Постанова № 34106546, 10.10.2013, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2013 р. Справа № 922/1422/13

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Істоміна О.А.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - Мироненко Г.В. за довіреністю № 1309 від 25.12.2012 р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх.№2322Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 08.07.13 у справі № 922/1422/13

за позовом Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ

до Державного підприємства "Південна залізниця", м Харків

про стягнення 83703,21 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року Державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", м. Київ звернулося до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Південна залізниця", м Харків 83703,21 грн. заборгованості по оплаті нафтопродуктів - дизельного пального марки Л-0,2 - 62, переданого за договором поставки № ЦХП-30210 від 30.12.2009 р., укладеного між сторонами у справі.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08 липня 2013 року у справі № 922/1422/13 (суддя Погорелова О.В.) у задоволенні позову відмовлено.

Позивач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає, що дане рішення прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, не є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, як це передбачено ст. 43 ГПК України. У зв'язку з чим заявник просить рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2013 року у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю, крім того - судові витрати покласти на відповідача.

Свою незгоду з прийнятим рішенням Державне підприємство матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач", зокрема, обґрунтовує тим, що суд дійшов невірного висновку, що відповідачем надано належні докази, які підтверджують отримання вантажу з недостачею товару, тому відповідач правомірно здійснив оплату із фактичної кількості отриманих нафтопродуктів.

Так, як стверджує позивач, відповідно до ст. ст. 37, 135 Статуту залізниць України, у разі наявності претензій до вантажовідправника, відповідач міг у встановлений законом строк вирішити спір у судовому порядку, що ним зроблено не було. Тому, як вважає заявник, можлива нестача товару не доведена ДП «Південна залізниця», ним не надано жодного доказу схоронності продукції та запобігання погіршення її якості. Ці факти не були враховані місцевим господарським судом у зв'язку з неповним дослідженням матеріалів справи та незастосуванням положень ст.ст. 334, 920 ЦК України, а також ст.ст. 37, 135 Статуту залізниць України.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№6626 від 06.08.2013р.) вважає рішення господарського суду Харківської області від 08 липня 2013 року у справі № 922/1422/13 законним та обґрунтованим, апеляційну скаргу позивача вважає безпідставною, у зв'язку з чим просить у її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення - залишити без змін. Свою позицію у справі, зокрема обґрунтовує тим, що положення договору поставки № ЦХП-30210 від 30.12.2009р. (п.п. 6.1, 6.2, 3.5) пе редбачали оплату лише поставленого товару, що повинно було бути підтверджено акта ми прийому-передачі товару (а умови поставки РСА, вказані в специфікаціях, відповідно до п. 3.2 договору не могли суперечити та змінювати умови договору). Між тим, в матеріалах справи не надано актів прийому-передачі відповідної кіль кості товару, за яку вимагається оплата, а специфікація за січень 2012 р. підписана відпо відачем з застереженнями згідно комерційного акта. Крім того, в усіх трьох випадках поставок відповідачем була виявлена та належним чином зафіксована нестача вантажу.

В судове засідання, призначене на 02.10.2013 р., прибув представник сторін відповідача та надав пояснення щодо обґрунтування своєї позиції у справі.

Позивач (заявник апеляційної скарги) свого представника у судове засідання 02.10.2013 р. (як і у попереднє судове засідання 12.08.2013р.) не направив, про причини неможливості прийняти участь у засіданні суд не повідомив, хоча відповідно до встановленого законодавством порядку, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить відповідне повідомлення про вручення поштового відправлення - ухвали Харківського апеляційного господарського суду про відкладення розгляду апеляційної скарги від 12.08.2013р., долучене до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі та відзиві на скаргу доводи сторін, заслухавши у судовому засіданні пояснення уповноваженого представника відповідача, враховуючи належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового засідання, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, зважаючи на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та під час апеляційного провадження, 30.12.2009 р. між Державним підприємством матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (постачальник) та Державним підприємством "Південна залізниця" (покупець) був укладений договір поставки № ЦХП-30210 (далі договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити нафтопродукти, названі в подальшому товар, найменування, марка, ціна і кількість яких вказується в специфікаціях, які є невід'ємними частинами договору (п. 1.1.).

У п. 2.1 договору сторони погодили, що ціна на товар, який постачається за цим договором, встановлюється в гривнях для кожної партії окремо і вказується у специфікаціях до цього договору.

Відповідно до розділу 3 договору, постачальник здійснює поставку товару залізничним або автотранспортом за вантажними реквізитами покупця на умовах та в терміни, які вказані в специфікаціях до даного договору, які надаються додатково та є невід'ємними його частинами (п. 3.1.). Постачання товару здійснюється партіями на умовах, визначених в договорі та специфікації, яка укладається щомісячно протягом дії договору. Специфікації визначають найменування, кількість, умови постачання та ціну товару. Умови специфікації не повинні суперечити та змінювати умови договору. Специфікація розробляється постачальником та направляється покупцю, який повинен підписати її протягом 10 днів з моменту отримання (п. 3.2.). Покупець несе всі витрати та відповідальність по прийманню, зберіганню та подальшому використанню товару, який було поставлено постачальником (п. 3.3.). Дата поставки товару визначається згідно умов поставки товару, що зазначені в специфікаціях до даного договору, і відповідає вимогам міжнародних правил тлумачення торгових термінів "Інкотермс", редакції 2000 року (п. 3.4.). Поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 робочих днів після його отримання (п. 3.5.).

У розділі 4 договору сторонами правочину було обумовлено, що кількість товару, яка підлягає поставці за цим договором, вказується сторонами в специфікаціях до цього договору (п. 4.1.). Прийом товару за кількістю, який поставлено в залізничній або автоцистерні здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.2008 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої Міністерством юстиції України за № 805/15496 від 2 вересня 2008 року із складанням „Акту приймання нафтопродуктів за кількістю" за формою №5-НП (п. 4.2.). У випадку, коли виявлено нестачу товару, яка перевищує норми природних втрат та границі відносної похибки вимірювань, яка застосовується в разі нерівноцінних методів вимірювання, покупець направляє телеграму постачальнику та вантажовідправнику. В подальшому копії телеграм прикладаються до претензійних матеріалів (п. 4.3.). Після оформлення покупцем претензійних матеріалів відповідно до Інструкції вказані в п. 4.2 договору, вони направляються постачальнику. Претензія про нестачу товару, яка подана без необхідних документів постачальником до обліку не приймається і розгляду не підлягає (п. 4.4.). Гарантійні терміни на продукцію, що поставляються, не менше ніж визначено нормативно-технічною документацією на продукцію (п. 4.5.).

У п. 6.1. розділу 6 договору визначено, що для проведення розрахунків постачальник надає покупцю рахунок-фактуру, податкову накладну та сповіщення „авізо" на товар, який було поставлено покупцю.

Покупець протягом двох днів з дати отримання документів, які зазначені в п. 6.1. цього договору, здійснює розрахунки за поставлений постачальником товар шляхом акцепту сповіщення (п. 6.2.).

При письмовій домовленості сторін можливі інші форми розрахунків за товар (п. 6.3.).

Згідно з п. 6.4. договору розрахунок за товар здійснюється відповідно до наказу Укрзалізниці № 329-Ц3 від 30.04.2004 року "Про затвердження "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи".

Матеріали справи свідчать та не заперечується сторонами, на виконання умов договору, на адресу відповідача (станції призначення "Основа" та Полтава-Південна Південної залізниці) ДП "Укрзалізничпостач" зі станцій відправлення "Матейкове" та Новоград-Волинський Південно-західної залізниці у період з 01.03.2011 р. по 31.03.2011 р. за специфікацією № 3 до договору та у період з 01.01.2012 р. по 31.01.2012 р. за специфікацією № 1 до договору, поставило нафтопродукти - дизельне пальне Л-0,2 - 62 на загальну суму 9006840,27 грн., що підтверджено квитанціями про приймання вантажу №№32454202, 324532540.

У зв'язку з цим, позивач виставив відповідачу за поставлене дизельне пальне рахунки - фактури та, відповідно до них - сповіщення: рахунок - фактура № ФАС11-406 від 09.03.2011 р. та сповіщення №1634 на суму 1156513,78 грн.; рахунок - фактура № ТОП12-3 від 01.01.2012 р. та сповіщення №146 на суму 7850326,49 грн.

Пунктом 3.5. договору передбачено, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 (п'яти) робочих днів після його отримання.

Судом першої інстанції встановлено, що залізниця оплатила позивачу товар відповідно до вимог пункту 6.2. договору, який передбачає оплату тільки фактично отриманого товару, що відповідає пунктам 2.2, 2.6.1 Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між державним підприємством "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи, затвердженого наказом Укрзалізниці №329-ЦЗ від 30.04.2004р. у сумі 8 923 137,06 грн. Несплаченою залишилась сума у розмірі 83703,21 грн.

При цьому, господарським судом взято до уваги, що в цистерні № 73993529, яка надійшла на адресу ст. Основа 10.03.2011 року за накладною № 32453540 була виявлена нестача дизельного пального - замість 62247 кг було виявлено 59094 кг, тобто нестача (з урахуванням природного убутку) склала 3149 кг на загальну суму 29845,95 грн.

З цього приводу відповідач на адресу позивача своєчасно (протягом 1 доби з моменту виявлення) направив телеграму № 283 від 10.03.2011р. про виклик представника ДП "Укрзалізничпостач".

У подальшому, на адресу ДП "Укрзалізничпостач" була направлена відповідачем претензія вих. № Т-01/448 від 30.03.2011р., з додаванням документів, що підтверджують нестачу та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного пального, в порядку передбаченому п. 4.2. договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом.

Дану претензію позивач отримав, надав відповідь № ЦХП-18/655 від 28.04.2011 р., в якій претензію відхилив у зв'язку з тим, що до претензії не було додано актів про злив та охорону цистерни, які б свідчили про забезпечення належного зберігання та охорони продукції; кількість завантаженого вантажу в цистерну була засвідчена актом експертизи Винницької торгово-промислової палати № В-93/9 від 09.03.2011 р.; відповідно до здійснення поставки на умовах FСА, зобов'язання постачальника було виконано в момент передачі товару перевізнику.

Проте, колегія суддів, як і суд першої інстанції вважають, що в нормативному документі, який сторони визначили як основний для регулювання всіх питань, пов'язаних з виставленням претензій по нестачам вантажу - Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України № 281/171/578/155 від 20.05.2008 р. (далі Інструкція), не міститься обов'язку покупця додавати дані документи до виставленої претензії. Крім того, дизпаливо з цистерни до остаточної прийомки (під час очікування представників позивача та вантажовідправника), яка відбувалась 12.03.2011 р., не зливалося, про що свідчить акт форми 5-НП № 38А, на зворотній стороні якого стоять підписи комісії (з стрільцем ВОХР та прийомоздавальником вантажу на ст. Основа) та зазначено, що дизпаливо знаходилося в цистерні № 73993529. А висновок Вінницької ТПП не може бути визнаний належним підтвердженням вірної визначеності кількості вантажу, оскільки ТПП для винесення висновку використовувався інший паспорт продукції № 83 замість № 84 (для цистерни № 73993529), що могло бути причиною невірного розрахунку об'ємно-масовим методом.

Також, в цистерні № 74005711, яка 04.01.2012 р. надійшла на адресу ст. Смородине по накладній № 32125502 - замість 59194 кг було виявлено 56385 кг дизельного пального. Тобто, нестача (з урахуванням природного убутку) склала 2809 кг на загальну суму 30912,35 грн.

З цього приводу відповідач на адресу позивача своєчасно (протягом 1 доби з моменту виявлення) направив телеграму № 64 від 04.01.2012р. про виклик представника ДП "Укрзалізничпостач".

У подальшому, на адресу ДП "Укрзалізничпостач" була направлена відповідачем претензія вих. № Т-01/126 від 24.01.2012 р., з додаванням документів, що підтверджують нестачу та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного пального, в порядку передбаченому п. 4.2. договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом.

Дану претензію позивач отримав, надав відповідь № ЦХП-18/170 від 02.02.2012 р., в якій претензію відхилив, оскільки покупець невчасно - не в добовий строк з моменту неповідомлення вантажовідправником про не приїзд свого представника, здійснив остаточне приймання вантажу; покупець не додав до претензії посвідчень представників, що брали участь у прийманні нафтопродуктів; покупцем не надано жодних доказів схоронності продукції та запобігання погіршення її якості; відповідно до здійснення поставки на умовах FСА, зобов'язання постачальника було виконано в момент передачі товару перевізнику.

Проте, колегія суддів, як і суд першої інстанції зазначають, що у п. 5.2.11 Інструкції встановлено, що у разі відсутності в добовий строк повідомлення про виїзд представника вантажовідправника, приймання нафти або нафтопродуктів відбувається за участю представника незалежної експертної організації, що обумовлено у відповідному договорі. У разі, якщо у відповідному договорі не було обумовлено незалежної експертної організації, приймання нафти та нафтопродуктів здійснюється самостійно. Таким чином, п. 5.2.11 Інструкції встановлює добовий строк повідомлення вантажовідправником про виїзд/невиїзд свого представника, а не добовий строк приймання вантажу. Покупець у даному випадку не є зв'язаним жодним нормативно-визначеним строком. Разом з цим, уповноважений представник позивача у судовому засіданні суду першої інстанції підтвердив, що представник ДП "Укрзалізничпостач" на виклик відповідача не прибув.

У відповідності до ч. 2 ст. 5.2.11 Інструкції, вантажоодержувач для приймання нафти та/або нафтопродуктів за кількістю повинен створити комісію, до складу якої призначити осіб, які мають відповідну освіту, кваліфікацію та досвід роботи з питань порядку приймання та обліку нафти та/або нафтопродуктів.

Аналізуючи дані норми Інструкції, колегія суддів, як і місцевий господарський суд вважає, що про видачу будь-яких посвідчень вказаним членам в Інструкції не йдеться. Крім того, в затверджених Інструкцією актах форми 5-НП, підписаних усіма членами комісії та затверджених начальником локомотивного депо, міститься застереження про те, що комісія з правилами приймання продукції за кількістю ознайомлена. Усі особи, що брали участь у прийманні, попереджені про те, що вони несуть відповідальність за достовірність даних, наведених в акті, і як встановлено законодавцем, є достатнім для підтвердження їх кваліфікації та досвіду. До претензії були додані докази того, що при припиненні первинного приймання дизпалива цистерна була відставлена та повторно опломбована членами комісії депо ЗПП - "Варта-Універсал М" 790343 та здана під охорону без доступу сторонніх осіб.

07.01.2012 р. при остаточному прийманні дизпалива, даний ЗПП був знятий з цистерни неушкодженим, ознак втрати (розкрадання, несправності) цистерни не було встановлено, про це вказано в акті форми 5НП № 3 від 07.01.2012 р., та свідчить про те, що продукція знаходилася в повній схоронності та підтверджує збереження якості (неможливість змішування тощо).

В цистерні № 73742405, яка надійшла на адресу ст. Полтава-Південна 03.01.2012 р. по накладній № 32125510 замість 59036 кг. було виявлено 56951 кг. дизельного палива. Тобто нестача (з урахуванням природного убутку) склала 2085 кг. на загальну суму 22944,91 грн.

З цього приводу відповідач на адресу позивача своєчасно (протягом 1 доби з моменту виявлення) направив телеграму № 1/416/2 від 03.01.2012 р. про виклик представника ДП "Укрзалізничпостач".

У подальшому, на адресу ДП "Укрзалізничпостач" була направлена відповідачем претензія № Т-01/193 від 02.02.2012 р., з додаванням документів, що підтверджують нестачу та з вимогою поставити одержувачу недопоставлену кількість дизельного пального, в порядку передбаченому п. 4.2. договору поставки, яка була направлена позивачу рекомендованим листом.

Дану претензію позивач отримав, проте відповіді на адресу відповідача не направив.

З комерційних актів та актів про технічний стан вагонів вбачається, що вагони прибули на станції призначення покупцеві у справному стані, за справними ЗПУ вантажовідправника (який завантажував цистерни своїми засобами без участі залізниці), без слідів доступу до вантажу сторонніх осіб, тобто перевезення було справним, і недостача виникла не з вини покупця - Державного підприємства "Південна залізниця". Приймання відповідачем товару було здійснено у відповідності до п.5.2 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008р. № 281/171/578/155, зареєстрованим в МЮ України 02.09.2008р. за № 15496.

Таким чином, з'ясувавши обставини виникнення недостачі товару на загальну суму 83703,21 грн., приймаючи до уваги положення ст.ст. 924 Цивільного кодексу України, ст.ст. 111, 114, 127, 129 Статуту Залізниць України суд першої інстанції цілком правомірно та обґрунтовано дійшов висновку про відсутність вини відповідача та, відповідно, підстав для задоволення позову про стягнення з нього вартості товару, який йому недопоставлено.

З даними висновками повністю погоджується колегія суддів та зазначає наступне.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що причиною виникнення спору в даній справі стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача 83703,21 грн., тобто вартість недостачі продукції, яку відповідач відмовився акцептувати "авізо".

Слід зазначити, що між сторонами виникли правовідносини з договору поставки.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В даному випадку відповідач є отримувачем товару.

Як зазначено вище, сторони у п. 3.5. договору визначили, що поставка товару підтверджується сторонами шляхом підписання акту прийому-передачі, який покупець повинен підписати і повернути постачальнику протягом 5 робочих днів після його отримання.

Прийом товару за кількістю, згідно п. 4.2 договору, в редакції додаткової угоди №3 від 30.12.2009 р. до договору, який поставлено:

-в залізничній цистерні, автоцистерні або автотранспортом здійснюється покупцем у порядку, передбаченому Інструкцією про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти та нафтопродуктів на підприємствах та організаціях України від 20.05.08 р. № 281/171/578/155, зареєстрованої МЮ України за № 805/15496 від 02.09.08 р. із складанням акту приймання нафтопродуктів за кількістю, за формою №5-НП.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що у точній відповідності до вимог Інструкції представниками відповідача на кожну нестачу були складені акти форми 5-НП, відповідними телеграмами викликались представники позивача, збирався необхідний пакет документів та робились обґрунтовані розрахунки. Аналізуючи обставини кожної зафіксованої нестачі (справність цистерни і захисних пломб, відсутність ознак розкрадання), комісії з приймання нафтопродуктів приходили до висновку про те, що всі нестачі виникли у зв'язку з недоливом, що зафіксовано в наданих до матеріалів справи актах приймання нафтопродуктів за кількістю, за формою №5-НП.

Також у відповідності до п. 4.3 договору відповідачем своєчасно було направлені претензії з доданими документами, зазначеними в Інструкції.

Отже, вищезазначені обставини справи свідчать про те, що відповідач оперативно та доказово інформував позивача про причини часткової несплати по виставленим рахунками та сповіщенням.

Колегія суддів також зазначає, що зі змісту комерційних актів вбачається, що при завантаженні вагону засобами вантажовідправника маса вантажу в усіх випадках визначалась відправником, вагони прибули у справному стані, без порушення маркування вантажовідправника, без слідів доступу до вантажу сторонніх осіб, тобто перевезення було справним, і недостача виникла не з вини Державного підприємства "Південна залізниця", м. Харків.

Більше того, відповідно до даних в залізничних накладних, цистерни до перевезення приймались Південно-Західною залізницею, а ніяк не Південною залізницею.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Наведені вище факти свідчать, що комерційних актів по спірним нестачам було два. Кількість недоотриманого вантажу згідно цих актів відповідає виставленим претензіям (2085 кг. по претензії № Т-01/193 від 02.02.2012 р.) та 2770 кг. по комерційному акту і первинному акту форми 5-НП від 04.01.2012 р. (претензія № Т-01/126). Дані комерційні акти, складені у відповідності до ст.129 Статуту залізниць України та Правил складання актів (розділ 28 Правил перевезень вантажів) поряд із приймальними актами, складеними у відповідності до Інструкції, є належними доказами та свідчать про відсутність вини відповідача у нестачі товару на суму 83703,21 грн. В третьому випадку (претензія № Т-01/193 від 02.02.2012 р.), комерційний акт не складався, оскільки цистерна була видана відповідачу без зважування, що допускається Статутом залізниць у випадку, якщо цистерна надійшла в справному стані, зі стравним ЗПП, в супроводженні стрілка ВОХР, а товар завантажувався силами відправника та був ним самостійно опломбований.

Відповідно до статті 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Виходячи з аналізу наведеної норми права, відповідно до умов п. 6.2 договору поставки та вимог п. 2.6.1 "Порядку розрахунків за поставлені товарно-матеріальні цінності між ДП "Укрзалізничпостач" і залізницями та обліку ведення претензійно-позовної роботи", затвердженого наказом Укрзалізниці від 30.04.2004р. № 329-Ц3, залізниця акцептує сповіщання "авізо" при умові фактичного отримання продукції, яка відповідає специфікації, та має право відмовитись від акцепту оплати за продукцію, яку не допоставлено.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач правомірно не сплатив вартість недопоставленого дизельного палива (які склали недостачу), оскільки підтвердив належними доказами факт поставки позивачем продукції з недостачею.

За таких обставин колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову та покладення на відповідача відповідальності за нестачу вантажу.

Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскаржуваного судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 35, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА

Апеляційну скаргу Державного підприємства матеріально - технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.07.2013р. у справі № 922/1422/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови підписано 07.10.2013 р.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Істоміна О.А.