, отримувач, строк схороннності вантажу до місця призначення, обумовлюються замовником в замовленні та передається факсом або поштою.

Відповідачем були надані позивачу замовлення, які додані до матеріалів справи.

На виконання умов вказаного договору та відповідно до вищезазначених замовлень позивачем були надані відповідачу послуги на загальну суму 2 228 040 грн., що підтверджується актами здачі - приймання робіт (надання послуг), які додані до матеріалів справи супровідним листом від 20.05.2013 р.

Матеріали справи підтверджують те, що майже всі акти виконаних робіт підписані обома сторонами та скріплені печатками сторін, окрім актів за лютий 2013 року № 1, 2, 3, 4.

Доказом надання вказаних послуг є також товарно-транспортні накладні, які додані до матеріалів справи.

Пунктом 4.2 договору передбачений порядок розрахунків, який здійснюється відповідачем на протязі 10 банківських днів з моменту отримання оригіналів повного пакету документів, передбачених п. 2.11) від позивача шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача. Підставою для оплати є двосторонній акт виконаних робіт, наданий позивачем.

Відповідно до п. 2.11 договору, позивач зобов'язується надати відповідачу на протязі 10 календарних днів від дня вивантаження рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, податкові накладні та інші документи, надані водієм від отримувача відповідачу, які підтверджують доставку вантажу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач направив на адресу відповідачу повний пакет документів, що підтверджується реєстрами переданих документів від позивача відповідачу від 11.01.2013 р., від 08.01.2013 р., від 10.01.2013 р., від 21.02.2012 р. від 28.12.2012 р.

З боку відповідача вказані документи були отримані представником відповідача - Швачий Е.В.

Крім того, окремо були відправлені відповідачу акти виконаних робіт з товарно-транспортними накладними та замовленнями за лютий 2013 р., що підтверджується поштовим описом вкладення, поштовим чеком та рекомендованим повідомленням про вручення.

Таким чином, відповідач вказаний пакет документів отримав, про що свідчать належні докази, проте їх не підписав та у встановлений договором строк не повернув, а також не надав мотивованої відмови щодо їх прийняття.

Позивач вказує на те, що відповідачем було частково оплачені надані послуги на загальну суму 2116935,00 грн., що підтверджується витягами банку, доданими до матеріалів справи супровідний листом від 20.05.2013 р.

Як свідчать матеріали справи, позивач звертався до відповідача з претензією вих. № 2 від 07.02.2013 р. з вимогою погасити заборгованість відповідача за договором № 414Т від 02.02.2012 р., яка станом на 07.02.2013 року складала 159305,00 грн., що підтверджується поштовим описом вкладення та поштовим чеком № 7426.

Проте, як вже було зазначено, відповідач розрахувався лише частково, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у сумі 111105,00 грн., що і стало підставою позивачу для звернення до господарського суду з відповідним позовом.

Таким чином, позивач виконав свої зобов'язання за договором та надав відповідачу послуги, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, підписаними обома сторонами та скріпленими печатками та іншими документами, а також актами, які не підписані з боку відповідача, проте направлені йому належним чином, та крім того, виконання позивачем своїх зобов'язань за договором підтверджується сплатою відповідачем часткових платежів за надані послуги.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо прострочення позивачем виконання зобов'язання (тривалих строків перевезення вантажів) у лютому 2013 р., що, на думку відповідача, потягло збитки в розмірі 23 900, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Факт спричинення збитків не визнаний позивачем у справі, тому наявний спір, який може бути вирішений у судовому порядку.

На даний час рішення суду, яке б підтверджувало факт спричинення збитків, відсутнє.

Аналогічно відсутні дії відповідача, спрямовані на здійснення заліку зустрічних однорідних вимог у відповідності до приписів ст. 601 ЦК України.

За таких умов колегія суддів вважає заперечення відповідача щодо спричинення йому збитків таким, що не підтверджено належними доказами і не може впливати на правову суть спору.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, сума заборгованості відповідачем не сплачена.

З урахуванням фактичних обставин справи та положень ст. ст. 509, 530, 610 ЦК України та ст. 174, 193 ГК України колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовної вимоги в сумі 111105,00 грн. боргу за надані позивачем послуги.

Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні клопотання про забезпечення позову, виходячи з наступного.

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У відповідності до Роз'яснень ВАСУ від 23.08.94р. №02-5/611 „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову " та Інформаційного листу ВГСУ від 12.12.2006 р. № 01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову", де зокрема, звертається увагу судів на наступне. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В даному разі позивачем не додано доказів того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду. Відсутні такі докази і в матеріалах справи.

В свою чергу, колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду, щодо задоволення заявленої до стягнення суми (7000,00 грн.) витрат на послуги адвоката.

Колегія суддів вважає дану вимогу не обґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Так, відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ч.5 ст. 49 ГПК України, витрати на оплату послуг адвоката покладаються при задоволенні позову на відповідача.

Водночас, сторона, яка вимагає відшкодування витрат по сплаті послуг адвоката, повинна надати докази здійснення таких витрат.

З дослідження апеляційним судом матеріалів справи вбачається, що позивач просив стягнути судові витрати за послуги адвоката в сумі 7000,00 грн., але, в свою чергу, в обґрунтування даних витрат позивачем надано квитанція № 11 від 01.04.2013 року та договір про надання консультаційних послуг ФОП Гісіним Д.Л. від 15.03.2013 року, з яких вбачається, що послуги надані не адвокатом, а крім того, з цих документів не вбачається, що юридичні послуги були надані саме по даній справі - відсутнє посилання на характер справи за якою сплачені кошти, відсутній номер справи та будь-які інші дані, на підставі яких можна було б визнати характер наданих адвокатом послуг.

Згідно роз'яснень, зазначених у інформаційному листі ВГСУ №01-8/1270 від 14.07.2004 р. та змісту Постанови ВСУ від 01.10.2002 р. у справі №30/63 до складу судових витрат у господарській справі відносяться тільки послуги адвоката, тобто особи, яка у спорі представляє інтереси сторони на підставі положень Закону України «Про адвокатуру».

Таким чином, вимоги заявника щодо відшкодування витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката задоволенню не підлягають.

Крім того, колегія суддів зазначає, що оскільки витрати на послуги адвоката є судовими витратами і не входять до об'єму позовних вимог, які направлені на захист порушеного суб'єктивного права позивача і є відповідним способом його захисту, то судові витрати стягнуті оскаржуваним рішенням, не підлягають перерозподілу.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що господарський суд Харківської області при прийнятті оскаржуваного рішення неповно з'ясував усі фактичні обставини справи, а відтак оскаржуване рішення господарського суду Харківської області підлягає частковому скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст.103, п. 1 ч. 1 ст. 104, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод", смт. В.Бурлук на рішення господарського суду Харківської області від 28.05.13 у справі № 922/1555/13 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.05.13 у справі № 922/1555/13 скасувати в частині стягнення 7000,00 грн. витрат на правову допомогу та в цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повний текст постанови суду складено 11.10.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Гончар Т. В.